1.1 Від автора

1.1.1 Хто може бути водієм

Насамперед хотілося б подякувати всім своїм учням, з якими довелося працювати протягом понад 17 років. Кожен із них чогось мене навчив, з кожним мав порозумітися. Нині я маю чималий досвід і можу навчати водінню. Сподіваюся, що ці знання додадуть комусь упевненості під час навчання, щоб згодом стати вправним водієм, з яким буде комфортно і пасажирам, й іншим учасникам дорожнього руху; водієм, за якого не перейматимуться близькі, коли він вирушатиме в подорож.

Мене дуже часто запитують: «Чи є різниця між водіями-чоловіками та водіями-жінками?», «А чи зможу я стати водієм?», «Чи вийде у мене?» (останнім цікавляться дівчата, які починають навчання). Насправді, згідно з правилами дорожнього руху, водій, який сідає за кермо, несе відповідальність аж до кримінальної за всі свої дії. Тож не має значення за кермом дівчина чи хлопець, дідусь чи бабуся. Це має бути обізнана людина, яка керує автомобілем так само вправно, наче ложкою чи виделкою. Вона здатна розв’язувати будь-які дорожні ситуації. Чому я порівнюю саме з ложкою та виделкою? Коли людина сідає за стіл і починає їсти, вона одночасно може підтримувати бесіду, обмірковувати свої думки тощо. При цьому не промахується ложкою, оскільки все відбувається цілком природно. Дії, що багато разів повторювалися раніше, доведені до автоматизму.

Що означає «вміти керувати автомобілем» і що саме варто опану- вати? Що взагалі означає бути водієм? На мою думку, вміти керувати автомобілем — це налаштовуватися на певну хвилю, перебувати в такому стані, коли все відбувається само собою, тобто автомобіль сам повертає, сам сповільнюється там, де це потрібно, сам підтримує певну швидкість руху, маневрує тощо. Якщо водій очима обрав місце призначення, то його руки і ноги самі скерують автомобіль туди, куди треба дістатися. Саме цього ми повинні досягти, оскільки розмірковувати за кермом — недозволена розкіш.

Один мудрець зауважив: «Усе найцінніше вимагає часу». Варто усвідомлювати, що потрібно провести за кермом певний час, щоб набути умінь і навичок водіння: вміти реагувати на дорожню ситуацію, вправно керувати автомобілем у певній ситуації. При цьому увага не повинна розпорошуватися на те, якою ногою — правою чи лівою — треба тиснути на педаль, якою рукою і як повертати кермо. Вся увага повинна бути зосереджена на розв’язанні питань, які виникають під час руху. Відповідно, керування автомобілем — це одноманітна дія, яка не потребує певного осмислення. Нічого складного немає — лише відпрацьовані й доведені до автоматизму прийоми, так звані «цеглинки», закладання фундаменту. Цих «цеглинок» водій-початківець має набути в автошколі. Автошкола — це лише перша сходинка на шляху до успіху. Надалі, залежно від індивідуальних якостей людини, її характеру, ставлення до життя та оточуючих, з таких «цеглинок» формуватиметься власний стиль водіння.

Ще одне запитання, яке мені часто ставлять: «Чи можна розучитися керувати автівкою, якщо тривалий час людина не мала відповідної практики?» Якщо навичка набута самостійно — під час навчання інструктор не притримував педаль зчеплення, симулюючи «якісне» водіння учнем, не втручався в процес що три секунди, хапаючись за кермо, а давав можливість учню проявити себе — вона зберігається. Якщо людина тривалий час не сідала за кермо, спочатку почуватиметься невпевнено, доки не зрозуміє, що згодом усе вдасться. Так само й керування велосипедом: одного разу навчившись, ви не забудете цього ніколи.

Підсумовуючи вищезазначене, можна стверджувати, що правильний вибір інструктора — запорука вашого успіху. Навіть обираючи автошколу, завжди пам’ятайте про те, що з вами працюватиме певний інструктор. Отже, якою б престижною не була автошкола, варто звертати увагу на те, хто саме вас навчатиме.

1.1.2 Завдання інструктора

Відвідуючи заняття, людина має розуміти, що вона не складає іспит, а навчається. Першочергове завдання інструктора — створити комфортні умови для учня. Вам не обов’язково вислуховувати обурення та репліки інструктора на кшталт: «Ось у всіх виходить, а ти один взагалі ні на що не здатний». На жаль, це не поодинокі випадки. Іноді інструктор сприймає учня, який звернувся до нього, як нетямущого, не усвідомлюючи, що саме цей незграба сплачує послуги інструктора і якимось чином придбав автомобіль. Мабуть, щось таки тямить... Щоб уникнути конфлікту, цій людині доводиться чути від інструктора не завжди коректні висловлювання лише тому, що він — гуру, а учень — нікчема. З власного досвіду (викладаю курс водіння вже понад сімнадцять років) можу сказати, що навіть ті, хто спочатку може видатися зовсім безнадійним (їм все дається дуже важко), під час спілкування виявляються непересічними людьми, вартими поваги. Так, у моїй практиці був випадок, коли жінці похилого віку дуже довго не давалося керування автомобілем, аж доки не з’ясувалося, що вона нещодавно перенесла важку операцію — їй замінили тазостегнові суглоби на металеві протези. Отже, те, що на перший погляд здавалося незграбністю, виявилося неймовірним проявом сили волі та характеру.

Звісно, іноді можна й пожартувати, пожурити, навіть обуритися, але, на мою думку, лише після того, коли інструктор чогось навчив людину, переконався в тому, що вона зрозуміла і справді може це виконати. Якщо ж інструктор вважає, що його завдання полягає лише в тому, щоб здавати свій автомобіль в оренду і якось підстраховувати водія-початківця, не переймаючись за результат, то він аферист, який намагається ошукати людей, заробити грошей нечесним шляхом.

У разі невдачі інструктор повинен не залякувати, а, навпаки, підбадьорювати, роз’яснювати, пригадувати історії з життя. Людині легше запам’ятовувати історії, а не конкретні цифри, визначення або правила.

Упевненість та сміливість — якості, притаманні вашому автоінструктору. Це означає, що він, на відміну від свого учня, не повинен боятися сісти за кермо, здатний контролювати і відповідати за все, що відбувається навколо. Наприклад, якщо під час навчання автомобіль раптом заглухне на перехресті, і навколо лунатимуть сигнали, «підбадьорюючі» вигуки інших водіїв, інструктор має зберігати розсудливість, витримку та спокій, а не намагатися відсторонитися і зробити винним учня.

1.1.3 Автоінструктор

Автоінструктор — це джерело енергії та комфорту для свого учня. Саме за такої умови учень почувається впевнено, налаштовується на успіх. Якщо ж такого відчуття не виникає, то варто замислитися над тим, щоб змінити інструктора. Ви маєте на це повне право і достатньо можливостей.

Свого часу я навчав дівчину, яка до мене поміняла сімох інструкторів. Дізнавшись про це, я відразу подумав, що тепер мені доведеться якось пристосовуватися до примх розпещеної дівчини. Втім, виявилося, що це цілком адекватна і розсудлива людина, здібна до навчання. Просто вона чітко усвідомлювала, що саме їй потрібно від процесу навчання, тому відмовилася від того автоінструктора, який не зміг її заохотити. Пам’ятайте, що ви платите за навчання гроші, а від результатів залежить ваше життя та здоров’я. Замисліться: якщо вчасно не зміните автоінструктора — згодом доведеться поміняти автомобіль. Якщо з інструктором вам комфортно і ви чітко усвідомлюєте всі свої дії, крок за кроком наближаючись до мети, тоді успіх гарантовано. Не має значення, як швидко ви опануєте те чи інше, бо кожна людина має власний темп навчання. Завжди намагайтеся радіти навіть маленьким перемогам: ще кілька днів тому не міг рушити з місця, автівка весь час стрибала, а нині рухаюся плавно. Варто зосередитися на такому маленькому успіху для того, щоб він став мотивацією для подальшого розвитку. У жодному разі не можна налаш- товувати себе на «мабуть, це не моє», «мабуть, я бездара, тому нічого не вийде». Можливо, просто варто трохи перепочити, щоб згодом взятися за справу вже з новими силами. Гадаю, фізичні вправи стануть у пригоді. Нині люди багато часу проводять за комп’ютером, тобто просто сидять. Коли треба виконати певні дії на педалях автомобіля, виникають деякі труднощі. Тому, насамперед, треба «порозумітися» з руками та ногами (ми ще повернемося до цього).

Якщо з інструктором вам комфортно і ви чітко усвідомлюєте всі свої дії, крок за кроком наближаючись до мети, тоді успіх гарантовано. Не має значення, як швидко ви опануєте те чи інше, бо кожна людина має власний темп навчання. Завжди намагайтеся радіти навіть маленьким перемогам: ще кілька днів тому не міг рушити з місця, автівка весь час стрибала, а нині рухаюся плавно. Варто зосередитися на такому маленькому успіху для того, щоб він став мотивацією для подальшого розвитку. У жодному разі не можна налаштовувати себе на «мабуть, це не моє», «мабуть, я бездара, тому нічого не вийде». Можливо, просто варто трохи перепочити, щоб згодом взятися за справу вже з новими силами. Гадаю, фізичні вправи стануть у пригоді. Нині люди багато часу проводять за комп’ютером, тобто просто сидять. Коли треба виконати певні дії на педалях автомобіля, виникають деякі труднощі. Тому, насамперед, треба «порозумітися» з руками та ногами (ми ще повернемося до цього).

1.1.4 Мета учня автошколи

Ніцше зауважував: «Людина може витримати будь-яке «що», якщо вона має «навіщо». Інакше кажучи, якщо на початку занять ви чітко встановите перед собою кінцеву мету — стати водієм — і крок за кроком наближатиметеся до неї, то неодмінно досягнете успіху. Звісно, є сенс: у власному автомобілі, на відміну від громадського транспорту, ніхто не наступає на ноги, не штовхається і не кашляє в обличчя. Ви не чекаєте годинами на автобус чи трамвай, марнуючи свій час і дотримуючись встановленого графіка руху. Будь-якої миті можна разом із родичами вирушити куди завгодно: або до крамниці за покупками, або на морське узбережжя. А ще можна взяти із собою домашніх улюбленців, а також будь-який багаж, з яким незручно подорожувати за інших обставин.

Згодом ви з усмішкою згадуватимете ті труднощі та казуси, які переслідували вас на початку навчання: підстрибування автомобіля, гучно ревучий мотор, спотикання автомобіля під час руху. Все це мине.

Коли мене запитують, скільки часу потрібно для того, щоб навчитися водінню, я відповідаю, що зазвичай 25-30 годин. Звісно, чим більше часу приділяється водінню, тим безпечніше і вище рівень майстерності водія в майбутньому. Якщо ви десь почули, що хтось із ваших знайомих навчився керувати автомобілем за десять або п’ятнадцять годин, поцікавтеся, скільки разів він підфарбовував кузов протягом останнього року. На мою думку, варто навчатися далі, навіть коли ви отримали посвідчення водія. Напевно, всі бачили навчальний автомобіль, що рухається в крайньому правому ряду зі швидкістю 35 км/год. І це триває на всіх заняттях, відведених для навчання, аж до складання іспиту. Можливо, деякі автоінструктори вважають, що після 10-15 годин занять (як це зараз прийнято в багатьох автошколах) людина сяде за кермо свого автомобіля і рушить зі швидкістю дорожнього потоку, а це може бути 70-75 км/год. Замисліться, чи можливо це? Звісно, для такої їзди людині потрібні відповідні навички, яких вона просто не набуває. Я вже не кажу про контраварійне або екстремальне водіння. Поки йдеться про звичайне штатне водіння. Коли отримаєте посвідчення водія, ви вже не прив’язані до певного навчального маршруту, тому набуватимете власного досвіду вже на «злих» перехрестях, у щільному дорожньому потоці в години пік. Лише після цього водій-початківець упевнено та безпечно почуватиметься за кермом. Отже, ви станете професійним водієм, причому не має значення ані ваш вік, ані освіта, ані стать.

Отже, уважно читайте книжку й ознайомлюйтеся із загальною концепцією водіння. Зрозумівши, чого саме ви хочете досягти взагалі, розібратися в деталях буде нескладно.