Проїзд перехресть

3.5.1 Проїзд перехресть - теорія

Проїзд перехресть — це наступний рівень збільшення навантаження на водія, наступний рівень його усвідомлення керування автомобілем і навколишнею ситуацією. Здебільшого в русі автомобіля до перехрестя немає нічого складного. Якщо ми подивимося на ведмедя-мотоцикліста в цирку, то побачимо, що він абсолютно впевнено рухається ареною, йому не потрібно нікуди повертати і нікому поступатися — підгодовуй такого ведмедя цукром, і все буде добре. На жаль, більшість водіїв чомусь схожа на такого циркового ведмедя: вони рухаються, поки дорога не впирається в перехрестя, а потім, виїжджаючи на перехрестя, спохвачуються і починають ламати голову, як же взагалі можна це перехрестя проїхати. Я вже не кажу про те, що дорожні знаки, встановлені перед перехрестям, здебільшого просто залишаються непоміченими. Звичайно, можна пробачити, коли це відбувається в режимі навчання: вже говорили про те, що перші кроки у водінні ви робите просто за командою. Втім, також наголошували, що поступово «ковдра перетягується» з інструктора на учня: інструктору з кожним наступним заняттям говорити доводиться все менше і менше. Якщо інструкторові стає просто нудно з учнем, він каже: «Отже, ти все вже вмієш, у тебе все виходить — починай сам керувати автомобілем».

Щоб наблизити цей омріяний момент, пропоную розібратися, з чого ж починається проїзд перехрестя, що необхідно робити при проїзді перехрестя і на що звертати увагу. Іншими словами, нам потрібен певний план дій, який буде дуже простим, але в той же час універсальним, щоб він підходив як для невеликих тихих доріг, так і для многополосних автомагістралей в мегаполісах.

Зазвичай для водія-початківця перехрестя — це мурашник, що кишить, у якому зрозуміти якісь закономірності й оцінити ситуацію в цілому дуже складно, навіть якщо теоретично людина знає, як це потрібно робити (рис. 3.46). Тому при кожному черговому виїзді на перехрестя, як то кажуть, «усе життя перед очима промайнуло».

Щодо теорії, то вже говорили й говоритимемо, що Правила дорожнього руху потрібно зробити настільною книгою на найближчі кілька місяців, щоб, регулярно гортаючи їх, щоразу відкривати для себе щось нове. Правила дорожнього руху — це закон, який обов’язковий для виконання всіма учасниками руху, тому за всі свої дії кожен окремо взятий водій несе повну відповідальність: від адміністративної до кримінальної. Отже, ставитися до цього потрібно дуже серйозно.

3.5.2  Проїзд перехресть - практична сторона

Наразі ми поговоримо про практичний бік, тобто саме про рух у реальних умовах. Спробуймо розібратися, на чому потрібно зосереджуватися і в якій черговості розв’язувати питання, що виникають.

Уже неодноразово наголошували на тому, як далеко водієві потрібно дивитися вперед. Ми визначилися, що оптимальний варіант — це 100~150 метрів уперед, тобто 10~12 секунд запасу часу для того, щоб вчасно помічати все, що відбувається. Зазвичай починати проїзд перехрестя за ті самі 100~150 метрів до, власне, самого перехрестя. Навіщо це потрібно? Найпростіший варіант: якщо ми здалека бачимо перехрестя або перетин будь-яких проїзних частин, то за час, поки ми під’їжджаємо до цього місця, можна встигнути зробити великий обсяг роботи, а саме: визначити, як це перехрестя керується, тобто за допомогою яких технічних засобів відбувається управління черговістю проїзду цього перехрестя.

3.5.3 Технічні засоби управління черговістю проїзду

Згадаймо всі ці засоби (ви мали ознайомитися з ними під час вивчення ПДР). Це знаки пріоритету, світлофор і регулювальник (рис. 3.47).

Про що важливо пам’ятати в цьому випадку? Регулювальник — це найважливіший персонаж на дорозі, який своїми діями і знаками здатний скасувати решту, тобто, навіть якщо будуть встановлені світлофори і дорожні знаки, то, за Правилами дорожнього руху, за наявності регулювальника ми не повинні звертати на них уваги, а просто дотримуватися вказівок регулювальника.

Наступний за рангом — світлофор — «молодший» за регулювальника, але «старший» за знаки. Якщо на перехресті немає регулювальника, але є знаки пріоритету і світлофор (який ПРАЦЮЄ), тоді перевага віддається світлофору.

Якщо світлофор відсутній або присутній, але не працює (блимає жовтим), то діємо за знаками пріоритету, які в цьому випадку все-таки є.

3.5.4 Знаки, що регулюють перехрестя

Просто зараз спробуйте не замислюючись згадати, скільки знаків пріоритету з Правил дорожнього руху ви знаєте. Насправді їх узагалі не так вже й багато, а тих, що стосуються проїзду перехресть, усього лише три. Ці знаки подані на рисунку (рис. 3.48).

Що ж означає знак «Головна дорога» (крім того, що це головна дорога)? Якщо ви бачите лише знак «Головна дорога» і нічого більше, то за замовчуванням відомо, що головна дорога йде прямо, тому все, що її перетинає, — це другорядні дороги. Але виникають ситуації, коли головна дорога змінює напрямок — у цьому випадку знак «Головна дорога» супроводжується пояснювальною табличкою «Напрямок головної дороги» (рис. 3.50). Така табличка, залежно від конфігурації перехрестя, може мати різний вигляд, але при цьому завжди напрямок головної дороги позначається жирною лінією, а другорядні дороги, що прилягають, — тонкими лініями (кожен, хто вивчав Правила дорожнього руху, звичайно ж, знайомий із такими табличками).

Навіть якщо ви рухаєтеся другорядною дорогою, а на наступному перехресті головна дорога змінює свій напрямок, то ви побачите знак «Дати дорогу» з такою ж пояснювальною табличкою «Напрямок головної дороги». Просто тепер ця табличка буде повернута відповідним чином. Якщо перед перехрестям, де головна дорога змінює напрямок, буде встановлено знак «Проїзд без зупинки заборонено», то поруч із ним теж буде пояснювальна табличка «Напрямок головної дороги».

3.5.5 Світлофор

Отже, зі знаками, які можна побачити перед перехрестями, розібралися. Наразі ж наступний спосіб регулювання перехресть — світлофори (рис. 3.51). Як відомо, сигнал світлофора буває червоним, зеленим і жовтим. Як правило, якщо світлофор працює, то жовтий просто спалахує на кілька секунд, потім умикається зелений або червоний сигнал. Якщо ж світлофор не працює, жовтий сигнал блимає постійно — ми розуміємо, що світлофор зараз не виконує своїх функцій, і шукаємо очима або дорожні знаки, або регулювальника (в принципі, водій повинен спокійно реагувати як на перше, так на друге й третє).

Світлофор може мати як вертикальне, так і горизонтальне розташування сигналів. Ба більше, світлофор із вертикальним розташуванням сигналів може мати додаткову секцію (рис. 3.52) зі світловим сигналом подібно до стрілки, яка горітиме, або як табличка з намальованою зеленою стрілкою.

Ще з дитячого садка ми знаємо, що зелений сигнал дозволяє рух, червоний — забороняє. Отже, все зрозуміло і нічого складного тут немає. Певна плутанина починає виникати тоді, коли світлофор обладнаний додатковими секціями. Для таких випадків необхідно запам’ятати на ступне: якщо на тлі червоного сигналу горить додаткова секція із зеленою стрілкою (наприклад, праворуч), то це все одно, що замість світлофора зараз були б дорожні знаки «Дати дорогу», «Рух праворуч» і «Напрямки руху смугами» (рис. 3.53), тобто поворот повинен відбуватися зі спеціально виділеної смуги.

Як і в попередньому випадку, коли є додаткова секція зі стрілочкою, що загоряється зеленим світлом, наявність таблички з намальованою зеленою стрілкою дозволяє поворот праворуч при червоному сигналі світлофора за умови, що не будуть створюватися перешкоди іншим учасникам дорожнього руху (рис. 3.54). Однак, на відміну від попереднього прикладу, де є виділена смуга, в цьому випадку може бути по одній смузі руху в кожний бік, а значить, повернути праворуч МОЖНА, але робити це НЕОБОВ’ЯЗКОВО (рис. 3.55).

Насамкінець варто додати: якщо світлофор не має додаткових секцій, але при цьому на кожному з його сигналів намальована стрілка (або стрілки), то відповідний сигнал діє тільки для зазначеного напрямку руху (дивіться приклад на рисунку 3.56). Все інше, пов’язане зі світлофорами, описано в Правилах дорожнього руху, тому вдаватися в подальші подробиці немає сенсу.

3.5.6 Регулювальник

Наразі про регулювальника. У Правилах дорожнього руху цей момент викладений дуже докладно і красиво, тому згадаємо найголовніше. Отже, якщо на перехресті, до якого наближаємося, ми помічаємо регулювальника — людину в формі і, як правило, зі смугастою паличкою- жезлом у руках, то нам, водіям, потрібно пам’ятати, що для регулювальника властиві три стандартних положення,

Якщо права рука регулювальника з жезлом піднята вгору, значить, усі автомобілі (і пішоходи, до речі, також) повинні стояти: рух заборонено. Такий стан регулювальника часто порівнюють із жовтим сигналом світлофора (рис. 3.57), оскільки він попереджає всіх учасників дорожнього руху про те, що зараз зміниться основне положення на перехресті.

Наступне положення регулювальника: його руки опущені вниз, витягнуті по боках або права рука зігнута і притиснута до грудей (рис. 3.58, a). У цьому випадку, якщо регулювальник стоїть до вас лівим або правим боком, можна рухатися прямо або праворуч, а якщо регулювальник стоїть до вас обличчям — для вас рух заборонено (рис. 3.58, b).

Третє стандартне положення регулювальника: його права рука з жезлом витягнута вперед (рис. 3.59, a). У цьому випадку, якщо регулювальник стоїть до вас лівим боком, ви можете рухатися прямо, праворуч або ліворуч (зокрема для виконання розвороту). Якщо регулювальник стоїть до вас обличчям, то вам до зволено поворот праворуч. Якщо ж ви під’їжджаєте до регулювальника зі спини або з правого боку, то потрібно зупинитися: подальший рух для вас заборонено (рис. 3.59, b).

3.5.7 За 100 ~ 150 метрів до перехрестя

Отже, за 100~150 метрів до перехрестя намагайтеся побачити дорожні знаки, світлофор або регулювальника. За той час, що автомобіль наближатиметься до перехрестя (а це близько 10 секунд), усе це знайти і розгледіти дуже легко. Часто можна почути від учнів, що вони так схвильовані й зосереджені на русі, що просто не помічають ані дорожніх знаків, ані світлофорів, ані регулювальників і поготів. Справді, часто виникають ситуації, коли людина просто проїжджає на червоне світло (здебільшого «за компанію»: потік попереду проїхав, а водій, не дивлячись на світлофор, просто кинувся за потоком). Це зайве нагадування про те, що за кермом потрібно ухвалювати рішення самостійно, а не орієнтуватися на когось іншого.

Як же поводитися в таких випадках? Уявіть, що ви рухаєтеся на ескалаторі (в метро або, скажімо, супермаркеті). Нині ескалатори не рідкість навіть у невеликих містах. При цьому вам назустріч рухається інший ескалатор із людьми, на яких ви можете не звертати уваги. Але варто серед цих людей з’явитися знайомому, і ви відразу його помітите. Чому так відбувається? Річ у тім, що коли очі бачать будьяке обличчя (знайоме або незнайоме), то мозок порівнює його зі знайомими обличчями з пам’яті. Якщо це обличчя вам знайоме, ви відразу ж реагуєте. Іншими словами, якщо у вашій голові існує образ того, що ви шукаєте, то не помітити його просто неможливо (рис. 3.60).

Інший приклад: грибник, який ходить лісом і шукає гриби. Неможливо, щоб цей грибник заглядав під кожну травинку. Зазвичай людина здатна розгледіти спеціальні, так звані «грибні» місця, де можуть бути гриби, і саме там вже починається більш ґрунтовний пошук. Так само й з дорожніми знаками: не потрібно постійно шукати там, де їх просто бути не може, але в той же час варто звертати увагу на них, під’їжджаючи до кожного чергового перехрестя.

3.5.8 «Куди я їду?»

Наступне запитання, відповідь на яке ви повинні чітко розуміти, перш ніж наблизитися до перехрестя: «Куди я прямую?». Як відомо, рухатися перехрестям можна прямо, праворуч і ліворуч, а також виконувати розворот. Знаючи, куди саме ви прямуватимете на перехресті, зможете заздалегідь зайняти потрібну смугу.

Отже, під’їжджаючи до перехрестя, ми заздалегідь побачили, як воно регулюється: або дорожніми знаками, або світлофорами, або регулювальником. Крім того, ми визначилися, куди нам треба рухатися після перехрестя, і заздалегідь зайняли потрібну смугу. Але є ще три чарівних питання, не відповівши на які ви взагалі не маєте права виїжджати на перехрестя:

1. Де зупинитися (або пригальмувати)?

2. Кому дати дорогу?

3. Звідки виникає максимальна небезпека?

Відповівши на питання «Де зупинитися?», ви обираєте вихідну точку або точку ухвалювання рішення. Насправді нічого нового вигадувати не потрібно, оскільки все це вже є в Правилах дорожнього руху.

3.5.9 Якщо встановлений знак «Дати дорогу»

Якщо встановлено знак «Дати дорогу», то водій повинен під’їхати до краю проїзної частини, зупинитися або пригальмувати, переконатися у відсутності перешкод для руху та продовжити рух (рис. 3.63). Край проїзної частини — це уявна лінія, що є продовженням бордюрного каменя проїзної частини. Отже, якщо ми бачимо знак «Дати дорогу», то, незалежно від того, куди саме нам потрібно прямувати: прямо, ліворуч або праворуч, ми повинні під’їхати так, щоб, по-перше, побачити, що діється ліворуч і праворуч на перехресті, а по-друге, щоб автомобілі, які рухаються головною дорогою, могли нас помітити. Тобто вихідна точка в цьому випадку там, де водій поки перебуває в безпеці й усе бачить, а головне — інші учасники дорожнього руху бачать його. Саме перебуваючи в цій точці, можна з’ясовувати, чи рухатися далі.

3.5.10 Знак «Проїзд без зупинки заборонено»

Знак «Проїзд без зупинки заборонено » (у народі — STOP) виконує ту саму функцію, що і знак «Дати дорогу»: варто поступитися дорогою тим, хто рухається головною дорогою. Але при цьому знак «Проїзд без зупинки заборонено» також свідчить про те, що це місце має підвищену небезпеку. Якщо ви пам’ятатимете про те, що знак STOP означає місце, де хтось уже розпрощався з життям, на цьому перехресті була пролита чиясь кров, то хоча б звертатимете увагу на цей знак і ставитиметеся відповідальніше.

Знак «Проїзд без зупинки заборонено » вимагає обов’язкової зупинки на лінії знака або стоплінії, якщо така є (рис. 3.65). Коли автомобіль зупиниться, потрібно підкрастися до краю проїзної частини, переконатися, що там немає нікого (можливо, для цього доведеться зробити і другу зупинку), і лише після цього, дотримуючись обережності, можна продовжити рух.

Якщо світлофор горить червоним світлом, то зупинити автомобіль варто так, як це не дивно, щоб у полі зору був так званий вхідний світлофор (рис. 3.66). Зазвичай на перехресті є два світлофори в одному напрямку — вхідний і дублюючий (розташований через дорогу). Через це дуже часто весь «натовп» виїжджає мало не на перехрестя. Якщо запитати будьякого водія, чому він виїхав так далеко, він відповість: «Так світлофор видно ж...»

Ще один варіант: вам потрібно повернути ліворуч на зелений сигнал світлофора (рис. 3.67, a) або за наявності знака «Головна дорога» (рис. 3.67, b). 

У цьому випадку автомобіль потрібно зупинити в центрі перехрестя.

3.5.11 Точка прийняття рішення

Отже, коли ми навчилися обирати точку ухвалення рішення, тобто те місце, де перебуваємо в безпеці й нікому не заважаємо, у нас з’являється час тверезо оцінити ситуацію і поступитися дорогою тим, кому необхідно. Давайте визначимося з терміном «дати дорогу». Дуже часто буває так, що людина з найкращих міркувань зайвий раз перестраховується, а зайва обережність спричиняє ті самі наслідки, що і зайва самовпевненість. Наприклад, існує досить поширене явище: водій стоїть біля краю проїзної частини і пропускає автомобілі, що рухаються: один пропустив, другий; при цьому автомобілі позаду нього поступово починають або напирати, або не дуже коректно об’їжджати. Отже, пояснюємо: «дати дорогу» означає не перешкодити комусь рухатися в тому напрямку і з тією швидкістю, що і раніше. Йдеться й про водіїв транспортних засобів, і про пішоходів як учасників дорожнього руху. Якщо ви розумієте, що траєкторія руху вашого автомобіля перетинається ще з чиєюсь траєкторією, а ви не знаєте, хто кому повинен дати дорогу, то виникає стан ступору, через що починають траплятися помилки.

3.5.12 Хто повинен їхати першим

Зазвичай я малюю своїм учням наступну схему перехрестя: ми рухаємося на автомобілі головною дорогою, яка на перехресті для нас простягається праворуч (тобто є відповідна пояснювальна табличка «Напрямок головної дороги»); при цьому з головної дороги праворуч від нас збирається повертати ліворуч ще одна автівка, а з кожної з другорядних доріг прямо рухається ще по одній автівці (рис. 3.68). Питання: хто поїде першим?

Зазвичай учні починають не надто швидко міркувати, і проблема не в тому, що вони не знають правил дорожнього руху, а в тому, що вони не дуже добре уявляють цю ситуацію в просторі. Насамперед я пропоную зазначити головну дорогу (рис. 3.69). Отже, автомобілі, що рухаються другорядними дорогами, відразу ж відійдуть на другий план і не братимуть участі в подальшому розборі.

Залишається розібратися з тим, хто має рухатися першим головною дорогою. Типова помилка в цьому випадку — учень вважає, що, оскільки ми з’їжджаємо з головної дороги, а другий автомобіль продовжує рухатися нею, ми повинні поступитися. Насправді взагалі не має значення, куди ми з’їжджаємо. Можливо, другий автомобіль з’їжджає на другорядну дорогу, адже не обов’язково ситуація буде саме такою, як позначено на схемі. Тому справді важливим є лише те, ЗВІДКИ починається рух.

Існує так зване правило «Перешкоди справа»: водій зобов’язаний дати дорогу транспортному засобу, що наближається праворуч. Варто чітко зрозуміти, що діє воно лише тоді, якщо автомобілі перебувають в однакових умовах, тобто я на головній дорозі та він на головній дорозі (рис. 3.70, a); у мене знак «Дати дорогу» та у нього знак «Дати дорогу» (рис. 3.70, b); я в полі й він під’їжджає до мене в полі (рис. 3.70, с).

Отже, оскільки обидва автомобілі знаходяться на головній дорозі, то першим перехрестя проїде автомобіль, у якого немає перешкоди праворуч.

Розібравшись з автомобілями, що рухаються головною дорогою, так само визначаємо послідовність проїзду автомобілів із другорядних доріг. З одного боку, оскільки вони також перебувають в однакових умовах, то в їхньому випадку також діє правило «Перешкоди справа» (рис. 3.72). Однак, як бачите з отриманої нумерації, в той момент, коли водій №2 (тобто ми) рухатиметься прямо, водій №4, прикрившись нашою автівкою (водій №3 все одно буде поступатися нам дорогою), може теж проїхати прямо. Така ситуація не є приводом для того, щоб поставити під сумнів знаннях Правил дорожнього руху водієм №4, оскільки це лише окремий випадок: перешкода справа, звичайно, є, але об’єктивно водій №4 може проїхати першим лише тому, що так вийшло, а не тому, що хтось чогось не знає або не розуміє. Тому водій №3 згадує правило «ДДД» і просто діє за ситуацією.

3.5.13 Алгоритм проїзду будь-яких перехресть

Стандартних алгоритмів проїзду будь-яких перехресть не так багато:

• проїзд під знак «Дати дорогу» прямо, праворуч або ліворуч;
• проїзд під знак «Головна дорога» прямо, праворуч або ліворуч;
• проїзд під зелений сигнал світлофора прямо, праворуч або ліворуч.

Отже, якщо чітко розуміти, в якому напрямку дивитися на кожному з етапів просування перехрестям, і контролювати дорогу саме з того боку автомобіля, звідки в цей момент надходить найбільша потенційна небезпека, то, оскільки варіантів проїзду перехресть не так багато, до кожного з них можна швидко звикнути.

Як приклад ми розглянемо найскладніший з усіх можливих варіантів — поворот ліворуч під знак «Дати дорогу». У цьому випадку поступатися дорогою потрібно абсолютно всім.

Потрібно розподілити проїзд перехрестя на низку простих кроків. Якщо потім робити кожен черговий крок, не замислюючись про наступний, тобто, виконавши крок і переконавшись, що все добре, переходити до наступного, то не буде паніки, а лише конструктивне послідовне ухвалення рішень.

1. Як ми вже домовилися, за 100-150 метрів до перехрестя ми вирішили, що на цьому перехресті повертатимемо ліворуч. Що насамперед треба зробити? Зазвичай кажуть: «Потрібно під’їхати до краю проїзної частини». Насправді ні. Згідно з Правилами дорожнього руху, в населеному пункті за 50-100 метрів до перехрестя потрібно увімкнути покажчик повороту. На жаль, дуже часто про це забувають, тому іншим водіям залишається тільки здогадуватися за поведінкою цього водія, що він намагається зараз повертати. Завжди попереджайте про свої наміри, вмикаючи покажчик повороту не останньої секунди, а заздалегідь, — це значно спростить життя всім, і вам зокрема.

2. Наступне, що ми повинні зробити, — це, пам’ятаючи про рядності руху, попередньо подивившись у ліве дзеркало заднього виду, зайняти крайнє ліве положення в своєму напрямку (рис. 3.74), якщо дорога багатосмугова — крайній лівий ряд.

3. Наступне, що потрібно зробити при під’їзді до перехрестя і про що часто забувають, — дати дорогу пішоходам, які переходять проїзну частину (рис. 3.75). Звичайно, це в тому випадку, якщо ці пішоходи є. У будь-якому випадку не варто забувати про те, що в невідповідний момент хтось може вирішити перейти дорогу і вискочить перед вами, тому, наближаючись до перехрестя, потрібно скинути швидкість.

4.Черговий крок, який нам потрібно зробити, — під’їхати до краю проїзної частини. Оскільки є знак «Дати дорогу», наступна наша дія — це ЗУПИНКА біля краю проїзної частини — так ми зазначаємо точку ухвалення рішення (рис. 3.76).

5. Коли ми зупинилися, потрібно дати дорогу автомобілям, що рухаються головною дорогою. Дуже важливий момент: за моїми спостереженнями, коли рухаєшся головною дорогою і бачиш автомобіль, що наближається справа другорядною дорогою, помічаєш, що його водій дивиться не ліворуч (на мене), а праворуч. Чи то через незнання, чи то через нерозуміння, люди часто дивляться не в тій послідовності, в якій потрібно. Водій, хоча і дивиться в усі боки, проте робить це хаотично і взагалі не в той бік, у який потрібно.

Насамперед нам потрібно відстежити ситуацію ліворуч, оскільки ця смуга руху найближча до нас у цей момент. Розуміючи, що на здійснення маневру нам знадобиться щонайменше 6-7 секунд, ми повинні зазирнути за кут не менше ніж на 75-100 метрів (рис. 3.77).

6. Якщо автомобілів немає ані ліворуч, ані праворуч, ми виїжджаємо на центр перехрестя і дивимося на зустрічний потік (рис. 3.78). Цікавий момент: зустрічні автомобілі, як і ми, повинні дати дорогу автомобілям, що рухаються головною дорогою, тобто ми перебуваємо в однакових умовах. Однак, оскільки ми повертаємо ліворуч, то підставляємо зустрічним автівкам свій правий борт, а значить, зустрічна автівка буде для нас перешкодою справа, тобто на цій простій підставі ми зобов’язані поступитися їй дорогою (згідно з Правилами дорожнього руху, повертаючи ліворуч, водій повинен дати дорогу зустрічним, що рухаються прямо та праворуч).

7. Коли пропустили зустрічні автомобілі, можна починати маневр, тобто повертати ліворуч. У той момент, коли ми вже практично повернули, потрібно знову згадати про пішоходів, яким ми зобов’язані дати дорогу (рис. 3.79). Якщо ми, повертаючи ліворуч, пам’ятаємо, що там БУДЕ пішохід, то ми до цього готові, і це не застане нас зненацька (перебуваючи в центрі перехрестя, ми заздалегідь подивимося, чи є там пішохід). Якщо ж у нас одне завдання — якомога швидше залишити перехрестя, то раптова поява пішохода спричинить певний дискомфорт і може стати причиною помилки. Отже, потрібно враховувати всі можливі несприятливі обставини, щоб перестрахуватися двічі або навіть тричі. Пішохода не виявилося — ну і чудово! Але ми цей крок відпрацювали і можемо впевнено переходити до наступного.

8. Насамкінець нам залишається тільки завершити маневр.

Ось і всі дії, які потрібно виконати, щоб безпечно проїхати перехрестя.

Якщо тепер так само розписати для себе будьяке інше перехрестя, розподіливши всю послідовність дій на прості кроки, то ви помітите, що алгоритми проїзду будьякого перехрестя майже повторюють один одного, чи то рух прямо, чи праворуч, чи ліворуч, при сигналі світлофора або на будьякому нерегульованому перехресті.

Рухаючись на перехресті покроково, ми гарантуємо собі безпеку і не вводимо в оману інших якимись несподіваними або, навпаки, надмірно повільними діями.

3.5.14 «Звідки походить максимальна небезпека?»

Тепер настав час розібратися з останнім питанням: «Звідки надходить максимальна небезпека?» 

Річ у тім, що на кожному етапі проходження перехрестя небезпека надходить із різних напрямків — це такий «блукаючий» елемент, новий для кожного окремо взятого фрагмента перехрестя.

На тому ж прикладі, на якому ми розглядали алгоритм проїзду, розберемося з потенційними небезпеками, які виникають на кожному етапі.

Отже, при перестроюванні в лівий ряд нам, звичайно ж, потрібно переконатися в тому, що ліва смуга вільна і нас ніхто не випереджає і не обганяє. Тобто небезпека в цей момент надходить зліва і ззаду (рис. 3.80).

Під’їжджаючи до знака «Дати дорогу», потрібно переконатися в тому, що пішоходи, які переходять дорогу перед цим знаком, завершили рух (рис. 3.81). Коли ми під’їхали до краю проїзної частини, потрібно подивитися, чи немає автомобілів, що рухаються головною дорогою ліворуч і праворуч (ми вже розглядали це питання).

Переконавшись, що ані ліворуч, ані праворуч нам ніхто не заважає, ми виїжджаємо в центр перехрестя. Зараз основну небезпеку для нас становлять зустрічні автомобілі. І ось тут найцікавіше: уявіть, що ми не одні вирішили повертати ліворуч і автомобіль, що рухається позаду нас, порушуючи Правила дорожнього руху, починає випереджати нас прямо на перехресті, тобто просто об’їжджає нас ліворуч. Чи може таке бути? Так, частогусто. Ба більше, можуть об’їжджати не лише ліворуч, а й праворуч. Такі загрози теж потрібно враховувати і, перш ніж починати рух, зайвий раз подивитися в ліве вікно і дзеркало, щоб переконатися в тому, що поруч із вами нікого немає (рис. 3.82).

Наступна небезпека, що підстерігає на виїзді з перехрестя, — це пішохід, який переходить дорогу (рис. 3.83). Пропустили пішохода й спокійно рушили далі.

Якщо всі перераховані небезпеки позначити на перехресті червоним кольором, то перехрестя зафарбується майже повністю. Знаючи, в якій послідовності виникають ці небезпеки, дивлячись тільки туди, куди потрібно, і не дивлячись, куди не потрібно, ви будете готові до будьяких можливих неприємностей. Причому проїзд перехрестя виконуватимете абсолютно спокійно і без зайвих стресів. Коли ви подумки проїдете намальоване перехрестя двадцять разів, то на реальному перехресті будете готові до будьяких несподіванок.