Вступ

Епіграф: «Кожен, хто не має автомобіля, мріє його купити, а кожен, хто має автомобіль, мріє його продати» .

Цей афоризм з х/ф Е.Рязанова «Бережись автомобіля» відомий усім, але сьогодні, понад півстоліття після показаних у фільмі подій, я б продовжив цю фразу наступним чином – «…мріє його продати, щоб купити інший, бажано новий, автомобіль »…

Дійсно, сучасне життя без машини є дуже сумним. Це не дивлячись на той факт, що в нашому суспільстві автомобіль для переважної більшості громадян продовжує залишатися предметом розкоші. Я маю на увазі автомобіль у розумінні 20-х років ХХІ сторіччя, а не Жигулі, Ланос чи, у кращому разі, щось іноземне, але у віці далекому від оптимізму.

І, тим щонайменше, ідея автомобілізації міцно опанувала розум співвітчизників і кожен поважаючий себе українець, за рідкісним винятком, вирушає до автошколи, щойно це дозволяють паспортні дані. Причому, що особливо втішно, жіноча частина населення, судячи зі статистики автошкіл, навіть випереджає у цьому сенсі чоловічу.

Якщо сталося так, що в сім'ї спочатку завівся автомобіль, а потім уже деякі її члени вирушили до автошколи, питання «на чому їздити?» для них не актуальне - їздити будемо на тій машині, яка є, принаймні, спочатку, поки не з'являться бажання і можливість купити щось інше.

Якщо ж «права» вже в кишені чи на підході, а машини ще немає, питання покупки не дає спокою.А разом з ним і інші питання – як не помилитися з вибором марки (моделі), якого класу машину купити і як це зробити, щоб не переплатити через недосвідченість, не стати жертвою численних автошахраїв тощо?

Ажіотаж навколо автомобільного ринку порівняний хіба, що з ринком нерухомості - і там, і там обертаються мільярдні кошти і, як наслідок, завжди перебувають охочі заробити, м'яко кажучи, не зовсім праведним шляхом на чужих недосвідченості, неуважності, неінформованості, наївності і навіть дурості. жадібності, чого гріха таїти.