Перемикання передач

3.2.1 Як потрібно перемикати передачі

Кілька слів про те, як потрібно перемикати передачі. Что такое вообще «передачи»? Що таке взагалі «передачі»? У будь-якому автомобілі з двигуном внутрішнього згоряння (бензиновим або дизельним) є коробка передач (механічна або автоматична). Призначення цього вузла полягає в тому, щоб автомобіль міг рухатися з різними швидкостями при майже однакових обертах двигуна.

Розберімося на прикладі звичайного велосипеда (гадаю, в дитинстві такий був у кожного). Якщо пам’ятаєте, на велосипеді є дві шестерні: велика у педалей і маленька на колесі (наголошую, що йдеться про звичайний велосипед, наприклад, «Украину» або «Орленок», рис. 3.8, а). Отже, дві шестерні забезпечують одну-єдину передачу, тому, щоб їхати швидше, потрібно швидше крутити педалі, а щоб їхати повільніше — крутити повільніше. Щоб заїхати на такому велосипеді на гору, потрібно мати добре здоров’я, оскільки це завдання складне. На спортивних же велосипедах (які нині більш поширені, ніж звичайні) і біля педалей, і на колесі шестерень дуже багато (рис. 3.8, b). Якщо ви колись дивилися велогонки, то могли помітити, що спортсмени зазвичай крутять педалі в одному ритмі, — так вони раціонально розподіляють свої сили. Передач на таких велосипедах дуже багато — зазвичай понад двадцять (набагато більше, ніж у легкових автомобілях). Саме завдяки такій великій кількості передач можна рухатися на велосипеді з різними швидкостями і на будь-яку гірку, постійно обертаючи педалі в одному ритмі.

3.2.2 Перша передача

Отже, перша передача на автомобілі найпотужніша. Вона створює максимальне тягове зусилля, але при цьому автомобіль рухається нешвидко. У інженерів така закономірність називається «золотим правилом механіки»: виграєш у зусиллі — програєш у часі (або швидкості), і навпаки: виграєш у часі — програєш у зусиллі. Спробую пояснити це на наступному прикладі.

Уявіть, що ви, сидячи за кермом автомобіля, захочете відчинити дверцята (рис. 3.9). Куди при цьому краще покласти руку, щоб відчинити дверцята було найлегше: біля дверних петель або туди, де знаходиться дверна ручка? Звичайно ж, туди, де ручка. Але, відчиняючи дверцята таким чином, ви побачите, що навіть після того, як рука буде повністю витягнута, двері відчиняться ще не до упору. Зате так відчиняти легко. Щоб відчинити двері більше, доведеться перенести руку десь на середину дверей. Цю дію можна порівняти з перемиканням на другу передачу. Перенесете руку ще ближче до дверних петель — це третя передача. І так далі, поки не відчините двері повністю.

В автомобілі все відбувається так само: «підштовхнувши» авто мо біль на першій передачі, ми домагаємося того, що «штовхати» його далі стає легше. Поступово розганяючи автомобіль, ми вмикаємо другу передачу, потім третю — і так далі, доки не досягнемо потрібної швидкості руху.

3.2.3 Друга передача

Зазвичай перша передача застосовується для руху автомобіля зі швидкістю приблизно від 0 до 20~25 км/год. Друга передача — від 20~25 км/год і приблизно до 40 км/год, третя — від 40 до 60 км/год; четверта передача — для швидкостей понад 60 км/год. П’ята передача — це окрема тема для розмови. Зазвичай така передача забезпечує «економрежим » і застосовується для руху в інтервалі швидкостей від 90 до 120 км/год (рис. 3.10).

3.2.4 Чим вище передача, тим вище швидкість руху

Існують автомобілі, які розвивають максимальну швидкість на четвертій передачі, а є такі, що досягають максимуму на п’ятій. Усе залежить від конструктивних особливостей кожного окремо взятого автомобіля і доволі докладно описується виробником у поданій до автомобіля документації. Насправді це вже не так важливо — під час навчання максимальні швидкості руху нас поки цікавлять мало. Отже, що вища передача, то вища швидкість руху. Втім, якщо, наприклад, нам необхідно подолати крутий підйом, а швидкість руху при цьому невелика, то, зрозуміло, на четвертій передачі ми не поїдемо — потрібно перемкнути на другу, а то і на першу передачу.

Інтервали передач не стикуються між собою чітко, тобто немає такого, що після досягнення 25 км/год і не більше потрібно неодмінно переключитися на другу. Насправді всі ці діапазони частково перекривають один одного — на другій передачі автомобіль впевнено рухається вже з 10 км/год, а першу передачу можна «розкрутити» не до 25 км/год, а до всіх 40 км/год (щоправда, при цьому буде дуже голосно «горлати» мотор, проте динаміка прискорення буде доволі високою). На другій можна розганяти автомобіль до 60~70 км/год — не принципово, але якщо потрібне інтенсивне прискорення, то цілком можна застосовувати. Третю можна увімкнути вже на швидкості приблизно 30 км/год, але автомобіль рухатиметься «важкувато». Весь фокус вибору передачі для руху полягає в тому, щоб двигун автомобіля легко «відгукувався» на педаль газу. Наприклад, під час руху в нас виникло запитання: «А чи потрібна нам передача, увімкнена цієї миті?» Щоб це перевірити, просто легко натисніть на педаль газу, і автівка повинна «побігти» ще швидше. Якщо ви відчуваєте, що, незважаючи на «горлаючий» двигун, додавання газу не призводить до збільшення швидкості, — варто перемикатися на наступну передачу. Якщо ж при додаванні газу автомобіль «мукає» і не може прискоритися, оскільки двигун починає працювати з перебоями, — переключіться на одну, а то й на дві передачі вниз. Зазвичай проблем з цим не виникає: поступово усвідомлення того, коли і яку передачу ввімкнути, перетворюється на звичку, і всі необхідні дії виконуються автоматично.

3.2.5 Проблеми на етапі навчання

На етапі навчання проблема полягає в тому, що на навчальному майданчику, який зазвичай не настільки великий, до четвертої передачі справа ніколи не доходить. Оскільки ми вже знаємо, як саме перемикаються передачі (згадайте перше заняття, коли ви вчилися правильно повертати кермо і перемикати передачі), то залишається лише розібратися з інтервалами перемикань, а в цьому вам на початку навчання допоможе інструктор. Після певної кількості повторень ви вже самостійно за шумом двигуна розумітимете, що настав час перемикати передачі, а рука сама потягнеться до важеля.

3.2.6 Головний критерій для перемикання передач

Найголовнішим критерієм для перемикання всіх передач є плавність ходу автомобіля. І саме про це варто поговорити докладніше. Рухаючись, водій-початківець зазвичай спочатку розганяється на першій передачі, потім при перемиканні на другу відбувається «спотикання» — автомобіль «смикається»; трохи розігнавшись на другій, учень перемикається на третю — знову зі «стрибком» (рис. 3.12). І так триває на кожному перемиканні.

Причиною першого «спотикання» є те, що людина, розігнавшись, відпускає педаль газу (оскільки двигун «занадто голосно гарчить») і тільки після цього витискає зчеплення. Іноді, навіть усвідомлюючи необхідність витиснути зчеплення раніше, ніж відпустити газ, людина забуває про те, що глибина натискання педалі зчеплення набагато більша, ніж глибина натискання педалі газу. Тобто виходить, що зчеплення от-от починає вимикатися, а газ уже відпущений. Саме тому дуже корисно зробити наступне (особливо це стосується переходу з першої на другу передачу, оскільки в цьому випадку всі ривки проявляються максимально). Щоб уникнути клювка при скиданні газу на першій передачі, необхідно спочатку РІЗКО витиснути зчеплення (буквально тупнути лівою ногою по педалі зчеплення) і тільки після цього відпустити педаль газу. Навіть якщо двигун при цьому незадоволено «гаркне», це свідчитиме лише про те, що відбулась інша крайність — перетримали газ, проте при цьому «клювка» не буде! На мою думку, «клювок» набагато шкідливіший, ніж мотор, який «рикає». Адже вам не сподобається, якщо вас узяти за плечі й різко струснути? Автомобілю це теж не до вподоби. Отже, щоб цього уникнути, витискайте зчеплення «стусаном», різким «стусаном», буквально тупнувши ногою, і лише потім відпускайте газ.

Коли ви відпустите педаль газу, двигун вийде на режим холостого ходу — потрібно дочекатися, щоб він затих. Боятися цієї паузи не потрібно. Якщо згадаєте велосипед, то після того, як ви швидко розкрутили педалі й раптом кинули їх, велосипед ще довго буде котитися самостійно. Те саме відбувається і з автомобілем: у той момент, якщо ви правильно різко витиснете зчеплення, не допустивши «клювка» і спотикання, автомобіль ще довго котитиметься (щонайменше секунди три), не втрачаючи швидкості.

Дочекавшись холостого ходу двигуна, СПОКІЙНО (зауважте, різко витискається лише зчеплення, все інше перемикається дбайливо й акуратно!) перейдіть на наступну передачу (рис. 3.13).

Коли ви увімкнете наступну передачу, щоб зберегти ту саму швидкість руху і не допустити другого «клювка», вам потрібно потрапити обертами двигуна так, щоб швидкість руху на увімкненій щойно передачі строго відповідала тій швидкості, яка вже є в цей момент. Потрібно розуміти, що причиною другого «клювка» є різниця в кутовій швидкості обертання вала двигуна і зчеплення, що існує під час їхнього з’єднання (рис. 3.14). Щоб впоратися з цією проблемою, згадаймо наші дії при старті автомобіля (адже там ми вже стикалися з цим явищем). Піднімаючи педаль зчеплення з високою точністю, одночасно з цим поступово додайте газу, доки двигун не «підхопить» рух автомобіля. У цей момент затримайте підйом педалі зчеплення і витримайте ту саму ПАУЗУ, про яку йшлося під час обговорення старту автомобіля. Відчувши, що автомобіль покотився легко, просто відпустіть педаль зчеплення. Навіть якщо ви відпустите педаль трохи раніше і різниця між швидкостями обертання становитиме приблизно 200~300 об/хв, то ви майже нічого не відчуєте. Якщо ж різниця буде суттєвою (близько 1000 об/хв) — найімовірніше, ви дуже чітко відчуєте ривок.