It's very simple to prepare for a driving license test in Ukraine!

Доброго дня. Так, формальної суперечності в самому ДСТУ 4100 немає. У ньому розмежовано загальне правило застосування Знак 3.1 і спеціальні випадки, коли разом із ним обов’язково встановлюється інший знак. ДСТУ передбачає використання Знак 3.1 для заборони руху всіх транспортних засобів в обох напрямках на окремих ділянках доріг або певних територіях, зокрема в пішохідній зоні чи зоні для пішоходів і велосипедистів, на ділянках доріг, що перебувають в аварійному стані та непридатні для руху, на території заповідника тощо.

Водночас цей самий пункт ДСТУ окремо встановлює, що на початку пішохідної зони або зони для пішоходів і велосипедистів Знак 3.1 встановлюють разом зі Знак 5.36 , а перед аварійною та непридатною для руху ділянкою дороги його встановлюють разом зі Знак 3.43 . Отже, вимога щодо спільного встановлення Знак 3.1 із Знак 5.36 або Знак 3.43 стосується не всіх можливих випадків застосування Знак 3.1 , а лише пішохідної зони та аварійної ділянки дороги.

Іншими словами, положення про встановлення Знак 3.1 разом із Знак 5.36 або Знак 3.43 не слід розуміти як загальну заборону встановлювати Знак 3.1 окремо. Воно означає, що якщо Знак 3.1 використовується для позначення початку пішохідної зони, обов’язково потрібен Знак 5.36 , а якщо ним позначають аварійну ділянку, додатково потрібен Знак 3.43 . Якщо ж підставою для обмеження руху є територія заповідника або інша територія, згадана в ДСТУ, цей стандарт прямо не вимагає додатково встановлювати Знак 5.36 чи Знак 3.43 .

Однак проблема виникає під час зіставлення ДСТУ 4100 із описом знака у ПДР. Чинне формулювання ПДР для Знак 3.1 прямо передбачає лише два випадки: коли початок пішохідної зони позначено Знак 5.36 , а також коли дорога або вулиця перебуває в аварійному стані й непридатна для руху транспортних засобів, тож у другому випадку обов’язково додатково встановлюється Знак 3.43 . Заповідник або інша подібна територія в ПДР прямо не зазначені.

Тому можна говорити не про внутрішню суперечність ДСТУ, а про нормативну неузгодженість між ДСТУ 4100 і ПДР. ДСТУ встановлює ширші правила щодо можливих місць застосування Знак 3.1 , тоді як ПДР визначають юридичний зміст заборони та прямо називають лише два випадки її дії. Сам ДСТУ не може самостійно розширити зміст заборони, встановленої ПДР, оскільки стандарт регулює технічні правила застосування дорожніх знаків, а ПДР є основним нормативним актом, який визначає обов’язки учасників дорожнього руху.

Отже, Знак 3.1 разом із Знак 5.36 є обов’язковою комбінацією саме для початку пішохідної зони, а Знак 3.1 разом із Знак 3.43 - для аварійної та непридатної для руху ділянки. Для заповідника чи іншої території ДСТУ допускає окреме встановлення Знак 3.1 , але з погляду чинного ПДР така підстава прямо не врегульована. Тому в разі оскарження заборони, встановленої одним лише Знак 3.1 на території заповідника, може виникнути аргумент, що ПДР не передбачають такого випадку як самостійну підставу для заборони руху.

Для вирішення екзаменаційних питань з ПДР слід орієнтуватися на формулювання ПДР, що Знак 3.1 пов’язується з початком пішохідної зони, позначеним Знак 5.36 , або з аварійною ділянкою, перед якою додатково встановлюється Знак 3.43 . ДСТУ 4100, який набув чинності 1 листопада 2021 року, має ширше технічне формулювання і тому не повністю узгоджується з чинним текстом ПДР.

З калюжою мені все зрозуміло, я про ситуацію на перехресті, що відбулася на малюнку 3.105. Якщо будь-який водій винний в певній дорожній пригоді, то я хочу зрозуміти вину водія чорного авто в яке "уткнувся" водій синього авто.

Заповідна зона і ТОЩО це може бути не тільки пішохідна зона чи небезпечна ділянка доріг і Знак 3.1 в таких місцях встановлюють вже без знаківЗнак 3.43 іЗнак 5.36 і ДСТУ саме про це пише..

Водій чорного автомобіля не стає автоматично винним лише через сам факт того, що з-під його коліс на білий автомобіль потрапила вода. У Правилах дорожнього руху немає окремої заборони "обливати автомобілі з калюжі" і немає правила, за яким кожне таке обливання саме по собі утворює склад адміністративного правопорушення. Для встановлення вини потрібно довести конкретне порушення ПДР, причинний зв’язок між цим порушенням і шкодою, а також сам факт заподіяння шкоди.

Водночас описана ситуація зовсім не означає, що чорний водій може бездумно їхати через величезну калюжу на будь-якій швидкості. Пункт 12.1. ПДР зобов’язує водія під час вибору безпечної швидкості враховувати дорожню обстановку, щоб постійно контролювати рух автомобіля та безпечно ним керувати. Велика калюжа, яку добре видно на сухій дорозі, є частиною дорожньої обстановки, а тому водій повинен був її врахувати.

Якщо водій чорного автомобіля, маючи можливість завчасно побачити калюжу, не зменшив швидкість, не змінив траекторію без створення небезпеки та не переконався, що його маневр буде безпечним, його поведінку можна розглядати як неналежний вибір швидкості або небезпечне виконання випередження чи обгону. Особливо це стосується випадку, коли він навмисно збільшив швидкість саме для того, щоб швидше обійти білий автомобіль і проїхати через калюжу з очевидно сильним розбризкуванням води.

Тут важливо правильно застосувати терміни. За п. 1.10 [обгін] - це випередження одного або кількох транспортних засобів, пов’язане з виїздом на смугу зустрічного руху. Якщо чорний автомобіль просто перейшов на сусідню смугу того самого напрямку, це може бути випередженням, а не обгоном. Але в обох випадках водій зобов’язаний виконувати маневр безпечно. Перед початком обгону він повинен переконатися, зокрема, що смуга, на яку він виїжджатиме, вільна на достатній для маневру відстані, а після завершення зможе повернутися на свою смугу, не створюючи перешкод автомобілю, якого обганяє.

У цій ситуації чорний водій, найімовірніше, бачив не лише білий автомобіль, а й калюжу, оскільки вона описана як величезна і така, що її неможливо не помітити. Отже, він мав оцінити, чи не створить проїзд через неї небезпеки або перешкод іншому учаснику руху. Якщо вода тимчасово позбавила водія білого автомобіля огляду, спричинила втрату керованості, змусила різко гальмувати або призвела до зіткнення, питання про порушення чорним водієм правил безпечної швидкості та маневрування постає значно серйозніше.

Але є принципова різниця між порушенням ПДР і просто неприємним наслідком руху. Якщо чорний автомобіль рухався з дозволеною та безпечною швидкістю, виконував дозволений маневр, не мав реальної можливості об’їхати калюжу, а потрапляння води стало випадковим наслідком руху, підстав автоматично визнавати його винним немає. Сам по собі брудний кузов білого автомобіля ще не доводить порушення правил чорним водієм.

Так само не можна покладати провину на білого водія лише за те, що він не "додав газу". Пункт 14.3. ПДР, навпаки, забороняє водієві автомобіля, якого обганяють, перешкоджати обгону шляхом підвищення швидкості або іншими діями. Тому збільшення швидкості білим автомобілем могло б бути неправильним реагуванням, а окремим порушенням, якщо воно перешкоджало завершенню маневру. Білий водій повинен був продовжувати рух із попередньо обраною безпечною швидкістю, не прискорюватися і не створювати перешкод тому, хто його випереджає або обганяє.

Порада "вчасно додати газу" може мати практичний, побутовий сенс, адже водій, який заздалегідь помітив швидший автомобіль позаду, іноді міг би швидше залишити небезпечну ділянку. Проте таку пораду не можна перетворювати на юридичний обов’язок. ПДР не вимагають від водія прискорюватися лише для того, щоб уникнути можливого обливання під час обгону. Навпаки, водій не повинен підвищувати швидкість, якщо цим перешкоджає обгону.

Якщо вода лише забруднила кузов, скло або зовнішні частини білого автомобіля, а пошкодження майна фактично немає, говорити про відповідальність за ДТП зазвичай немає підстав. Якщо ж вода пошкодила майно або спричинила аварійну ситуацію, необхідно встановити, чи було порушення ПДР. Ст. 124 КУпАП передбачає відповідальність за порушення ПДР, яке спричинило пошкодження транспортних засобів або іншого майна. Тобто для цієї статті недостатньо самого факту потрапляння води, адже потрібно довести і порушення правила, і пошкодження, і причинний зв’язок між ними.

Наприклад, якщо відеозапис показує, що чорний автомобіль наблизився до калюжі, водій бачив її, різко збільшив швидкість, не намагався зменшити розбризкування і внаслідок цього вода пошкодила майно білого водія або спричинила ДТП, тоді підстави для покладення відповідальності на чорного водія можуть бути. Якщо ж відео демонструє звичайний рух із безпечною швидкістю, а вода потрапила на білий автомобіль без навмисних дій та без реального пошкодження, це, найімовірніше, буде лише неприємним, але юридично некараним наслідком.

Отже, чорний водій винний не тому, що автомобіль забризкав білий, а лише за наявності доведеного порушення правил або умисного заподіяння шкоди. Якщо він свідомо проїхав через очевидну калюжу на надмірній швидкості, не врахував дорожню обстановку або своїм маневром створив небезпеку, відповідальність можлива. Якщо ж порушення, умисел і реальна шкода не доведені, юридично називати його винним лише на підставі факту обливання неправильно.