Щоб механічний пристрій можна було назвати автомобілем, у його конструкцію повинні входити певні елементи, системи й механізми.
Основні елементи автомобіля (показані на малюнку 3.1.)
Малюнок 3.1 Основні елементи автомобіля.
Якщо конструкцією передбачено, що кузов є несучим елементом, то на нього встановлюються інші деталі й агрегати. У моторний відсік встановлюють двигун з коробкою передач, з боків під’єднують (безпосередньо або через підрамник — докладніше про це в розділі 6) підвіску, а до неї — колеса, на які через пневматичні шини спирається автомобіль. Простір для пасажирів обладнують елементами облицювання, встановлюють приладову панель, кермо, сидіння, обшивають усе це шкірою (залежно від вартості комплектації автомобіля).
Це серце всього автомобіля. Усередині двигуна відбувається перетворення енергії палива, що згоряє, в обертання (механічну роботу), яке далі, через трансмісію, передається на колеса, а вони у свою чергу, відштовхуючись від дороги, приводять у рух увесь автомобіль. В автомобілі встановлюють переважно двигуни внутрішнього згоряння (ДВЗ), які розрізняють за видом палива, що використовують для отримання заповітного перетворення енергії, а саме: дизельні, бензинові або газові. Також на автомобіль може бути встановлений ДВЗ разом з електромотором, у такому разі про машину говорять, що вона з гібридною силовою установкою. ДВЗ і електромотор на таких транспортних засобах працюють по черзі або одночасно, залежно від режиму руху. Буває й таке, що встановлюють виключно електромотор, який живиться від акумуляторних батарей.
Це набір агрегатів, елементів і систем керування автомобілем. Він включає в себе ходову частину, трансмісію, гальмове керування й рульове керування.
Раз у раз від різних спеціалізованих ЗМІ чуємо: «Автомобіль побудований на платформі такій-то...» або «В основі лежить така-то платформа...». Поняття «платформа» досить-таки широке, двома словами можна сказати, що це днище кузова, поперечина, яка відокремлює моторний відсік від салону, всі силові елементи й напливи кузова під установку і кріплення елементів підвіски й силового агрегату (двигун + коробка передач). У більш широкому розумінні, платформа — це сукупність базових елементів, комплектуючих, конструктивних і технологічних рішень автомобіля.
Набір компонентів, які включено в платформу, не стандартизований, тому в різних виробників може відрізнятися (але базовий набір майже завжди залишається незмінним — див. вище). У сучасному світі з’явилися так звані модульні платформи. Так, кожна платформа складається з декількох модулів, які можна поєднувати з іншими модулями, при цьому не витрачаючи сотні мільйонів для розробки чогось нового.
Малюнок 3.2 Приклад уніфікованої платформи кузова, призначеної для декількох моделей.
Звідки взялася взагалі ця «платформа»? Річ у тім, що несучий кузов — це найскладніший і найдорожчий у розробці елемент конструкції автомобіля. Це зумовлено тим, що кузов повинен поєднувати в собі непоєднуване, а саме: бути легким, щоб потужності двигуна вистачало для його транспортування, і досить міцним, щоб під час аварії зберегти життя пасажирам і водієві, крім того, він має бути певної форми, змісту й призначення. Тому, щоб хоч якось знизити собівартість автомобіля під час його проектування й виготовлення, фірми-виробники придумали нижню частину кузова — цю саму платформу — використовувати як «клоновану» деталь, тобто на одній платформі може бути створено кілька моделей.
Малюнок 3.3 Приклад уніфікованої платформи кузова з елементами шасі й двигуном.
Так, нині одна платформа може бути в основі двох і більше автомобілів різних класів — від гольф-класу до кросовера. Є навіть таке, що деякі фірми укладають договори й партнерські угоди, щоб використовувати вже готові платформи для виробництва моделей під різними іменами. З одного боку, це здається обдурюванням, та з іншого — це цілком виправдана спроба максимально уніфікувати автомобілі і, як наслідок, здешевити їх виробництво й подальше обслуговування. Однак, якщо кажуть, що два автомобілі створені на одній платформі, це ще не означає, що машини ідентичні конструктивно, — конструкція підвіски й геометричні параметри можуть суттєво різнитися.
Це набір елементів і механізмів, які передають обертання від двигуна до коліс. Трансмісія включає в себе зчеплення, коробку передач, приводні вали з шарнірами й головну передачу з диференціалом.
Це колеса, підвіска, за допомогою якої ці колеса кріпляться до кузова, котра складається з пружних елементів (наприклад, пружин) і демпфуючих/гасячих елементів (амортизаторів), а також балки мостів (якщо вони нерозрізні*), рама або частина кузова.
Це механізми й системи, призначені для керування автомобілем — зміни напрямку й швидкості руху. У разі виходу з ладу будь-якої системи керування або будь-якого елементу з цих систем рух автомобіля забороняється (хіба що на евакуаторі).
Сідаючи в салон будь-якого автомобіля, ви потрапляєте в простір, наповнений перемикачами, індикаторами, важелями й деталями, наявність яких характерна для всіх легкових транспортних засобів.
Малюнок 3.4 Елементи керування в салоні автомобіля.
У цьому розділі розглянемо по порядку основні елементи керування, що знаходяться в салоні, на прикладі наведеного малюнка 3.4.
На щитку приладів відображається інформація про стан усіх систем автомобіля: з якою швидкістю рухається авто, на яких оборотах працює двигун, яка передача увімкнена, яка температура охолоджуючої рідини двигуна, рівень палива в паливному баку й таке інше. Якщо автомобіль обладнаний бортовим комп’ютером, то можливе виведення інформації про миттєву витрату палива, добовий пробіг, про приблизний пробіг до наступної заправки, ввімкнення підказок щодо технічного обслуговування автомобіля та ще значної кількості корисних даних.
Обертання кермового колеса передається на рульовий механізм, а той у свою чергу через рульовий привід повертає у відповідний бік керовані колеса. У сучасних автомобілях на кермове колесо встановлюють кнопки дистанційного керування додатковими системами автомобіля, як то: мультимедіа (аудіосистема/радіо), круїз-контроль, управління бортовим комп’ютером і таке інше, залежно від бажання покупця й фантазії автовиробника.
Ключ у замку може бути встановлений у кілька положень, кожне з яких має певне призначення. В одному положенні вмикається живлення всіх допоміжних електросистем, тобто до всіх вузлів підводиться електрика — від аудіосистеми до освітлення салону і склопідйомників (зазвичай це положення називається АСС), а також відбувається розблокування кермового колеса. Якщо повернути ключ далі — в положення ON — увімкнеться система запалювання двигуна й почнеться самодіагностика всіх систем автомобіля (це зазвичай займає 2–4 секунди).
На відміну від замка, кнопка не має фіксованих положень. Найчастіше, щоб увімкнути запалювання, необхідно натиснути на кнопку й відпустити протягом 1–2 секунд, а щоб запустити двигун треба натиснути другий раз й утримувати цю ж кнопку, поки двигун не заведеться. На автомобілях преміум-сегмента кнопку для пуску двигуна утримувати необов’язково, на неї досить просто натиснути після ввімкнення запалення.
Деякі виробники, віддаючи данину спорту, встановлюють окремо замок запалювання й окремо кнопку пуску двигуна («привіт» від Porsche).
Ці перемикачі допомагають керувати системою зовнішнього освітлення, покажчиками поворотів, очисниками й омивачами скла. Іноді на важелях перемикача з’являються й додаткові функції — усе залежить від філософії розробника.
Якщо коробка передач автоматична (далі — АКП), то педалі дві: педаль гальма (ліворуч) і педаль акселератора (праворуч). Якщо коробка передач механічна (далі — МКП), то ліворуч від педалі гальма можна виявити ще й педаль зчеплення.
На ній зазвичай встановлена панель облицювання важеля перемикання передач (на автомобілях з МКП) або селектора вибору режиму роботи (на автомобілях з АКП). Центральна консоль також є поверхнею для розміщення різних допоміжних перемикачів, додаткових ємностей, попільничок, підлокітника й іншого додаткового обладнання. Іноді на автомобілях з АКП селектор як такий відсутній, замість нього на центральній консолі, на найпочеснішому місці, встановлена шайба перемикання режимів роботи АКП.
Також на консолі може бути встановлений важіль стоянкового гальма (у побуті — «ручник») або кнопка увімкнення гальма (якщо стоянкове гальмо електромеханічне).
Для замітки
Важіль перемикання передач/селектор режимів, залежно від конструкції, може розташовуватися по-різному: на центральній консолі, на центральній панелі керування й на приладовій панелі під рульовим колесом.
Зазвичай на цій панелі розташовані перемикачі й регулятори системи вентиляції, опалення й кондиціонування (якщо це передбачено комплектацією). Також автовиробники, як під копірку, розміщують на цій панелі головний пристрій аудіосистеми (сленгова назва — «голова») з усіма регуляторами й перемикачами. Тут також монтують екран мультимедійної системи, який за сумісництвом може виводити інформацію системи навігації (залежно від комплектації автомобіля).
Наші тестові запитання на 100% відповідають офіційним, за якими складаються теоретичні іспити в сервісних центрах України.
Усі інші ресурси, які заявляють, що їхні тестові завдання є офіційними, заводять вас в оману. В них видозмінено ілюстрації та розміщено неактуальний текст. Готуючись за допомогою таких ресурсів, на офіційному іспиті ви можете розгубитися і просто не скласти його.