Вправа «старт-зупинка»

2.3.1 Зупинка автомобіля

Наразі, коли ми розібралися з тим, як правильно стартувати на автомобілі, час поговорити про те, як же правильно його зупиняти. Здавалося б, що в цьому може бути складного? Відомий гонщик, триразовий чемпіон світу в класі «Формула-1» Нікі Лауда якось зауважив: «Найскладніше не розігнати автомобіль, а вміти його зупинити». І це правда. Причому правильно зупиняти автомобіль важливо навіть на зовсім низьких швидкостях руху.

Уявіть таку дорожню ситуацію: в заторі старенька вазівська «шістка» вартістю сто доларів у базарний день, а перед нею — «міжконтинентальний лайнер» Bentley, вартість якого становить число з багатьма нулями. Звісно, водій «шістки» справді не хоче в’їхати в «корму» автомобіля, що стоїть перед ним, але при цьому — ви не повірите! — робить все, аби його «наздогнати». Якщо ви десь простежите за дорожнім затором, то переконаєтеся, що в 50% випадків саме так і відбувається. Річ у тому, що водій заднього автомобіля рухається дуже акуратно — з малим газом або взагалі без газу, працюючи одним зчепленням; автівка починає рухатися, при цьому її швидкість поступово зростає, і що ближче до перешкоди, то швидкість вища. Останньої миті водій різко тисне на гальмо. Іншими словами, 90% шляху займає розгін і лише 10% — гальмування (рис. 2.41), а це просто самогубство. Хотілося зробити все акуратніше, а вийшло навпаки…

Згадайте бадмінтон: коли ракеткою б’єте по волану, він спочатку швидко, а потім усе повільніше летить у потрібному напрямку, тобто близько 10% польоту займає розгін і 90% — гальмування. Саме такий режим припустимий для руху автомобіля в заторі — інтенсивний розгін і подальше довге скочування (рис. 2.42). У цьому випадку автомобіль точно зупиниться саме там, де потрібно, оскільки швидкість руху наприкінці шляху невисока. Єдиний недолік — інтенсивний розгін призводить до перевитрати палива і підвищеного зносу деталей автомобіля, тому дуже різко зриватися не варто.

2.3.2 Рух у заторі

Як же правильно рухатися на автомобілі в заторі? Подумки поділіть відстань між пунктом А (місцем, де зараз знаходиться ваш автомобіль) і пунктом В (місцем, куди автомобілю потрібно потрапити) навпіл (рис. 2.43). Першу частину цього шляху займатиме розгін — доволі інтенсивний, але не різкий. Друга частина шляху — це найцікавіше. Уявіть продавчиню, яка зважує цукор або крупу (рис. 2.44). Вона спочатку насипає багато, а потім потрохи додає, струшуючи совочком.

2.3.3 Гальмування

Гальмування здійснюється так само: осадили автомобіль, сильно натиснувши на педаль гальма, потім трохи відпустили гальмо і, м’яко підкотивши, зупинилися саме там, де потрібно. Тобто до повної зупинки необхідно застосувати два-три гальмування, а не одне. Одиночне гальмування — лише випадок: пощастить — не пощастить. Знижувати швидкість потрібно так, щоб ті, хто рухається позаду, вас не наздогнали, тобто доволі плавно і впевнено.

Гальмування в два-три етапи має ще один позитивний момент. Уявіть, що водій, який рухається за вами, можливо, ще не готовий до гальмування і може запізнитися. Як же його «розбудити»? Ви починаєте гальмувати інтенсивно, і перед його очима різко спалахують ваші стопсигнали, він також змушений гальмувати і, можливо, раніше, ніж збирався. Але ви не зупиняєтеся, а «даруєте» йому ще кілька метрів до повної зупинки, після чого він, витираючи піт із чола, спокійно сповільнює рух. Іншими словами, ви змусили його загальмувати і дали для цього місце. Це краще, ніж, якби водій просто різко зупинив автомобіль. А як зупинятимуться інші за ним — це вже їхні проблеми. Втім, якщо наступна позаду автівка наздожене ту, яка стоїть попереду, то проблеми виникнуть уже в обох.

Саме тому на півшляху ви різко витискаєте зчеплення (тобто від’єднуєте двигун від коліс автомобіля), потім, відпускаючи газ, перекладаєте ногу на гальмо і гальмуєте, але не до нуля. Усунувши надлишок швидкості, ви відпускаєте педаль гальма і спокійно доїжджаєте до потрібного місця.

2.3.4 Гальмування в інших дорожніх ситуаціях

А як же гальмувати в інших дорожніх ситуаціях, якщо швидкості ви щі? Як зробити, щоб автомобіль зупинявся без «клювка» носом?

Уявіть таку ситуацію: вночі зі швидкістю сто кілометрів за годину рухається якийсь автомобіль з увімкненим дальнім світлом (рис. 2.45). Долаючи спочатку підйом, а потім спуск, водій раптом виявляє, що в ста метрах перед автомобілем поперек дороги бетонна стіна, і повертати нікуди. Як ви гадаєте, як він загальмує? Звісно, як кажуть, «з усіх ніг». Сто кілометрів за годину — це двадцять п’ять метрів за секунду, тобто до зіткнення залишається всього 4 секунди!

Отже, дуже важливо розуміти наступне: чим вища швидкість, тим більша кінетична енергія автомобіля, тим, відповідно, більших зусиль необхідно докласти, щоб зупинити цей автомобіль. І наступний, надзвичайно важливий, момент: щойно ви почали гальмувати, швидкість автомобіля почала знижуватися, тож і гальмувати тепер потрібно менше. Найпоширеніша помилка більшості водіїв в тому, що після першого натискання на педаль гальма, вони продовжують тиснути на неї ще сильніше. Виходить розбіжність: швидкість автомобіля стає меншою, а гальмування — більшим (рис. 2.46). Автомобіль перерозподіляє свою вагу на передні колеса, а його задня частина зависає в повітрі, через що продовжують гальмувати лише передні колеса, а задні взагалі не беруть участі в процесі. Якщо ви бачили чорні сліди екстреного гальмування на дорозі, то, напевно, помітили, що зазвичай їх усього два, а не чотири. Це свідчить про те, що гальмували лише два передніх колеса, а задні в цей час просто висіли в повітрі (рис. 2.47). Отже, виявляється, що чим сильніше водій продовжує тиснути на педаль гальма, тим далі рухатиметься автомобіль, оскільки зменшилася кількість коліс, що беруть участь у гальмуванні. Отже, і сила тертя стала меншою. Ситуація ускладнюється ще й тим, що в момент, коли колеса блокуються від надлишкового гальмування, гума починає перегріватися і, як шматок сала на сковорідці, змушує автомобіль рухатися вперед ще швидше.

Якщо ж під час гальмування ми відпускаємо педаль гальма, колесо починає провертатися і з асфальтом стискатиметься вже інша, неперегріта, ділянка гуми — уповільнення буде більш інтенсивним. Та найголовніше: задня частина автомобіля опускається і задні колеса теж починають брати участь в гальмуванні, завдяки чому автомобіль зупиниться раніше. Як не дивно, при натисканні на педаль гальма з меншим зусиллям автомобіль зупиняється швидше!

2.3.5 Система ABS

Звичайно ж, усі ці дії потрібно виконувати свідомо. Під час аварійного гальмування людиною керують емоції: вона вірить в те, що автомобіль зупиниться швидше, якщо педаль витиснути сильніше. Якщо докласти великих зусиль для гальмування, колеса перестають обертатися, тобто блокуються. Автомобіль хоч і знижує швидкість, проте повністю перестає слухатися керма, перетворюючись на некерований снаряд. Саме для збереження керованості автовиробники створили антиблокувальну систему гальм (ABS), яка автоматично зменшує гальмівне зусилля в момент блокування коліс. Платою за те, що авто мобіль не вийде з-під контролю під час гальмування, є помітне збільшення гальмівного шляху (рис. 2.48), коли водій в екстреній ситуації просто натисне на педаль і з широко розплющеними очима спостерігатиме за розвитком подій.

Однак ABS спрацьовує в крайньому випадку, коли гальмівний шлях дещо «затягнувся». Отже, за таких умов гальмівний шлях буде все ж більше, ніж якби водій гальмував правильно, не вдаючись до крайності..

2.3.6 Як же правильно гальмувати?

Як же правильно гальмувати? Учню сказали: «Гальмуй плавно». Він прислухався до поради і почав гальмувати плавно: потихеньку плавно натискає на педаль. Натискає-натискає, а коли помітив попереду перешкоду, дотискає педаль — автомобіль «клює» носом. Знову наголошують: «Ти не так зрозумів, потрібно ПЛАВНО гальмувати». Втім, наступного разу все знову повторюється. Що ж ми маємо на увазі, коли вживаємо слово «плавно»? Коли починаєте гальмувати, на педаль потрібно тиснути сильно, а потім, коли швидкість автомобіля знизиться, натискати треба з меншим зусиллям, а під час повної зупинки зусилля на педалі гальма не повинно бути взагалі. Висока швидкість — велике гальмування, швидкість нижча — гальмування менше, швидкість нуль — гальмування нуль. Саме за такої умови в автомобіля під час гальмування ніколи не буде «клювка», а інтенсивність уповільнення буде оптимальною, тобто відповідно до ситуації.

Як визначити, що зад машини починає зависати? Уявіть, що вам до голови прив’язали мотузку, а інший її кінець пропустили під кріслом і прив’язали до носка правої ноги (рис. 2.49). Ви починаєте гальмувати — тіло повалилося вперед, і мотузка потягнула за собою носок правої ноги, відпускаючи педаль гальма. При цьому гальмування зменшується, і плечі знову на спинці сидіння. Втім, якщо плечі просто лежать на спинці крісла, автомобіль не гальмує взагалі. А ось якщо плечі піднялися, повисіли-повисіли і лягли назад, то уповільнення автомобіля правильне — комфортне й ефективне. Звісно, щоб загальмувати комфортно, вам доведеться почати гальмувати РАНІШЕ — в цьому прихований сенс. Коли автомобіль рухатиметься взимку, різкого гальмування ви не відчуєте плечима, але, розвивши рефлекс ще влітку — гальмувати так, щоб було комфортно плечам, ви відчуватимете впевненість навіть на снігу або на льоду.

Ще один цікавий момент: якщо ви зосередитися на реакціях автомобіля, а не на свої ногах, то вони пристосуються самі. Згадайте, як на старих радіоприймачах, налаштовуючи певну радіохвилю, доводилося повертати ручку або регулювати гучність. Повертаючи цю саму ручку, ви ж зосереджувалися не на ній, а слухали, що лунає. Те саме і з гальмуванням автомобіля: натискаючи на педаль, не думайте про свою праву ногу, а відчувайте свої плечі і стежте за інтенсивністю уповільнення. Якщо з переляку ви натиснули на педаль надто сильно — це сигнал до того, щоб відпустити педаль і почати гальмувати заново. Втім, це легко сказати, а в реальній ситуації змусити себе відірвати ногу від педалі — справа серйозна!

На жаль, далеко не поодинокі випадки, коли автомобіль тридцять метрів летить юзом (рис. 2.51) на заблокованих і вивернутих колесах і збиває пішохода, як кеглю, в той час як все, що потрібно було зробити водієві, — просто відпустити педаль гальма, і автомобіль повернув би у бік, зберігши людське життя. Тому наголошую ще раз: формувати звичку гальмувати правильно необхідно вже з перших днів керування автомобілем. Цей навик водіння найцінніший порівняно з рештою.

2.3.7 Практичні вправи на навчальній площадці

Наразі можна переходити до практичних вправ на навчальному майданчику.

Щоб відпрацювати точну роботу ноги на педалі гальма, необхідно зробити як мінімум сотню зупинок біля розставлених фішок (рис. 2.52), під’їжджаючи до них правим або лівим дзеркалом автомобіля. Дуже важливо відпрацювати не просто зупинку, а зупинку саме біля певного орієнтира. Суть цієї вправи — набути навичок розподілу уваги. Людині доводиться одночасно візуально контролювати фішку і працювати гальмами.

Крім того, завдяки цій вправі ви навчитеся відчувати, з якою інтенсивністю потрібно гальмувати, щоб зупинитися саме там, де потрібно, а не трохи ближче або трохи далі від тієї точки. Дуже часто під час виконання вправи учень, збагнувши, що автомобіль не встигає зупинитися і оминає потрібну точку, починає гальмувати сильніше, ніж збирався. Отже, варто зазначити, що точність, з якою права нога працює на газі та на гальмі, цілком порівнянна. Іншими словами, переміщення педалей газу і гальма практично дорівнюють одне одному, і дуже важливо отримувати дозоване натискання. Натиснув — подивився, що вийшло; натиснув ще — подивився, що вийшло. І тільки коли водій добре «відчує» весь шлях педалі гальма (яка реакція автомобіля відповідає тому чи іншому зусиллю натискання на педаль), можна очікувати, що в конкретній дорожній ситуації він загальмує адекватно і правильно. Справа в тому, що ЧЕКАТИ реакції автомобіля в реальній дорожній ситуації — неправильно. Правильніше ЗНАТИ, яка реакція послідує — це дозволить заощадити ті миті, які можуть зіграти вирішальну роль в остаточному підсумку.

2.3.8 «Старт-зупинка»

Під час виконання вправи «старт-зупинка» до учня висуваються жорсткі вимоги: він повинен зупиняти автомобіль майже з точністю до сантиметра біля фішки, при цьому відстань між фішками становить десять кроків (7,5-8 метрів). Згодом, коли цей учень потрапить у звичайний затор, то впорається з усіма труднощами, оскільки в цьому випадку відстань для гальмування вже становитиме півметра-метр, а відстань, яку потрібно проїжджати за одне пересування, — близько десяти метрів, навіть якщо затор у режимі «під’їхали-зупинилися».

Після сотні-двох повторювань ви набудете навичок. Отже, не лінуйтеся і ретельно попрацюйте над цією вправою.

Дуже часто при багаторазовому повторюванні стартів та зупинок, що чергуються, учень починає плутати педалі. У цьому немає нічого страшного, адже навчання відбувається на навчальному майданчику, а не в дорожньому потоці. Отже, не варто дуже перейматися.

Іноді під час гальмування водій-початківець чи то забуває, чи то не встигає витиснути педаль зчеплення, і в результаті двигун глухне. Глухнути, звісно, не рекомендується, але й нічого страшного в цьому немає. Голов не — автомобіль зупиняється, а двигун можна й заново запустити.

2.3.9 Початковий розгін

Варто зазначити, що у вправі «старт-зупинка» важливу роль відіграє не лише гальмування, яке є другою частиною шляху, а й початовий розгін.

Уявіть, що, прогулюючись з дитиною, ви на мить випустили її з поля зору, і вона злегка забруднила одяг бризками бруду з калюжі. Як ви поводитиметесь у цьому випадку? Візьмете серветку і просто витрете дрібні плями. А тепер уявіть, що ви надовго залишили дитину без нагляду і вона забруднилася, як кажуть, «по самі вуха»... У цьому випадку серветка вже не допоможе. Гальма — це та сама серветка. Якщо ми спочатку перебрали з розгоном, то гальма, звичайно, хоч і стануть у пригоді, проте не розв’яжуть усіх проблем, які можуть виникнути. Саме тому потрібна певна злагодженість дій: автомобіль треба «штовхнути» саме настільки, щоб він, прокотившись, сам зупинився майже там, де потрібно, а гальмами можна лише відкоригувати це положення.

2.3.10 Рух з гірки і під гірку

Відразу ж варто зазначити особливості гальмування автомобіля під час руху з гірки і під гірку.

Якщо нам треба плавно скотитися вниз із гірки (рис. 2.55), то, поступово відпускаючи педаль гальма, корисно знайти зону, де починають «скрипіти гальма». Це ніби нульова зона, у якій не відбувається гальмування, але і гальма не відпущені. Іншими словами, це такий перехідний момент, коли колодки ледь-ледь торкаються гальмівного диска. У деяких випадках, відчуваючи такий стан гальм, можна змусити автомобіль скочуватися буквально по сантиметру абсолютно без ривків.

Під час гальмування під гірку (рис. 2.56) потрібно чітко розуміти, що гірка є певним гальмом сама по собі, тому цей додатковий гальмівний ефект потрібно також враховувати і працювати педаллю гальма, відповідно, менше. Коли автомобіль котиться з гори, потрібно враховувати додатковий розгінний ефект і застосовувати додаткове гальмування.

2.3.11 Плавність ходу

Зрозуміло, відстані руху в заторах можуть бути різної довжини, й іноді, перш ніж загальмувати, потрібно проїхати деяку відстань без розгону. Крім того, такий спосіб руху на автомобілі може стати в нагоді і в інших ситуаціях. Досить популярний сюжет із фільмів: дорогою йде дівчина, а поруч з нею на автомобілі «крадеться» хлопець (рис. 2.57). Звичайно, на автомобілі з автоматичною коробкою передач це взагалі не проблема, проте і з «механікою» такий «трюк» теж цілком реальний. Для цього потрібно лише правильно працювати педаллю зчеплення.

Потрібно розуміти, що під часу руху на коротких ділянках зчеплен- ня з ПАУЗИ не повинно виходити взагалі ніколи, тобто вище ПАУЗИ педаль зчеплення взагалі не повинна підніматися. Не можна «перехопити» і знову витиснути зчеплення — так можна «наздогнати» автомобіль, що стоїть попереду. Коли потрібно зупинитися, педаль зчеплення натискають з цього положення і застосовують гальма. Якщо дорога в заторі звільняється або «підкрадатися» на автомобілі більше немає потреби, з тієї ж ПАУЗИ педаль зчеплення відпускають повністю, і автомобіль починає рухатися в звичайному режимі.