21. Перевезення пасажирів

ПДР конкретизують вимоги до пасажирів, які повинні сидіти або стояти (якщо це передбачено конструкцією транспортного засобу) у призначених для цього місцях, тримаючись за поручень або інше пристосування (п. 5.2 а), та посилюють умови їх перевезення — дозволяється перевозити пасажирів у транспортному засобі, обладнаному місцями для сидіння, у кількості, передбаченій технічною характеристикою, так, щоб вони не заважали водієві керувати транспортним засобом і не обмежували оглядовість, відповідно до правил перевезення.

При цьому і правила перевезення, і ПДР визначають, що транспортні засоби, які використовуються для перевезення пасажирів, мають відповідати вимогам безпеки, охорони праці та екології, державним стандартам, мати відповідну ліцензійну картку, перебувати в належному технічному та санітарному стані та бути укомплектованими вогнегасником, аптечкою тощо.

Безпечне перевезення пасажирів насамперед залежить від водія. Тому водій, перш ніж почати рух з пасажирами, повинен переконатися, що вони зайняли призначені для них місця і що виконані інші умови, які забезпечують безпеку руху. Щодо номінальної місткості, то вона передбачена в технічній документації на транспортний засіб заводом-виробником. Виняток можуть становити діти дошкільного віку, їх кількість має визначатися вільним місцем за умови, що вони не заважатимуть водію.

Відповідно до приписів щодо конструкції маломісних транспортних засобів загального користування, кабіна водія — це простір, в якому розташовуються кермове колесо, керуючі механізми та інше обладнання та пристрої, необхідні для керування автобусом і призначені суто для водія. Ця вимога має на меті забезпечити нормальний режим та умови роботи водія при перевезенні пасажирів за маршрутом. Вона також є неодмінною для забезпечення безпеки дорожнього руху.

У зв’язку з тим, що діти є категорією пасажирів, які можуть спричинити виникнення аварійної ситуації під час руху, в салоні автобуса зобов’язані перебувати супроводжуючі їх особи. На автобус встановлюється розпізнавальний знак «Діти», який інформує інших водіїв про те, яка категорія учасників дорожнього руху перевозиться в автобусі.

У зв’язку з тим, що перевезення організованих груп дітей вимагає від водія підвищеної уваги і досвіду, Правилами дорожнього руху зазначається мінімальний стаж роботи водія – 5 років, і наявність посвідчення водія категорії D. У темну пору доби Правилами дорожнього руху забороняється перевозити організовані групи дітей будь-якими видами автомобільного транспорту (п. 21.11 г) даних Правил).

Щоб уникнути випадання пасажирів з відкритих дверей транспортного засобу, водію категорично забороняється починати рух до повного зачинення дверей і відчиняти їх до зупинки транспортного засобу. Пасажирам, згідно з вимогами п. 5.3 ПДР, забороняється відчиняти двері транспортного засобу, не переконавшись, що він зупинився біля тротуару або на узбіччі, перешкоджати зачиненню дверей та використовувати для їзди підніжки та виступаючі частини транспортного засобу.

Вантажні автомобілі часто використовуються для перевезення вантажників, експедиторів або інших осіб, які супроводжують вантаж або прямують його отримати. ПДР у цьому випадку не встановлюють особливих вимог до облаштування кузова, проте люди повинні бути забезпечені зручними місцями, розташованими нижче за рівень бортів. Цей же пункт обговорює лише додаткові вимоги щодо стажу водія та наявності у нього посвідчення з відповідними категоріями, що дозволяє здійснювати безпечне перевезення певної кількості людей вантажним автомобілем.

ПДР не регламентують кількість сидінь, якими має бути облаштований кузов вантажного автомобіля, призначеного для перевезення груп людей, а також їх розташування вздовж або впоперек кузова. Кількість людей, що перевозяться, залежить від кількості сидінь. Слід зазначити, що сидіння необхідно розташовувати таким чином, щоб виключити падіння людей та їх травмування вантажем, що перевозиться.

При облаштуванні кузова автомобіля для перевезення людей слід виходити з вимог про те, що їх загальна маса не має перевищувати вантажопідйомності транспортного засобу і ширина місця для одного дорослого пасажира повинна становити 40–50 см. Перевозити людей по двоє на одному сидінні, а також тих, хто сидять на бортах або стоять у кузові, забороняється.

Цей пункт Правил є винятком пункту 21.5 щодо посвідчення водія, що дозволяє перевозити понад 8 осіб у кузові вантажного автомобіля. Цей пункт Правил поширює свою дію тільки на водіїв - військовослужбовців строкової служби.

Водій вантажного автомобіля несе персональну відповідальність за безпечний проїзд пасажирів та їх безпечну посадку та висадку. Він зобов’язаний щоразу перед поїздкою інструктувати пасажирів про порядок посадки та висадки, стежити за їхніми діями та правильним розміщенням у кузові. Рекомендується з пасажирів, що перебувають в кузові, призначати старшого, обговоривши з ним способи сигналізації при виникненні потреби зупинити транспортний засіб. Не переконавшись, що всі умови для безпеки пасажирів створені, водій не повинен починати рух.

Дозвіл перевозити в кузові вантажного автомобіля, не обладнаного для перевезення людей, лише осіб, які прямують за отриманням вантажу або супроводжують його, означає, що незалежно від того, чи відсутній чи наявний у кузові такого автомобіля вантаж, перевезення інших людей заборонено. Це стосується й осіб, які працюють на підприємстві, котрому належить автомобіль. Слід також зазначити, що розташування вантажу та людей має унеможливити падіння чи травмування останніх.

При купівлі дитячого автомобільного крісла слід знати, що наявність Y-подібних ременів або ременів із кріпленнями на п’ять точок є обов’язковими для перевезення дітей віком до 3 років. Утримуючі ремені мають бути якісними, міцними та ергономічними. Крісло має відповідати параметрам дитини, а також підходити до особливостей салону автомобіля. Необхідно, щоб крісло легко знімалося, перетворюючись на засіб для перенесення дітей (ця вимога продиктована практичністю експлуатації).

Дітям віком до 3 років обов’язково використовувати спеціальне дитяче крісло. У переважній більшості країн перевезення дітей у цьому віці дозволено лише на задньому сидінні автомобіля. При перевезенні дітей на передньому пасажирському сидінні в країнах, де це дозволено, необхідно відключати передню подушку безпеки (якщо дитяче крісло закріплене проти руху автомобіля). Робиться це для того, щоб не спрацювала подушка безпеки, завдавши удару по дитячому автокріслу.

На дитячому автокріслі обов’язково має бути маркування відповідності Європейському стандарту безпеки — ECE R44/03 або ECE R44/04. Окрім того, автокрісла підлягають обов’язковій сертифікації в Україні.

Усі автокрісла для дітей мають термін придатності. Вони можуть використовуватися протягом шести років із дати виробництва, хоча термін може змінюватися виробником.

Рекомендовано замінювати дитяче автокрісло, яке зазнало аварії, на нове, оскільки невідомо, як воно спрацьовуватиме надалі. Не рекомендується купувати уживані дитячі автокрісла. Це пов’язано з вищезазначеними проблемами, що стосуються неможливості визначити термін придатності та історію експлуатації.

Усі дитячі автокрісла залежно від віку, ваги та зросту дитини діляться на п’ять груп: 0, 0+, I, II та III.

Група 0: для дітей вагою менше 10 кг (від народження і приблизно до 6 місяців). Встановлюються боком по ходу руху. Насправді це радше колиска, ніж крісло, адже дитина лежить у ньому, а крісло встановлюється вздовж заднього сидіння автомобіля. Для фіксації дитини передбачені широкі внутрішні ремені. Більшість крісел групи 0 мають спеціальні ручки для перенесення.

Група 0+: для дітей вагою менше 13 кг (від народження й десь до року). Загалом такі крісла схожі на крісла групи 0, але вони трохи більше за габаритами і встановлюються виключно лицем проти ходу руху. Таке встановлення обумовлене тим, що при положенні лицем по ходу руху будь-яке досить різке гальмування може призвести до травми шийного відділу хребта. Група I: для дітей вагою 9–14 кг (десь від 9 місяців до 4 років). Встановлюються лицем по ходу руху. Фіксація дитини в кріслі забезпечується вбудованими три- і п’ятиточковими (що краще) ременями безпеки або спеціальним столиком. Зазвичай крісла цієї групи мають функцію регулювання нахилу, що дозволяє дитині не спати сидячи або спати напівлежачи.

Група II: для дітей вагою 15–25 кг (приблизно від 3 до 7 років). Встановлюються лицем по ходу руху. Це більш «доросле сидіння», забезпечене ременями безпеки і спинкою, що регулюється по висоті (дає можливість підлаштовуватися під зріст дитини).

Група III: для дітей вагою 22–36 кг (приблизно від 6 до 12 років). Встановлюються лицем по ходу руху. Ці крісла часто називають бустерами (від англ. booster — піднімати, підвищувати), оскільки в них немає спинки і вони піднімають дитину на висоту, що забезпечує правильне положення штатного автомобільного ременя безпеки. Зазвичай ці крісла мають підлокітники. Крісла групи III призначені для дітей зростом від 120 см.

При використанні дитячих утримувальних пристроїв необхідно обов’язково пристібати дітей ременями безпеки незалежно від тривалості поїздки. Інакше немає жодної користі від такого пристрою, якщо дитина в ньому не пристебнута.