1. Загальні положення

Згідно з ДСТУ 2984-95, виділяють сім видів автобусів: мікроавтобус; автобус загального призначення; міський автобус; міжміський автобус; автобус далекого прямування; спеціалізований автобус; зчленований автобус.

Рух автомагістраллю регламентується 27 розділом ПДР. Перший критерій автомагістралі (і це видно на малюнку) — наявність роздільної смуги (або дорожнього огородження). Робиться це з метою максимального убезпечення дорожнього руху, коли майже повністю виключається виїзд транспортного засобу на смуги зустрічного руху. Другий критерій цієї дороги — повна відсутність перехресть, залізничних переїздів, трамвайних колій, велосипедних та пішохідних доріжок, наземних пішохідних переходів. Навіть сама символіка дорожнього знака «Автомагістраль» (він показаний на малюнку вище) є демонстратором останньої вимоги. На знаку зображуються шляхопровід або естакада та проїзд автомагістраллю під ними. Також автомагістраль не може проходити населеними пунктами. ПДР вводять цілий комплекс обмежень, що регламентують рух автомагістраллю. Саме у 27 розділі детально аналізуються умови руху цією небезпечною ділянкою дороги.

У ПДР використовується узагальнений термін «дорога», який передбачає всі типи вулиць і доріг (провулки, бульвари, спуски тощо) незалежно від місця їх розташування і параметрів. Найвагомішими відмінностями міських вулиць від автомобільних доріг поза містом є наявність на перших спеціальних ділянок для руху пішоходів (тротуарів) та широке застосування світлофорного регулювання. Через те, що в технічній літературі під автомобільною дорогою мається на увазі комплекс інженерних споруд, призначених для забезпечення автомобільних перевезень, і елементи цього комплексу розміщуються в межах так званої смуги відведення, то стосовно ПДР під автомобільною дорогою розуміють лише ту частину типового поперечного профілю заміської дороги, яка розміщується між зовнішніми межами узбіччя (згідно з технічною характеристикою, це ширина земельного полотна).

Автомобільні дороги державного значення поділяються на міжнародні, національні та регіональні. До міжнародних автомобільних доріг належать дороги, які поєднуються з міжнародними транспортними коридорами та/або входять до Європейської мережі основних, проміжних, сполучних автомобільних доріг та відгалужень, мають відповідну міжнародну індексацію та забезпечують міжнародні автомобільні перевезення. Міжнародні дороги позначаються знаком 5.66 з літерою М. До національних автомобільних доріг належать дороги, які поєднані з національними транспортними коридорами та не належать до міжнародних автомобільних доріг; дороги, що сполучають столицю України місто Київ, адміністративні центри областей між собою, а також великі промислові та культурні центри з міжнародними автомобільними дорогами. Національні дороги позначаються знаком 5.66 з літерою Н. До регіональних автомобільних доріг належать дороги, які з’єднують дві чи більше областей між собою, а також дороги, що з’єднують основні міжнародні автомобільні пункти пропуску через державний кордон, морські та авіаційні порти міжнародного значення, найважливіші об’єкти національної культурної спадщини, курортні зони з міжнародними та національними автомобільними дорогами. Регіональні дороги позначаються знаком 5.66 із літерою Р.

Автомобільним поїздом (автопоїздом) називають зчленований транспортний засіб, що складається з автомобіля-тягача та однієї або кількох причіпних ланок. Автопоїзди за своїм призначенням поділяються на універсальні, спеціалізовані та спеціальні. Універсальні автопоїзди (автопоїзди з бортовими платформами та універсальними фургонами) призначені для перевезення різних вантажів. Спеціалізовані автопоїзди перевозять певні види вантажів, їх ланками є самоскиди, панелевози, цистерни, фургони-рефрижератори тощо. Спеціальні автопоїзди використовуються для перевезення постійно змонтованого на них обладнання (пересувні електростанції, компресорні установки тощо). Їхня основна відмінність полягає в характері розподілу тягових зусиль і вертикальних навантажень між тягачем і причіпними ланками.

Однією з умов забезпечення безпеки дорожнього руху в потоці транспорту, що рухається, є дотримання дистанції по відношенню до транспортного засобу, який рухається попереду. З погляду цього положення, безпечною дистанцією вважається відстань, що перевищує зупинний шлях транспортного засобу, який рухається ззаду тією самою смугою. Витримуючи безпечну дистанцію, водій завжди забезпечить собі можливість вчасно зупинити транспортний засіб і уникнути зіткнення (попутного наїзду) в разі гальмування (навіть екстреного) або зупинки транспортного засобу, що рухається попереду. При виборі дистанції водієві необхідно враховувати такі фактори: швидкість руху, технічний стан транспортного засобу, погодно-кліматичні умови, стан проїжджої частини тощо.

Дотримання безпечного інтервалу між різними об’єктами, що перебувають на дорозі у процесі руху, є важливою умовою безпеки дорожнього руху. Його мета — забезпечення безконтактного просування бічних частин транспортних засобів як повз транспортні засоби та пішоходів, що рухаються, так і повз нерухомі об’єкти. При цьому в контексті безпеки існує пряма залежність між збільшенням швидкості та збільшенням безпечного інтервалу.

Теоретично безпечною швидкістю можна вважати лише нульову швидкість, оскільки лише тоді транспортний засіб не може завдати жодної шкоди іншим учасникам дорожнього руху. Але оскільки цей підхід суперечить самому сенсу дорожнього руху, у розуміння безпечної швидкості більшою мірою вкладається поняття «допустима швидкість», що означає для водія дотримання такої швидкості, яка дозволить йому в разі потреби зупинитися перед перешкодою, а також виконати інші дії (наприклад, поступитися дорогою або безпечно об’їхати перешкоду), уникнувши при цьому небажаних наслідків.

Правила буксирування викладені у пункті 23 даних Правил, що свідчить про те, що важливим у забезпеченні безпеки процесу руху є з’ясування певних вимог та методів буксирування.

Вантажні автомобілі поділяються на п'ять видів: вантажопасажирський автомобіль - автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення як пасажирів, так і вантажів, якщо такий автомобіль має повну масу до 3,5 т, для керування ним достатньо мати посвідчення водія категорії «В»; вантажний автомобіль загального призначення - вантажний автомобіль з бортовою платформою відкритого або закритого типу, що не обладнаний засобами самозавантаження, саморозвантаження чи іншим спеціальним обладнанням (необхідно мати водійське посвідчення категорії «С1» або «С»); вантажний автомобіль автопоїзд - вантажний автомобіль з бортовою платформою і тягово-зчіпним пристроєм або сідловим пристроєм, призначений для буксирування причепа або напівпричепа, повна маса якого більше 750 кг (необхідно мати водійське посвідчення категорії «С1Е» або «СЕ»); спеціальний вантажний автомобіль - автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для виконання спеціальних робочих функцій (автокрани, пожежні автомобілі, бетономішалки тощо); спеціалізований автомобіль - вантажний автомобіль, обладнаний засобами самозавантаження, саморозвантаження або іншим спеціальним обладнанням і призначений для перевезення вантажів певної категорії (автомобіль-самоскид, автомобіль-цистерна, автомобіль-рефрижератор).

Велосипед (від лат. velox - «швидкий» і pedis - «ноги») - колісний транспортний засіб, який приводить в рух сила людських м'язів через ножні педалі або (рідко) через ручні важелі. Найбільш поширені велосипеди з двома колесами, але бувають також одноколісні та триколісні велосипеди, а також велосипеди з великою кількістю коліс. Якщо на велосипед встановлюється електродвигун, то перший автоматично стає мопедом.

У зв'язку з відсутністю двигуна велосипеди не зараховані до механічних транспортних засобів, але, незважаючи на це, особи, що керують велосипедами, зобов'язані виконувати не тільки вимоги пункту 6 Правил, а й інших пунктів, що стосуються порядку руху транспортних засобів.

Велосипедист - це людина, яка використовує велосипед у власних потребах. Велосипедист є водієм згідно з Конвенцією про дорожній рух (Відень, 8 листопада 1968 року), незважаючи на те, що в термінології Правил дорожнього руху України використовується інше поняття «водій».

З метою забезпечення безпеки велосипедистів велосипедна доріжка розташовується окремо від проїжджої частини. У дозволених місцях перетину велосипедної доріжки транспортними засобами велосипедна доріжка позначається розміткою 1.15. Якщо велосипедна доріжка перетинає проїжджу частину, то велосипедисти зобов’язані надати перевагу в русі водіям механічних транспортних засобів, що рухаються проїжджою частиною.

Велосипедна смуга — це простір на проїжджій частині дороги, який виділений для руху велосипедистів і візуально відокремлює велосипедистів від автомобільного руху. Велосипедні смуги рекомендується влаштовувати на помірно завантажених автомобільним рухом вулицях, якими їздить значна кількість велосипедистів. Велосипедні смуги — помітне, швидке та гнучке рішення для застосування на вже існуючих дорогах, що вимагає лише нанесення дорожньої розмітки. Велосипедна смуга може бути альтернативою велосипедній доріжці за браком дорожнього простору, але тільки там, де при цьому можна забезпечити достатню безпеку.

Велосипедисти, згідно з правилами дорожнього руху, повинні перетинати проїжджу частину через велосипедний переїзд, а якщо його немає — відповідно до вимог правил дорожнього руху.

Введення цього поняття призначене для формування у водія правильного відношення до вибору безпечної швидкості руху, що, зокрема, забезпечує можливість зупинки транспортного засобу, не допускаючи його зіткнення з об’єктом, що з’явився в полі зору водія на відстані видимості (наїзду). Правильне визначення відстані видимості в напрямку руху (не лише по ходу руху, але також і з бокових напрямків) забезпечує можливість вибору максимально допустимої швидкості руху, яка не суперечить умовам забезпечення безпеки дорожнього руху, але, ясна річ, з урахуванням обмежень, встановлюваних цими ПДР.

При використанні даного терміна слід звернути увагу на те, що в Правилах чітко визначені випадки, які можуть змусити особу, що керує транспортним засобом, зупинитися. При цьому мається на увазі неумисне припинення руху навіть у місцях, де зупинка може бути заборонена Правилами дорожнього руху. У таких випадках на транспортному засобі вмикається аварійна світлова сигналізація, встановлюється знак аварійної зупинки на віддаленні від транспортного засобу: в населеному пункті - 20 м, за межами населеного пункту - 40 м, при цьому повинні бути вжиті всі заходи для того, щоб прибрати транспортний засіб за межі тієї проїзної частини, де зупинка заборонена. Необгрунтоване припинення руху в місці, де це заборонено, є порушенням Правил дорожнього руху.

Транспортні засоби рухаються з різними швидкостями, і неминуче ті засоби пересування, які рухаються з більшими швидкостями, будуть наздоганяти транспорт, що рухається більш повільно. Для того щоб не створювати заторів у русі, допускається випередження одних транспортних засобів іншими. Випередження може бути здійснене як в межах однієї смуги руху (якщо габарити транспортних засобів дозволяють це виконати), так і суміжними смугами на дорогах, що мають дві і більше смуг для руху в одному напрямку. Хотілося б відзначити, що випередження може бути здійснене як з лівого боку, так і з правого, якщо дозволяють ширина проїзної частини і габарити транспортних засобів.

Не завжди власник транспортного засобу є особою, яка керує транспортним засобом. Тому введення терміна «власник транспортного засобу» обумовлено тим, що окремі законодавчі та нормативноправові акти передбачають відповідальність за наслідки правопорушення саме власника, а не іншої особи, яка керує транспортним засобом.

У Правилах дорожнього руху наголошується, що водієм може бути особа, яка керує будь-яким транспортним засобом і має посвідчення водія, що дає право керування цим транспортним засобом. Категорії транспортних засобів, якими дозволено керувати, маючи при собі посвідчення водія, наведені у пункті 2.13 Правил дорожнього руху України.

Наказом Державної служби автомобільних доріг України та Міністерством внутрішніх справ України затверджено Технологічний регламент № 219/198 від 07.05.08, який визначає процедуру габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування за допомогою стаціонарних чи пересувних пунктів габаритно-вагового контролю. Габаритно-ваговий контроль здійснюється уповноваженими Укравтодором дорожніми підприємствами та організаціями спільно з відповідними підрозділами поліції виключно в пунктах габаритно-вагового контролю. Пересувний пункт габаритно-вагового контролю має бути оснащений відповідними знаками та обладнанням. До пересувного пункту габаритно-вагового контролю транспортні засоби направляються відповідним підрозділом поліції України. У пункті габаритно-вагового контролю транспортний засіб перевіряється на відповідність вимогам пункту 22.5 Правил дорожнього руху. Якщо транспортний засіб відповідає вимогам пункту 22.5, він продовжує рух, якщо ж є порушення, складається акт у двох примірниках (другий примірник передається водію), і водій зобов’язаний сплатити за проїзд автомобільними дорогами загального користування (від пункту завантаження до пункту розвантаження), після чого співробітники підрозділу поліції видають дозвіл на подальший рух такого транспортного засобу.

Водій великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу або уповноважена ним особа має право привести габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність до встановлених нормативів, попередньо сплативши за проїзд автомобільними дорогами загального користування від місця завантаження до пункту габаритно-вагового контролю. Після приведення транспортного засобу у відповідність до вимоги пункту 22.5 Правил дорожнього руху має бути проведений повторний габаритно-ваговий контроль. За умови відповідності пункту 22.5 Правил дорожнього руху транспортний засіб може продовжити рух до місця призначення без внесення будь-якої плати за користування автомобільними дорогами загального призначення від пункту габаритно-вагового контролю до пункту розвантаження.

Газон — ділянка землі зі штучно створеним покривом із трав’янистих рослин, або трав’яний покрив, створений посівом насіння спеціально підібраних трав; нерідко служить тлом для декоративних посадок та паркових споруд, може бути самостійним елементом ландшафтної композиції. Натомість розташована поряд із проїжджою частиною озеленена територія з травою, яку ніхто навмисне не сіяв, не є газоном. Або, навпаки, ділянку землі, яка обгороджена бордюром, але трава на ній витоптана або не росте, також не назвеш газоном.

Важливим для забезпечення безпеки дорожнього руху є розуміння водієм терміна «гальмівний шлях», оскільки гальмівний шлях визначається умовами, в яких рухався транспортний засіб (початкова швидкість гальмування, стан дорожньої поверхні, стан і марка шин транспортного засобу, завантаженість транспортного засобу та ефективність роботи гальмівної системи). Водії великовантажних транспортних засобів мають пам'ятати, що під час руху одного і того ж транспортного засобу у завантаженому та порожньому стані гальмівний шлях завантаженого транспортного засобу буде більшим, ніж у порожнього.

Термін «головна дорога» використовується для визначення черговості руху транспортних засобів через нерегульовані перехрещення двох або більше проїзних частин. Якщо дві проїзні частини, що перехрещуються на одному рівні, мають однаковий статус і рух не регулюється регулювальником або світлофором, то на таких перехрещеннях необхідно керуватися вимогами пункту 10.11 даних Правил. Відповідно до будівельних норм і правил ДБН В.2.3-4-2000 «Автомобільні дороги», в'їзди і з'їзди з доріг повинні мати покриття довжиною від 100 до 200 м, аналогічне покриттю головної дороги. Наявність такого покриття при в'їзді на головну дорогу не робить другорядну дорогу рівнозначною головній.

Головний зміст вимоги поступитися дорогою — у тому, щоб не створювати перешкод учасникам руху, які зараз мають перевагу (пріоритет). Перешкоди можуть виражатися в необхідності змінити швидкість або напрямок руху. І щоб виконати цю вимогу, потрібно зробити все можливе (відмовитися від початку, відновлення чи продовження руху). Найчастіше вимога поступитися дорогою пов’язана з дією однойменного дорожнього знака — знак 2.1.
Розберемо приклад, показаний на першому малюнку. Аналіз ситуації дозволяє зробити наступний висновок: трамвай знаходиться перед перехрестям на другорядній дорозі, отож його обов’язок — поступитися дорогою мотоциклу та автомобілю, що рухаються головною.
Отже, трамвай повинен утриматися від будь-яких дій, які змусять водія автомобіля чи мотоцикліста зазнати перешкод (змінити напрямок чи швидкість свого руху). Водночас поняття «Поступитися дорогою» — дуже підступне. Деякі водії вважають, що на вимогу поступитися дорогою слід обов’язково зупинитися. Це неправильно. Якщо нема кому поступатися дорогою, то й зупинятися не слід. І ще один суттєвий момент. Трапляються випадки, коли ми повинні поступитися дорогою, але своїми діями не створюємо перешкод пріоритетному учаснику руху. І тут ми можемо продовжити рух.

2.1

2.2

2.4

2.5

5.62

Денні ходові вогні (ДХВ) використовуються для позначення транспортного засобу у світлий час доби з метою забезпечення безпеки дорожнього руху, тобто ніяк не для освітлення дороги вночі. Не слід плутати ДХВ з габаритними вогнями, які мають набагато меншу яскравість і призначені для позначення габаритів автомобіля під час стоянки о темній порі доби або в умовах недостатньої видимості. Вперше їх почали використовувати в Скандинавії, де через сильні тумани у світлий час доби зростала кількість ДТП.

Зазвичай ДХВ — це яскрава діодна стрічка, встановлена попереду автомобіля (у передніх фарах або бампері), яка працює в постійному режимі. Вона максимально яскрава, щоб бути добре помітною при денному світлі.

З 1 жовтня до 1 травня на всіх механічних транспортних засобах поза населеними пунктами мають бути ввімкнені ДХВ, а в разі їх відсутності у конструкції транспортного засобу — ближнє світло фар.

Дитячі утримуючі пристрої можуть бути двох типів: цільні та нецільні.

Цільні утримуючі пристрої є комплектом усіх елементів, необхідних для фіксування дитини в пристрої. Приклади: люльки, автокрісла.

Нецільні утримуючі пристрої містять частковий утримуючий пристрій, який використовується в поєднанні з ременем безпеки для дорослих і в сукупності утворює дитячий утримуючий пристрій в комплекті. Приклади: бустери та адаптери для ременя безпеки.

У визначенні терміна «дозволена максимальна маса» підкреслено, що це маса спорядженого транспортного засобу з вантажем, пасажирами, водієм та їхнім багажем, і вона встановлюється заводом-виробником. У процесі експлуатації транспортного засобу дозволена максимальна маса змінюватися не може. Для того щоб зрозуміти сутність даного терміна, необхідно знати, що таке маса спорядженого транспортного засобу. Маса спорядженого транспортного засобу - це маса самого транспортного засобу, заправленого паливом, охолоджувальною рідиною і мастильними матеріалами в обсягах, встановлених заводом-виробником, а також укомплектованого запасним колесом, аптечкою, вогнегасником і знаком аварійної зупинки. Відповідно до деяких міжнародних та європейських нормативів до спорядженої маси транспортного засобу може зараховуватися також маса водія. Величину дозволеної максимальної маси транспортного засобу перевищувати в процесі експлуатації транспортного засобу заборонено, оскільки це може призвести до поломки і, як наслідок, в окремих випадках і до виникнення дорожньо-транспортної пригоди.

Оскільки в Правилах дорожнього руху деякі пункти містять інформацію, що стосується автопоїздів, крім терміна «дозволена максимальна маса» до Правил був введений термін «дозволена максимальна маса автопоїзда».

Дозволене максимальне навантаження на вісь — це маса, яка може бути передана на дорожнє полотно шинами на одній осі (тобто розташованими попарно). Це один із базових вагових параметрів автомобіля, який необхідний як під час його проєктування, так і в експлуатації.

Дозволені максимальні розміри — це максимальні розміри, які може мати транспортний засіб з вантажем або без для вільного пересування дорогами країни. Це один із базових габаритних параметрів автомобіля, який необхідний як під час його проєктування, так і в експлуатації.

Дорожньо-транспортна пригода (ДТП) - це небажана подія, що сталася в процесі руху транспортного засобу. Даний термін дає можливість учасникам дорожнього руху чітко визначити здійснену дію і виконати пов'язані з нею обов'язки, визначені Правилами дорожнього руху України (увімкнути аварійну світлову сигналізацію, встановити знак аварійної зупинки, викликати співробітників поліції тощо). ДТП може статися не тільки на проїзній частині, а й за її межами. Основними ознаками ДТП є: факт наявності руху транспортного засобу; факт нанесення травм людям та/або пошкодження їхнього майна в результаті зіткнення; подія має бути пов'язана з рухом транспортного засобу (якщо при відкриванні дверей нерухомого транспортного засобу пошкоджується інший нерухомий транспортний засіб, це не вважається дорожньо-транспортною пригодою і т. ін.).

У процесі експлуатації автомобільних доріг вони зношуються та руйнуються. Іноді дорожньо-експлуатаційні служби здійснюють ремонт доріг та їх окремих ділянок. У зв’язку з цим у ПДР запроваджено термін «дорожні роботи», щоб учасники руху чітко розуміли, які заходи здійснюються дорожніми службами під час проведення ремонтних робіт. Під час виконання робіт обов’язково має бути встановлений знак 1.37 «Дорожні роботи». Цей знак є тимчасовим і встановлюється на термін, необхідний для виконання відповідних робіт на дорозі, після завершення яких обов’язково демонтується. При виконанні дорожніх робіт разом зі знаком 1.37 для обмеження швидкості руху можуть встановлюватися знаки 3.29 та 3.31 (п. 12.10 ПДР).

Умови дорожнього руху залежать від безлічі факторів і є складовою частиною поняття «дорожня обстановка». Учасники дорожнього руху обов'язково повинні враховувати під час вибору безпечної швидкості руху та прийомів керування транспортним засобом дорожні умови руху, для того щоб уникнути ситуацій, які можуть призвести до ДТП.

Фактори, що визначають дорожню обстановку, різноманітні і непостійні. Вони істотно впливають на дорожній рух у цілому, і водій зобов'язаний заздалегідь прогнозувати поведінку інших учасників дорожнього руху, а також повинен своєчасно встигати реагувати на зміну ситуації, що склалася, в процесі керування транспортним засобом.

У місцях розташування дорожніх станцій патрульної поліції вводяться обмеження дозволеної швидкості руху, а також може встановлюватися дорожній знак 3.41 «Контроль», яким забороняється проїзд без зупинки перед контрольним пунктом «Дорожня станція патрульної поліції».

Оскільки в процесі руху транспортного состава на водія покладається низка обов'язків і відповідальність, він має чітко розуміти сутність терміна «експлуатація транспортного складу» і всебічно піклуватися про безпечні умови і режими руху транспортного засобу в процесі його експлуатації.

Естакади організовуються в місцях інтенсивного руху транспортних засобів, де не допускається перетину транспортних потоків на одному рівні та з’їзд з одного рівня на інший. Введення цього поняття обумовлено особливостями певних режимів руху, зупинки та стоянки транспортних засобів на естакадах та під ними.

Однією із складових частин будь-якого населеного пункту є так звана «житлова зона», яка відповідає житлово-комунальним та санітарно-гігієнічним нормам проживання людей у певній місцевості. Очевидно, що в таких місцях пішоходи мають перевагу в русі, а швидкісні режими руху транспортних засобів обмежуються та становлять не більше 20 км/год. У таких зонах знаки 5.34 «Житлова зона» та 5.35 «Кінець житлової зони» можуть і не встановлюватись, але водії, незалежно від наявності знаків 5.34 та 5.35, зобов’язані пропускати пішоходів. Рух у житловій та пішохідній зонах регламентується розділом 26 цих Правил.

5.34

5.35

Залишення (покидання) місця ДТП — це видалення причетного до нього водія з місця аварії на значні відстань та час. У вузькому сенсі — відсутність водія, причетного до ДТП, на місці пригоди на момент прибуття співробітників поліції, за винятком випадків, визнаних законом поважними причинами. До таких належить самостійне доправлення екстрених постраждалих до найближчого медичного закладу з подальшим поверненням на місце аварії. Дедалі частіше засоби масової інформації повідомляють про шокуючі випадки жорстокості та байдужості водіїв, винних у ДТП та зниклих з місця правопорушення. Тим самим вони не тільки залишають постраждалих у безпорадному стані, а й наражають на небезпеку решту потоку транспортних засобів.
Відповідно до статті 122-4 Кодексу про адміністративні правопорушення, залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху з лорушенням встановлених правил місця ДТП, до якого вони причетні, тягне за собою накладення штрафу у розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від року до двох років, або адміністративний арешт терміном від 10 до 15 діб. Справи про притягнення до адміністративної відповідальності за цією статтею розглядаються судом.

Залізничний переїзд — це перетин автомобільної дороги з коліями залізничного транспорту саме на одному рівні (в одній площині). Проїзд під залізничним шляхопроводом не є залізничним переїздом. Слід зазначити, що перетин дороги з трамвайними коліями не відноситься до залізничних переїздів незалежно від того, чи влаштовані трамвайні колії окремо від проїжджої частини чи поєднані з нею.

Під час впливу яскравого світла на зоровий апарат людини він починає адаптуватися, напружуючи м'язи ока і звужуючи зіницю. Процес адаптації може тривати у різних людей від декількох секунд до декількох хвилин. За цей проміжок часу дорожня обстановка може змінитися кілька разів (для порівняння: процес гальмування зі швидкості руху 60 км/год до повної зупинки може тривати на сухому асфальтовому покритті від 2 до 3 с). Якщо є передумови засліплення, водій зобов'язаний увімкнути аварійну світлову сигналізацію, тим самим проінформувавши інших учасників дорожнього руху про можливу небезпеку для руху на проїзній частині. Не дозволяється використовувати перемикання світла фар на дальнє світло, оскільки така дія може спровокувати засліплення водіїв зустрічного транспорту і сприяти ускладненню дорожньої обстановки.

Відмінність терміну «зупинка» від терміну «вимушена зупинка» головним чином полягає в тому, що водій навмисно зупиняється в дозволеному для цього місці з метою висадки або посадки пасажира, а також з метою завантаження або відвантаження вантажу. Зупинкою також вважається припинення руху транспортного засобу через причини, не пов'язані з посадкою або висадкою пасажирів, завантаженням або відвантаженням вантажу, але пов'язані з вимогами Правил поступитися дорогою іншим учасникам дорожнього руху.

Організовані групи людей іноді можуть створювати перешкоди для інших пішоходів або велосипедистів, тому Правилами дорожнього руху допускається їх рух проїзною частиною або узбіччям. Для того щоб водії могли розпізнати рух організованих груп людей у межах проїзної частини, введений термін «колона пішоходів». Колону пішоходів мають супроводжувати люди з червоними прапорцями (у темну пору доби і в умовах недостатньої видимості з ліхтарями: спереду - білого кольору; позаду - червоного кольору) (пункт 4.5 ПДР).

Розуміння терміну «колона транспортних засобів» дозволяє іншим учасникам дорожнього руху виділити колону із загального потоку транспортних засобів і дотримуватися правил руху, об'їзду, випередження або їх обгону у дорожній обстановці, що склалася. Для регулювання порядку руху колони транспортних засобів в Правилах мається окремий розділ 25 «Рух транспортних засобів у колонах».Порядок руху транспортних засобів у колоні регламентується вимогами розділу 25 Правил.

Розуміння цього поняття дозволяє водієві зорієнтуватися на проїжджій частині. Окремі пункти ПДР містять вимоги, згідно з якими водій як учасник дорожнього руху повинен орієнтуватися за краєм проїжджої частини (зокрема, рухатися дорогою якомога ближче до правого краю проїжджої частини, розташовуватися там під час зупинки та стоянки на дорозі). Край проїжджої частини може бути позначений дорожньою розміткою, виділений бордюром тощо.

Цей термін конкретизує положення транспортного засобу в межах проїзної частини. Під час руху будь-яка особа, яка керує транспортним засобом, повинна дотримуватися правил дорожнього руху на проїзній частині і не повинна створювати небезпечних ситуацій, які можуть спричини утворення ДТП.

Крісло колісне для інвалідів — це спеціальний транспортний засіб, необхідний тоді, коли людина має обмеження в самостійному пересуванні через травму чи хворобу. Крісло служить для її більш мобільного переміщення і транспортування. Завдяки цьому винаходу людина, яка частково або повністю втратила здатність переміщатися, не випадає повністю з життя соціуму, а навпаки, має можливість брати участь в багатьох його процесах, що дозволяє істотно зменшити психологічний дискомфорт. Такі крісла поділяють на два основні класи: колісне крісло механічне та з електроприводом.

Легковий автомобіль - це автомобіль, призначений для перевезення пасажирів, який обладнаний місцями для сидіння в кількості не більше дев'яти, враховуючи місце водія. Легкові автомобілі бувають як із відкритими, так і з закритими типами кузовів. Легкові автомобілі поділяються на три види: легкові автомобілі загального призначення - легковий автомобіль, який не має спеціального обладнання і призначений для перевезення пасажирів та їхнього багажу; легковий автомобіль спеціальний - легковий автомобіль, який має спеціальне обладнання і призначений для виконання спеціальних робочих функцій (лабораторії на базі легкових автомобілів для досліджень тощо); легковий автомобіль спеціалізований - легковий автомобіль, що має спеціальне обладнання і призначений для перевезення пасажирів певних категорій (автомобілі поліції, автомобілі швидкої допомоги, таксі, навчальні автомобілі тощо).

Будь-яку зміну напрямку руху ТЗ можна віднести до такого поняття, як маневр (маневрування). Усі ознаки даного руху перераховані в даному терміні.

Такі транспортні засоби належать до особливої категорії. Їхніми ознаками є приналежність до інфраструктури пасажирських перевезень; рух за позначеним (затвердженим) маршрутом; здійснення зупинок у зазначених місцях. Іншими словами, маршрутний транспортний засіб — це той самий громадський транспорт, який рухається дорогами і протягом дня (а іноді й уночі) перевозить людей. Важливо зауважити, що маршрутний транспортний засіб є таким лише тоді, коли перебуває на маршруті (у робочому режимі). Водій маршрутного транспортного засобу має право проігнорувати дії деяких дорожніх знаків, які забороняють і наказують. Понад те, для маршрутного транспортного засобу спеціально виділено смугу, позначену відповідними дорожніми знаками та розміткою. І, звісно, в ПДР передбачені інші послаблення та привілеї, які діють щодо маршрутних транспортних засобів, про які є свої пункти. Пересічний водій повинен пам’ятати про ці обставини й не копіювати сліпо дії свого колеги з маршрутного транспортного засобу. В іншому разі він може грубо порушити ПДР.

3.1

3.2

3.21

3.22

3.23

3.24

3.34

4.1

4.2

4.3

4.4

4.5

4.6

Головною характеристикою механічного транспортного засобу є наявність двигуна. Причому будь-якого: бензинового, дизельного, газового, електричного чи навіть водневого. Щоправда, тут є ще один прихований критерій: цей транспортний засіб має бути призначений для руху дорогами, це зрозуміло. Отже, список механічних транспортних засобів неймовірно великий. Це мотоцикли, легкові та вантажні автомобілі, трактори та інші самохідні машини та механізми. У зв’язку з цим стає зрозуміло, чому велосипед не відноситься до механічних транспортних засобів — він не забезпечений двигуном.

В Правила дорожнього руху термін «мікроавтобус» має відмінне значення від терміну «автобус», оскільки не зважаючи на те, що «мікроавтобус» згідно ДСТУ 2984-85 є автобусом, на нього не поширюються вимоги п. 12.6 г), що стосуються швидкості руху за межами населеного пункту та на дорогах, які позначені знаком 5.51 і проходять через населені пункти.

До Правил дорожнього руху невипадково введений даний термін. Він дозволяє учасникам дорожнього руху відрізнити міст від інших інженерних споруд мостового типу, зокрема естакади і шляхопроводу.

Термін «мопед» позначає в Правилах дорожнього руху категорію двоколісних транспортних засобів, які за своїми технічними характеристиками поступаються більш швидким двоколісним транспортним засобам і перевершують велосипеди. Мопед незалежно від його зовнішнього вигляду має такі характерні ознаки: двигун об'ємом до 50 см³ та/або електродвигун потужністю до 4 кВт. Якщо двоколісний транспортний засіб обладнаний одночасно педалями та електродвигуном потужністю до 4 кВт, то він прирівнюється до мопеда, а особа, яка керує ним, зобов'язана мати посвідчення на право керування транспортним засобом категорії «А1». Максимальна швидкість руху мопеда обмежується 60 км/год.

Ця категорія транспортних засобів за своїми технічними характеристиками поступається легковим автомобілям, але перевищує характеристики таких транспортних засобів, як мопеди. Мотоцикли здатні розганятися до швидкостей, з якими рухаються легкові автомобілі, але з огляду на те, що двоколісні транспортні засоби можуть бути менш стійкими, ніж автомобілі, під час раптової зміни дорожньої обстановки, максимальна швидкість руху мотоциклів обмежується 80 км/год Правилами дорожнього руху України.

У таких місцях водій зобов'язаний знизити швидкість і дотримуватися порядку руху в населеному пункті, оскільки на проїзну частину можуть виходити люди різних категорій і різного віку. Максимальна швидкість руху будь-яких транспортних засобів на ділянці доріг населеного пункту від знака 5.49 до знака 5.50 обмежується 50 км/год, але в деяких випадках, коли проїзна частина позначена знаком 5.51, водій може не виконувати цю вимогу і рухатися зі швидкістю до 90 км/год або більшою, якщо дорога до знака 5.51 дозволяла такий рух. Якщо після знака 5.51 встановлений дорожній знак 5.53, то швидкісний режим руху на позначеній ділянці обмежується 50 км/год Правилами дорожнього руху. Дія знака 5.53 скасовується знаком 5.54.

5.53

5.54

Розуміння даного терміна зможе допомогти водієві вчасно розпізнати ситуацію, за якої водій у міру своїх навичок і умінь має реалізувати низку норм поведінки і дій, завдяки яким буде усунена небезпека.

Даний термін Правил дорожнього руху означає видимість дороги у напрямку руху транспортного засобу, зумовлену тимчасовим погіршенням оглядовості внаслідок утворення туману, опадів (дощу або снігу), запиленістю повітря або утворенням смогу, який виникає в результаті надмірних викидів в атмосферу продуктів згоряння. Величина відстані недостатньої видимості в 300 м обрана невипадково: ця величина визначена з розрахунку руху транспортних засобів зі швидкістю 90 км/год дорогою з мокрим асфальтовим покриттям.

Неподільний вантаж — це вантаж, який не може бути поділений на дві чи більше частин без втрати споживчих властивостей або ризику його пошкодження. При перевезенні великогабаритним транспортним засобом неподільним вважається вантаж, що є неподільним за габаритом (габаритами), що перевищує (перевищують) допустимі габарити транспортного засобу при навантаженні на нього такого вантажу. Іншими словами, до неподільних відносяться вантажі, які не можна розділити на частини без шкоди для їх цілісності (труба, ящик, мішок тощо). Різновидом штучних вантажів є дрібноштучні вантажі, які є сукупністю предметів, що легко відокремлюються один від одного, але не допускають навантаження насипом.

Водію треба пам’ятати, що обгін — це маневр випередження, пов’язаний з обов’язковим виїздом на зустрічну смугу руху. Іншими словами, якщо при випередженні ми не виїжджаємо на зустрічну смугу руху, то, отже, і не здійснюємо обгін. Такий маневр сам по собі є небезпечним, оскільки може призвести до виникнення дорожньо-транспортної пригоди. Під час виконання обгону водій зобов’язаний контролювати не лише траєкторію свого руху, а й транспортного засобу, що обганяється, а також оцінювати швидкість усіх учасників дорожнього руху.

На відміну від терміна «недостатня видимість» термін «обмежена оглядовість» роз'яснює водієві, що на проїзній частині через об'єктивні причини (рельєф місцевості, раптова поява транспортних засобів тощо) може бути обмежена оглядовість, що може призвести до створення аварійної обстановки або ДТП. У таких місцях встановлюються попереджувальні знаки 1.1;  1.2;  1.3.1 - 1.3.2; 1.4.1 - 1.4.7, 1.6, 1.39, 1.41 а водії зобов'язані знижувати швидкість руху свого транспортного засобу.

1.1

1.2

1.3.1

1.3.2

1.6

1.39

1.4.1

1.4.2

1.4.3

Для підвищення безпеки дорожнього руху, а також всебічного огляду дорожньої обстановки водієм під час проектування транспортного засобу оглядовості з місця водія приділяється велика увага. Грамотно спроектовані транспортні засоби за допомогою дзеркал заднього виду та відеокамер з цифровими відеотерміналами забезпечують всебічну оглядовість водію, коли його погляд спрямований вперед, у напрямку руху транспортного засобу.

Люди, що пересуваються в колісних кріслах, стали повноцінними учасниками дорожнього руху, також як велосипедисти й погоничі тварин. Такі люди зобов’язані використовувати технічно справні та належним чином обладнані колісні крісла, не повинні перевозити вантажі, що заважають управлінню, буксирувати причепи та перевозити пасажирів. При цьому колісні крісла мають бути обладнані світловідбиваючими пристроями, а при русі в темний час доби по краю проїжджої частини дороги, вулиці або узбіччям — зовнішніми світловими приладами. Особи в колісних кріслах мають право: рухатися тротуарами, пішохідними або велосипедними доріжками зі швидкістю пішохода; їздити краєм проїжджої частини дороги, вулиці або узбіччям (під час такого руху вони повинні виконувати вимоги, що стосуються велосипедистів). Вони також мають право на переважне перетинання проїжджої частини по зазначених пішохідних переходах (під час такого руху вони повинні виконувати вимоги щодо пішоходів).

Острівці безпеки підвищують рівень безпеки приблизно на третину. Вони дозволяють пішоходам перетинати один напрямок руху транспортних засобів в один конкретний момент часу. Це значно полегшує перехід. Також вони потрібні для звуження проїжджої частини, спокійнішого руху транспортних засобів, а отже, зниження швидкості автомобілів на під’їзді до переходу, а також для встановлення захисних стовпчиків на випадок екстрених ситуацій вильоту автомобіля на середину переходу. Саме зменшення швидкості транспортних засобів підвищує безпеку нерегульованих переходів, а не те, що для пішоходів роблять майданчик завширшки 1,5–2 метри, щоб сховатися з коляскою або велосипедом від автомобілів, які мчать широкими смугами руху на великій швидкості.

У процесі руху транспортного засобу пасажири повинні пам'ятати, що їхнє життя залежить від дій водія, тому вони не мають відволікати водія від керування транспортним засобом.

Щоб уникнути можливих конфліктних ситуацій, які виникають при перетині доріг на одному рівні, у місцях, де відсутнє світлофорне регулювання, у ПДР передбачено низку знаків (знаки 2.3, 2.6 та табличка 7.8), які визначають перевагу транспортних засобів у певних напрямках руху. Розуміння цього поняття сприяє вирішенню конфліктних ситуацій, які можуть призвести до виникнення дорожньо-транспортної пригоди. Володіння перевагою (або пріоритетом) означає, що цей учасник дорожнього руху має право на те, щоб першим здійснити задумане — наприклад, рухатися в напрямку, який його цікавить, у колишньому швидкісному режимі. Інші ж учасники руху зобов’язані поважати його переважне право й поступатися дорогою.

Наприклад, перевагою користуються пішоходи, які переходять проїжджу частину пішохідним переходом. Перевагою користується також автомобіль зі ввімкненими проблисковими маячками синього (або синього та червоного) кольору та увімкненим спеціальним звуковим сигналом.

2.3

2.6

7.8

Діти - це категорія учасників дорожнього руху, які часто не усвідомлюють, що своїми діями вони можуть створювати небезпеку для руху іншим учасникам, відволікати водія від керування транспортним засобом і т. ін. У зв'язку з цим Правила регламентують їх перевезення і встановлюють відповідальність супроводжуючих їх осіб. Звичайно, перевезення організованих груп дітей вимагає присутності співробітника медичної служби для надання першої медичної допомоги у разі травмування дітей.

Відповідно до ПДР, одним із варіантів перешкоди називається нерухомий об’єкт, що знаходиться на проїжджій частині і не дозволяє водієві продовжити рух тією смугою, якою він рухається цієї миті.
Цим нерухомим об’єктом можуть бути:
1. Несправний (ушкоджений) транспортний засіб (наприклад, який знаходиться в режимі вимушеної зупинки).
2. Дефект проїжджої частини (наприклад, ями та вибоїни в асфальтобетонному покритті).
3. Сторонній предмет на проїжджій частині (наприклад, результат падіння каміння).
4. Інші подібні умови.
Дуже важливим критерієм перешкод є те, що цей нерухомий об’єкт змушує водія маневрувати або зменшувати швидкість аж до зупинки транспортного засобу. Наприклад, нерівність на проїжджій частині, яка може бути подолана транспортним засобом з дотриманням заходів безпеки, не вважатиметься перешкодою.

Чітке розуміння водіями терміна «перехрестя» забезпечує безпеку дорожнього руху в місцях перетину доріг на одному рівні. Саме на перехрестях утворюється безліч ситуацій, пов'язаних з небезпекою для руху, і трапляється більшість дорожньо-транспортних пригод. Кожен водій зобов'язаний знати межі перехрестя, оскільки Правилами дорожнього руху визначається низка ситуацій, таких, наприклад, як зупинка, рух заднім ходом тощо, які заборонені на перехрестях. Перехрестями не вважаються самовільно проторовані з'їзди, в'їзди та виїзди з житлових зон та інших прилеглих територій.

Крім осіб, перелічених у визначенні терміна «пішохід», пішоходами можуть бути також особи, які знаходяться на проїзній частині на лижах, ковзанах, скейтбордах, самокатах, роликах, а також особи, які штовхають велосипед, мопед або мотоцикл і т. ін. Слід зазначити, що особи, які виконують якусь роботу на проїзній частині (наприклад, дорожні працівники, регулювальники тощо), не є пішоходами і можуть пересуватися в межах проїзної частини, в місцях, де рух пішоходів заборонений. Такі учасники дорожнього руху зобов'язані попередньо встановити на проїзній частині знаки або огорожі, які проінформують водіїв про небезпеку при русі даною ділянкою дороги.

Оскільки пішоходи є найповільнішими учасниками дорожнього руху, для них передбачені спеціальні місця для руху, що відокремлені від проїзних частин і можуть позначатися дорожньою розміткою 1.1 або дорожнім знаком 4.16. Якщо такі спеціальні місця відсутні, то пішоходам дозволяється пересуватися велосипедними доріжками, не заважаючи при цьому велосипедистам, або проїзною частиною, назустріч транспортним засобам. Рух назустріч необхідний для того, щоб пішоходи бачили транспортний засіб, що наближається, а також мали змогу уникнути наїзду в разі непередбачених обставин під час руху транспортних засобів. Пішоходи, які ведуть мопед, мотоцикл, велосипед, а також пішоходи на інвалідних візках у разі відсутності пішохідних доріжок повинні пересуватися проїзною частиною попутно транспортним засобам, оскільки вищезазначені транспортні засоби обладнані світлоповертальними елементами: ззаду - червоного кольору, спереду - білого кольору, з боків - жовто-гарячого кольору. Такий рух передбачений для того, щоб не дезінформувати водіїв транспортних засобів щодо дорожньої обстановки, що склалася.

Основною ознакою, що характеризує таку територію, є безпосередня її близькість до проїзної частини. При в'їзді на прилеглу територію або виїзді з неї водії зобов'язані поступатися дорогою всім учасникам дорожнього руху, траєкторію руху яких вони перетинають. В'їзди і виїзди з прилеглих територій не скасовують дію встановлених перед ними дорожніх знаків.

Цей термін Правил дорожнього руху охоплює цілу низку різновидів причіпного складу транспортних засобів, таких як одновісні, двовісні та багатовісні причепи, напівпричепи і причепи-розпуски для перевезення довгомірних вантажів (ліс, труби тощо). Правилами дорожнього руху забороняється експлуатація причепів будь-якого типу, якщо вони не зареєстровані в органах МВС України, експлуатуються без номерних знаків або не відповідають характеристикам автомобіля-тягача.

Дорога може складатися з декількох проїзних частин, тому, для того щоб водій міг орієнтуватися в межах дороги, в Правилах дорожнього руху визначений термін «проїзна частина». Якщо дорога має декілька проїзних частин, то проїзні частини відокремлюються одна від одної розділювальною смугою.

Введення терміна «регулювальник» зумовлено необхідністю роз'яснення учасникам дорожнього руху прав і обов'язків тих осіб, які мають право регулювати дорожній рух. Слід зазначити, що регулювальники повинні мати відповідний одяг, розпізнавальні знаки, жезл або прапорець, а також свисток. Причому при регулюванні дорожнього руху жезл можуть використовувати лише поліцейські та спеціально навчені особи військової інспекції безпеки дорожнього руху.

Дана категорія транспортних засобів має ряд переваг перед нерейковими транспортними засобами, якщо вони рухаються однією й тією ж самою дорогою. Рейкові транспортні засоби не мають жодних переваг, якщо вони виїжджають з депо (пункт 17.3 даних Правил).

Сільськогосподарська техніка — широкий спектр технічних засобів, призначених для підвищення продуктивності праці в сільському господарстві шляхом механізації та автоматизації окремих операцій чи технологічних процесів. Кожна сільськогосподарська машина має індивідуальний набір характеристик, які призначені для виконання конкретних завдань. Така техніка дозволить досягти максимальної продуктивності в найкоротший термін.

Основним елементом будь-якої проїзної частини є так звана смуга руху, в межах якої може рухатися транспортний засіб. Згідно звимогами ДСТУ 2587:2010 «Розмітка дорожня. Технічні умови. Методи контролю. Правила застосування», при нанесенні розмітки доріг ширину смуги руху необхідно обирати з урахуванням категорії доріг, відповідно до ДБН В.2.3-4 та ДБН В.2.3-5. Ширина смуги руху, що розмічається, не повинна бути менше 3,0 м. Дозволено зменшувати ширину смуги, призначеної для руху легкових автомобілів, до 2,75 м із запровадженням необхідних обмежень режиму руху (максимальної швидкості, зупинки і стоянки, спеціальних смуг для руху маршрутних транспортних засобів). Якщо смуга для руху не позначена розміткою або непомітна через бруд або сніг, то водії повинні самі визначити її ширину, виходячи з ширини проїзної частини, габаритів транспортних засобів і безпечних інтервалів між ними.

Основною відмінністю терміна «стоянка» від терміна «зупинка» є те, що стоянкою вважається припинення руху, не пов'язане з операціями посадки і висадки пасажирів, завантаженням і відвантаженням вантажу протягом періоду часу більше 5 хвилин. Якщо стоянка здійснюється поза населеним пунктом, вона повинна здійснюватися у міру можливостей і умов за межами дороги, а якщо це неможливо, то транспортний засіб необхідно ставити якомога ближче до правого краю проїзної частини і тільки у напрямку руху транспортного потоку.

Темний час доби — це період, коли неможливо рухатися без додаткового освітлення дороги. Водій повинен пам’ятати, що за умов темного часу доби діють спеціальні правила руху. Так, наприклад, рух транспортних засобів має здійснюватися виключно із застосуванням ближнього чи дальнього світла фар. (Докладніше застосування зовнішніх світлових приладів описано в 19 розділі ПДР.)

Термін «транспортний засіб» означає сукупність усіх механічних і немеханічних засобів, які можуть бути використані для руху дорогами загального користування. До немеханічних транспортних засобів належать причепи, напівпричепи, велосипеди, деякі види мопедів з електродвигуном до 3 кВт, а також гужові вози, сані та інші пристосовані для перевезення людей та їхніх вантажів тварини і техніка без двигуна.

В Правилах дорожнього руху термін «трамвайна колія» формує у учасників дорожнього руху розуміння того, що в межах проїзної частини може бути спеціальна ділянка дороги, на якій обмежено рух нерейкових транспортних засобів або зовсім заборонений їх рух.

На тротуарах заборонені зупинка і стоянка, а також рух транспортних засобів, крім випадків, передбачених окремими пунктами розділу 15 Правил дорожнього руху України.

Удосконалені покриття застосовують на автомобільних дорогах з високою інтенсивністю руху. Ці покриття характеризуються високою міцністю, зносостійкістю, погодостійкістю.

Термін «узбіччя» в ПДР зумовлений необхідністю формування у водія розуміння того, що скраю від проїзної частини є елемент дороги, не призначений для постійного руху, але такий, що дає змогу водієві здійснити зупинку в його межах. Узбіччя відокремлюється від проїзної частини суцільною лінією розмітки 1.2, яку водій може перетинати з будь-якого боку, дотримуючись правил перестроювання. З'їжджаючи на узбіччя, слід пам'ятати, що воно має гірші, в порівнянні з проїзною частиною, зчіпні властивості.

Термін «учасник дорожнього руху» чітко визначає коло осіб, які беруть участь у дорожньому русі, і виключає випадки більш широкого тлумачення даного терміна.

Фактична маса — це реальна маса за фактом на даний момент. Вона не повинна перевищувати дозволену максимальну, інакше завод-виробник не гарантує безпечного керування транспортним засобом.

Фактична маса автопоїзда — це реальна маса за фактом на даний момент, але вже автопоїзда, тобто всіх транспортних засобів, що входять до складу автопоїзда.

Введення терміну «шляхопровід» до Правил дорожнього руху зумовлено тим, що водій повинен точно виконувати вимоги Правил, що стосуються правил обгону, зупинки та стоянки транспортних засобів. Шляхопровід організовується в місцях інтенсивного руху транспортних засобів, де не може бути організоване перехрещення двох доріг на одному рівні.