Pedestrians and road neighbors

3.7.2 Пішоходи

Спочатку наведу кілька досить поширених ситуацій, пов’язаних із поведінкою пішоходів.

Уявіть, що ви рухаєтеся дорогою й помічаєте попереду пішохідний перехід, яким у цей час зліва направо відносно вас рухаються двоє людей. Коли до переходу залишається метрів п’ятдесят, ви скидаєте швидкість, а пішоходи в цей час долають середину вулиці і досить бадьорим кроком дістаються краю проїзної частини (рис. 3.95, a). Загалом можна вже досить вільно рухатися далі, оскільки обидва пішоходи вже на бордюрному камені, але тут, немов за командою, вони різко розвертаються на 180 градусів і не менш бадьоро, не знижуючишвидкості, йдуть у зворотному напрямку — просто під колеса автомобіля (рис. 3.95, b). Звичайно ж, це стресова ситуація для будьякого водія, оскільки дії пішоходів у цьому випадку нелогічні. Таких пішоходів можна побачити рідко, проте можна!

Отже, можна дійти такого висновку. У правилах дорожнього руху йдеться, що об’їжджати пішоходів на переході можна зі спини, гарантуючи безпечний інтервал. Саме гарантування безпечного інтервалу, тобто відстані до пішоходів, у цьому випадку повинно контролюватися дуже чітко, оскільки може трапитися, що за всіма зовнішніми ознаками пішоходи вже мали б пройти дорогу, але з якоїсь причини цього не відбувається, і доводиться діяти відповідно до обставин, що несподівано виникли: різко гальмувати, йти в бік тощо. При цьому самі пішоходи можуть перебувати «на своїй хвилі», тому навіть не помітять ваших активних дій.

Краще дочекайтеся, поки пішохід, який перейшов дорогу, відійде від краю проїзної частини хоча б на дватри метри. У цьому випадку, навіть якщо він раптом передумає і вирішить піти назад, перш ніж він повернеться і дістанеться дороги, ви матимете достатньо часу, щоб відреагувати належним чином.

Наступна поширена дорожня ситуація пов’язана з тим, що досить часто під час старту на перехресті в гору відбувається так, що автомобіль «підкрадається» до краю проїзної частини, а потім змушений поступитися дорогою автомобілям, що рухаються головним напрямком. Отже, «зебра», як правило, залишається позаду автомобіля, що стоїть на краю проїзної частини. При цьому пішоходи починають обходити автомобіль ззаду (рис. 3.97). У такій ситуації корисно пам’ятати, що допустити скочування назад під час старту можна не більше ніж на 10 сантиметрів. Можливо, ви помічали, що дуже часто пішоходи, обходячи автомобіль ззаду, майже одягом обтираються об нього, тобто проходять не за одинпівтора метра від автомобіля, а майже торкаються його. Отже, навіть трохи відкотившись назад, водій ризикує штовхнути людину, яка знаходиться позаду автівки. І хто знає, що можна почути на свою адресу: «добрі» побажання або бадьорий грюкіт по багажнику. Якщо за автомобілем буде літня людина, то вона може впасти просто під колеса автомобіля, який знаходиться за вами. Тому, навіть якщо ви вже проїхали пішохідний перехід, ще не привід розслабитися: варто пам’ятати, що пішоходи можуть проявити себе навіть у цьому випадку.

Наступну ситуацію поясню на прикладі події, свідком якої я став днями. Ми з ученицею, яка була за кермом, рухалися вулицею, коли попереду з двору виїхав мікроавтобус. Варто пояснити, що серед учнів, які не так давно сіли за кермо, є такі, які «рвуться в бій», щосили «топчучи» педаль газу, тому доводиться дещо стримувати їхній запал. Утім, є й невпевнені люди, їхня мета — просто всюди пробиратися поповзом із думкою «що повільніше я їду, то краще». Біда в тому, що в останньому випадку автомобіль, який рухається занадто повільно, змушує водіїв автомобілів, що виїжджають попереду з прилеглих доріг, думати, що вони встигнуть «прошмигнути». Саме так і відбулося цього разу: водій мікроавтобуса недостатньо тверезо оцінив обстановку і вискочив із двору, затуливши половину дороги. Нам довелося дуже різко гальмувати, а водій мікроавтобуса, помітивши, що дівчина за кермом розгубилася, вирішив виправити ситуацію, ввімкнувши зад ній хід і від’їхавши назад у двір. Але в цей момент мікроавтобус ззаду вже обходив дідусь (рис. 3.98), якому довелося згадати молодість і з невластивою для віку спритністю відскочити вбік. Якби він обходив мікроавтобус десь на півсекунди пізніше, то просто потрапив би під колеса.

Висновок такий: якщо навіть ви з якоїсь причини «вилізли» на дорогу більше, ніж це потрібно, то намагайтеся не метушитися і не діяти поспішно. Якщо ситуація вже не напружена (як у наведеному прикладі, оскільки ми пригальмували), рухайтеся далі і, моргнувши «аварійкою », ніби вибачтеся перед іншими. Здебільшого це краще, ніж намагатися відмотати події в зворотному напрямку, просто увімкнувши задній хід і намагаючись зайняти вихідну позицію. У цей час там вже можуть бути пішоходи або інший автомобіль, який «підтягнувся» ближче до краю проїзної частини слідом за вами.

Іноді доводиться рухатися дорогою, вздовж якої з обох боків ряд припаркованих автомобілів, розміщених настільки щільно, що це ускладнює огляд перспективи дороги. Дуже корисно навчитися споглядати голови пішоходів поверх автівок (як правило, доросла людина вище середньостатистичного легкового авто мобіля). Вчасно помітивши голову пішохода, який виходить на дорогу (рис. 3.99), можна уникнути неприємних несподіванок.

3.7.4 Увага - діти

3.7.5 Ситуації, пов'язані з поведінкою пішоходів

Ситуацій, пов’язаних із поведінкою пішоходів, можна приводити безліч. Це й пасажири, які вибігають із автобуса; і люди, що упускають сумки з продуктами посеред проїзної частини; і громадяни, які, помітивши трамвай, що наближається, забули про все на світі, аби встигнути добігти до зупинки; і просто особистості, які переходять через багатосмугову дорогу в невідповідному місці (зазвичай цим грішать люди похилого віку, які ніколи не підуть на пішохідний перехід, розташований у п’ятдесяти метрах поодаль). Ба більше, в місцях, де спеціально встановлені світлофори, що вмикають червоне світло для автомобілів на вимогу пішоходів, людям просто ліньки пройти зайві півтора метра до омріяної кнопки. До речі, найчастіше кнопку натискають мами з колясками.

Будь-який інструктор може розповісти безліч історій зі свого особистого досвіду. Намагайтеся робити з будь-якого подібного прикладу якісь висновки для себе і якимось чином систематизуйте в своїй пам’яті всі випадки, що виникають на практиці, — це той досвід, який дозволить підвищити рівень безпеки. Як кажуть, хто попереджений, той озброєний.

Загальний висновок, який можна зробити щодо пішоходів: усе, що ми плануємо, і все, що, як нам здається, вже минуло, може в будь- який момент змінитися. Саме тому потрібно дотримуватися певних заходів. Не створюйте ситуацій, у яких вам доведеться залежати ще від когось.

Пам’ятайте: сівши за кермо автомобіля, ви автоматично стаєте пастухом, який несе повну відповідальність за ввірене йому стадо милих пухнастих баранчиків-пішоходів (з усією моєю повагою до людей), які, на жаль, часто поводяться не зовсім адекватно. Саме тому не потрібно очікувати знань і дотримання Правил дорожнього руху від пересічного пішохода: найімовірніше, виявиться навпаки.

3.7.6 Сусіди по дорозі

Сусіди по дорозі — це, як ви розумієте, всі учасники дорожнього руху (велосипедисти, мотоциклісти, водії легкових і вантажних автомобілів), з якими доводиться стикатися під час руху на автомобілі. Як і з пішоходами, основний принцип побудови взаємин з усіма сусідами по дорозі — намагатися не допускати ситуацій, у яких вам доведеться від когось залежати і сподіватися на випадок.

Уявіть сонячний день. Сухим асфальтом не поспішаючи рухається щойно вимита білосніжна автівка. На деякій відстані за цією автівкою рухається ще одна, причому трохи швидше, ніж перша. Попереду з лівого боку дороги видніється величезна калюжа, не помітити яку абсолютно неможливо. У той момент, коли білосніжна автівка проїжджає повз цю калюжу, її раптово обганяє інша автівка, за кермом якої надто поспішний водій (рис. 3.104). Звісно, сяючу чистотою автівку обливає брудною водою, немов з відра. Виникає питання: як діяти в такій ситуації? Хто правий, хто винний? Ситуація абсолютно банальна, але вкрай неприємна. Перша реакція — звісно ж, наздогнати цього «супергонщика», витягти з автомобіля і кілька разів стукнути головою об асфальт. Але ж зрозуміло, що всіх з автомобілів не витягнеш і по голові не настукаєш.

Як же захистити себе від подібних витівок не зовсім адекватних водіїв? Адже наведений мною приклад із калюжею, мабуть, один із нешкідливих. Набагато частіше водії, які поспішають, зустрічаються на перехрестях, коли одні автомобілі ще завершують маневр, інші їм поступаються, а надто нетерплячі, намагаючись вирватися вперед, але погано розуміючи дорожню ситуацію, стають причиною зіткнень (рис. 3.105). Зазвичай уся «квапливість» надто нетерплячих водіїв має локальний характер: вони з пробуксовкою проїжджають кілька десятків метрів, після чого «повзуть» далі, оскільки «випустили пару», і ніби полегшало...

Насправді всі подібні історії підкоряються одному і тому ж закону. Якщо водій автомобіля створює ситуацію, у якій його безпека залежить від інших (від їхніх умінь, їхньої адекватності та шанобливого ставлення до людей), то винен у цьому сам водій! Щоб не підставлятися під удар і не бути заручником водія-сусіда, потрібно просто не створювати ситуацій, у яких доводиться залежати ще від когось, крім самого себе.

Розберемо приклад, коли автівку облили водою. Все, що потрібно було зробити її водієві, — це вчасно додати газу, адже другий автомобіль не виник з повітря, а якийсь час уже рухався слідом.

Те саме стосується випадків із квапливими водіями на світлофорах. Отже, не сподівайтеся на те, що хтось буде діяти так, як це повинно бути за правилами або просто з точки зору здорового глузду, тоді й не буде несподіванок і образ на інших.

Нерідкі історії, коли водій, покладаючись на випадок, потрапляє в ДТП тому, що дивиться не туди, куди рухається, а вбік. Зазвичай такі ситуації виникають при виїзді з другорядної дороги на головну, що її перетинає. Як приклад розповім дві історії з реального життя.

Уявіть виїзд із другорядної дороги, на якій один за одним стоять два автомобілі. Як і належить, водій першого автомобіля дивиться ліворуч, очікуючи, коли в дорожньому потоці головної дороги виникне просвіт і можна буде продовжити рух. Коли в потоці автомобілів нарешті утворюється просвіт, водій першого автомобіля починає рух, а водій другої автівки також рушає і сам починає дивитися ліворуч (рис. 3.106). Але раптом з якоїсь причини перший водій знову зупиняється (можливо, помічає автомобіль, що наближається, якого не було видно раніше, а можливо, з якоїсь іншої причини — неважливо). Оскільки другий водій у цей момент продовжує дивитися ліворуч, а не вперед, відбувається зіткнення: автомобіль, що рухається позаду, «наздоганяє» той, що попереду.

Інша історія: водій, якому потрібно повернути праворуч зпід знака «Дати дорогу», дивиться ліворуч, чекаючи, коли проїдуть автівки. У цей же час на тротуарі, дещо правіше від автомобіля, що повертає, стоїть пішохід і також дивиться ліворуч, чекаючи можливості перейти дорогу. Коли всі автомобілі проїжджають, пішохід починає переходити дорогу, а водій одночасно з цим повертає, як і раніше дивлячись ліворуч (рис. 3.107). Добре, якщо пощастить і все обійдеться, як, наприклад, сталося в цій історії: як «розвідник», пішохід штовхав перед собою візок: хрускіт візок справив гучний, але, на жаль, останній...

Висновок, який можна зробити з обох наведених прикладів, такий: на дорозі ніколи не розраховуйте на те, що якщо хтось почав виконувати якусь дію, то він неодмінно завершить її. Поводьтеся так, щоб будьяка зміна дій інших жодним чином не вплинула на вашу безпеку. Навіть якщо вам конче потрібно відстежувати ситуацію десь збоку, ніколи не забувайте переводити погляд туди, куди в цей час рухається ваш автомобіль! Пам’ятайте про те, що не можна довго дивитися в одну точку, і не забувайте робити «контрольні» погляди для оцінки обстановки з усіх боків автомобіля. Якщо ви раз і назавжди засвоїте для себе це просте правило, то ніколи не помилитеся.

3.7.7 Водії фур

3.7.8 Армійські вантажівки

3.7.9 Дорога - це не місце для з'ясування стосунків

Отже, підсумовуючи, повторю ще раз те, що хотілося б донести до вашої свідомості. Не створюйте ситуацій, коли ви стаєте заручниками чиїхось вправних або невмілих дій. Створюйте ситуацію так, щоб не залежати ні від кого (звичайно, наскільки це можливо). Все, що потрібно для цього, — зробити дистанцію трохи більшою, більше залишити собі часу для маневру, можливо, зайвий раз перестрахуватися і дещо тверезіше оцінити події, що розгортаються.