- All books
- Driving a car by paragraphs
- Driving a car by list
- Driving a car favorite
- РОЗДІЛ 1. Вступна частина
- РОЗДІЛ 2. Водіння на навчальному майданчику
- 2.1 Посадка за кермом, налаштування дзеркал, рулювання та перемикання передач
- 2.2 Старт автомобіля
- 2.3 Вправа «старт-зупинка»
- 2.4 Змійка переднім ходом
- 2.5 Змійка переднім ходом зі старт-зупинкою
- 2.6 Основи руху заднім ходом
- 2.7 Розворот
- 2.8 Змійка заднім ходом
- 2.9 Слалом
- 2.10 Розворот у габаритному дворику
- РОЗДІЛ 3. Водіння в умовах міста
- РОЗДІЛ 4. Паркування
- РОЗДІЛ 5. Особливості руху в особливих умовах
- РОЗДІЛ 6. Висновок
- ДОДАТКИ
Driving on the training site
- 2.1.1 Landing while driving
- 2.1.2 Correct driving position of the driver
- 2.1.3 Setting the seat or steering wheel position
- 2.1.4. Rear view mirrors
- 2.1.5. What should be seen in the rear-view mirrors?
- 2.1.6 Controls
- 2.1.7 Steering wheel rotation
- 2.1.8 The first way to turn the steering wheel
- 2.1.9 Second way of steering wheel rotation
- 2.1.10. Third way of taxiing
- 2.1.11 Test that shows the preparedness of the driver in terms of taxiing
- 2.1.12 Exercise to align arms, legs, and head
- 2.1.13 Hand should not move the lever obliquely
- 2.1.14 Learning to drive at a desk
2.1.2 Правильна посадка водія за кермом автомобіля
За двома показниками можна визначити правильне положення водія під час сидіння (рис. 2.2). Під час натискання педалі зчеплення п’ятка лівої ноги стоїть на підлозі, а коліно злегка зігнуте. Натискаючи на педаль гальма правою ногою, водій в такому положенні впирається спиною в спинку сидіння, що додає міцності. На сучасних автомобілях не потрібно цього робити, але іноді доводиться гальмувати, докладаючи чималих зусиль.
Якщо ноги витягнуті, незначне зіткнення автівки може призвести до перелому. Аби цьому запобігти, ноги треба злегка зігнути в коліні.
Також зверніть увагу на положення тулуба відносно керма: розслаблені в ліктях руки мають лежати зап’ястками на ободі керма, а лопатки не відриватися від спинки сидіння.
2.1.3 Налаштування положення крісла або рульового колеса
Цих двох показників цілком достатньо, щоб налаштувати крісло водія належним чином. Сучасні автівки оснащені великою кількістю налаштувань положення сидіння або рульового колеса, що дозволяє водію почуватися комфортно. Головне — правильно розташувати ноги, а потім так налаштувати спинку сидіння, щоб руки правильно тримали кермо.
Отже, рухаючи крісло вперед-назад, досягаємо такої відстані, щоб носком лівої ноги педаль зчеплення повністю витискалася, п’ятка цієї ж ноги була на підлозі, а коліно злегка згиналось.
Кут відхилення спинки сидіння має становити приблизно 75 градусів. Людина має шийний та поперековий вигини. Якщо у людини, яка сидить у кріслі, поперековий вигин, то дуже швидко вона втомиться. Спочатку необхідно налаштувати спинку так, щоб нижня частина тулуба якомога щільніше поглиблювалася в крісло, а спина прилягала до спинки по всій довжині (рис. 2.3). У деяких сучасних автомобілях поперекова опора регулюється окремо — це дозволяє відрегулювати зручну посадку з більшою точністю. Те ж саме стосується регульованої по висоті і вильоту рульової колонки, якою також оснащені деякі автомобілі. Якщо сидіння вже відрегульовано під максимально зручну посадку, а положення рук щодо керма не відповідає нормі, можна змінити положення керма, щоб досягти кращого результату.
П’ятка правої ноги водія повинна розташовуватися між педалями газу та гальма (рис. 2.4) — у такому положенні нога швидше пересунеться з однієї педалі на іншу. До того ж зовсім не обов’язково тиснути на педаль усією стопою, хоча, звісно ж, торкатися педалі лише кінчиками пальців також неправильно (рис. 2.5).
Звертаємо вашу увагу на жіночий одяг. Варто відмовитися від вузьких довгих спідниць, оскільки вони обмежують рухи ніг і заважають вільно керувати автомобілем.
2.1.5 Що має бути видно в дзеркалах заднього виду?
У невеликому секторі лівого або правого зовнішнього дзеркала з місця водія повинна бути видна частина автомобіля з ручкою задніх дверей; увесь інший простір дзеркала має майже порівну розподілятися між небом і землею (рис. 2.6).
У внутрішньому (центральному) дзеркалі заднього виду водій за кермом має повністю бачити заднє скло автівки (рис. 2.7)
Зазвичай скло центрального (внутрішнього) дзеркала плескате і не викривляє зображення. На бічних (зовнішніх) дзеркалах зображення може викривлятися, через що відстань до предметів, що відображаються, може здаватися меншою, ніж є насправді.
На мою думку, основні дзеркала — бічні. Перш ніж водій маневруватиме автівкою (виконуватиме поворот або перестроювання), спочатку варто подивитися в дзеркало з відповідного боку. Центральне дзеркало потрібно, зокрема, під час гальмування (наприклад, якщо побачили пішохода, який збирається перетинати дорогу). У цьому випадку перш ніж загальмувати, варто подивитися в дзеркало й переконатися, що автівка, яка рухається позаду, доволі далеко й також встигне вчасно зупинитися. Звичайно ж, здоров’я пішохода в будь-якому випадку має бути в пріоритеті, на відміну від пошкодженого автомобіля. Втім, не варто забувати про інших учасників дорожнього руху.
Дівчина дотримується правила поступатися дорогою пішоходам. Коли вона побачила людину, яка наближається, різко загальмувала, навіть не подивившись у дзеркало; пішохід, як виявилося, навіть і не збирався перетинати дорогу. Він просто підійшов до краю проїзної частини, а таксист, який рухався за автівкою, поквапився й «наздогнав» автомобіль, що раптово загальмував.
2.1.7 Обертання рульового колеса
Обертати кермо можна будь-якими способами. Звичайно, поспостерігавши за поведінкою різних водіїв, можна побачити чимало прийомів рулювання, аж до «акробатичних» (рис. 2.9).
Насправді ж існує три основних способи повороту рульового колеса, опанувавши які можна розв’язати будь-яку дорожню ситуацію.
2.1.8 Перший спосіб обертання керма
За вихідне положення рук на рульовому колесі візьмемо класичне «десять хвилин до другої — за чверть третя» (положення стрілок на циферблаті годинника), тобто руки розташовуються симетрично трохи вище середини керма (рис. 2.10).
З цього положення, якщо виникає необхідність пройти пологий поворот (з дугою великого радіуса - приклад на рис. 2.12), не відриваючи рук від керма, потрібно просто повернути його або вліво, або вправо, після чого повернути в початкове положення (рис. 2.11) . Найглибший поворот без відриву рук від керма становить приблизно 120 градусів. Загортати руки в вузол не потрібно, хоча в програмах з навчання контраварійного або екстремального водіння допускається поворот «до складання рук» (але це поки нас не стосується). Області застосування такого способу рулювання: пологий поворот, об'їзд перешкоди, перестроювання автомобіля і т. п. Цікаво, що для перестроювання автомобіля на швидкості 60 км / год буде достатньо лише злегка качнути кермом в сторону на 5 ~ 10 градусів.
Після будь-якого обертання рульового колеса необхідно повертати його в початкове (центральне) положення! До цього треба привчати себе вже з перших уроків водіння. Один оберт керма для повороту — один оберт назад, два оберти для повороту — два оберти назад. Річ у тім, що під час руху автомобіля на прямих колесах, навіть якщо це триває лише якусь мить, автівка встигає «угамуватися» — припиняється поперечне розгойдування. Отже, наступне повертання можна починати «з чистого аркуша», тобто коли колеса автомобіля міцно тримаються на дорозі, що забезпечує безпеку руху. Пам’ятатайте: звідки «взяв» кермо — туди його й поверни!
У більшості сучасних автівок рульове колесо оснащене спеціальними виступами або заглибленнями, розташованими на ободі. Вони призначені для зручного розташування рук на кермі й частково — для контролю центрального положення керма (рис. 2.13).
2.1.9 Другий спосіб обертання керма
Для повороту з меншим радіусом дуги (рис. 2.16) попередній прийом керування рульовим колесом може не спрацювати. У цьому випадку перед повертанням рука (ліва — при повертанні ліворуч, права — при повертанні праворуч) на ободі керма зсовується зі свого початкового положення, після чого обертають кермо на певний градус (рис. 2.15). При цьому кисть руки повертається, а пальці випрямляються, завдяки чому діапазон повертання значно збільшується. У разі потреби кермо можна провернути далі. Таке обертання в 10-20 градусів дає можливість інтенсивно маневрувати, оскільки на високій швидкості кожен додатковий градус обертання керма — це суттєве відхилення автомобіля в бік. У будь-якому випадку після повороту рука, яка відривалася від керма, повертає його на місце, а друга рука повертається у вихідне положення.
Важливо пам’ятати, що за кермо не хапаються «мертвою хваткою». Руки у розслабленому положенні не допустять мимовільного обертання рульового колеса. Якщо ж руки міцно стискають кермо, то під час перемикання передач автомобіль помітно «вилятиме» вліво.
2.1.11 Тест, який показує підготовленість водія в плані рулювання
Існує тест, за яким можна визначити, чи добре підготовлений водій до керування. Він полягає в тому, щоб обертати рульове колесо з кінця в кінець вліво і вправо, причому загальний час на «відмінно» має становити 6,5-7 секунд влітку і 4 секунди взимку (цей норматив відповідає автомобілю DAEWOO SENS, 4 оберти рульового колеса з кінця в кінець). Результат 10 секунд — це «задовільно» або, інакше кажучи, та межа, менше якої — добре, а більше — не можна. Такі показники дійсні для автомобілів без підсилювача, в яких хід рульового колеса з кінця в кінець складає приблизно 4-5 обертів. В автомобілях з підсилювачем час обертання, відповідно, менше.
Щоб кермо вільно оберталося, я зазвичай використовую спеціальні поворотні підставки під передні колеса автомобіля (рис. 2.19). При цьому колеса легко повертаються при вимкненому двигуні, не створюючи зайвих навантажень на автомобіль. Завдяки такому нехитрому пристосуванню вдається не тільки перевірити швидкість рулювання учня, а й використовувати автомобіль як корисний тренажер.
2.1.12 Вправа, щоб узгодити руки, ноги і голову
Після опанування всіх трьох способів рулювання у пригоді стане вправа, спрямована на те, щоб узгодити руки, ноги і голову.
Учень має витиснути зчеплення, увімкнути першу передачу, відпустити зчеплення і прокрутити кермо до упору вправо. Потім зчеплення знову витискають, вмикається друга передача, відпускається зчеплення і кермо обертається до упору вліво. При кожному перемиканні передач ліва рука утримує кермо, а права — перемикає передачу. Перемикаючи й обертаючи кермо в такий спосіб, учень наближається до вищої передачі, після чого весь процес повторюється, але тепер до найнижчої передачі. Дуже корисно не підглядати. Для цього я зазвичай використовую темні окуляри, в яких нічого не видно. Виконавши таку вправу кілька разів, людина зазвичай чітко знає, де і яка передача знаходиться. До того ж всі рухи злагоджені й точні. Під час їзди всі необхідні для керування автомобілем рухи відбуватимуться мимовільно. Крім того, після цієї вправи швидкість рулювання підвищується в середньому на дві-три секунди.
2.1.14 Навчання водінню за партою
У деяких автошколах запроваджено таку практику навчання водіння: перші дві години заняття відбуваються за партами, у які вмонтоване кермо (рис. 2.22). Учні лише навчаються правильно розташовувати руки на кермі й обертати його з кінця в кінець. Це не марнування часу, а дуже цінний досвід. Часто можна почути, що сучасні автомобілі оснащені гідро- або електропідсилювачем керма і мають невелику глибину повороту, через що швидкісне керування неактуально. У цьому є сенс, проте дорожні ситуації іноді вимагають дуже високої швидкості рулювання, і, на жаль, вправності у людей не вистачає.
2 MB