34. Дорожня розмітка

Вузька суцільна лінія застосовується у трьох основних випадках:

1. Для позначення смуг руху на дорогах із двома та трьома смугами (у тому числі в попутному напрямку), а також для поділу транспортних потоків протилежних напрямків. Тобто ця розмітка категорично забороняє виїзд із займаної смуги на зустрічну смугу. Іншими словами, водій зобов’язаний рухатися тільки своєю смугою.

2. Для поділу пішохідного та велосипедного руху на суміжних пішохідних та велосипедних доріжках, що позначені знаком 4.18, а також поділу смуг на велосипедних доріжках з двостороннім рухом при наближенні до велосипедного переїзду, позначеного розміткою 1.15.

3. Для позначення ділянок, на які в’їзд заборонено. Ця розмітка може позначати межі острівця безпеки, спрямовуючого острівця та інші випадки, коли є необхідність заборонити в’їзд на такі ділянки дороги.

Цю розмітку дозволяється перетинати: при об’їзді нерухомої перешкоди, якщо неможливо об’їхати в інший спосіб; при обгоні транспортного засобу, що рухається зі швидкістю менше ніж 30 км/год; якщо праворуч від неї нанесена переривчаста лінія (це вже буде розмітка 1.11).

Розмітка 1.2 — широка суцільна лінія, що наноситься по краю проїжджої частини та позначає місце, де закінчується проїжджа частина на автомобільній дорозі. Тобто її наносять як праворуч, де вона межуватиме з узбіччям, так і лівлруч, де вона може межувати з розділювальною смугою. Її дозволяється перетинати в разі зупинки, зокрема вимушеної, якщо цією лінією позначений край проїжджої частини, суміжний з узбіччям.

Одним із різновидів цієї дорожньої розмітки є її використання для позначення межі смуги руху маршрутних транспортних засобів. У місцях, де на смугу маршрутних транспортних засобів буде дозволено заїзд іншим учасникам руху, ця лінія може бути переривчастою.

Подвійна суцільна лінія розмітки своїм зовнішнім виглядом ніби натякає, що являє собою здвоєну вузьку суцільну лінію розмітки 1.1.

Ця розмітка застосовується тільки на багатосмугових дорогах, тобто на дорогах із чотирма і більше смугами в обох напрямках руху або на ділянках доріг із трьома (2+1) смугами. Основна функція цієї розмітки — розділити транспортні потоки протилежних напрямків. Відповідно подвійну суцільну категорично забороняється перетинати з будь-якого боку. Інакше кажучи, на ділянці дороги, де нанесена ця лінія розмітки, заборонено обгін, розворот та об’їзд перешкоди (з виїздом на зустрічну смугу).

Жовта суцільна лінія розмітки у місці нанесення забороняє зупинку та стоянку транспортних засобів. Ця розмітка наноситься або на край проїжджої частини, або поверх бордюру. Жовта суцільна лінія розмітки може використовуватися разом зі знаком 3.34 «Зупинка заборонена», тим самим визначаючи зону дії заборонного знака. Але ця розмітка може застосовуватися й самостійно, знову ж таки вказуючи місця, де водіям буде заборонено зупинку або стоянку.

Вузька переривчаста лінія розмітки з довжиною штриха втричі меншою, ніж відстань між штрихами, є однією з тих рідкісних розміток, що нічого не забороняють. Виходить, що цю розмітку ПДР дозволяють перетинати з будь-якого боку, тобто вона дозволяє обгін, об’їзд, розворот та інші маневри, пов’язані з її перетином.

Застосовується вона на двосмугових дорогах із двостороннім рухом (тобто це найпоширеніші дороги). А також її можна побачити на трисмугових дорогах із двостороннім рухом, де вона позначає смуги попутного та зустрічного руху. Також цією розміткою позначають смуги руху одного напрямку на багатосмугових дорогах із двостороннім рухом або на дорогах з одностороннім рухом. Отож ця розмітка дозволяє водіям перелаштовуватися з однієї лінії в іншу. Як варіант, ця розмітка може розділяти смуги протилежних напрямків на велосипедних доріжках із двостороннім рухом.

Вузька переривчаста лінія розмітки з довжиною штриха втричі більшою, ніж відстань між штрихами, має власну назву — лінія наближення. Її застосовують для того, щоб попередити водіїв про наближення до суцільної лінії розмітки (або 1.1, або 1.11). Як варіант, вона може попереджати про наближення до лінії 1.24 ламаної крайової і осьової лінії, яку наносять при наближенні до пішохідного переходу.

Виходить, що розмітка 1.6 сигналізує, що дуже скоро переривчаста лінія розмітки перетвориться на суцільну, яку категорично забороняється перетинати. Зазвичай довжина лінії наближення становить 50 м (у населених пунктах) та 100 м (поза населеними пунктами). Ця розмітка може використовуватися для виділення смуг руху в протилежних та попутних напрямках. Простіше кажучи, у межах цієї розмітки водій все ще може виконати її перетин, але головне — встигнути це зробити до появи суцільної лінії розмітки.

Вузька переривчаста лінія розмітки короткими штрихами з рівними проміжками використовується для позначення смуг руху в межах перехрестя.

Використовують її у випадках, коли водії виконують поворот ліворуч, щоб здійснити його правильною траєкторією, або відокремити смуги руху на перехресті з круговим рухом. Цю лінію розмітки дозволяється перетинати з будь-якого боку.

Крім того, ця розмітка позначає розриви в розмітці 1.1 та 1.3 для можливості здійснення повороту або розвороту, а також межі майданчиків для паркування на безоплатній основі вздовж проїжджої частини дороги.

Щоб оптимізувати процес руху, у ПДР передбачено створення спеціальних додаткових смуг — смуг гальмування та розгону, які створюють перед поворотами праворуч на швидкісних дорогах. І саме для позначення таких смуг використовується широка переривчаста лінія розмітки 1.8. Вона подібна до розмітки 1.5, але відрізняється від неї шириною штрихів.

Ця лінія розмітки застосовується в кількох випадках. По-перше, для позначення межі між основною смугою руху і смугою гальмування, що з’являється праворуч. По-друге, для позначення межі смуги розгону та основної смуги руху. У поодиноких випадках цією розміткою позначають заїзну кишеню на зупинках громадського транспорту (цю лінію розмітки дозволяється перетинати з будь-якого боку). І по-третє, для позначення межі між основною смугою руху та виділеною смугою для лівого повороту або розвороту та межі велосипедної смуги.

Дорожня розмітка 1.10.1 — жовта переривчаста лінія — у місці нанесення забороняє стоянку транспортних засобів. Ця розмітка наноситься або на край проїжджої частини, або поверх бордюру. Жовта переривчаста лінія розмітки може використовуватися разом зі знаком 3.35 «Стоянка заборонена», тим самим визначаючи зону дії заборонного знака. Але ця розмітка може застосовуватися і самостійно, знову ж таки вказуючи місця, де водію буде заборонено стоянку.

Дорожня розмітка 1.10.2 — прямокутник жовтого кольору з діагональними лініями всередині — позначає ділянки, де заборонено стоянку в місцях виїзду з прилеглих територій. Нею також можуть позначати місце, на яке заборонено в’їзд, якщо попереду зупинилися інші транспортні засоби. Крім того, вона позначає резервний майданчик для тимчасової зупинки транспорту екстрених служб (швидкої медичної допомоги, поліції тощо) та де заборонено стоянку інших транспортних засобів уздовж доріг, вулиць і на майданчиках для паркування. Цю дорожню розмітку найчастіше наносять як на проїжджій частині, так і на тротуарі, в місцях, де транспортний засіб, що поставлений на стоянку, заважатиме руху інших учасників.

Ця дорожня розмітка позначає ділянку перехрестя, на яку забороняється виїжджати, якщо попереду утворився затор. Він змусить водія зупинитися і тим самим створить перешкоду руху транспорту в поперечному напрямку, що неприпустимо. Виняток: повороти ліворуч або праворуч, відповідно до чинних ПДР.

Розмітка 1.13 — низка білих трикутників — застосовується разом зі знаком 2.1 «Поступитися дорогою». Вона використовується для позначення конкретного місця зупинки транспортного засобу в разі, коли треба поступитися дорогою. Водій зобов’язаний зупинитися перед цією розміткою, не перетинаючи її жодним габаритом свого транспортного засобу. Продовжити рух він може лише тоді, коли буде виконано умови надання права проїзду транспортному засобу, що має пріоритет.

Розмітка «зебра» представлена в ПДР трьома варіантами: класичним (1.14.1), для привертання уваги водія до небезпечного пішохідного переходу (1.14.2) та в місцях переходу пішоходів (1.14.3). Ця розмітка використовується зі знаками 5.38.1 та 5.38.2 «Пішохідний перехід». Проїжджаючи такий пішохідний перехід, водій зобов’язаний пропустити пішоходів, які вже переходять проїжджу частину або щойно ступили на неї. «Зебра» з чергуванням червоних та білих смуг (1.14.2) позначає пішохідний перехід із підвищеною ймовірністю виникнення ДТП. А «зебра» з нанесеними червоними смугами перпендикулярно до смужок «зебри» (1.14.3) позначає перехід, яким часто користуються пішоходи з порушеннями зору.

Ділянка дороги, де велосипедна доріжка або доріжка для вершників перетинає проїжджу частину, позначається розміткою 1.15 — низкою білих квадратів із заливкою внутрішньої частини червоним кольором. Зроблено це для того, щоб водії, які рухаються дорогою, якщо пропустили відповідний знак про наближення до перетину з велосипедною доріжкою або доріжкою для вершників, помітили цю яскраву розмітку і зважили на той факт, що в цьому місці може раптово з’явитися велосипедист або вершник.

Фігурна розмітка, що позначає напрямні острівці в місцях поділу чи злиття транспортних потоків — це три види розмітки 1.16.

Її межа позначається розміткою 1.1 — вузькою суцільною лінією. З огляду на це, на розмітку 1.16.1—1.16.3 категорично забороняється в’їжджати з метою зупинки та стоянки.

Трохи осторонь, але разом із сімейством розмітки 1.16.1—1.16.3 перебуває розмітка 1.16.4, якою позначають на проїжджій частині острівці безпеки на пішохідному переході. Це робиться для того, щоб спростити процес перетину пішоходами широкої проїжджої частини. Острівець безпеки позначає місце, де пішохід може перечекати транспортні засоби, що проносяться повз.

Дорожня розмітка 1.17.1 позначає місце зупинки маршрутних транспортних засобів. Ця розмітка використовується з відповідними дорожніми знаками, що позначають пункти зупинки маршрутних транспортних засобів.

Наноситься вона по краю проїжджої частини вздовж бордюру чи посадкового майданчика. Протяжність цієї розмітки визначається інтенсивністю руху маршрутних транспортних засобів цією ділянкою дороги: що інтенсивніший рух, то більше місця потрібно для їх зупинки і, відповідно, то довшою буде розмітка.

Ця дорожня розмітка трапляється посередині проїжджої частини й позначає посадковий майданчик трамваю.

Довжина цієї розмітки визначається інтенсивністю руху трамваїв цією ділянкою дороги: що інтенсивніший рух, то більше місця потрібно для здійснення їх зупинки і, відповідно, то довший майданчик, межі якого позначає розмітка.

Розмітка 1.18 представляє собою білі стрілки — покажчики напрямків руху кожною смугою. Ця розмітка часто використовується разом зі знаками 5.16 «Напрямки руху смугами» і 5.18 «Напрямок руху смугою». Іноді можна побачити й самостійне використання розмітки без поєднання зі знаками. Водій повинен враховувати дві особливості цієї розмітки. По-перше, розмітка 1.18 вказує на дозволені (приписані) напрямки руху на перехресті (перетині). По-друге, розмітка 1.18, нанесена на крайній лівій смузі, що дозволяє поворот ліворуч, допускає й виконання розвороту.

Крім того, серед варіантів розмітки 1.18 є й зображення тупика. Цю розмітку використовують на перехрестях, утворених двома та більше перетинами проїжджих частин. Стрілка з тупиком інформує, що на найближчому перетині поворот у напрямку тупика буде заборонений, оскільки ця проїжджа частина не призначена для руху в передбачуваному водієм напрямку.

Розмітка 1.19 є попередженням про наближення до ділянки дороги, де проїжджа частина починає звужуватися. Вона покликана звернути увагу водія на те, що смуга, якою він рухається, невдовзі закінчиться і йому потрібно буде перелаштуватися на сусідню смугу руху. Причому це може бути смуга або ліворуч від тієї, якою він їде зараз, або праворуч. Крім того, ця розмітка може застосовуватися й разом зі знаками 1.5.1—1.5.3 «Звуження дороги». У цьому випадку водій буде заздалегідь поінформований про звуження проїжджої частини.

Розмітка 1.20 у вигляді трикутника вершиною вниз заздалегідь попереджає водіїв про наближення до місця, де треба поступитися дорогою іншим учасникам руху. Ця розмітка буде застосовуватися лише в тих місцях, де перед перехрестям нанесено розмітку 1.13 (низка білих трикутників). А розмітка 1.13, в свою чергу, позначає місце, де треба зупинитися за необхідності поступитися дорогою.

Виходячи з цього, розмітка 1.20 попереджає водія про наближення до розмітки 1.13, тобто до місця, де треба поступитися дорогою іншим транспортним засобам. Її наносять у населеному пункті за 2—10 м, а поза населеним пунктом — за 10—25 м до місця розташування розмітки 1.13.

Розмітка 1.21 — напис «STOP» — попереджає водія про те, що він наближається до місця нанесення розмітки 1.12 (стоп-лінія), коли вона використовується разом зі знаком 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено».

Побачивши цю розмітку, водій повинен бути готовим до того, що за деяку відстань він повинен зупинитися перед стоп-лінією, щоб виконати вимогу знака 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено».

Розмітка «STOP» наноситься на певній відстані до стоп-лінії: у населеному пункті — за 2—10 м, а поза населеним пунктом — за 10—25 м.

За наявності на дорозі штучної споруди, через яку водій повинен зменшити швидкість руху, використовується відповідний дорожній знак 1.11 «Пагорб». Крім знака, такі ділянки дороги можуть доповнюватися й горизонтальною розміткою 1.22, яка на вигляд як білі «зубчики» обабіч штучної нерівності («лежачого поліцейського»). Таким чином, розмітка 1.22 є для водія додатковим інформуючим фактором, що вказує на межі штучної нерівності («лежачого поліцейського»).

Цією розміткою позначається штучна нерівність на проїжджій частині, яка створюється спеціально для примусового зниження швидкості транспортних засобів у місцях розташування дитячих садків, шкіл, лікарень та інших соціально значущих об’єктів.

Наближення до таких ділянок означає попереджувальний дорожній знак 1.11 «Пагорб». Ця дорожня розмітка є для водія додатковим інформуючим фактором, що вказує на межі штучної нерівності («лежачого поліцейського»). У таких місцях варто зменшити швидкість.

Ця зиґзаґоподібна розмітка попереджає водіїв про наближення до пішохідного переходу. Через постійну зміну геометрії така розмітка має велику психологічну дію та змушує водіїв знижувати швидкість. Потрапила вона до нас із Великобританії, і є більш ефективною, ніж звичні мерехтливі світлодіоди, розташовані над або поряд із зоною, де перетинаються інтереси двох категорій громадян: пішоходів/велосипедистів та автомобілістів.

Ця дорожня розмітка застосовується на смугах руху перед наближенням до кільцевої розв’язки замість поперечних шумових смуг із метою попередження водіїв транспортних засобів про наближення до кільцевої розв’язки та необхідність знизити швидкість руху. Її рекомендовано використовувати в разі: недостатньої видимості в напрямку руху перед перехрестям; виникнення ДТП унаслідок перевищення швидкості руху транспортних засобів; в інших випадках за відповідного обґрунтування. Розмітку використовують у населеному пункті на відстані не менше 50—100 м, поза населеним пунктом — 150—300 м, тобто в місці встановлення знака 1.19 «Перетин із рухом по колу».

Ця дорожня розмітка — спосіб дублювання інформації знака 5.66 «Номер маршруту». Розмітка наноситься посередині на кожній смузі руху та додатково інформує водіїв про номер дороги чи маршруту. У разі, якщо на перехресті дорога або маршрут змінюють свій напрямок, ця дорожня розмітка використовується разом із розміткою 1.18, яка вкаже на зміну напрямку.

Ця дорожня розмітка застосовується для виділення смуги, призначеної для двох категорій учасників руху: маршрутних транспортних засобів та велосипедистів.

Ця розмітка застосовується на доріжках, позначених знаком 4.17 «Доріжка для пішоходів та велосипедистів». А наносять її за віссю доріжки у створі знаків 4.17.

Ця дорожня розмітка застосовується для позначення рекомендованого коридору для руху велосипедистів у попутному напрямку з транспортними засобами (змішаний рух) на загальній проїжджій частині вулиць та доріг місцевого значення (крім пішохідних вулиць). Такі коридори треба передбачати лише у випадку, якщо вони з’єднують велосипедні маршрути та немає можливості влаштувати велодоріжку чи велосипедну смугу. Розмітку наносять праворуч у напрямку руху на відстані 20 см від краю проїжджої частини через кожні 20 м.

Розмітка 1.29 застосовується для дублювання попереджувального знака 1.32 «Пішохідний перехід». Виконана у вигляді контуру відповідного попереджувального знака, ця розмітка покращить поінформованість водіїв про наближення до небезпечної ділянки дороги. Розмітка наноситься посередині смуги руху за 20—30 м після встановлення відповідного попереджувального знака. Це дозволяє ще раз нагадати водієві про необхідність бути максимально обережним.

Розмітка 1.30 застосовується для дублювання попереджувального знака 1.39 «Інша небезпека». Виконана у вигляді контуру відповідного знака, ця розмітка покращить поінформованість водіїв про наближення до небезпечної ділянки дороги. Розмітка наноситься посередині смуги руху за 20—30 м після встановлення відповідного попереджувального знака. Це дозволить ще раз нагадати водієві про необхідність бути максимально обережним.

Розмітка 1.31 дублює заборонний знак, встановлений з нею одночасно, тобто в одному поперечному перерізі дороги. Дії водія дуже прості: йому забороняється порушувати вимоги дорожнього знака, продубльованого дорожньою розміткою. Контури заборонного знака наносяться посередині кожної лінії руху, на яку поширюється його дія.

Розмітка 1.32 застосовується для дублювання інформаційно-вказівного знака 5.43 «Зона для стоянки». Виконана у вигляді контуру відповідного знака, ця розмітка покращить поінформованість водіїв про місце розташування зазначеного об’єкта. Розмітка наноситься під час в’їзду в зону для стоянки.

Ця дорожня розмітка синього (блакитного) кольору застосовується для позначення відведених для паркування транспортних засобів майданчиків, розміщених у межах проїжджої частини дороги (вулиці) або тротуару згідно з обумовленими умовами (оплата за стоянку, обмежений термін дії), що підтверджено встановленням відповідних дорожніх знаків. При послідовному розташуванні транспортних засобів уздовж тротуару або краю проїжджої частини дозволено не виділяти розміткою 1.34 окремі місця для паркування, крім місць, відведених для осіб з інвалідністю та позначених розміткою 1.35.

Ця дорожня розмітка застосовується для позначення меж окремих місць для паркування транспортних засобів на паркувальних майданчиках. Розміри місць для паркування визначають залежно від місця розташування майданчика, наявного вільного простору і способу паркування. При цьому товщину розмітки 1.34 не враховують у розміри місць для паркування.

Розмітка 1.35 дублює відповідну дорожню табличку 7.17 «Особа з інвалідністю», яка використовується в парі зі знаком 5.42.1 «Місце для стоянки». Цей варіант горизонтальної розмітки застосовується для позначення місць стоянки, призначених тільки для тих транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю, а також перевозять інвалідів.

Розмітка 1.36 застосовується для дублювання знаків 4.14 «Дорожка для велосипедистів» або 5.88 «Велосипедна смуга». Виконана у вигляді контуру велосипеда, ця розмітка покращить поінформованість велосипедистів про місце розташування велодоріжки або велосипедної смуги. Ця розмітка наноситься посередині велодоріжки або велосипедної смуги після встановлення відповідного дорожнього знака, а також у місцях її переривання в’їздами на прилеглу територію.

Ця дорожня розмітка застосовується за потреби з розміткою 1.36 для позначення дозволеного напрямку руху велосипедною доріжкою або велосипедною смугою.

Ця дорожня розмітка застосовується для позначення виділених місць для заряджання електромобілів, що позначені відповідними дорожніми знаками з табличкою.

Ця розмітка за потреби застосовується для попередження водія про наближення до ділянки дороги (вулиці), на яку є вихід з території школи, що розташована в безпосередній близькості від дороги (вулиці). Розмітку наносять у створі знаків 1.33 «Діти». Розмітку 1.39.1 — у створі першого знака 1.33, встановленого на відстані 100 м від зони прилягання навчальних закладів; розмітку 1.39.2 — у створі другого знака 1.33, встановленого на відстані не менше ніж 50 м від початку небезпечної ділянки.

Розмітка у вигляді похилих чорно-білих та жовто-червоних смуг використовується для позначення торцевих вертикальних елементів споруд (мостів, естакад, шляхопроводів, парапетів тощо), які розташовані в межах дороги та становлять небезпеку для руху транспортних засобів.

Скіс лінії у цій розмітці вказує, з якого боку можна об’їхати перешкоду. Іншими словами, нахил ліній спрямований у бік проїжджої частини.

Розмітка 2.2.1 і 2.2.2 являють собою по черзі нанесені білі та чорні, а також жовті та червоні вертикальні смуги. Вона використовується для позначення нижнього краю штучних споруд, якщо висота їх розміщення над проїжджою частиною становить менше 5 м. Ця розмітка позначає тільки нижній край прогонової будови, оскільки саме він становить небезпеку для руху транспортних засобів. Ця розмітка використовується тільки над тими смугами, якими здійснюється рух у напрямку до споруди. Інакше кажучи, наносити цю розмітку над зустрічними смугами немає необхідності.

Розмітка 2.3.1—2.3.3 — зображення білих і червоних скошених смуг, що чергуються, нанесених на вертикальні поверхні щитів, які встановлюють під знаками 4.7—4.9, або початкові чи кінцеві елементи дорожніх огорож. Нижній край смуг розмітки означає бік, з якого необхідно об’їжджати перешкоду. Використовують її в тих місцях, де починається розділювальна смуга або є підняті острівці безпеки чи спрямовуючі острівці. Це робиться з метою покращення видимості об’єкта, а також для своєчасного інформування водіїв транспортних засобів щодо небезпеки цієї ділянки дороги.

Ця розмітка наноситься на спеціальні круглі тумби, розташовані на розділювальних смугах або напрямних острівцях. Це робиться виключно для покращення видимості об’єкта, а також для своєчасного інформування водіїв транспортних засобів щодо небезпеки цієї ділянки дороги.

Дії водія, який побачив таку розмітку, зрозумілі: треба бути максимально уважним і зібраним.

Розмітка 2.5 наноситься на напрямні стовпчики: їх фарбують у білий колір, а у верхній частині наносять похилу смугу чорного кольору. Причому на лівому боці дороги нахил розмітки спрямований зверху вниз і зліва направо, а на правому боці — зверху вниз і справа наліво. Виходить, що нижній край смуги чорного кольору завжди звернений до проїжджої частини. Інакше кажучи, якщо продовжити чорні похилі смуги до місця їх перетину, то вони утворюють «галочку», кут якої вкаже на місце розташування проїжджої частини. Ця властивість розмітки допомагає водіям у процесі руху правильно визначити профіль дороги, що змінюється.

Іноді напрямні стовпчики оснащують світловідбиваючими елементами червоного та білого кольорів. Це робиться для того, щоб водії у темну пору доби, завдяки видимим у темряві стовпчикам, краще орієнтувалися на дорозі. Причому червоний світловідбивач встановлюється з правого боку дороги (по ходу руху), а білий — з лівого. Це робиться тому, що водій у межах своєї смуги і праворуч від неї може спостерігати попереду себе зовнішні світлові прилади транспортних засобів лише червоного кольору (тобто задні габаритні вогні, задні протитуманні ліхтарі чи стоп-сигнали). А на зустрічній смузі (на лівому боці дороги) зовнішні світлові прилади транспортних засобів можуть бути лише білими або жовтими (тобто передніми) — ближнє чи дальнє світло, протитуманні фари.

Розмітка 2.6 — чергування чорних і білих вертикальних смуг, які наносяться на бічні поверхні дорожніх споруд, що становлять небезпеку для руху: острівців безпеки, напрямних острівців, бордюрів тощо. Ця розмітка інформує водія про дорожню споруду, яка може завдати пошкодження транспортному засобу при контакті, і вимагає зробити все, щоб уникнути негативних наслідків такого контакту.