Основи руху заднім ходом

2.6.1 Принципи руху заднім ходом

Отже, коли опановані основні вправи навчального водіння і керування автомобілем вже не здається чимось зовсім недоступним, час поговорити про рух заднім ходом.

Як ви гадаєте, навіщо взагалі потрібен задній хід в автомобілі? Зазвичай відповідають так: щоб розвернутися або виїхати звідкись...

А якщо автомобіль їде прямою, як стріла, автомагістраллю вже цілу годину і попереду ще кілька годин такого ж руху, чи потрібні водієві цієї миті навички руху заднім ходом? Переважна більшість відповість, що ні, не потрібні. Насправді ж, дуже потрібні. По-перше, сам принцип руху переднім ходом дозволяє зосереджувати увагу на тому, що відбувається, послідовно. Тобто спочатку людина зібралася з думками і з Божою поміччю стартувала, потім озирнулася навкруги: а чи туди я прямую, при цьому забувши вже про педалі; потім з’ясовується, що дорога перемістилася праворуч, тому треба обертати кермо — вся увага зосереджується на кермі.

Проблема в тому, що якоїсь миті увага зосереджена на чомусь одному на шкоду решті. Уявіть водія, якого турбує лише одне — щоб не заглухнути. Як ви вважаєте, йому цієї миті є діло до дорожніх знаків або пішоходів?..

Отже, вправи, що виконуються заднім ходом, насправді навчають вас не розвертатися, а дробити свою увагу. На відміну від руху переднім ходом, коли все-таки можна спочатку трохи покрутити кермо, потім попрацювати педалями, а відтак знову покрутити кермо, під час руху заднім ходом просто неможливо виконувати все по черзі.

Рух заднім ходом вимагає від водія, щоб якоїсь миті він пам’ятав про педалі, бачив траєкторію руху, обертав кермо, чув мотор, дивився в дзеркала тощо.

Коли ви опанували рух заднім ходом і знову рухалися вперед, частина вашої уваги вивільниться (оскільки рухатися переднім ходом набагато простіше). Цю вивільнену частину уваги легко можна перенести на відстеження дорожньої ситуації, що значно підвищить вашу безпеку. При цьому сам процес керування автомобілем (натискання на педалі й обертання керма) буде доведений до автоматизму.

По-друге, рухаючись на автомобілі вперед, потрібно вміти користуватися дзеркалами заднього виду як під час перестроювання ліворуч або праворуч, так і просто для того, щоб кожні три-п’ять секунд дивитися в дзеркала, аби розуміти, що відбувається позаду автомобіля. По-друге, у разі водіння з високою швидкістю відлік часу йде буквально на миті, тому здатність блискавично впливати на всі органи керування в автомобілі дозволяє заощадити багато часу для ухвалення правильного рішення й адекватного впливу на дорогу. Потрібно розуміти, що, вміючи рухатися заднім ходом, ви будете ще впевненіше і безпечніше рухатися переднім ходом. Гадаю, це досить серйозна мотивація, чи не так?

2.6.2 Опановування заднього ходу

Зазвичай, коли настає час опановувати задній хід, люди починають сумніватися: «О, ні... Цього я ніколи не зможу зробити, це дуже складно!» Насправді нічого складного в цьому немає. Потрібно просто розібратися з основними проблемами, з якими стикається людина під час опановування руху заднім ходом..

Перше, що потрібно пам’ятати під час руху заднім ходом, — це те, що коли автомобіль переміщається назад, його задня вісь їде першою. Тому, виконуючи всі рухи заднім ходом, думайте про зад ню вісь автомобіля. Дуже часто виникає плутанина з тим, куди ж повертати кермо, щоб досягти тієї чи іншої реакції, — ліворуч чи праворуч. Уявіть, що ми дивимося на автомобіль зверху і бачимо його колеса (рис. 2.74). Проаналізуймо, в який бік прямуватиме автомобіль заднім ходом, якщо ми повернемо кермо праворуч. Звичайно, за такого положення керованих коліс передня частина автомобіля спочатку переміститься ліворуч, але якщо ми спочатку думатимемо про задню вісь, то вона, звісно, переміститься праворуч. Тому правило можна озвучити так: «Куди хочу — туди й повертаю». Отже, якщо хочу прямувати праворуч — повертаю кермо праворуч, хочу ліворуч — повертаю ліворуч. На першому етапі навчання можна навіть не звертати уваги на те, що при цьому відбувається з передньою віссю автомобіля.

Дуже часто перед початком руху водій не знає, в якому стані керовані колеса його автомобіля, і положення керма при цьому нічим не може йому допомогти. Більшість водіїв з цією метою відчиняють двері й визирають або навіть виходять з автомобіля, щоб подивитися на колеса. Мабуть, такий спосіб має право на життя, але це неправильно з точки зору економії часу й адекватного впливу на автомобіль в умовах реального руху. Отже, щоб зрозуміти, в якому ж стані колеса, потрібно застосовувати зображення в лобовому склі. Якщо передні колеса автомобіля були прямими, то під час руху назад предмети перед лобовим склом почнуть просто віддалятися. Щоб це помітити, варто проїхати 15-20 сантиметрів назад. Якщо колеса автомобіля були повернені в якийсь бік, то під час руху назад автомобіль зміститься по дузі, і зображення в лобовому склі спрямується в той бік, куди в цей час спрямовані колеса (рис. 2.75). Отже, якщо уявити, що автомобіль стоїть на місці, а асфальт перед ним не лише починає віддалятися щодо полки лобового скла, а ще пере- міщається ліворуч або праворуч, тож передні колеса автівки в цей час також повернені, відповідно, ліворуч або праворуч. Причому, якщо колеса вивернуті до упору, то зображення в лобовому склі почне спрямовуватися у відповідний бік дуже різко.

Під час руху заднім ходом потрібно розуміти, що автомобіль рухається не так, як зазвичай, — на поворот керма він реагує з явним запізненням. Іншими слова-ми, під час руху назад, коли водій поверне кермо в той чи інший бік, автомобіль ще деякий час рухається прямою, а лише потім, згадавши, що потрібно повертати, починає повертати. І це часто вводить в оману водія-початківця. У зв’язку з цим дуже корисно пам’ятати, яку траєкторію автомобіль виконає в разі повороту керма на різні кути (рис. 2.76).

2.6.3 Положення керма

Я зазвичай рекомендую розділити положення керма на три частини: поворот до упору, поворот на дві третини до упору і поворот на третину. Так, якщо кермо повертає з центрального положення до упору за півтора оберту, то, відповідно, такі положення будуть на півтора оберту, на одному повному оберті й на півоберті керма. Отже, якщо повернути кермо до упору праворуч, то заднє внутрішнє до повороту колесо (у цьому випадку заднє праве) окреслить коло радіусом в два метри, а зовнішнє до повороту колесо — радіусом два метри + ширина автомобіля. При цьому положення кузова автомобіля щодо цих кіл завжди буде проходити по дотичній — як іскри на колесі феєрверка. За двох третин вивороту керма радіус повороту буде великим, за однієї третини — ще більший, при прямих колесах автомобіль рухатиметься прямо назад. Таку сітку можливих траєкторій дуже корисно запам’ятати: якщо кермо повернути на стільки-то, траєкторія руху автомобіля буде такою-то. Потім подумки застосувати відповідну траєкторію з пам’яті до реальної дорожньої ситуації і повернути кермо на стільки, скільки необхідно для виконання цього маневру.

Коли ми рухалися переднім ходом, стверджували, що, порівнявшись середньою стійкою з перешкодою, можна повертати кермо, тобто критерієм можливості повороту переднім ходом було проходження середньої стійки біля перешкоди. Критерієм же можливості повороту під час руху заднім ходом є проходження заднього бампера за рівнем перешкоди. Варто відзначити, що зазор між бортом авто мобіля і перешкодою не повинен бути менше 30-40 сантиметрів — це безпечний інтервал, який дуже добре можна проконтролювати за допомогою дзеркал заднього виду.

Іншими словами, якщо перешкодою на навчальному майданчику є фішка, то потрібно порівнятися з нею заднім бампером і, якщо фішка при цьому знаходиться не ближче ніж у 30 сантиметрах від автомобіля (рис. 2.77), можна сміливо повертати кермо в її бік, тобто якщо фішка знаходиться, наприклад, ліворуч, то і кермо потрібно повертати ліворуч. Після цього автомобіль опише певну дугу й об’їде цю фішку.

При цьому важливо розуміти, що, оскільки внутрішній до повороту борт проходить біля фішки, то ми контролюємо це, дивлячись у дзеркало заднього виду. Однак не варто забувати, що весь автомобіль у цей час розвертається, подібно до віяла. Отже, потрібно проконтролювати також зовнішню діагональ, бо якщо, наприклад, відбувається поворот ліворуч, а праворуч росте дерево, то дуже неприємний сюрприз чекає на водія, який не звернув на це уваги.

2.6.4 Що робити, якщо немає зазору

Логічне запитання: що робити, якщо немає зазору в 30-40 сантиметрів між бортом автомобіля та перешкодою, якщо перешкода близько до автомобіля? Насправді нічого страшного в цьому немає. Потрібно розуміти, що миттєвим центром розвороту під час руху заднім ходом є внутрішнє до повороту заднє колесо. Отже, якщо автомобіль порівняється з перешкодою віссю заднього колеса, а зазор при цьому становитиме всього п’ять сантиметрів, то навіть у цьому випадку можна спокійно повертати, і автомобіль просто його об’їде.

Як же з місця водія визначити, де знаходиться задня вісь автомобіля? Все дуже просто. Якщо ви дивитеся, обернувшись, всере- дині салону, то задня вісь знаходиться приблизно під підголівниками задніх пасажирів. Якщо ви дивитеся в зовнішнє дзеркало зад нього виду, то це практично ручка задніх дверей. Пам’ятаєте, коли йшлося про налаштування зовнішніх дзеркал, то ми наголошували, що необхідно налаштовувати дзеркала так, щоб у нижньому кутку кожного з них було видно ручки задніх дверей. Якщо у вас дводверний автомобіль (наприклад, спортивне купе), то потрібно знайти відповідні орієнтири у вигляді, наприклад, виступаючих арок або чогось подібного. Отже, якщо автомобіль порівнявся ручкою задніх якщо зазор між перешкодою і бортом автомобіля становить п’ять сантиметрів, можна сміливо повертати кермо в бік перешкоди — автомобіль упевнено об’їде її (рис. 2.79). Дуже важливо розуміти, що зазор між автомобілем і перешкодою — це видимий просвіт по всій висоті автомобіля. Мало просто бачити перешкоду в дзеркалі заднього виду. Потрібно, щоб між цією перешкодою і автомобілем був просвіт — лише в цьому випадку автомобіль зможе об’їхати перешкоду.

2.6.5 Конструктивні особливості задньої передачі механічної коробки

І ще один важливий момент, який потрібно враховувати під час руху автомобіля назад. Напевно, якщо ви вже пробували прямувати автівкою заднім ходом, то звернули увагу на те, що вона починає рухатися якось дуже швидко. Це пов’язано з конструктивними особливостями задньої передачі механічної коробки — вона завжди потужніше від першої передачі, тобто динаміка розгону за інших рівних умов на передачі заднього ходу вище, ніж на першій. Саме тому автівка зазвичай дуже потужно зривається назад, хоча при цьому педалями ми виконуємо ті самі дії.

Отже, щоб плавно рушити заднім ходом, необхідно притримати зчеплення на сантиметр-півсантиметра нижче, ніж якби ви робили це для першої передачі.

Крім того, часто трапляється таке: коли водій рухається заднім ходом, він дуже перетримує зчеплення й просто «спалює» його, тобто зношує завчасно. Як же рухатися заднім ходом повільно, довго й акуратно, але при цьому ще й не «вбивати» зчеплення? Все дуже просто — ситуація, як і раніше, пов’язана з підйомом педалі зчеплення. Як і раніше, ми піднімаємо педаль і, відчуваючи, що підняли зависоко, знову підтискаємо. Однак, якщо піднімати педаль зчеплення до точки спрацьовування і тут же підтискати її назад (необов’язково в підлогу, а просто щоб вивести із зони спрацьовування), не чекаючи реакції автомобіля, то автомобіль, отримавши короткий імпульс, рушить і знову почне втрачати швидкість. Відчувши, що швидкість починає падати, потрібно знову «підштовхнути» автомобіль так само — підняти і відразу натиснути на педаль. «Підштовхуючи» автомобіль знову і знову короткими імпульсами роботи зчеплення, можна скільки завгодно рухатися заднім ходом, причому зі швидкістю півкілометра за годину або того менше. При цьому зчеплення зношуватиметься значно менше.

Ось і все, що потрібно знати, перш ніж приступити до практичних занять із руху заднім ходом на автомобілі, про що йтиметься вже в наступному розділі нашої книжки.