Основні принципи руху в потоці

3.4.1 Рух у потоці

Час поговорити про рух у потоці.

Необхідно брати до уваги, що дорожнє середовище (тобто загальні принципи руху, менталітет водіїв, різні негласні правила) сформувалося задовго до того, як окремо взятий автомобіліст отримав права і сів за кермо. Наприклад, якщо виїхати до якогось маленького містечка, то швидкість руху там невелика — люди рухаються неспішно, розмірено, зазвичай збившись в одному ряду. У великих же містах швидкість руху зовсім інша: тут усі поспішають і квапляться, на дорогах в один бік рухаються відразу кілька потоків. Саме тому, щоб навчитися (можна називати це різними словами) вливатися в потік руху і відчувати цей потік, краще рухатися зі швидкістю потоку. Найчастіше потік сам підкаже вихід із багатьох дорожніх ситуацій. Спочатку просто копіюйте потік — саме потік, а не окремий автомобіль.

Уявіть зграю птахів або косяк риб (часто таке показують у передачах про природу). Вони рухаються в одному напрямку, не стикаючись одне з одним (рис. 3.31). Таке відчуття, що відбувається якесь цілеспрямоване керівництво кожною окремо взятою одиницею. Те саме відбувається і на дорозі — є загальні принципи поведінки, яких потрібно дотримуватися. Лише за такої умови ми зможемо бути прогнозованими, а значить, безпечними водіями як для себе, так і для тих, хто нас оточує.

3.4.2 Контроль дорожньої ситуації навколо автомобіля

Мабуть, найголовніше, про що варто сказати в цьому розділі, — це те, що ми, водії, повинні цілком і повністю зосередитися на розв’язанні завдань, пов’язаних із контролем дорожньої ситуації навколо автомобіля. На цьому етапі йдеться про досить високий рівень керування автомобілем — усі операції уже відбуваються бездумно і рефлекторно. Певною мірою ми вже вийшли з тієї стадії, коли інструктор подавав команди до дії, а нам лише залишалося беззаперечно і не розмірковуючи їх виконувати.

Отже, на яких же базових принципах ґрунтується безпечний рух на дорозі?

Вочевидь, мета кожного водія полягає в тому, щоб благополучно дістатися на автомобілі з точки А в точку В, водночас не наражаючи на зайву небезпеку себе та інших. Дуже часто доводиться чути фразу, особливо від водіїв-початківців: «Я рухаюся, нікого не чіпаю, але не ти, так тебе хтось обов’язково! Навколо самі придурки!..» Насправді така думка від початку хибна. Якщо людина вважає себе такою «білою і пухнастою», а всіх — ідіотами, то певною мірою вона знімає із себе відповідальність за те, що відбувається, перекладаючи її на інших водіїв. Твердження «не ти, так тебе» не лише неправильне, а й дуже шкідливе. Потрібно категорично уникати подібного настрою, а ще краще — налаштовуватися на позитив. Якщо ми подивимося на дорожній потік, то переконаємося, що 90~95% водіїв — це цілком адекватні й законослухняні громадяни, які рухаються безпечно, щоб зберегти й своє життя, і свій автомобіль. Якщо з ними щось надзвичайне і відбувається, то лише через недосвідченість або недогляд. Звичайно, є й нерозсудливі, неадекватні водії (адже не секрет), через яких часто трапляються різні дорожньо-транспортні пригоди. Втім, таких водіїв не так багато — до 5% загального потоку (а то і менше). Зрозуміло, що якби таких водіїв була переважна більшість, то на дорогах панував би справжнісінький хаос, і рухатися було б неможливо.

Отже, перший постулат полягає в тому, що інші водії, так само як і ви, хочуть зберегти свій автомобіль. Тому, навіть якщо ви і виконуєте якісь не зовсім правильні дії, інші водії завжди підстрахують вас (або принаймні відкоригують свої дії, виходячи з ваших помилок). Зрозуміло, це не означає, що цим можна і потрібно користуватися постійно. Просто потрібно розуміти, що все, що відбуватиметься, насамперед залежить від вас самих.

3.4.3 Систематизація ситуацій

Спочатку здається, що варіантів розвитку подій на дорозі безліч, тому запам’ятати всі, звісно, неможливо. Однак, якщо поїздити на автомобілі якийсь час і поспостерігати (якраз для цього і потрібен так званий «накат» — 20~30 годин руху містом у дорожньому потоці), то ви зрозумієте, що всі ситуації повторюються. Вони можуть виконуватися різними людьми, автомобілями різного кольору і марки і на різних перехрестях. Але якщо систематизувати всі ці ситуації, то їх набереться не більше двох десятків. Тому, поступово ознайомлюючись із різними ситуаціями, в подальшому, вбачаючи початок розвитку будь-яких подій, водій починає розуміти, що піде далі за ними. Якщо так, то водій може зрозуміти для себе, чи розгортатиметься ситуація далі за небезпечним для нього сценарієм або все буде досить спокійно і розмірено. Саме тому має сенс відшукати для себе певний підхід: розподілити всі ситуації на «зелені», «жовті» та «червоні».

Якщо ви рухаєтеся і розумієте, що ситуація, яка може виникнути на дорозі, для вас є «червоною», тобто все дуже серйозно і небезпечно, то туди просто не потрібно їхати! Скиньте газ і почекайте, поки ця ситуація розв’яжеться сама.

Якщо ви бачите, що ситуація «жовта», тобто не передбачає прямої небезпеки, але змушує зосередитися і бути готовим до несподіванок, то варто подумати, чи потрібно їхати в саму гущу подій. Тобто все залежить від настрою і вашого конкретного стану на цей момент.

«Зелена» ситуація, яка не передбачає жодної небезпеки, дозволяє вам упевнено продовжувати рух, розуміючи, що можна спокійно проїхати.

У кінострічках про війну ви могли бачити якусь армію, що обороняється. Вона риє окопи в полі, ставить кулемети тощо. Уявіть, що така армія вирила одну лінію окопу в полі й посадила туди солдатів, яким потрібно оборонятися. Як ви гадаєте, чи легко прорвати таку лінію оборони? Думаю, що не треба бути великим фахівцем, щоб зрозуміти, що це абсолютно ненадійна оборона. А тепер уявіть, що армія створила кілька ліній оборони: перший ряд окопів, другий, третій; обладнані кулеметні гнізда, гармати тощо. Прорватися через таку оборону буде дуже і дуже складно.

Яким чином це стосується нас, водіїв?

3.4.4 Принцип руху в потоці

Одним із найважливіших, на мою думку, принципів руху в потоці є принцип недопущення небезпечного зближення. Якщо ми ставимо перед собою завдання ні в кого і ні в що не в’їхати, то, по суті, допускаємо думку, що можемо взагалі досить близько до цього когось чи чогось наблизитися і навіть рухатися на якійсь небезпечно близькій відстані. Якщо така відстань буде мінімальною, найменша неточність із нашого боку або не до кінця зрозумілі дії з боку іншого водія можуть спричинити те саме зіткнення. Отже, що більша відстань між нашим автомобілем і потенційно небезпечним об’єктом, то більше часу для того, щоб не допустити небезпечної напруженої ситуації, коли для запобігання ДТП від нас вимагатимуться максимальна увага, навички та вміння. Отже, думка про недопущення зіткнення автомобілів та інших об’єктів — та сама ненадійна лінія оборони (рис. 3.32, a), а недопущення небезпечного зближення — це саме те, що дозволить вам своєчасно помітити небезпеку, згрупувати сили, зосередитися й уникнути зіткнення (рис. 3.32, b).

3.4.5 «Небезпечне зближення»

3.4.6 Що ж потрібно для того, щоб захистити себе на дорозі?

ДТП відбуваються щодня, особливо це помітно, якщо ви багато рухаєтеся у великих містах з інтенсивним рухом. Але ж у будь-якому випадку це невеликий відсоток із загальної кількості водіїв, які все-таки дісталися свого місця призначення. Якщо не від’їжджати далеко від своєї вулиці, то можна кілька місяців і навіть років не побачити жодної ДТП. Що ж потрібно, аби захистити себе на дорозі? Нині існує чимало реклами, яка інформує нас про чудові програми страхування, що дозволяють застрахуватися абсолютно від усього. Страхові компанії обіцяють захистити нас на всі випадки життя. Насправді, звісно, йдеться лише про фінансовий бік справи, й у цьому справді є глибокий сенс. Але ж ми керуємо автомобілем не по радіо, сидячи в теплому затишному офісі, а знаходимося безпосередньо всередині «бляшанки». Тому якщо раптом щось трапиться, то, можливо, пред’являти будь-які претензії вже буде просто нікому. Саме тому, дотримуючись принципу «порятунок потопаючих — справа рук самих потопаючих», потрібно вдосконалювати свої навички керування автомобілем і бачення дорожньої ситуації. Якщо ви всю свою увагу зосередите на діях інших водіїв і розумітимете, що відбувається, тоді бачитимете перед собою відкриту книгу і зможете розв’язувати будь- яку ситуацію якомога краще.

Намагайтеся бачити більше, мислити глобальніше, думати про більшість автомобілів: не лише про той, що рухається перед вами, а й про ті, які оточують вас з усіх боків. Підвищуючи свою здатність бачити ситуацію комплексно, ви захистите себе від усіляких ситуацій, не доводячи справи до розглядів із дорожніми інспекторами і страховими агентами.

Дуже часто причиною виникнення ДТП є те, що людина вважала, що хтось зробить щось, а вона цим скористається. Наприклад, людина увімкнула правий поворот і почала прямувати праворуч, а водій, який рухається позаду неї, розрахував, що зараз вона поїде зі шляху, тому можна рухатися, не знижуючи швидкості (рис. 3.35, а).

І в цей момент людина, яка повертає праворуч, раптом різко гальмує: перед нею на дорогу ступив пішохід, якому вона зобов’язана дати дорогу. Оскільки водій, який рухався позаду, не передбачав такої ситуації, він мав два варіанти: або відскочити вбік, ризикуючи зачепити тих, хто рухається сусідньою смугою, або просто вдарити по гальмах (зазвичай відбувається саме це). Добре, якщо місце і якість дорожнього покриття дозволять йому загальмувати вчасно. Якщо ж ні — відбудеться зіткнення. Ба більше, водій третього автомобіля, який рухався позаду всіх і також не чекав на щось подібне, «наздоганяє» другого (рис. 3.35, b), і ситуація має подальший розвиток...

Отже, якщо ви хочете безпечно дістатися свого місця призначення, то повинні розуміти, що всі ваші дії також мають бути передбачуваними для інших водіїв. Іншими словами, ви повинні бути прогнозованими і зрозумілими. Тобто якщо ви не дозволяєте собі вчиняти будь- яких несподіваних для інших дій, то зазвичай перебуваєте в більшій безпеці.

3.4.7 Несподівані дії з вашого боку

Як ви, напевно, вже зрозуміли, несподівані дії з вашого боку — це саме те, що не вкладається в прогноз тих, хто вас оточує. Звичайно ж, якщо ви намагатиметеся діяти так, щоб не викликати несподіванок для інших учасників дорожнього руху, то пов’язані з цим роздуми можуть займати занадто багато часу, що значно сповільнить ваші дії. Як діяти? Все дуже просто: вам потрібно лише навчитися робити пробні кроки. Наприклад, вам потрібно перестроїтися з ряду в ряд, скажімо, з лівого в правий. Щойно у вас виникла ідея про перестроювання, насамперед потрібно увімкнути відповідний поворот (для нашого прикладу — правий). Після цього ви починаєте дивитися в праве дзеркало заднього виду, щоб переконатися в тому, що права смуга, в яку ви прямуєте, вільна. Щоб остаточно переконатися в тому, що праворуч вас ніхто не обганяє, ви, пам’ятаючи про бічні мертві зони (автомобіля, який рухається зовсім поруч, може бути не видно в дзеркало заднього виду), на мить повертаєте голову праворуч і дивитеся, чи немає когось безпосередньо поруч із вашим автомобілем. Поки ви виконуєте всі ці дії, зазвичай минає 3~5 секунд. Оскільки весь цей час ваші покажчики поворотів блимали, то, навіть якщо ви когось не помітили, напевно цей хтось помітив вас. Наступний дуже важливий крок: ви здійснюєте пробне перестроювання, тобто трохи качаєте кермо праворуч, при цьому слухаючи і спостерігаючи за реакцією тих, хто вас оточує (рис. 3.37). Ви ніби повідомляєте всім: «Хлопці, я збираюся повертати! Будьте уважні і готові до цього!» А інші водії при цьому якось реагують на ваші дії. Це як в тенісі: ви робите подачу, вам відповідають, ви відбиваєте, вам відбивають у відповідь. Якщо після двохтрьох подібних пробних рухів вам ніхто не «бібікає» і в реакції інших немає нічого незвичайного, то ви спокійно можете виконати основний рух кермом і завершити маневр.

часто доводиться спостерігати, як людина, увімкнувши покажчик поворотів, просто дораховує до трьох і повертає, не подивившись, — така «російська рулетка»: пощастить — не пощастить. Якщо ви хочете зберегти здоров’я, автомобіль і гроші, то діяти так не варто.

3.4.8 Відстежуємо реакції водіїв

Рухаючись у потоці, потрібно постійно взаємодіяти з іншими водіями, відстежуючи їхні реакції та дії. Лише так ви зможете бути частиною цього потоку, а не вибиватися з нього.

Дуже часто можна спостерігати навчальні автомобілі, що рухаються в правому ряду зі швидкістю в кращому випадку 30 км/год. При цьому інструктор дає настанови учневі: «Вливайся в потік! Потрібно цього вчитися!» Як я вже наголошував, рух автомобільного потоку нагадує зграйку птахів або косяк риб: усі рухаються в одному напрямку і приблизно з однією швидкістю, при цьому не стикаючись і не заважаючи одне одному. І, як би дивно це не звучало, головним під час руху в потоці є не ваша швидкість руху, а те, з якою швидкістю відповідно до вас рухаються сусіди. Іншими словами, якщо ви рухаєтеся зі швидкістю 40 км/год, а повз пролітає потік зі швидкістю 60~80 км/год, то замисліться, як ви зможете об’їхати, наприклад, припаркований праворуч на узбіччі автомобіль, якщо ваша швидкість практично в два рази нижча, ніж у «гарматних ядер», що проносяться сусідньою смугою.

Як я вже стверджував, найкраще, що взагалі може зробити водій, — триматися зі швидкістю потоку. Якщо потік рухається зі швидкістю 52 км/год, потрібно їхати 52 км/год; якщо 75 км/год, то 75 км/год.

Так, дійсно, зі швидкістю, скажімо, 60 км/год земля переміщатиметься щодо вас досить швидко, і насправді потрібні певні навички, які дозволять вам своєчасно реагувати на ті чи інші перешкоди. Але мається на увазі, що ви все це вмієте робити, оскільки активна робота на «змійці», а також початковий рух містом «за командою» вже дозволили вам добре реагувати й адаптуватися, тобто ваш фізичний потенціал цілком дозволяє вам триматися зі швидкістю потоку. А рухаючись саме зі швидкістю потоку, ви помітите, що інші автомобілі рухаються зовсім нешвидко, а можливо, і взагалі «стоять». Отже, різні маневри (перестроювання, обгін тощо) значно спрощуються і стають більш прогнозованими.

Ми вже говорили про те, що спостереження за діями інших водіїв — це запорука вашої безпеки. Звичайно, під час руху в щільному міському потоці вас може оточувати не один десяток автомобілів. Звісно, простежити за ними всіма просто неможливо.

Однак, якщо ви рухаєтеся зі швидкістю потоку, то все, що не випадає із загального напрямку, не повинно викликати якоїсь підвищеної уваги (досить контролювати «краєм ока»). Усе, що вибивається з основного потоку (тобто діє якось нестандартно), — потенційна небезпека або загроза (рис. 3.39).

Якщо чотири передні автомобілі рухаються більш-менш рівномірно, то й уваги особливої не потрібно — тримайтеся безпечної дистанції, і все буде чудово. Якщо ж ви раптом побачите, що перша з чотирьох передніх автівок починає гальмувати, то не потрібно чекати, коли гальмувати почне той, хто рухається безпосередньо перед вами, — починайте знижувати швидкість відразу. В цьому випадку шансів сповільнитися і вчасно зупинитися ви матимете набагато більше.

3.4.9 Куди дивитися

Дуже часто під час руху в потоці можна спостерігати ситуацію, коли водій того чи іншого автомобіля спеціально піднімає своє крісло таким чином, щоб бачити свій капот: вважається, що так можна краще контролювати відстань між своїм автомобілем і тим, що рухається попереду. Насправді це зовсім безглузде заняття, оскільки, наприклад, при русі зі швидкістю 60 км/год автомобіль за секунду проходить понад 16 метрів, тобто потрібно лише дивитися на ці самі 16 метрів уперед. А ще краще, якщо у вас існує план дій щонайменше на найближчі 3~5 секунд (в ідеалі — до 10 секунд). У цьому випадку, найімовірніше, несподіванок для вас не буде. Як дізнатися, куди саме потрібно дивитися, щоб у запасі ви мали певний час? Насправді все досить просто. Ви можете помітити якусь значну точку на певній відстані попереду (наприклад, рекламний білборд) і порахувати секунди, за які дістанетеся цієї точки. Якщо ви досягли наміченої точки за десять секунд, то відстань, на якій перебувала ця точка на початку лічби, відповідає тій дальності погляду, яка повинна бути за цієї швидкості руху. Коли ви дивитиметеся вдалину саме туди, куди потрібно, у вас автоматично задіюється периферійний зір, а значить, ви будете бачити не тільки перед собою, а й праворуч і ліворуч від дороги (рис. 3.40). Якщо ж дивитися просто перед собою, то ніякого периферійного зору не буде, тобто, наприклад, вчасно помітити пішохода, який наближається до дороги, вже не вдасться.

Дивлячись на достатньо велику відстань уперед, ви вчасно помітите світлофор. Звичайно, якщо далеко вже досить довго горить зелений, то, поки автомобіль дістанеться світлофора, там уже буде червоний, а значить, доречно зменшити швидкість і рухатися повільніше. Не намагайтеся встигнути десь проїхати швидше, так би мовити «проскочити ». Взагалі, «проскочити» — погане слово, яке не узгоджується з адекватним і прогнозованим водінням. Завжди потрібно намагатися зберігати якісь «відхідні шляхи»: не можна «спалювати за собою мости » і діяти за принципом «або пан, або пропав». На дорозі такого бути не може, завжди має бути запасна дія.

Ще один важливий момент, про який варто згадати: куди саме потрібно дивитися, коли ви спрямовуєте погляд на той чи інший автомобіль. Дуже часто і пішоходи, і водії дивляться саме на автомобіль, через що вони просто не здатні передбачити подальших дій. Набагато вигідніше дивитися в обличчя водієві: нехай ви не побачите кольору його очей, а вираз обличчя буде розмито, але принаймні ви хоча б будете в курсі того, в який бік повернута голова водія. Отже, вже можна припустити, бачить він узагалі вас у цей момент чи ні. Наприклад, ви рухаєтеся головною дорогою, а праворуч виїжджає автомобіль, який хоче влитися в потік, що рухається в той же бік, але при цьому водій дивиться не на вас, а зовсім в інший бік. Запитайте себе: чи можна продовжувати рух, сподіваючись, що цей водій дасть вам дорогу? Мабуть, ні. Тому потрібно щонайменше скинути газ і занести праву ногу над педаллю гальма, щоб проїхати небезпечну ділянку. І лише переконавшись в тому, що вам гарантовано поступилися дорогою, можна знову натиснути на газ і прямувати далі в попередньому темпі.

Або інший приклад: ви рухаєтеся містом, а праворуч стоїть автобус або тролейбус. Дуже часто їхні водії, ще завантажуючи пасажирів, уже вмикають лівий поворот. Чи відомо вам, що згідно з правилами дорожнього руху ви зобов’язані дати дорогу громадському транспорту, що стартує із зупинної кишені. І як же визначити, чи виїжджає він зараз? Усе дуже просто: подивіться в дзеркало цього автобуса або тролейбуса. Якщо ви побачите, що водій дивиться в бік пасажирів (рис. 3.42), тобто двері він ще не зачинив, то, напевно, очікувати старту поки ще рано. Але при цьому перед автобусом може вийти людина (хоча всім відомо, що автобус потрібно обходити ззаду, але відбувається це далеко не завжди). Якщо ж водій дивиться у ваш бік, то, найімовірніше, він уже намагається стартувати, а значить, йому потрібно дати дорогу. Або ж, якщо ширина дороги достатня, щоб проїхати повз, а автобус/тролейбус вже рушив, значить, перед ним уже навряд чи хтось вискочить (адже водій щось бачить перед собою), тобто можна спокійно рухатися далі.

3.4.10 4 секунди

Інститут безпеки дорожнього руху Франції ще в 60-ті роки минулого століття дійшов висновку, що для водіїв-початківців дистанція між автомобілями повинна становити не менш ніж 4 секунди. Саме в секундах. Згодом я поясню, чому. Річ у тому, що, коли починає відбуватися щось нестандартне (наприклад, попереду різко гальмує автомобіль), людина спочатку бачить небезпеку і лякається, потім вона приходить до тями і розмірковує, що робити. Потім вона починає діяти, спрацьовують системи автомобіля, і лише після всього цього автомобіль реагує, і ситуація починає якимось чином виправлятися. Іншими словами, на це піде якийсь час. Якщо ж вимірювати дистанцію, як це робить переважна більшість водіїв, метрами (або корпусами автомобілів, що майже те саме), то це призведе до неправильних розрахунків. Адже під часу руху з різними швидкостями довжина гальмівного шляху буде різною (як наслідок, довжина зупинного шляху також буде різною).

Звичайно ж, щоразу вираховувати подумки довжину гальмівного шляху досить незручно. Якщо ж вимірювати дистанцію між автомобілями в секундах, то величина буде постійною: на великій швидкості за 4 секунди автомобіль пройде більшу кількість метрів, на малій за ті ж 4 секунди — меншу кількість метрів.

Як же виміряти ці самі 4 секунди до наступного автомобіля? Все дуже просто. Коли передній автомобіль проїжджає повз якийсь нерухомий орієнтир (стовп або рекламний щит), варто починати рахувати. Якщо ваш автомобіль проїжджає повз той же орієнтир через чотири секунди, значить, дистанція між автомобілями саме така, якою має бути.

Раджу вам сформувати звичку відраховувати відстань між рухомими об’єктами (перебуваєте ви за кермом або просто їдете як пасажир — не має значення). Це дуже корисна навичка, яка дозволить вам дуже грамотно виїжджати з парковки, грамотно проїжджати перехрестя і майстерно здійснювати обгони. Якщо ви знатимете, що, наприклад, на виїзд із парковки у вас іде приблизно 7~8 секунд (мається на увазі не просто виїхати, а ще й набрати потрібну швидкість, відповідну швидкості потоку), то до автомобіля, що наближається, потрібно не менше 10 секунд, щоб мати запас 2~3 секунди (рис. 3.44).

Ухвалювати будь-які рішення на дорозі варто тоді, коли маєте на це час. Якщо виникає думка, що часу, мабуть, обмаль, то діяти, напевно, не варто і краще просто відкласти на більш слушний час.

3.4.11 Увага водія

Наразі ж поговоримо про увагу водія. У правилах дорожнього руху записано, що водій зобов’язаний бути уважним. Також там записано, що водій має право очікувати від інших дотримання правил дорожнього руху. Зауважте, там не сказано, що інші неодмінно будуть виконувати ці самі правила, — водій лише має право на це розраховувати. Саме тому існує чудове неписане правило, відоме як «правило трьох Д», або «ДДД». Залежно від настрою і ставлення до життя «ДДД» розшифровується як «Дай Дорогу Дурневі» або «Дай Дорогу Добровільно». Дуже часто доводиться чути про те, що «я рухався за правилами, а він, гад такий, виїхав на червоний (не звільнив, проїхав не в свою чергу тощо)». Річ у тому, що будь-яку ДТП можна розглядати під різними кутами, але зазвичай винні в ДТП обидва: один помилився, а інший недогледів або пішов на принцип (я нічого не порушую, тому рухатимуся, як рухався). Дорога це не місце для з’ясування стосунків, вона не для того, щоб комусь щось доводити. Необхідно просто розуміти, що людського фактору ніхто не скасовував. Отже, якщо сьогодні хтось «встав не з тієї ноги», а ми в більш адекватному стані, то наше завдання полягає в тому, щоб забезпечити насамперед власну безпеку.

Дуже часто, коли ситуація починає розвиватись якось несприятливо (хтось починає діяти якось не так, як потрібно, — рис. 3.45), перша думка водія така: «А що це він витворяє?» або «Як він міг? Як наважився?» Насправді це неправильні запитання. Правильне запитання повинне бути приблизно таким: «Що потрібно зробити просто зараз, щоб забезпечити власну безпеку?» Якщо при кожному розвитку подій ви ставитимете собі правильні запитання, то, найімовірніше, зможете розв’язати будьяке завдання, що виникло. Якщо ж ви просто заспокоюватимете себе тим, що нічого не порушуєте, просто решта це не ваші проблеми, то наслідки можуть бути дуже сумними.

Діючи відповідно до простих базових принципів, ви рухатиметеся безпечно і добре, довго і щасливо. При цьому ніхто не каже, що ви рухатиметеся повільно, — зовсім ні. Адже головне не швидкість, а бачення розвитку тієї чи іншої дорожньої ситуації: якщо все безпечно, то можна їхати далі, якщо існує небезпека, то ризикувати не варто.

Колись потрапила в руки книжка «П’ятнадцять прийомів екстремального маневрування» з автографом одного з успішних автогонщиків: «Екстрено не маневруй, сиди в потоці й не випендрюйся!» Цими словами і хотілося б завершити цей розділ.