1. Терміни, частина 3

Безпечна дистанція – відстань до транспортного засобу, що рухається попереду по тій самій смузі, яка у разі його раптового гальмування або зупинки дасть можливість водієві транспортного засобу, що рухається позаду, запобігти зіткненню без здійснення будь-якого маневру. Комфортною дистанцією для легковых автомобілів можна вважати відстань, що проїде автомобіль за час не менше 2 секунд. (п. 1.10 [безпечна дистанція] )

Однією з умов забезпечення безпеки дорожнього руху в потоці транспорту, що рухається, є дотримання дистанції по відношенню до транспортного засобу, що рухається попереду. З точки зору цього положення, безпечною дистанцією вважається відстань, що перевищує зупинковий шлях транспортного засобу, що рухається ззаду по тій самій смузі.

Витримуючи безпечну дистанцію, водій завжди забезпечить собі можливість вчасно зупинити транспортний засіб і уникнути зіткнення (попутного наїзду) у разі гальмування (навіть екстреного) або зупинки транспортного засобу, що рухається попереду.

Для визначення безпечної дистанції водії використовують правило двох секунд: потрібно помітити місце, яке проїхав автомобіль (яма, знак, розмітка тощо), і порахувати до двох. Якщо за цей час ми проїдемо цей орієнтир - дистанцію треба збільшити. Звідки взялися ці дві секунди? Давно встановлено, що для середньостатистичного водія потрібно 0,8 секунди на усвідомлення екстреної ситуації та прийняття рішення, ще 0,2 секунди - на удар по педалі та спрацьовування гальм. І ще одна секунда - добрий запас для неквапливих.

Знову ж таки, це правило діє тільки для сухої дороги. На мокрій дорозі варто застосовувати правило трьох секунд, на зимовій - відраховувати ще до 6 секунд. У темряві рекомендується рухатися так, щоб мати можливість зупинитися до межі світлової плями фар нашого автомобіля.

Безпечний інтервал – відстань між боковими частинами транспортних засобів, що рухаються, або між ними та іншими об’єктами, за якої гарантована безпека дорожнього руху. Чим більше швидкість – тим більший інтервал. (п. 1.10 [безпечний інтервал] )

Дотримання безпечного інтервалу до різних об'єктів, що знаходяться на дорозі в процесі руху, є важливою умовою безпеки дорожнього руху. У ньому закладена мета забезпечення безконтактного просування бічних частин транспортних засобів як повз транспортних засобів, що рухаються, пішоходів, так і повз нерухомі об'єкти.

При цьому в контексті безпеки існує пряма залежність між збільшенням швидкості та збільшенням безпечного інтервалу. Як приклад можна навести той факт, що на великій швидкості руху навіть незначний поворот рульового колеса призводить до значного поперечного переміщення транспортного засобу. що може спричинити зіткнення або наїзд.

Характерним прикладом впливу вибору бокового інтервалу може бути обгін або випередження велосипедиста автомобілем, коли повітряні потоки від автомобіля можуть серйозно вплинути на траєкторію руху велосипеда і призвести до його перекидання.

Безпечна швидкість – швидкість, за якої водій має змогу безпечно керувати транспортним засобом та контролювати його рух у конкретних дорожніх умовах. (п. 1.10 [безпечна швидкість] )

Рух зі швидкістю, яка не відповідає певним дорожнім умовам, у яких відбувається такий рух, є основною причиною більшості ДТП. Теоретично безпечною швидкістю можна вважати лише нульову швидкість, оскільки лише тоді транспортний засіб не може завдати ніякої шкоди іншим учасникам дорожнього руху. Але оскільки такий підхід суперечить самому сенсу дорожнього руху, у розуміння безпечної швидкості більшою мірою вкладається поняття "допустима швидкість", що означає для водія дотримання такої швидкості, яка дозволить йому у разі потреби зупинитися перед перешкодою, а також виконати інші дії (наприклад, дати дорогу або безпечно об'їхати перешкоду), уникнувши при цьому небажаних наслідків.

Гальмовий шлях – відстань, що проходить транспортний засіб під час екстреного гальмування з початку здійснення впливу на механізм керування гальмовою системою (педаль, рукоятку) до місця його зупинки. Відразу після дощу гальмовий шлях значно збільшується. (п. 1.10 [гальмовий шлях] )

Важливим для забезпечення безпеки дорожнього руху є знання гальмівних якостей транспортного засобу, а також показників, якими вони характеризуються: максимальне уповільнення, зупинний та гальмівний шлях. Це дозволяє з урахуванням дорожніх умов вибирати безпечну швидкість транспортного засобу.

При випаданні опадів, на поверхні асфальту утворюється шар води. Навіть найменша товщина плівки знижує силу тертя та коефіцієнт зчеплення коліс із дорогою знижується, і керувати транспортним засобом стає складніше. Гальмовий шлях збільшується майже вдвічі.

Видимість у напрямку руху – максимальна відстань, на якій з місця водія можна чітко розпізнати межі елементів дороги та розміщення учасників руху, що дає змогу водієві орієнтуватися під час керування транспортним засобом, зокрема для вибору безпечної швидкості та здійснення безпечного маневру. (п. 1.10 [видимість у напрямку руху] )

Введення даного терміна призначене для формування у водія правильного відношення до вибору безпечної швидкості руху, що, у свою чергу, забезпечує можливість зупинки транспортного засобу, не допускаючи його зіткнення (наїзду) з об'єктом, що з'явився на полі зору водія на відстані видимості.

Правильне визначення відстані видимості у напрямку руху (як за ходом руху, так і з бічних напрямків) забезпечує можливість вибору максимально допустимої швидкості руху, яка не суперечить умовам забезпечення безпеки дорожнього руху, але, звісно, з урахуванням обмежень, встановлюваних ПДР.

Недостатня видимість – видимість дороги в напрямку руху менше 300 м у сутінках, в умовах туману, дощу, снігопаду тощо. В умовах туману відстань до предметів видається більшою, ніж є насправді. (п. 1.10 [недостатня видимість] )

Негода і сутінки дуже суттєво скорочують відстань видимості, не дозволяючи розрізняти навіть контури об'єктів, що знаходяться на деякому видаленні. Подібний стан речей - явище вкрай небезпечне під час руху транспортного засобу. Саме тому ПДР вводять поняття недостатньої видимості, окреслюючи її межі - видимість дороги менше 300 метрів в умовах негоди чи сутінків.

Цей термін означає, що видимість дороги є, але зараз недостатньо природного освітлення. А отже, і в умовах недостатньої видимості (як і в темну пору доби) водій зобов'язаний використовувати зовнішні світлові прилади (ближнє світло фар або протитуманні фари). Це дозволить компенсувати недостатність природного освітлення.

Чому в умовах туману відстань до предметів видається більшою, ніж є насправді? Туман сильно зменшує зону видимості, сприяє обману зору, ускладнює орієнтування. Він викривлює сприйняття швидкості транспортних засобів і відстань до предметів. Вам здається, що предмет далеко (наприклад, світло фар зустрічного автомобіля), а насправді він близько. Швидкість автомобіля вам здається маленькою, а насправді він рухається швидко. Туман викривлює забарвлення кольору предмета, крім червоного. Тому сигнал світлофора червоний, щоб його добре було видно в будь-яку погоду.

Оглядовість – об’єктивна можливість бачити дорожню обстановку з місця водія. (п. 1.10 [оглядовість] )

У зв'язку з тим, що основну інформацію про середовище руху водій отримує через його сприйняття органами зору, оглядовість відіграє важливу роль для забезпечення безпеки дорожнього руху. Огляд з місця водія обмежується конструктивними особливостями кабіни та (або) кузова транспортного засобу, наявністю пасажирів чи вантажу у кабіні водія чи салоні транспортного засобу. Для розширення оглядовості на транспортних засобах встановлюють дзеркала заднього виду, а кабіну та кузов самого транспортного засобу виготовляють з таким розрахунком, щоб якомога більше їх частин та деталей були прозорими.

Обмежена оглядовість – видимість дороги в напрямку руху, яка обмежена геометричними параметрами дороги, спорудами, насадженнями та іншими об’єктами, а також транспортними засобами (менше 100 м). (п. 1.10 [обмежена оглядовість] )

Обмежена оглядовість не дозволяє водієві бачити дорогу на безпечній відстані. На жаль, у ПДР не вказано конкретної числової характеристики (метражу) обмеженої оглядовості. Але методика застосування ПДР дозволяє зробити висновок про неї – менше 100 метрів. Водій повинен пам'ятати, що за умов обмеженої оглядовості йому категорично забороняється здійснювати: розворот; рух заднім ходом; обгін; зупинку та стоянку на проїзній частині. Про це та багато іншого (щодо умов обмеженої оглядовості) йдеться у відповідних розділах ПДР.

Ще один суттєвий момент - дуже легко переплутати два близькі за звучанням поняття - "недостатня видимість" і "обмежена оглядовість". Особливо часто ця помилка проявляється при вирішенні екзаменаційних питань з ПДР та складання іспиту. Недостатня видимість - це продукт нестачі освітленості (недостатньо світла, атмосферні явища), а обмежена оглядовість - результат якогось фізичного обмеження огляду, тобто дерева, кущі, будівлі, транспортний засіб або сама дорога перекриває оглядовість. Чим гірша оглядовість, тим обережніше має бути водій. Вибір манери руху (особливо швидкості) залежить від умов оглядовості.

Темна пора доби – частина доби від заходу до сходу сонця. (п. 1.10 [темна пора доби] )

А якщо простіше, то темна пора доби - це період часу, коли неможливо рухатися без додаткового освітлення дороги. Водій повинен пам'ятати, що в темний час доби діють спеціальні правила руху. Так, наприклад, рух на транспортному засобі повинен здійснюватися виключно із застосуванням ближнього або дальнього світла фар, про що докладніше сказано в 19 розділі ПДР.

Засліплення – фізіологічний стан водія внаслідок дії світла на його зір, коли водій об’єктивно не має можливості виявити перешкоди чи розпізнати межі елементів дороги на мінімальній відстані. (п. 1.10 [засліплення] )

Під засліпленням слід розуміти тимчасове погіршення зорового сприйняття людини в результаті різкого збільшення освітленості на сітківку ока з різким звуженням зіниці. У цей час відбувається світлова адаптація зорового апарату, тривалість якої може становити кілька секунд.

Денні ходові вогні – зовнішні світлові прилади білого кольору, передбачені конструкцією транспортного засобу, встановлені спереду та призначені для покращення видимості транспортного засобу під час його руху у світлий час доби. (п. 1.10 [денні ходові вогні] )

Денні ходові вогні - це зовнішні світлові прилади, призначені для поліпшення видимості транспортного засобу, що рухається назустріч в світлий час доби, але ніяк не для освітлення дороги вночі. Не слід плутати денні ходові вогні з габаритними вогнями, які мають набагато меншу яскравість і призначені для позначення габаритів автомобіля під час зупинки або стоянки у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості.

Вперше їх почали використовувати в Скандинавії, де через сильні тумани у світлий час доби підвищувалося число ДТП. Як правило, ДХВ - це яскрава діодна стрічка, встановлена спереду автомобіля, у передніх фарах, або бампері, яка працює в постійному режимі. Вона зроблена максимально яскравою для того, щоб її добре було помітно при денному світлі.

Перевага – право на першочерговий рух стосовно інших учасників дорожнього руху. (п. 1.10 [перевага] )

Це одне з основних понять у ПДР. Володіння перевагою (або пріоритетом) означає, що даний учасник дорожнього руху має право на те, щоб першим виконати намічене - наприклад, рухатися в напрямку, що його цікавить, у попередньому швидкісному режимі. Інші ж учасники руху зобов'язані поважати його переважне право та дати йому дорогу.

Наприклад, перевагою користуються пішоходи, що переходять проїзну частину пішохідним переходом. Перевагою користується автомобіль із увімкненими проблисковими маячками синього (або синього та червоного) кольору та увімкненим спеціальним звуковим сигналом. Або, як показано на першому малюнку, синій автомобіль, коли проїжджає вузьку ділянку дороги. Йому цю перевагу надає відповідний дорожній знак.

Дати дорогу – вимога до учасника дорожнього руху не продовжувати або не відновлювати рух, не здійснювати будь-яких маневрів (за винятком вимоги звільнити займану смугу руху), якщо це може примусити інших учасників дорожнього руху, які мають перевагу, змінити напрямок руху або швидкість. (п. 1.10 [дати дорогу] )

Головний сенс вимоги дати дорогу - це не створити перешкод для руху тим учасникам руху, які зараз користуються перевагою (пріоритетом). Перешкоди можуть виражатися у необхідності змінити: швидкість та/або напрямок руху. І щоб виконати цю вимогу необхідно зробити все можливе (відмовитися від початку, відновлення чи продовження руху).

Поняття "дати дорогу" і "перевага" є протилежними за змістом: якщо хтось дає дорогу, то той, кому він дає дорогу - має пріоритет у русі.

Дуже часто поняття "дати дорогу" пов'язане з дією однойменного дорожнього знака "Дати дорогу" Знак 2.1 .

Розберемо приклад, показаний на третьому малюнку. Трамвай перебуває перед перехрестям на другорядній дорозі, і його обов'язок - дати дорогу обом автомобілям, що рухаються головною дорогою. Отже, трамвай повинен утриматися від будь-яких дій, які змусять, наприклад, водія білого автомобіля мати перешкоду (змінювати напрямок чи швидкість свого руху).

У той же час поняття "дати дорогу" - дуже підступне. Деякі водії вважають, що на вимогу дати дорогу слід обов'язково зупинитися. Це неправильно. Якщо нам нема кому давати дорогу, то й зупинятися не слід.

І ще один суттєвий момент. Трапляються випадки, коли ми повинні дати дорогу, але своїми діями не створимо перешкод учаснику руху, що має перевагу у русі. У цьому разі ми можемо продовжити рух.

Головна дорога – дорога з покриттям відносно ґрунтової або та, що позначається знаками 1.22 «Перехрещення з другорядною дорогою», 1.23.1-1.23.4 «Прилягання другорядної дороги» та 2.3 «Головна дорога». Наявність на другорядній дорозі покриття безпосередньо перед перехрестям не прирівнює її за значенням до перехрещуваної. Водій, що виїжджає з ґрунтової дороги на дорогу з покриттям, повинен поступитися дорогою усім учасникам руху, що рухаються по дорозі з покриттям. (п. 1.10 [головна дорога] )

Головна дорога, рух якою надає перевагу водію транспортного засобу, буває трьох видів:

Головною дорогою буде ділянка дороги, що позначає дорожній Знак 2.3 , Знак 1.22 , Знак 1.23.1 , Знак 1.23.2 , Знак 1.23.3 , Знак 1.23.4 . Рухаючись дорогою, де встановлені дані дорожні знаки, водій користуватиметься перевагою перед тими транспортними засобами, що знаходяться на другорядній дорозі.

Головною дорогою (за відсутності зазначених раніше дорожніх знаків) буде дорога з твердим покриттям (асфальт, бетон, бруківка та ін.) по відношенню до ґрунтової дороги. Відповідно, ґрунтова дорога буде другорядною дорогою, по відношенню до головної, яка має тверде покриття.

Навіть якщо на другорядній дорозі перед перехрестям є невелика ділянка з твердим покриттям (як видно на малюнку вище), все одно, це другорядна дорога. А ділянка з твердим покриттям зроблена спеціально для того, щоб не порушувати ПДР та забезпечити максимальну безпеку руху. У п. 2.3. [ґ] є така вимога - не забруднювати проїзну частину та смугу відведення автомобільних доріг. Так ось, заасфальтований виїзд з другорядної дороги перед перехрестям - це спосіб уникнути забруднення проїзної частини шматками бруду та глини, яка обов'язково налипне в негоду на колеса транспортного засобу, що виїжджає на перехрестя. На цих ділянках водії повинні зупинятися та очищати поверхні своїх коліс від бруду та глини, яким не місце на дорозі. Хоча часто майже ніхто про це не знає.

Головною дорогою визнається будь-яка дорога щодо виїзду з прилеглої території (дворів, стоянок, АЗС тощо). Виїжджаючи з прилеглої території, водій потрапляє на головну дорогу. Однак тут є одне велике "АЛЕ". У це положення ПДР закралася неточність.

Справа в тому, що виїзди з прилеглої території не вважаються перехрестями (про що йдеться у відповідному терміні). Та й п. 10.2. ПДР зобов'язує водія, що виїжджає з прилеглої території, дати дорогу всім транспортним засобам та пішоходам, які по ній рухаються. Однак ця неточність відіграє на користь безпеки дорожнього руху. Тому пробачимо її, позиціонувавши наступний принцип: виїжджаючи із прилеглої території, водій виїжджає на головну дорогу. А тому - повинен дати дорогу. Важливо пам'ятати, що принцип "головності" дороги поширюється лише на транспортні засоби та не стосується пішоходів.

Небезпека для руху – зміна дорожньої обстановки або технічного стану транспортного засобу, яка загрожує безпеці дорожнього руху і змушує водія негайно зменшити швидкість або зупинитися. Окремим випадком небезпеки для руху є рух у межах смуги транспортного засобу іншого транспортного засобу назустріч загальному потоку. (п. 1.10 [небезпека для руху] )

Небезпека для руху транспортного засобу - це те, що може становити загрозу або ризик для безпеки та нормального функціонування транспортного засобу. Це можуть бути різні фактори або ситуації, які можуть призвести до аварії, поломки або інших проблем із транспортним засобом.

Наприклад, людина, яка вибігла раптово на дорогу, буде небезпекою для руху, адже дорожня обстановка у нас змінилася, і дитина вже становить саме небезпеку для водія. Або колесо, яке відірвалося під час руху, теж стає небезпекою, у тому числі й для інших водіїв, оскільки змінився технічний стан транспортного засобу.

Також небезпекою для руху вважається зустрічний транспортний засіб, що рухається по нашому боці дороги. Наприклад, через порушення правил обгону водій не врахував усіх факторів та виїхав на обгін, тим самим для нас він стає такою небезпекою для руху.

У всіх випадках появи на дорозі небезпеки для руху водій повинен вжити заходів для зниження швидкості руху, аж до повної зупинки.

Перешкода для руху – нерухомий об’єкт у межах смуги руху транспортного засобу або об’єкт, що рухається попутно в межах цієї смуги (за винятком транспортного засобу, що рухається назустріч загальному потоку транспортних засобів) і змушує водія маневрувати або зменшувати швидкість аж до зупинки транспортного засобу. (п. 1.10 [перешкода для руху] )

Відповідно до ПДР, одним із варіантів перешкоди для руху вважається нерухомий об'єкт, що знаходиться на проїзній частині і не дозволяє водієві продовжити рух тією самою смугою, якою він рухається зараз. Цим самим нерухомим об'єктом можуть бути: несправний (ушкоджений) транспортний засіб (наприклад, що знаходиться в режимі вимушеної зупинки); дефект проїзної частини (наприклад, ями та вибоїни на асфальтобетонному покритті); сторонній предмет на проїзній частині (наприклад, результат падіння каміння) та ін.

Іншим варіантом перешкоди для руху буде транспортний засіб, що рухається попереду перед нами, з меншою ніж у нас швидкістю. І коли ми наздоганяємо його на дорозі, ми змушені знижувати швидкість, щоб уникнути зіткнення з ним. А потім чекатимемо моменту, коли зможемо його обігнати.

Дуже важливим критерієм перешкоди для руху є те, що цей нерухомий об'єкт чи тихохідний транспортний засіб змушує водія маневрувати чи зменшувати швидкість аж до зупинки транспортного засобу. Наприклад, нерівність на проїзній частині, яка може бути подолана транспортним засобом з дотриманням заходів безпеки, не вважатиметься перешкодою.

Важливим є й те, що в обох випадках, тобто хоч зустрічі на дорозі перешкоди для руху, хоч небезпеки для руху, водій має знижувати швидкість, іноді навіть до зупинки транспортного засобу. Ця вимога буде згадуватися в п. 12.3. ПДР.

Дорожня обстановка – сукупність факторів, що характеризуються дорожніми умовами, наявністю перешкод на певній ділянці дороги, інтенсивністю і рівнем організації дорожнього руху (наявність та стан дорожньої розмітки, дорожніх знаків, дорожнього обладнання, світлофорів), які повинен ураховувати водій під час вибору швидкості, смуги руху та прийомів керування транспортним засобом. (п. 1.10 [дорожня обстановка] )

Іншими словами - це стан дороги та навколишнього середовища, які можуть впливати на безпеку та комфортність руху транспортних засобів. Це включає різні фактори, такі як покриття дороги (наприклад, асфальт або гравій), стан дорожнього покриття (гладкість, ями, вибоїни), наявність перешкод або перешкоджаючих видимості об'єктів на дорозі, погодні умови (дощ, сніг, ожеледиця), освітлення, наявність дорожніх знаків та розмітки, а також інші фактори, які можуть вплинути на безпеку та прохідність дороги. Дорожні умови можуть змінюватись в залежності від місця, часу доби та погодних умов.

Оскільки водій постійно перебуває у тісному контакті з елементами цього середовища в процесі руху, він повинен знати та враховувати їх, щоб своєчасно прогнозувати можливу поведінку інших учасників дорожнього руху та, виходячи з цього, застосовувати безпечні прийоми керування транспортним засобом (вибір безпечної швидкості, дистанції, смуги руху тощо)

Дорожні роботи – роботи, пов’язані з будівництвом, реконструкцією, ремонтом чи утриманням автомобільної дороги (вулиці), штучних споруд, споруд дорожнього водовідводу, інженерного облаштування, встановленням (ремонтом, заміною) технічних засобів організації дорожнього руху. (п. 1.10 [дорожні роботи] )

Дорожні роботи – це роботи, які проводяться на дорогах чи трасах для покращення, ремонту чи будівництва інфраструктури. Вони можуть включати різні види діяльності, такі як будівництво (укладання нового асфальтового покриття, будівництво пішохідних або велосипедних доріжок), реконструкція (розширення дороги, встановлення нових дорожніх знаків або світлофорів), ремонт (ямковий ремонт вибоїн), утримання (прибирання від пилу, снігу, листя, нанесення розмітки), а також інші роботи, спрямовані на безпеку та покращення умов руху на дорогах.

Дорожні роботи можуть тимчасово обмежувати або змінювати рух транспорту, тому водіям і пішоходам важливо бути уважними та дотримуватися вказівок та попереджень, щоб уникнути можливих проблем чи затримок. Таким попередженням буде Знак 1.37 "Дорожні роботи". Цей знак є тимчасовим та встановлюється на період, необхідний для виконання відповідних робіт на дорозі, після завершення яких обов'язково демонтується.

Дозволена максимальна маса – маса спорядженого транспортного засобу з вантажем, водієм і пасажирами, що встановлена технічною характеристикою транспортного засобу як максимально допустима. (п. 1.10 [дозволена максимальна маса] )

Встановлює її завод-виробник. Це пояснює поняття "дозволена" маса. Саме виробник обумовлює (дозволяє) цю максимальну масу.

Дозволена максимальна маса - це "теоретична" маса, прописана в паспорті транспортного засобу і свідоцтві про реєстрацію. Цю масу не варто плутати з фактичною, тобто тієї, яку транспортний засіб має зараз. І якщо фактична маса автомобіля – це явище тимчасове, залежно від кожної поїздки, то дозволена максимальна маса – це "тавро" на все життя.

Ще один важливий момент. Дозволена максимальна маса - це також критерій розмежування категорій транспортного засобу. Справа в тому, що вантажні автомобілі розрізняються за цим показником на три види: вантажні автомобілі з дозволеною максимальною масою не більше 3,5 тонни (категорія В) – наприклад, вантажна "ГАЗель"; вантажні автомобілі з дозволеною максимальною масою понад 3,5 тонни (категорія С1) – наприклад, ГАЗ-53; вантажні автомобілі з дозволеною максимальною масою понад 7,5 тонн (категорія С) – наприклад, КамАЗ.

Регулювальник – працівник поліції, військової інспекції безпеки дорожнього руху, дорожньо-експлуатаційної служби, черговий на залізничному переїзді, поромній переправі, які мають відповідне посвідчення та екіпірування. (п. 1.10 [регулювальник] )

Відразу варто зазначити: регулювальник не є учасником дорожнього руху. Це особа, яка має право регулювання дорожнього руху. Водії зобов'язані керуватися вказівками регулювальника та неухильно їх виконувати - слідувати у зазначених напрямках, утримуватися від продовження руху чи виконання маневру тощо.

Найчастіше регулювальники представлені працівниками Національної поліції. Проте ці функції можуть виконувати: працівники військової інспекції безпеки дорожнього руху; працівники дорожньо-експлуатаційних служб під час проведення дорожніх робіт; чергові на залізничних переїздах під час руху на відповідних ділянках дороги; чергові на поромних переправах.

Кожен регулювальник повинен мати формений одяг, що відображає його статус, а також засоби регулювання руху (смугастий жезл, диск з червоним світлоповертальним елементом, червоний ліхтар чи прапорець). Працівники поліції мають і спеціальний знак на грудях (у вигляді жетона).

Водій повинен пам'ятати, що щодо регулювальника він має дотримуватися двох основних принципів поведінки: виконувати вказівки всіх регулювальників; надавати документи та свій автомобіль для перевірки – лише співробітникам поліції.