31. Технічний стан транспортних засобів та їх обладнання

Вузли та агрегати, призначені для встановлення на один транспортний засіб, неприпустимо самостійно встановлювати на інший транспортний засіб, що знаходиться в експлуатації. У разі якщо транспортний засіб переобладнаний або укомплектований вузлами і агрегатами, які призначені для встановлення на інші транспортні засоби, таке переобладнання має бути узгоджене із заводом виробником або уповноваженою на те організацією після проведення досліджень, пов’язаних з безпечністю переобладнаного транспортного засобу. Дослідження з безпечності транспортного засобу можуть проводитися тільки організацією, що має ліцензію на дослідження переобладнаних або новостворених транспортних засобів. Повний перелік організацій, що мають ліцензію на дослідження переобладнаних або новостворених транспортних засобів, можна дізнатися в «ДержавтотрансНДІпроект».

З метою забезпечення безпеки дорожнього руху транспортні засоби, що підлягають проходженню обов’язкового технічного контролю, мають пройти його у встановленому порядку в органах МВС України.

Слід зазначити, що кожен водій зобов’язаний стежити за технічним станом свого транспортного засобу і контролювати його.

Розміри номерного знака, нанесення символів, цифр і букв, їхня ширина, висота і колір зображення визначаються ДСТУ 3650:2004 «Дорожній транспорт. Знаки номерні транспортних засобів. Загальні технічні умови» та ДСТУ 4278:2006 «Дорожній транспорт. Знаки номерні транспортних засобів. Загальні вимоги. Правила застосування».

Забороняється самостійно змінювати розміри, форму, колір знака або наносити додаткові зображення, а також покривати номерні знаки захисними матеріалами, які можуть погіршити їх видимість.

Самостійне обладнання транспортних засобів спеціальними світловими або звуковими пристроями заборонене. Слід пам’ятати, що, відповідно до Указу Президента України «Про заходи щодо впорядкування використання спеціальних світлових і звукових сигнальних пристроїв і номерних знаків на службових транспортних засобах» від 30.03.2005 № 567/2005, спеціальні світлові сигнальні пристрої синього кольору та звукові сигнальні пристрої можуть встановлюватися на службових транспортних засобах, які використовуються для пересування осіб, щодо яких здійснюється державна охорона, або на транспортних засобах міліції, оперативних або спеціальних транспортних засобах військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, податкової міліції, служб безпеки дорожнього руху, Служби безпеки України, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, Державного департаменту України з питань виконання покарань, швидкої медичної допомоги, аварійно-рятувальних служб, пожежної охорони, служб інкасації та перевезення цінностей Національного банку України та банків України, Управління державної охорони України за наявності спеціального дозволу, який видається відповідним органом МВС України.

Спеціальні світлові сигнальні пристрої червоного, зеленого кольорів можуть встановлюватися виключно на транспортних засобах підрозділів поліції України та Управління державної охорони України.

Однією з основних умов забезпечення безпеки дорожнього руху є справність гальмових систем транспортного засобу, тому самостійно змінювати конструкцію цих систем заборонено.

Слід пам’ятати, що використання гальмових рідин, що не відповідають національним стандартам або не передбачені заводом-виробником для конкретної моделі транспортного засобу, а також змішування різних гальмових рідин може викликати розбухання гумотехнічних виробів гальмових систем та призвести до заклинювання їхніх рухомих елементів.

Роботи зі зміни конструкції гальмових систем можна виконувати тільки з дозволу заводу-виробника конкретного транспортного засобу або з письмового дозволу уповноваженого на те органу.

ПДР регламентують вимоги до технічного стану робочої та стоянкової гальмівних систем. Робоча гальмівна система призначена для зменшення швидкості транспортного засобу до повної його зупинки в будь-яких умовах руху.

Державний стандарт встановлює такі показники ефективності робочої гальмівної системи транспортного засобу: довжину гальмівного шляху, величину уповільнення (з урахуванням часу спрацьовування гальмівної системи) або, при стендових випробуваннях, величину питомої гальмівної сили (також разом із часом спрацьовування гальмівної системи).

Як нормований показник ефективності робочої гальмівної системи ПДР встановлюють тільки довжину гальмівного шляху, що вимірюється методом ходових випробувань.

Вимоги до ефективності гальмування диференційовані відносно категорії автотранспорту та року його випуску. Такий підхід пояснюється тим, що за останні десятиліття в конструкцію робочих гальмівних систем транспортних засобів впроваджено низку технічних новацій (як-от вакуумні та пневматичні підсилювачі, регулятори гальмівних сил тощо), які підвищують ефективність гальмування. Це дозволяє висувати підвищені вимоги до гальмівних властивостей автотранспорту пізніших років випуску. Умови проведення гальмівних випробувань викладено у примітках до п. 31.4.1 б. Дотримання цих умов забезпечує сумісність та надійність одержуваних результатів.

При оцінюванні ефективності гальмування, разом із вимірюванням гальмівного шляху, передбачено можливість використання вимірювання величини уповільнення (з урахуванням часу спрацьовування гальмівної системи) чи, при стендових випробуваннях, величини питомої гальмівної сили (також разом із часом спрацьовування гальмівної системи).

Результати випробування вважають незадовільними, якщо при гальмуванні транспортний засіб розвертається на кут понад 8 градусів або займає смугу руху понад 3,5 м.

На сьогодні стандартизовано три види випробувань робочої гальмівної системи: випробування «нуль», І та ІІ.
Випробування «нуль» призначені для оцінювання ефективності при холодних гальмівних механізмах. Автомобіль вважається таким, що пройшов випробування, якщо виконані наступні умови: — гальмівний шлях і уповільнення відповідають нормативам, причому з нормативами порівнюються середні значення, розраховані за результатами кількох контрольних гальмувань в обох напрямках випробувальної ділянки;

— автотранспортний засіб у процесі контрольних гальмувань не розвертався на кут більше 8 градусів і не виходив за габарит коридору завширшки 3,5 м (під час гальмування водій не повинен виправляти траєкторію руху кермом, якщо не створюється аварійна ситуація);

— випробування «нуль» здіснюються з автотранспортним засобом, що має повну масу. При контрольному гальмуванні двигун відключається від трансмісії. Відповідно до рекомендацій ЄЕК ООН, здійснюються також різновиди цих випробувань при спорядженій масі автомобіля та в обох вагових станах з ввімкненою передачею.

Випробування I призначені для визначення ефективності при нагрітих гальмівних механізмах. Вони складаються з двох етапів: попереднього, під час якого гальма нагріваються, та основного, аналогічного випробуванням «нуль».

Автомобіль вважається таким, що пройшов випробування I, якщо ефективність контрольних гальмувань основного етапу відповідає нормативам, наведеним у таблиці, і якщо довжина гальмівного шляху не перевищує 165 % значення, отриманого при випробуваннях «нуль» цього автотранспортного засобу.

Випробування II здійснюються для визначення ефективності робочої гальмівної системи під час руху затяжними спусками. Вони також складаються з попереднього та основного етапів.

Сучасне гальмове керування транспортних засобів може складатися з декількох гальмових систем. Згідно з ДСТУ UN/ECE R13-09: 2002 «Єдині технічні приписи щодо офіційного затвердження дорожніх транспортних засобів категорій М, N і О стосовно гальмування», будь-який транспортний засіб, що бере участь у дорожньому русі, обов’язково має бути обладнаний трьома гальмовими системами: робочою, запасною (аварійною) і стоянковою.

У якості додаткових гальмових систем можуть використовуватися: допоміжна, зупинкова і гальмова система керування гальмами причепа.

Робоча гальмова система призначена для регулювання швидкості руху транспортного засобу, а також зниження швидкості до повної зупинки транспортного засобу в будь-яких дорожніх умовах.

Запасна гальмова система призначена для зупинки транспортного засобу із втратою ефективності у разі виходу з ладу робочої гальмової системи.

Стоянкова гальмова система призначена для утримання транспортного засобу в нерухомому стані відносно дороги незалежно від наявності ухилу на ній.

Допоміжною гальмовою системою мають обладнуватися транспортні засоби, рух яких здійснюється в гірській місцевості (гальма-сповільнювачі та ретардери).

Зупинковою гальмовою системою обладнуються автобуси, які здійснюють масове перевезення людей. Зупинкова гальмова система не дозволяє починати рух водієві автобуса від зупинки з відчиненими дверима.

Гальмова система керування гальмами причепа встановлюється на транспортних засобах, допущених до експлуатації у складі з причепом, напівпричепом або причепом-розпуском.

Процес гальмування транспортного засобу займає деякий час, а шлях, який проїде транспортний засіб під час гальмування, значною мірою залежить від його початкової швидкості гальмування. Якщо на проїзній частині залишилися сліди гальмування транспортного засобу, то досить точно гальмовий шлях транспортного засобу може бути описаний залежністю:

де S_T- відстань, яку проїде транспортний засіб, м;

V_H і V_k- відповідно швидкість на початку гальмування і наприкінці гальмування, км/год;

Ф_БЛ- коефіцієнт зчеплення дороги, визначається під час протягування заблокованого колеса дорогою:

де P_T - сила, з якою тягнеться колесо, Н;

G – вага, з якою колесо притискається до дороги, Н.

Відомо, що зупинний шлях (S_OCT) транспортного засобу набагато більший за гальмовий, тому для його визначення необхідно врахувати час реакції водія і час зростання уповільнення, тобто інтенсивність спрацьовування гальмової системи:

де t_P- час реакції водія, с;

t₃- час зростання уповільнення, с.

Якщо в процесі гальмування буде забезпечений рух транспортного засобу без блокування його коліс, то зупинний гальмовий шлях може бути визначений за допомогою залежності:

де J_CP^max- середнє досягнуте уповільнення (м/с₂) транспортного засобу в процесі гальмування без блокування його коліс, яке можна визначити за залежністю:

де f₁ і f₂- відповідно безрозмірні реалізовані зчеплення передньої і задньої осей транспортного засобу, величина яких залежить від його початкової швидкості гальмування, навантаження, що припадає на відповідні колеса, жорсткості шин і кута закрутки шин на дорозі з відповідним коефіцієнтом зчеплення;

a, b і h_q- відповідно координати розташування центру мас транспортного засобу до передньої осі, до задньої осі і висота над рівнем дороги, м;

L - колісна база транспортного засобу.

Більшість сучасних транспортних засобів обладнується антиблокувальними системами, які не допускають блокування коліс транспортного засобу, для того щоб зберегти його керованість, тобто дати можливість водієві змінити траєкторію руху транспортного засобу в разі виникнення небезпеки для подальшого руху. У цьому випадку зупинний гальмовий шлях транспортного засобу можна визначити за допомогою залежності:

где ε - безрозмірний коефіцієнт використання сили зчеплення антиблокувальною системою;

j_cp^max - середнє досягнуте уповільнення (м/с²) транспортного засобу у відповідних дорожніх умовах без антиблокувальної системи за максимальних реалізованих зчеплень передньої і задньої осей транспортного засобу (можна визначити за допомогою залежності 31.5). Коефіцієнт ε визначається експериментальним шляхом для кожної серії транспортних засобів, обладнаної антиблокувальною системою, на сертифікаційних полігонах згідно з міжнародними вимогами, яким відповідає стандарт ДСТУ UN/ECE R13-09:2002 «Єдині технічні приписи щодо офіційного затвердження дорожніх транспортних засобів категорій М, N і О стосовно гальмування».

Транспортні засоби з антиблокувальними системами допускаються до експлуатації, якщо коефіцієнт використання сили зчеплення антиблокувальною системою знаходиться в діапазоні 0,75 ÷ 1 для будь-яких погодно-кліматичних умов експлуатації.

Порушення герметичності елементів гідравлічного гальмового приводу може призвести до зниження ефективності гальмування транспортного засобу або повної відмови гальмового керування, що неприпустимо, тому Правилами дорожнього руху забороняється експлуатація транспортних засобів з такою несправністю.

Виявити порушення герметичності гідравлічного гальмового керування можна шляхом візуального огляду елементів гальмового приводу (головного гальмового циліндра, трубопроводів, робочих гальмових циліндрів, а також регулятора гальмових сил і модуляторів ABS у разі їхньої наявності).

У пневматичному гальмовому керуванні на відміну від гідравлічного використовується не гальмова рідина, а стиснене до 0,8 МПа повітря, тому, якщо зменшення тиску повітря через з’єднувальні елементи гальмового приводу (гальмовий кран, трубки, гальмові камери, а також регулятори і модулятори ABS за їхньої наявності) становить більш ніж 0,05 МПа за 15 хвилин при вимкненому двигуні, експлуатація транспортного засобу має бути припинена. Величина тиску стисненого повітря і його падіння контролюється за допомогою пневматичного манометра, встановленого на панелі приладів водія.

Контроль тиску в пневматичному або пневмогідравлічному гальмівному приводі здійснюється за показаннями манометра. При недостатньому тиску гальмівна система не забезпечить необхідної ефективності гальмування, внаслідок чого збільшиться гальмівний шлях. У всіх випадках, коли виникають сумніви щодо об’єктивності показань манометра, експлуатацію транспортного засобу необхідно припинити, а манометр — відправити на метрологічну перевірку.

Перевірку працездатності стоянкової гальмівної системи слід проводити на ухилах із зазначеними мінімальними числовими значеннями, при цьому стоянкова гальмівна система має забезпечувати значення загальної питомої гальмівної сили не менше 0,16 або нерухомий стан транспортного засобу повної маси на дорозі з ухилом не менше 16 % для легкових автомобілів , для їх модифікацій, для перевезення вантажів та автобусів у спорядженому стані на дорозі з ухилом не менше 23 % та 31 % — для автопоїздів, тягачами яких є вантажні транспортні засоби.

Справне стоянкове гальмо має утримувати транспортний засіб у нерухомому стані після докладання зусилля 392 Н (40 кгс) на важіль керування стоянковим гальмом легкового автомобіля і 588 Н (60 кгс) для інших категорій транспортних засобів протягом не менше 5 хвилин. Випробування мають проводитися для двох положень транспортного засобу на ухилі: передніми колесами вгору і вниз. Критерієм ефективності стоянкової гальмівної системи є можливість утримання транспортного засобу в нерухомому стані протягом не менше 5 хвилин на ділянці дороги з нормативним поздовжнім ухилом. Дорога для випробувань повинна мати цементобетонне або асфальтобетонне покриття.

Невиконання даної вимоги Правил дорожнього руху ставить під загрозу безпеку дорожнього руху, оскільки важіль (рукоятка) увімкнення гальмової системи, у якого не працює замикаючий пристрій, може розгальмувати транспортний засіб і спровокувати виникнення дорожньо-транспортної пригоди, що категорично неприпустимо.

У Правилах зазначається максимально допустимий люфт рульового керування, який має знаходитися в межах, зазначених у таблиці, і не суперечити ДСТУ 3649:2010 «Колісні транспортні засоби. Вимоги з безпеки технічного стану та методи контролю».

Слід зазначити, що підвищений люфт рульового керування істотно ускладнює можливість відстеження водієм траєкторії руху під час збільшення швидкості руху транспортного засобу і впливає на його керованість і стійкість.

Контрольні перевірки деталей та вузлів кермового керування слід здійснювати шляхом візуального огляду при одночасному похитуванні кермового колеса біля нейтрального положення 40–60 градусів у кожен бік.

При цьому не допускаються осьове переміщення або хитання площини кермового колеса, хитання кермової колонки і стукіт у вузлах кермового управління. У процесі перевірки контролюють кріплення картера кермового механізму, важелів поворотних цапф, відсутність ковзання обплетення кермового колеса вздовж обода (за його наявності). З’єднання елементів гідросистеми підсилювача кермового управління має бути герметичним. Перевірку різьбових з’єднань кермових тяг виконують із застосуванням динамометричного ключа.

Підсилювач рульового керування транспортного засобу або рульовий демпфер (на мотоциклах) забезпечують безпечне керування транспортним засобом, тому, якщо вони несправні або працюють з порушенням вимог заводу-виробника, експлуатація транспортного засобу забороняється.

Унаслідок тривалої експлуатації транспортного засобу, тим паче при незадовільному стані дорожнього полотна, а також унаслідок технічного браку, допущеного при їх виробництві, на деталях кермового керування можуть з’явитися сліди деформації та тріщини. Експлуатація транспортного засобу має бути негайно припинена відразу після виявлення таких несправностей для запобігання повній втраті контролю за керованістю транспортного засобу під час руху. Забороняється застосовувати в кермовому управлінні деталі та робочу рідину, які не передбачені технічною документацією для даної моделі, а також самостійно виготовлені (відновлені) деталі, які не відповідають вимогам підприємства-виробника.

Кількість, розташування, колір, тип та режим роботи світлових приладів визначаються державними та міжнародними стандартами, Конвенцією про дорожній рух. Ними встановлено, що на кожному транспортному засобі мають бути такі світлосигнальні прилади: фари далекого та ближнього світла, покажчики поворотів, габаритні вогні, сигнали гальмування, ліхтар освітлення номерного знака та світловідбивачі. Допускається додаткове встановлення протитуманних фар, сигналів гальмування, стоянкових вогнів, бічних і передніх світловідбивачів.

Регулювання світла фар має відповідати вимогам ДСТУ 3649:2010 «Колісні транспортні засоби. Вимоги з безпеки технічного стану та методи контролю» і здійснюватися відповідно до інструкції заводу-виробника. Якщо транспортний засіб обладнаний компенсаторами навантаження, регулювати фари необхідно після кожної зміни навантаження.

З метою забезпечення безпеки дорожнього руху під час зустрічного роз’їзду транспортних засобів даним пунктом Правил забороняється експлуатація транспортних засобів, у яких не горить лампа лівої фари в режимі ближнього світла.

Відсутність розсіювачів на світлових приладах так само, як і використання ламп, що не відповідають вимогам заводу-виробника транспортного засобу, може погіршити видимість у напрямку руху або засліпити водіїв зустрічного транспорту, тому Правилами забороняється експлуатація транспортних засобів із такими світловими пристроями.

Нанесення тонувальних матеріалів на світлові пристрої може спровокувати виникнення дорожньотранспортної пригоди, особливо в умовах недостатньої видимості, тому наносити їх на світлові пристрої заборонено Правилами дорожнього руху.

Протитуманні фари, які не входили до комплекту транспортного засобу, можуть встановлюватися в індивідуальному порядку власниками транспортних засобів. Протитуманні фари в темну пору доби мають використовуватися тільки разом із ближнім або дальнім світлом фар. В умовах недостатньої видимості протитуманні фари можна використовувати як окремо, так і разом з ближнім або дальнім світлом фар.

Задні протитуманні ліхтарі не мають загороджувати номерні розпізнавальні знаки і не повинні їх засвічувати.

Щоб уникнути неправильного сприйняття габаритів транспортного засобу іншими водіями, протитуманні фари та задні протитуманні ліхтарі слід вмикати одночасно з увімкненням габаритних вогнів.

Додаткові сигнали гальмування мають вмикатися одночасно з основними сигналами гальмування. Вони призначені для своєчасного інформування водіїв, що рухаються позаду, про початок гальмування.

Для запобігання погіршенню видимості дороги, спричиненому скупченням на лобовому склі крапель води під час дощу або туману, пилу та бруду, що піднімаються транспортними засобами з поверхні дороги, частота переміщення щіток склоочисників по мокрому склу має бути не менше 35 подвійних ходів на хвилину, кут розмаху — не менше встановленого підприємством-виробником для конкретного транспортного засобу.

Щоб попередити налипання бруду на лобове скло та полегшити роботу склоочисників, склоомивачі повинні подавати рідину в зону очищення скла у достатній для його змочування кількості. Тому експлуатація транспортного засобу забороняється, якщо вони не працюють.

Залишкова висота малюнка протектора шини встановлена Правилами дорожнього руху для забезпечення необхідного зчеплення коліс із дорогою. Чим більше залишкова висота малюнка протектора, тим вище ефективність гальмування транспортного засобу та його стійкість.

Висоту малюнка протектора шини, яка зношена рівномірно, визначають на ділянці бігової доріжки, обмеженої прямокутником, ширина якого дорівнює половині ширини бігової доріжки, довжина – 1/6 довжини її кола (1/6 довжини кола дорівнює довжині дуги, хорда якої дорівнює радіусу), а шин, які зношені нерівномірно, – на кількох ділянках із різним зносом, сумарна площа яких має таку ж величину (ДСТУ 3649:2010).

Не допускається встановлення на транспортний засіб шин, якщо висота малюнка протектора здвоєних коліс відрізняється між собою більш ніж на 5 мм (ДСТУ 3649:2010).

Пошкодження шин, відшарування протектора і боковини можуть викликати різке спускання повітря і навіть призвести до розриву шини під час руху транспортного засобу, що негативно впливає на його стійкість, а в разі пошкодження передніх шин – і до втрати керованості.

Шини мають бути без пошкоджень (проколів, порізів), що оголюють корд або брекер, а також відшарувань і здуття протектора. Неприпустима наявність предметів між шинами здвоєних коліс транспортного засобу, а також у канавках малюнка протектора. Не допускається заміна золотників заглушками, пробками та іншими пристосуваннями (ДСТУ 3649:2010).

Тип, розмір шин та тиск повітря в них встановлюються заводом-виробником залежно від навантаження на колесо, максимально допустимої швидкості та дорожніх умов, у яких експлуатуватиметься транспортний засіб. Ігнорування цих вимог веде до підвищеного зношування шин та ускладнення керування транспортним засобом. Маркування сучасних шин дозволяє отримати вичерпну інформацію про них, зокрема про допустиму максимальну швидкість.

Шини з різними малюнками протектора або різних конструкцій по-різному поводяться під час гальмування і маневрування транспортного засобу, що може порушити керованість і стійкість транспортного засобу, тому встановлення шин із різним малюнком протектора або різних за конструкцією шин на одну вісь транспортного засобу заборонене даним пунктом Правил дорожнього руху України. Згідно з ДСТУ 3649:2010 «Колісні транспортні засоби. Вимоги до безпеки технічного стану та методи контролю», не допускаються до експлуатації транспортні засоби, у яких на одній осі встановлені шини різних розмірів, типів конструкцій (радіальна, діагональна, камерна, безкамерна), моделей із різним малюнком протектора, призначені для використання в різні пори року, з шипами або ланцюгами протиковзання або без них.

Оскільки радіальні та діагональні шини мають різну еластичність, що впливає на стійкість і керованість транспортного засобу, Правилами дорожнього руху заборонене встановлення шин різних типів у зазначеній послідовності на передні та задні осі транспортного засобу.

Оскільки автобуси, які здійснюють міжміські перевезення пасажирів, поза населеними пунктами можуть рухатися зі швидкістю до 90 км/год, а їхні шини можуть зазнавати підвищених динамічних навантажень, можлива розгерметизація відновлених шин, що призведе до втрати керованості автобусом і виникнення дорожньо-транспортної пригоди.

Слід пояснити, що до відновлених за першим класом ремонту належать шини (камерні та безкамерні) з відновленим малюнком протектора та ті, які до здачі в ремонт не мали наскрізних ушкоджень каркаса, брекера і бортів (за винятком проколів).

До відновлених за другим класом ремонту належать шини, які до відновлення крім проколів мали наскрізні і ненаскрізні пошкодження каркаса або брекера.

Відсутність деталей кріплення колеса може спровокувати виникнення дорожньо-транспортної пригоди, тому даним пунктом Правил дорожнього руху забороняється експлуатація транспортного засобу, якщо відсутній болт (гайка) кріплення або є тріщини диска і обода якого-небудь колеса.

Експлуатація транспортних засобів з підвищеною токсичністю або димністю відпрацьованих газів призводить до забруднення навколишнього середовища і виникнення загрози отруєння водія, пасажирів транспортного засобу та інших учасників дорожнього руху, тому Правилами дорожнього руху забороняється експлуатація транспортного засобу, якщо вміст шкідливих речовин у відпрацьованих газах або їх димність перевищують установлені стандартами України норми.

Витік палива з паливної системи особливо небезпечний через високу ймовірність його загоряння від нагрітих деталей транспортного засобу, тому експлуатація транспортного засобу з негерметичною паливною системою заборонена Правилами дорожнього руху.

Несправність системи випускання відпрацьованих газів призводить до підвищеного рівня шуму під час руху транспортного засобу, що негативно впливає на учасників дорожнього руху, тому експлуатація транспортного засобу з несправною системою випускання заборонена даним пунктом Правил дорожнього руху.

Самостійно змінювати конструкцію транспортного засобу заборонено Правилами дорожнього руху, тому, якщо конструкцією передбачені які-небудь елементи в салоні транспортного засобу або зовні, знімати їх забороняється.

Оскільки звуковий сигнал є попереджувальним сигналом, який водій має право використовувати для запобігання дорожньо-транспортній пригоді, забороняється експлуатація транспортного засобу, якщо звуковий сигнал несправний.

Відповідно до ДСТУ 3649:2010 «Колісні транспортні засоби. Вимоги до безпеки технічного стану та методи контролю», не допускається розміщувати предмети (за винятком талона технічного огляду в правій нижній частині вітрового скла та інших документів відповідно до законодавства) або наносити покриття, які обмежують оглядовість з місця водія, відволікають його увагу, погіршують прозорість скла і можуть стати причиною травмування учасників дорожнього руху. Як виняток, у верхній частині вітрового скла дозволяється використовувати смуги з прозорої кольорової плівки, ширина якої не перевищує мінімальної відстані між верхньою межею вітрового скла і зоною очищення склоочисників. За наявності зовнішніх дзеркал на легкових автомобілях дозволяється встановлювати на задньому склі жалюзі або шторки.

Світлопропускання вітрового скла має бути не менше 75 %, а всіх інших стекол – не менше 70 %. Світлопропускання стекол, які не належать до зони передньої оглядовості водія з його місця, може бути менше 70 % за умови встановлення зовнішніх дзеркал з обох боків транспортного засобу.

На транспортних засобах використовується ціла низка запірних пристроїв, несправність яких досить часто призводить до ДТП. Несправність дверних замків може призвести до довільного відчинення дверей автомобіля в процесі руху та випадання пасажирів на крутих поворотах.

Несправність запорів бортів вантажної платформи також може викликати довільне відкриття їх у процесі руху та випадання пасажирів чи вантажу.

Запори горловин цистерн та паливних баків мають забезпечувати надійну герметизацію й не допускати витікання палива, що може призвести до пожежі або забруднення довкілля. Унаслідок неправильне регулювання положення сидіння водій швидко втомлюється, внаслідок чого погіршуються увага, реакція, працездатність, а отже, створюються передумови виникнення ДТП.

Несправність приводу для керування дверями, аварійних виходів та пристроїв для керування ними вкрай небезпечна тим, що під час ДТП унеможливлює евакуацію водія та пасажирів, а тому кількість жертв може збільшитися.

Відсутність або несправність спідометра може призвести до перевищення швидкості в небезпечних умовах.

Тахограф — прилад, що дозволяє вести облік (записувати дані) руху (швидкість, час руху, час відпочинку, пройдений шлях) та роботи основних пристроїв та механізмів транспортних засобів, а також оцінити ці дані в разі ДТП.

Пристрої для обігріву та обдування скла призначені для збільшення циркуляції повітря та сприяють запобіганню обмерзанню вікон та скла. У сучасних транспортних засобах застосовують електричний обігрів заднього скла.

Руйнування корінних листів або центрального болта ресори може призвести до перекосу мостів транспортного засобу, відхилення його від заданого напрямку руху і виїзду за межі дороги або на смугу зустрічного руху, тому експлуатація транспортного засобу з такими несправностями заборонена Правилами дорожнього руху.

Рух транспортного засобу з несправним тягово-зчіпним або опорно-зчіпним пристроєм може призвести до відриву причепа від тягача, втрати керованості і дорожньо-транспортної пригоди. Конструкція з’єднання рами мотоцикла з рамою бокового причепа не має допускати будь-якого люфту, бо наявність навіть найменшого зазору може призвести до швидкого руйнування з’єднувального пристрою і мимовільного відділення бокового причепа від мотоцикла.

Дана вимога Правил введена з метою пом’якшення ударів у разі зіткнення транспортних засобів, а також з метою недопущення заїзду легкових автомобілів під причепи та напівпричепи у разі попутних зіткнень, тому експлуатація транспортних засобів заборонена за відсутності хоча б одного з перелічених елементів. Відсутність бризковиків або брудозахисних фартухів може призвести до викиду бруду і каміння з-під коліс рухомого транспортного засобу, тому експлуатація автомобіля без цих елементів захисту також заборонена.

Згідно з ДСТУ 3961:2000, автомобільні аптечки бувають такі:

3.1 Аптечка медична автомобільна (АМА) — комплекс медичних засобів, призначених для надання першої медичної допомоги постраждалим унаслідок дорожньо-транспортної пригоди та в поточному режимі експлуатації;

3.1.1 Аптечка медична автомобільна 1 (АМА-1) призначена для укомплектування автомобілів з кількістю сидячих місць, крім сидіння водія, менше восьми, та колісних тракторів.

3.1.2 Аптечка медична автомобільна 2 (АМА-2) призначена для укомплектування автомобілів з кількістю сидячих місць, крім сидіння водія, більше восьми.

Для легкового автомобіля достатньо придбати один порошковий вогнегасник (закачувального типу ВП-2 (з) або з газом-витіснювачем у балоні ВП-2) із зарядом вогнегасної речовини не менше 2 кг. Для вантажного — із зарядом 5 або 9 кг.

Даний пункт Правил дорожнього руху введений з метою попередження тяжких травм у разі дорожньо-транспортної пригоди, тому експлуатація транспортних засобів за відсутності ременів безпеки і підголівників, передбачених конструкцією транспортного засобу, заборонена.

Забороняється експлуатація транспортних засобів, якщо є видимі неозброєним оком надриви стрічки лямок, не фіксується «язичок» лямки в замку або не відбувається його викидання після натискання на кнопку замикаючого пристрою, лямка не витягується або не втягується в інерційну котушку, при екстреному гальмуванні транспортного засобу з початковою швидкістю гальмування 15–20 км/год не відбувається блокування лямки в інерційній котушці. За наявності будь-яких зазначених несправностей треба замінити ремені безпеки.

Усі ремені, що зазнавали критичних навантажень унаслідок ДТП (при значних деформаціях кузова), мають бути обов’язково замінені.

Дуги безпеки мають бути обов’язково встановлені на мототранспортних засобах із сухою масою (без заправки та спорядження) понад 150 кг. Утім деякі підприємства-виробники встановлюють їх на мототранспортних засобах меншої маси. Конструкція дуг безпеки в разі падіння мотоцикла має забезпечити ковзання на них дорогою та попередити травмування ніг мотоцикліста. Дуга безпеки має витримувати навантаження, що дорівнює п’ятиразовій масі спорядженого мототранспортного засобу.

Підніжки водія та пасажира на двоколісних мототранспортних засобах мають складатися вгору-назад під кутом 45° щодо вертикальної площини.

Для попередження травмування пасажира поперечна рукоятка не має бути жорсткою. На окремих моделях замість поперечної рукоятки підприємства-виробники встановлюють П-подібні ручки. Розривне навантаження, що витримується рукояткою, не повинно бути менше 1,5 кН.

Відсутність або несправність фар і задніх габаритних ліхтарів транспортного засобу, що перевозить великогабаритний, великоваговий чи небезпечний вантаж, а також проблискових маячків, світлоповертальних елементів, розпізнавальних знаків може призвести до виникнення дорожньотранспортних пригод з тяжкими наслідками.

Вимоги цього пункту ПДР передбачають заборону не лише експлуатації транспортних засобів при зазначених несправностях, а й руху взагалі, що зумовлено необхідністю убезпечення дорожнього руху та запобігання виникнення ДТП. Причому непрацююча гальмівна система, що не дає можливості зупинити транспортний засіб на мінімальній швидкості, припускає лише подальше буксирування такого транспортного засобу, так само як і кермове управління, що не працює.

Якщо в темний час доби на транспортному засобі не горять лампи фар або задніх габаритних ліхтарів, це може спричинити ДТП через небезпеку не побачити такий транспортний засіб, що рухається дорогою без освітлення. Причому це може бути як лобове зіткнення з транспортним засобом, у якого не працють лампи фар, так і попутне зіткнення з транспортним засобом, у якого не працюють задні габарити.

Якщо під час дощу або снігопаду на транспортному засобі не працюватиме склоочисник із боку розташування керма, водій не бачитиме дорогу через краплі вологи, що збираються на лобовому склі, що зрештою може стати причиною створення аварійної ситуації або ДТП.

Пошкоджений тягово-зчіпний пристрій автопоїзда може спричинити розчеплення причепа від автомобіля-тягача та спричинити ДТП.