Основи безпечного водіння, частина 1

Цей курс розрахований те що, щоб підготувати до водіння у складних дорожніх умовах хоча б теоретично. У ньому обумовлюються природні з погляду шкільної фізики та елементарної психофізіології людини процеси, що відбуваються з автомобілем та водієм під час руху, зупинки та стоянки. Він допоможе завчасно прогнозувати розвиток подій та знаходити безпечне для себе місце у будь-якій складній ситуації.

У цьому розділі представлено багато різнотипних ілюстрацій до пунктів, тому прохання зрозуміти і пробачити цей момент, тому що шукати цю інформацію доводиться по всьому інтернету, збираючи її по крихтах.

Деякі моменти, за якими будуть екзаменаційні питання, в даному розділі не розглядаються, тому що для відповіді на ці питання достатньо знань ПДР з даного курсу, і повторюватися тут заради цих питань немає сенсу.

1) у разі посадки в транспортний засіб після іншого водія необхідно виконати налаштування робочого місця водія в такій послідовності: відрегулювати положення сидіння, рульової колонки, положення дзеркал заднього виду, пристебнути ремінь безпеки.

У разі посадки за кермо автомобіля після іншого водія ми повинні спершу налаштувати положення сидіння, налаштувати положення рульової колонки (якщо такі налаштування у неї є), налаштувати положення дзеркал заднього виду, і тільки потім пристебнути ремінь безпеки. Адже якщо перед нами за кермом сиділа людина з невеликим зростом, то, буває, і сісти після неї за кермо просто не вийде. Не помістимося. Тому спершу доведеться відсунути сидіння, сісти, налаштувати сидіння під себе, і вже потім інше. І останнім буде ремінь безпеки, тому що будучи пристебнутим, до правого дзеркала буде складно дістатися, особливо якщо немає дистанційного налаштування дзеркал.

2) посадка за кермом потребує відрегулювати сидіння в поздовжньому напрямку, для чого потрібно натиснути педаль зчеплення, тримаючи ліву ногу напівзігнутою (приблизно під кутом 120 градусів). На рульовому колесі руки повинні бути напівзігнуті, утворюючи кут близько 120 градусів.

Правильна посадка водія повністю залежить від положення сидіння. Перед налаштуванням необхідно враховувати особливості зросту і ваги водія.

У сидячому положенні необхідно, щоб запас ходу до краю сидіння дорівнював мінімально 3-4 сантиметри. Ноги повинні вільно діставати до педалей. Рівень згину ноги в коліні має бути приблизний до 120 градусів. Кут нахилу спинки водійського крісла має дорівнювати 75-90 градусам (залежно від дальності поїздки). Спина має повністю контактувати зі спинкою крісла. Підголівник має бути строго відрегульований до висоти потилиці. Кут згину в колінному і ліктьовому суглобі може коливатися до 10-15 градусів.

Завершивши регулювання висоти і довжини крісла, слід переходити до розташування рук на рульовому колесі. Правильна посадка за кермом - це одна з найголовніших умов, оскільки від неї безпосередньо залежить керованість автомобілем. Слід враховувати можливість швидко провести потрібний маневр, без попередньої зміни положення тіла і рук. При налаштованому доступі до рульового колеса, це дає змогу зберегти дорогоцінні мілісекунди.

3) правильне налаштування підголівників може значно зменшити ризик травмування.

Велика частина людей не приділяють увагу налаштуванню підголівників в автомобілі і відповідно не розраховують на їхню функцію безпеки під час ДТП. На жаль, ця звичайна неточність пасажирів і водія призводить до тяжких травм під час ДТП.

Для чого необхідні в автомобілі підголівники? Крім того, що вони загороджують нам задній огляд і допомагають щоб ми змогли з комфортом покласти на них власну голову, підголівники несуть в автомобілях відповідальну функцію безпеки. Підголівники захищають пасажирів і водія від пошкодження голови та шиї під час аварії. Крім цього підголівники запобігають пошкодженню шийного відділу хребта.

Під час удару в задню частину автомобіля пасажири і водій за інерцією переміщаються вперед, в той час, коли голова, запізнюючись за тулубом, мало відхиляється назад. Але цього достатньо для отримання серйозної травми шиї або голови. Щоб забезпечити всіх пасажирів від аналогічних травм, потрібно правильно налаштовувати підголівники, які допоможуть не отримати важких травм під час аварії.

Щоб забезпечити себе і власних пасажирів від ушкодження шиї та голови, потрібно правильно налаштувати підголівники, які покликані захищати нас від важких травм.

Підголівники мають бути розташовані досить високо, щоб підтримувати голову і максимально мінімізувати викривлення шиї.

Відрегулюйте положення підголівника так, щоб він максимально зрівнявся з верхньою частиною голови. У разі якщо особливість конструкції підголівника або в разі якщо Ваш зріст не дозволяє зрівняти підголівник з верхньою частиною вашої голови, то висуньте підголівник на більшу висоту, як це ймовірно.

У разі якщо Ваш зріст або пасажира навпаки низький, а підголівник у мінімальному положенні знаходиться вище верхньої частини голови, то ніяких додаткових налаштувань підголівника не потрібно. Відповідно до вимог безпеки, в разі якщо підголівник знаходиться вище, ніж верхня частина голови це вважається нормою.

Щоб звести до мінімуму ймовірне отримання травми голови або шиї в разі удару в задню частину автомобіля підголівник зобов'язаний фактично торкатися до Вашої голови. Велика допустима відстань, за якої підголівник максимально захищає Вас від ймовірної травми, утворює не більше 9 см. Регулювання спинки сидіння допоможе Вам за необхідності скоротити відстань між підголівником і вашою головою.

4) ремінь безпеки під час аварії утримує голову та груди від зіткнення з панеллю приладів та лобовим склом.

Ефективність ременів безпеки доведена десятиліттями їхнього існування. Згідно з наявними дослідженнями, використання цього засобу пасивної безпеки майже на 50% знижує ймовірність загибелі для водіїв і пасажирів на передніх сидіннях, і на 25% - для пасажирів на задніх сидіннях автомобілів.

У сучасних транспортних засобах ремені безпеки є невід'ємною частиною. Під час руху пристібатися ними необхідно не тільки водієві, а й кожному з пасажирів, що перебуває в салоні автомобіля.

Основний принцип роботи автомобільного ременя безпеки - в його здатності під час ДТП утримати водія/пасажира від удару об дошку приладів і від вильоту через лобове скло. Тобто, автомобільний ремінь безпеки є засобом, що впливає на інерцію руху тіла людини, коли автомобіль різко зупиняється.

5) ремінь безпеки не повинен бути перекрученим, інакше при аварії він може травмувати водія.

Перед тим як пристебнутися, необхідно потягнути ремінь, перевірити чи еластичний він, чи цілий. Ремінь не повинен бути перекручений, інакше під час аварії він може порізати або травмувати водія, як сталевий трос. Коли застебнули ремінь, злегка потягніть його, щоб перевірити, чи точно він застебнутий. Фіксуйте ремінь тільки посередині плеча (але не шиї!), і на кістках таза (а не на животі). Якщо неправильно застебнете ремінь, і трапиться аварія - ви травмуєте собі шию, груди і внутрішні органи.

Ремінь рятує, якщо він знаходиться якомога ближче до тіла. Якщо на вас теплий верхній одяг, розстебніть його і тільки потім пристібайте ремінь. Гострі предмети з кишень краще витягнути під час водіння, кулькову ручку, наприклад.

6) ремінь безпеки не може ефективно спрацювати та захистити лежачого пасажира.

Законом не заборонено перевозити пасажирів лежачи. Однак згідно з ПДР усі особи, які перебувають в автомобілі, мають бути пристебнуті ременями безпеки. Але водночас варто врахувати, що ремінь безпеки має щільно прилягати до тіла водія або пасажира. А оскільки у лежачого на сидінні пасажира немає можливості розташувати ремінь безпеки на тілі, то його ефективність значно знижується.

7) ремінь безпеки повинен бути щільно натягнутий. Якщо він проходитиме під рукою або за спиною, то він не спрацює як треба.

Якщо ремінь безпеки не натягнутий, або якщо плечовий ремінь проходить під рукою або за спиною, у разі зіткнення або різкого гальмування ви можете отримати травму всередині автомобіля, або ж вилетіти з автомобіля. Якщо ви одягаєте поясний ремінь на живіт, сила удару в разі зіткнення прийде на м'які тканини тіла, що збільшує можливість травми.

8) при управлінні транспортним засобом з механічною коробкою передач (з увімкненим зчепленням) ступня лівої ноги водія повинна бути зліва від педалі на підлозі або спеціальному майданчику.

Головна вимога - це не тримати ногу на педалі зчеплення, щоб не допускати неповного натискання на педаль і зносу диска зчеплення. Цієї рекомендації варто дотримуватися з метою безпеки руху і збереження технічного стану зчеплення. Якщо навчання водіння відбувається на автомобілі з автоматичною коробкою передач, то ліва нога водія, так само, як і в автомобілі з механічною коробкою передач повинна перебувати на підставці, яку створює колісна арка в салоні автомобіля. Тобто ця вимога цілком застосовна і для механічних коробок передач, і для автоматичних коробок передач.

9) на автомобілі з автоматичною коробкою передач щоб зняти автомобіль з позиції "P" необхідно натиснути педаль гальма.

Всі перемикання режимів роботи автоматичної коробки передач здійснюються тільки при повній зупинці автомобіля і натиснутою педаллю гальма. Після перемикання відчувається легкий і плавний поштовх. Це означає, що режим увімкнений, можна відпустити педаль гальма і починати рух.

10) водій транспортного засобу при очікуванні сигналу світлофора, що дозволяє рух, повинен встановити важіль перемикання передач в нейтральне положення, першу передачу увімкнути тільки при увімкненні жовтого сигналу світлофора.

Ця вимога ґрунтується на тому, щоб водій не тримав увесь час, доки доводиться очікувати увімкнення сигналу світлофора, що дозволяє рух, ногу з витиснутою педаллю зчеплення і увімкненою передачею. Нога буде дуже швидко втомлюватися, що позначиться і на самому фізичному стані водія.

11) стоянкове гальмо починаючи рух на підйомі слід почати відпускати одночасно з початком руху.

На початку руху на підйом необхідно увімкнути першу передачу і, злегка підвищивши оберти двигуна, почати відпускати педаль зчеплення. Одночасно з цим правою рукою слід натиснути на кнопку-фіксатор ручного гальма і злегка ще підняти важіль. У певний момент ми відчуємо, що оберти двигуна починають падати, а автомобіль вібрує і ніби просідає - це сигнал до того, що потрібно різко опустити важіль стоянкового гальма. Якщо ж робити всі ці дії не синхронно рукою на ручному гальмі і ногою на педалі газу, то можливий відкат автомобіля назад.

12) перед відкриттям капота, якщо з-під нього йде дим необхідно вимкнути двигун і дистанційний вимикач «маси» (при його наявності), дістати вогнегасник і підготувати його до використання, а також захистити руки від опіку, надівши рукавички або обернувши пальці ганчір’ям.

У ситуації, якщо з-під капота йде дим, то перед відкриттям капота водієві необхідно вимкнути двигун і дистанційний вимикач "маси" (за його наявності) для відключення акумулятора від основних систем керування двигуном. Далі - дістати вогнегасник і підготувати його до використання, тобто витягнути запобіжну чеку. І перед тим як відкривати капот потрібно враховувати, що при його різкому відкритті збільшиться доступ кисню в моторний відсік, що може посилити процес горіння. Тому капот потрібно відкривати повільно, захистивши руки від опіку, вдягнувши рукавички або обгорнувши пальці ганчір'ям для того, щоб не обпекти їх, адже капот за час горіння в підкапотному просторі може вже досить сильно нагрітися.

13) зі збільшенням швидкості руху поле зору водія звужується.

Звичайний пішохід, що повільно прогулюється вулицею, і водій, який знаходиться за кермом нерухомого автомобіля, мають поле зору близько 120°. Але з початком руху все одразу змінюється. Як у пішохода, який побіг до зупинки автобуса, так і у водія, який щойно від'їхав від тротуару, поле зору майже відразу зменшується до 90°. Мало того, зі збільшенням швидкості руху поле зору у будь-якої людини стає все менше і менше. Саме через зменшене поле зору пішохід, що біжить, провалюється у відкритий колодязь, розбиває собі лоба об ліхтарний стовп, врізається в телефонну будку тощо. З водіями не краще. Після досягнення певної швидкості руху водій вже не в змозі бачити щось крім вузької смуги асфальту перед своїм автомобілем. Світлофори, знаки, зустрічні автомобілі і навіть поліцейські - все це поза полем його зору.

14) водій може перевищити дозволену швидкість, якщо він тривалий час рухається на високій швидкості або якщо вздовж дороги відсутні будівлі, дерева тощо.

Головним чином водій сприймає швидкість свого автомобіля за швидкістю переміщення об'єктів, що потрапляють у поле його зору. Тобто при тривалому русі рівнинною дорогою на великій швидкості, швидкість свого автомобіля сприймається водієм менше, ніж вона є насправді. Причиною цього може бути відсутність будь-яких зовнішніх орієнтирів, тих самих стовпів ліній електропередач, дерев, будівель, проїжджаючи повз які водій може хоча б приблизно визначити, з якою швидкістю руху він рухається дорогою. Але найкращим способом для запобігання подібним ситуаціям буде навик час від часу кидати погляд на спідометр, щоб контролювати свою швидкість руху.

15) у разі обгону велосипедистів необхідно враховувати поведінку велосипедистів і швидкість свого транспортного засобу.

Велосипедисти, особливо коли їх їде два і більше, можуть спілкуватись під час руху. І іноді таке спілкування буває досить емоційним, що в результаті може призвести до втрати контролю над своїм транспортним засобом, що може стати причиною ДТП з автомобілем, який в даний момент може обганяти таких велосипедистів.

Перед початком обгону велосипедистів слід оцінити швидкість свого автомобіля і врахувати, чи будете ви здатні безпечно і швидко обійти їх. Треба пам'ятати, що обгін вимагає певної відстані і часу, тому треба переконатися, що у вас є достатньо простору для безпечного обгону.

16) у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості швидкість зустрічного транспортного засобу сприймається нижчою, ніж є насправді.

Під час руху прямою ділянкою дороги ми бачимо тільки фари зустрічного автомобіля, і нам здається, що він ще далеко, але в момент, коли він проїжджає повз нас, його швидкість може виявитися навіть більшою, ніж у нас. Це потрібно для того, щоб правильно здійснити обгін або об'їзд на трасі, і не зіткнутися з цим зустрічним автомобілем. А то якщо неправильно визначити відстань до зустрічного автомобіля під час обгону в темний час доби - то можна зіткнутися з цим зустрічним автомобілем. Все це пізнається на практиці.

17) під час руху вночі за сильної хуртовини потрібно використовувати увімкнення протитуманних фар спільно з ближнім світлом фар.

Коли видимість на дорозі різко погіршується, водій інстинктивно вмикає всі світлові прилади. Однак під час руху в умовах сильної хуртовини, наприклад, якщо несподівано потрапити в смугу снігопаду, такий прийом буде не корисний, а навіть шкідливий. Увімкнене дальнє світло фар ніби впирається в білі пластівці. У результаті водій бачить за кілька метрів перед собою лише молочно-білу стіну.

18) увімкнення білих або прозорих вогнів в задній частині автомобіля означає, що він рухається заднім ходом.

Ліхтар заднього ходу, він же сигнал заднього ходу - світловий сигнал білого кольору, рідше фара, що позначає задній хід автомобіля, трактора, причепа, трамвая та інших сухопутних транспортних засобів. Вмикається і вимикається автоматично під час увімкнення/вимкнення задньої передачі або реверсу. Сигнал заднього ходу працює тільки за увімкненого запалювання, вмикається за допомогою прихованої віджимної кнопки під важелем механічної коробки передач або селектором автоматично коробки передач у положенні "R", тобто заднього ходу.

19) балансування колес здійснюють для запобігання биттю колеса під час руху.

Балансування коліс на тих же пунктах шиномонтажу необхідно здійснювати для запобігання биттям колеса під час руху. Або ж, простіше кажучи, щоб колесо не "гуляло" під час руху транспортного засобу. Невідбалансоване колесо під час руху транспортного засобу викликає підвищену вібрацію транспортного засобу, що призводить як до зниження комфорту (тряска, шум), так і до зносу рульового керування та елементів підвіски колеса, що збільшує знос шини.

20) недостатній тиск в шинах збільшує гальмівний шлях автомобіля та витрату палива.

При низькому тиску шини погіршується пляма контакту (протектора) з дорогою: у центрі вона слабшає, а з обох боків посилюється тиск. Тиск малюнка шини не рівномірний, ламелі підтискаються - гірше відводиться вода і сніг. Знижується пружність - посилюється крен і розгойдування в поворотах (сприяє "закачуванню" пасажирів), при проїзді нерівної ділянки дороги або при різких маневрах зростає ударне навантаження на підвіску, при різкому гальмуванні на передні колеса посилюється тиск, а на задніх навпаки слабшає.

З достатнім тиском при маневрах тиск контакту малюнка шини знаходиться ближче до центру шини, а при спущеній шині тиск переходить на одну з боковин, наприклад при повороті направо, відбувається крен автомобіля на ліву сторону - надмірно навантажується ліва боковина, малюнок лівої сторони шини хороший, але центральна та права частина значно слабшає. Малюнок шини та ламелі "затискаються" - шина "збирає" більше каменів, піску або крупинок льоду з дороги, що також впливає на балансування колеса та ефективність гальмування у вологу чи зимову погоду. При недостатньому тиску сильніше відчувається колійність, автомобіль частіше "тягне" до колії. Підсумок: шина працює не так, як це задумано виробником як гуми так і автомобіля.

21) використання кондиціонера під час руху автомобіля впливає на витрату палива.

Система клімат-контролю автомобіля, як і будь-яка додаткова опція, впливає на витрату палива. Нещодавнє дослідження, проведене групою американських вчених, підтвердило, що за увімкненого кондиціонера, датчики показуватимуть на 3-5% більшу витрату пального. Кондиціонер, що працює, може призвести до збільшення витрати пального приблизно на 2 літри за 100 км і "відібрати" у двигуна 6-10 к/с.

Але це зовсім не означає, що від пристрою для охолодження повітря в салоні потрібно відмовитися. Збільшення витрати пального незначне порівняно з дискомфортом від відсутності кондиціонера в спекотний літній день.

Очевидно, що споживання більшою чи меншою мірою залежить як від температури зовнішнього повітря, так і від інтенсивності, з якою ви використовуєте кондиціонер. Крім того, значення має конкретна модель автомобіля, її технічні характеристики, загальна завантаженість, швидкість руху та безліч інших чинників.

22) найменшу витрату палива забезпечить плавне прискорення при плавному уповільненні.

Витрата палива залежить від швидкості руху автомобіля. Якщо ми їдемо занадто повільно або занадто швидко - палива йде більше. Паливо витрачається найбільш раціонально за обертів двигуна на будь-якій передачі в межах 2000-2500 об/хв. Крім того, витрата палива залежить від аеродинамічних характеристик кузова.

Ще один значущий фактор - різкі прискорення і гальмування. Під час різких маневрів у циліндри надходять великі порції пального, які витрачаються нераціонально і не повністю. Якщо уникати форсованих стартів і перегазувань, рідше користуватися гальмами для зниження швидкості і рідше розганятися - витрата пального стає істотно нижчою.

На деяких старих автомобілях встановлювали економетр – прилад, який вимірює розрідження впускного колектора, і тим самим дозволяє водієві коригувати манеру та стиль водіння для економної витрати палива.

23) витрата палива залежить від швидкості руху, маси та завантаження транспортного засобу.

Витрата пального в автомобілі залежить від багатьох чинників. І не можна підходити до цього питання однобоко, коригуючи і налаштовуючи тільки, наприклад, роботу двигуна.

Не женіть. Для автомобілів 80-х років витрата палива за швидкості 110 км/год на 25% більша, ніж за швидкості 90 км/год. Під час руху трасою найекономічнішою буде така швидкість руху, коли ввімкнено вищу передачу і оберти двигуна трохи вищі за 1500 обертів. Для більшості автомобілів це 70-80 км/год.

Не купуйте важкий автомобіль. Відомо, що кожні 500 кг ваги вашого автомобіля споживають приблизно 700 літрів бензину на рік (за норми пробігу 20 тис. км на рік). Це означає, що якщо ваш автомобіль важить 1000 кг, ви спалите за рік близько 1400 літрів пального, якщо він важить 1500 кг, то 2100 літрів і т. д.

Не возіть в автомобілі зайвий вантаж. Кожні 50 кг вантажу спричиняють перевитрату палива приблизно на 2%.

24) під час гальмування двигуном на автомобілі з механічною коробкою передач на крутому спуску водій повинен вибирати передачу, керуючись правилом: чим крутіше спуск – нижче передача.

Рухаючись з гори, автомобіль прагне набрати високу швидкість. І чим далі, тим активніше відбувається цей процес. Зрозуміло, під час спуску підвищені вимоги пред'являються до гальмівної системи: якщо в ній недостатній рівень рідини або вона перегріта, то ефективність гальм різко падає. Особливо небезпечно, якщо автомобіль безконтрольно набирає швидкість. У підсумку гальмівна система може не впоратися з наростаючим прискоренням. Тому, наближаючись до спуску, необхідно оцінити його крутизну. Від цього залежить вибір передачі та початкова швидкість.

Категорично забороняється рухатися з гори на нейтральній передачі або з вимкненим зчепленням. Ви позбавляєте себе зв'язку з двигуном автомобіля і не зможете в разі небезпеки що-небудь зробити, щоб уникнути ДТП. За можливості максимально використовуйте гальмування двигуном. Завчасно вмикайте знижену передачу, щоб не змінювати її під час спуску і не розривати зв'язок двигуна з колесами.

Варто запам'ятати: чим крутіший спуск, тим нижчою має бути увімкнена передача і початкова швидкість. Необхідно намагатися якомога менше натискати педаль гальма. В іншому разі це призведе до підвищеного зносу колодок, перегріву системи і, як наслідок, відмови гальм.

25) тривале гальмування з вимкненою передачею і зчепленням на крутих затяжних спусках може привести до перегріву гальмівних механізмів і зменшення ефективності гальмування.

Це пов'язано з тим, що під час такого гальмування гальмівні системи автомобіля постійно використовуються для збереження швидкості або утримання автомобіля на місці.

Коли ви тримаєте ногу на гальмі, тертя між гальмівними колодками і гальмівними дисками створює тепло. Якщо цей процес триває тривалий час без перерви, температура в гальмівній системі може підвищитися настільки, що спричинить перегрів. Перегрів може призвести до зниження ефективності гальмування, зносу гальмівних колодок і навіть пошкодження гальмівних дисків.

Щоб уникнути перегріву гальмівних механізмів, рекомендується використовувати двигун для додаткового гальмування на крутих спусках. Це можна зробити, вибираючи нижню передачу і відпускаючи газ. При цьому двигун працює в режимі утримання, що зменшує потребу у гальмуванні і допомагає уникнути перегріву гальмівних систем.

Крім того, існують спеціальні системи, такі як системи контролю стабільності (ESP) і системи управління спуском (Hill Descent Control), які можуть автоматично регулювати гальмівний тиск для забезпечення кращої ефективності гальмування і запобігання перегріву.

26) чим більше маса автомобіля (з причепом), тим більше запас інерції руху і гальмівний шлях.

Одна з основних причин того, чому більша маса автомобіля впливає на гальмівний шлях, полягає в тому, що більша маса має більшу кінетичну енергію, яку треба зупинити під час гальмування. Гальмівна система автомобіля повинна витрачати більше часу і виконувати більшу роботу для зниження швидкості важкого автомобіля, що призводить до більшої дистанції гальмування.

У автопоїзда з причепом без гальм гальмівний шлях зупинки значно довший, ніж у одиночного автомобіля, причому додаткову небезпеку становить розгойдування всього автопоїзда. Причіп, оснащений гальмами, дає змогу автопоїзду сповільнюватися більш ефективно і без бовтанки.

Коментарі •

За популярністю

За порядком

Основи безпечного водіння, частина 1

Дорогий друже чи подруго!

Раді вітати тебе на нашому ресурсі!

При загрузке файла произошла ошибка

Запитання і відповіді