З’ясуймо, навіщо потрібно вміти стартувати на автомобілі в гору. Зрозуміло, що дороги не завжди рівні: підйоми, спуски. Навіть на візуально горизонтальній ділянці можна побачити нерівності: купини, ямки, трамвайні рейки тощо. Такі нерівності дороги також можуть впливати на якість рушання автомобіля, змушуючи його скотитися назад.
Утім, як би дивно це не звучало, вміти стартувати в гору потрібно не для того, щоб стартувати в гору.
Щоб рушити на схилі, можна застосовувати метод «старту з ручника » або спосіб «підвисання», якого навчає переважна більшість інструкторів (ми ще поговоримо про цей спосіб нижче). Все це, безумовно, чудово. Втім, є й негативний момент у таких стартах у гору. Дуже часто в реальних дорожніх ситуаціях від моменту ухвалення рішення «Все, рушаймо!» до моменту «Рушаймо!» зазвичай минає дві-три секунди, а то і більше. При цьому послідовність подій наступна: у кращому випадку автомобіль стоїть перед світлофором, горить червоне світло. Коли загоряється зелене світло, за дві-три секунди автомобіль починає рух. Світлофор горить зеленим світлом близько 25-30 секунд. Цього часу цілком достатньо, щоб неквапливо виконати всі необхідні дії і почати рух. Іноді сусіди по дорозі можуть обуритися, «подудіти» (що, до речі, зовсім не додає водію-початківцю спокою), проте автомобіль все-таки якось рушить.
Ситуація складається зовсім по-іншому, якщо автомобіль стоїть на нерегульованому перехресті, перед ним знак «Дати дорогу», а головною дорогою рухається щільний потік — таке часто відбувається в години-пік, коли всі прямують на роботу або з роботи. Також вам потрібно не просто перетнути це перехрестя по прямій, а повернути ліворуч (рис. 3.16) — у цьому випадку поступатися потрібно абсолютно всім! І ось за таких обставин ключовим моментом є своєчасність старту. Дуже часто можна спостерігати ситуацію, коли людина стоїть на нерегульованому перехресті: якщо раптом виникає «зазор », яким можна було б скористатися для проїзду, вона розуміє, що час рушати, і починає стартувати, але часу, який витрачається на це, багато, й інші автомобілі вже встигають під’їхати і перекрити дорогу. Отже, для водія виникає стресова ситуація. Зазвичай водії коментують це так: «Я тількино починаю рухатися, а тут вже підлетіли!..» Зазвичай подальші події розгортаються так, що водій, проґавивши одну, другу, третю «кишені», перехрестившись, в кращих традиціях японських камікадзе просто їде... Саме тому відбувається багато дорожньотранспортних пригод на перехрестях: водіїпочатківці просто хочуть залишити перехрестя якомога швидше, намагаючись замінити своєчасний старт різким стартом. Після ухвалення рішення про те, що потрібно рухатися, людина налаштовується на старт, витрачаючи на це якийсь час, а потім намагається якось компенсувати цю затримку більш різким стартом.
Отже, старт у гору, як це не дивно, потрібен навіть не тоді, коли доводиться рушати на схилі. Старт у гору необхідний, насамперед, для того, щоб, керуючи трьома педалями (зауважте: не ручником і не завчасним підведенням зчеплення), людина могла рушити відразу ж, щойно в її голові виникне команда: «Рушаймо!».
Щоб навчитися стартувати в гору, потрібно витратити близько 40 хвилин роботи на схилі. Гірка повинна бути достатньою для того, щоб автомобіль починав самостійно котитися відразу ж після відпускання педалі гальма, але при цьому це не повинна бути занадто крута гірка (гадаю, градусів 10-15 цілком достатньо). Крім того, дорога на такому схилі повинна бути досить довгою і широкою (рис. 3.17), щоб вам ніхто не завадив (і, звісно, ви також нікому не повинні заважати).
На навчальних майданчиках є естакади, або так званий «клин» (рис. 3.18), на який потрібно заїхати, «відвиснути» і з’їхати. Звичайно ж, можна опановувати старт у гору і на таких спорудах, але вони не зовсім придатні, оскільки дуже короткі, а наше завдання не просто навчитися стартувати фактично, а, по-перше, саме тоді, коли треба; по-друге, з тим прискоренням, яке потрібно, і, по-третє, так, щоб будь-якої миті припинити цей старт, якщо раптом виявиться, що ситуація радикально змінилася.
Отже, ми з вами вирушаємо на якусь досить широку дорогу на затяжний гірці. В ідеалі, якщо на правому боці цієї дороги не заборонено паркування (немає автівок і можна зупинятися на будь-який час і без особливого ризику, в разі потреби скочуватися заднім ходом, нікому при цьому не заважаючи). Про те, як під’їхати до бордюру, поговоримо згодом, коли обговорюватимемо способи паркування автомобіля. Наразі ж у цьому вам допоможе ваш інструктор. Сантиметрів 20-30 від бордюру буде цілком достатньо для того, щоб компенсувати можливі похитування керма, що неминуче виникають при старті автомобіля в гору (зазвичай учні так зосереджуються, що готові відірвати кермо).
Що ж, власне, потрібно для старту в гору?
Оскільки часу на старт витрачається мало, а виконати потрібно багато дій, то ставитися до цієї вправи варто як до заучування скоромовки. Якщо ви колись вчили скоромовки, то знаєте, що спочатку їх потрібно промовляти повільно, потім трохи швидше, потім ще швидше і зрештою зовсім швидко. Якщо ж почати говорити скоромовку швидко відразу ж, то багато букв, а то й цілі слова будуть просто мінятися місцями й вийде повна нісенітниця. Так само з опановуванням старту в гору: спочатку ви повинні навчитися робити все повільно, а потім, поступово нарощуючи темп, довести швидкість виконання всього процесу до максимально можливої.
Оскільки всі дії лівою і правою ногами виконуються одночасно, скористаємося наступною таблицею для докладного опису процесу старту в гору (див. табл. нижче).
| Увімкнена перша передача | |||
|
|
Ліва нога | Права нога |
|
| Вихідне положення для старту в гору | Педаль зчеплення в підлогу | Натиснута педаль гальма |
 Малюнок 3.19 |
| Крок 1 | Педаль зчеплення піднімається, проходячи вільний хід, і сповільнюється в точці «підхоплення» (початку спрацьовування зчеплення) | Педаль гальма КИНУТА, нога від разу ж переноситься на педаль газу, натискаючи її на 35 мм (приблизно 1500 об/хв) |
 Малюнок 3.20 |
| Якщо на цьому етапі все зроблено правильно, автомобіль буде якусь мить легко стояти на місці навіть на ухилі | |||
| Крок 2 | Щойно вухо почуло, що оберти двигуна почали збільшуватися, педаль зчеплення піднімається до рівня ПАУЗИ (до початку падіння обертів) | Педаль газу постійно утримується натиснутою на 35 мм (приблизно 1500 об/хв) |
 Малюнок 3.21 |
| На цьому етапі обидві ноги завмирають! Автомобіль плавно і красиво починає рухатися вперед | |||
| Крок 3 | Коли автомобіль легко попрямує (ПАУЗА може займати понад три секунди — все залежить від крутизни гірки й обертів двигуна), педаль зчеплення повністю відпускається | Педаль газу плавно дотискається (до 25003000 об/хв), автомобіль на першій передачі розганяється до 20~25 км/год |
 Малюнок 3.22 |
Ліва нога в три підходи відпускає зчеплення, а права нога, відпускаючи гальмо, в два підходи натискає газ. Отже, і ліва нога робить три дії, і права нога робить три дії. І все це відбувається СИНХРОННО!
Наше завдання не зірватися просто вперед і не вдаритися в автомобіль, що стоїть попереду (якщо, наприклад, рух відбувається в заторі на схилі), і не покотитися назад, щоб впертися в задній автомобіль. Отже, навіть якщо ви не вдаритеся в задній автомобіль, а просто покотитеся в його бік, водій цього автомобіля почне щосили сигналити. Чи додасть вам це спокою? Чи будете ви здатні холоднокровно продовжувати старт далі? У заторах на затяжних підйомах за таких умов водій або «вбиває» зчеплення, або в нього нервовий зрив, або, нарешті, навчається рушати в гору.
Якщо ви станете десь подалі й простежите за таким затором, то побачите, що дуже багато автомобілів котяться назад, а також щосили «гарчать» двигуном. І ті, й інші водії не справляють враження професіоналів.
Отже, знаючи, які дії повинні виконуватися різними ногами, дуже корисно покроково розглянути кожний окремий елемент, щоб зрозуміти, як усе це відбувається, тобто проговорити скоромовку повільно.
Дуже часто рушання в гору дається багатьом учням лише з другої-третьої спроби. Звичайно, дуже добре, якщо це так. Утім, я вважаю, якщо ви зробили старт у гору 150-200 разів, то точно навчилися цього. І коли згодом ви залишитеся наодинці з реальною дорогою і реальними сусідами по дорозі, то неодмінно впораєтеся із ситуацією. Якщо ви рушили з інструктором два-три рази й увірували в те, що ви великий молодець, то будь-яка стресова ситуація «виб’є вас із колії», і зрештою гірка може стати дуже серйозним випробуванням.
Усвідомивши, що саме потрібно робити, і напрацювавши відповідні навички, ви подолаєте будь-які перехрестя, будь-які вузькі місця і будь-які паркування як на ухилі, так і на горизонтальних ділянках.
Отже, поговоримо про вправи, які корисно виконувати, щоб добре опанувати старт у гору. Основна проблема, з якою стикаються водії-початківці при старті в гору, полягає в тому, що для переважної більшості слово «акуратно» є синонімом слова «повільно», а слово «швидко» є синонімом слова «різко». Тобто, коли ми дбайливо, м’яко і потихеньку піднімаємо зчеплення на горизонтальній ділянці, то, оскільки автомобіль не скочується назад, виходить плавний і красивий старт. Коли ж ми намагаємося зробити це швидко, то нога зазвичай «проскакує» на значно більшу відстань, ніж це потрібно. З власного досвіду можу сказати, що якщо стартувати на горизонтальній ділянці за секундоміром й укладатися при цьому десь у півтори секунди, то жодних проблем зі стартом в гору не буде. Якщо людина зосереджена саме на старті, а не на скочуванні назад, то автомобіль буде просто рухатися вперед. Отже, перший і найбільший секрет старту в гору полягає в тому, щоб ігнорувати скочування назад і просто виконувати всі потрібні дії, щоб змусити автомобіль рухатися, ніби він на горизонтальній ділянці.
Звичайно ж, сказати просто, а зробити — значно складніше. Тому доводиться виконувати цілу низку підготовчих вправ, розподіливши весь процес старту на елементарні кроки.
Перша вправа, яку потрібно виконати на схилі, — це так зване «підвисання ». Якщо вам вдасться виконати цю дію, повторювати її знову не потрібно! Застосовувати такий прийом у звичайній дорожній ситуації просто неправильно, оскільки, поперше, це відволікає увагу, а подруге, розтягує час старту на нескінченно довгі секунди (хоча, на жаль, багато інструкторів саме метод «підвисання» для старту в гору викладають як єдиний і тому незамінний).
1. Утримуючи натиснутими педалі зчеплення і гальма, вмикаємо першу передачу.
2. Утримуючи педаль гальма, піднімаємо педаль зчеплення до появи легкої вібрації.
3. Фіксуємо ліву ногу в цьому положенні і просто кидаємо педаль гальма.
Дякувати Богові! Автомобіль стоїть на місці й не скочується назад навіть на холостих обертах (рис. 3.23)!
Повторіть вправу, але тепер піднімайте педаль зчеплення одним швидким, але точним рухом, немов підчепивши автомобіль на гачок, щоб він нікуди не котився. Ключовий момент у цій дії — підняття педалі повинно бути швидким, але дуже точним, тобто потрібно зупинити педаль не вище, ніж необхідно, інакше автомобіль заглухне. Щоб відпрацювати такий рух, потрібно синхронно з вихідного стану (педаль зчеплення в підлозі, педаль гальма натиснута, увімкнена перша передача) «підсмикнути» обидва носки ніг, фіксуючи ліву ногу в точці вібрації (для цього потрібно запам’ятати це положення, піднімаючи для початку педаль зчеплення повільно), а праву ногу взагалі прибираючи з педалі гальма. Треба примудритися зробити так, щоб після виконання цих дій автомобіль не рушив з місця.
У встановленому положенні можна постояти секундудві (більше не потрібно), а потім також різко витиснути лівою ногою зчеплення, а правою — натиснути на гальмо. Можливо, при цьому автомобіль трохи хитнеться.
Виконайте таку вправу 1020 разів.
Якщо вам кілька разів поспіль вдасться абсолютно чітко «підхопити» автомобіль і утримати його на місці, при цьому не заглухнувши і не скотившись назад, — ви навчилися швидко підводити ліву ногу в точку «підвисання», а праву ногу звільняти для виконання подальших дій.
Наступна вправа дещо ускладнює попереднє завдання.
1. Коли зчеплення було «підхоплено», а права нога звільнилася, за час, поки автомобіль «підвисає» на холостому ходу двигуна, перекладіть праву ногу на педаль газу і спокійно, неквапливо додайте легкого газу (15002000 об/хв).
2. Щойно ваше вухо почуло, що мотор «прокинувся» і автомобіль готовий до руху, підніміть педаль зчеплення ще на 3~5 мм.
Дуже важливо: не відпускайте зчеплення, а лише переведіть його в стан ПАУЗИ.
Після цього автомобіль почне рухатися вперед (рис. 3.24).
Отже, спочатку вам потрібно «підвиснути» на холостому ходу, а потім «розбудити» двигун, щоб автомобіль рушив.
3. Оскільки гірка у нас не нескінченна, немає сенсу рухатися занадто далеко: проїхавши 3~5 метрів, потрібно знову витиснути зчеплення і натиснути на гальмо, після чого повторити вправу спочатку.
Далі ми знову ускладнюємо завдання.
1. Коли ліва нога вже потрапила в точку «підвисання», одночасно потрібно примудритися кинути гальмо і перенести праву ногу в положення «легкого газу» одним рухом.
Тобто потрібно тупнути по педалі газу, втопивши її на ті самі 3~5 мм для отримання 1500~2000 об/хв. Зробити це потрібно максимально швидко і без будьяких пауз — нога кидає гальмо і відразу ж натискає на газ (рис. 3.25). Виконати це досить складно, але є маленька хитрість, яка стане вам у пригоді. Перш ніж стартувати, можна сильніше натиснути на гальмо.
У чому сенс цієї дії? Напевно ви знаєте, що як би швидко не натискалася педаль гальма, все одно мине час до початку спрацьовування гальмівних механізмів. Так само після відпускання педалі гальмівна система не миттєво повертається у вихідне положення, тому можна скористатися цим запасом часу, поки автомобіль, який утримують ще не розблоковані гальма, стоятиме на місці.
2. Виконайте 10~20 стартів із довжиною проїзду 1,52 метри. Якщо вам вдалося кинути гальмо і за час подальшого підйому зчеплення зробити легкий газ, то час «підвисання» на холостому ходу скоротиться. Набувши такої навички, можна дозволити собі стартувати на більш крутому підйомі.
Перейдемо до наступного рівня складності. До цього ви рушали з місця, а потім знову зупинялися, тобто використовували для зупинки педаль гальма (зауважте, нічого нового не відбувається — ви просто виконуєте стартзупинку, але не на горизонтальній, а на похилій поверхні). Наступне ваше завдання: «підштовхнувши» автомобіль, вам треба витиснути зчеплення, відпустити газ і дозволити автомобілю почати самому зупинятися. За законами природи, автомобіль із витиснутим зчепленням якийсь час рухатиметься за інерцією, а потім, якщо нічого не зробити, сповільниться, зупиниться й, зрештою, покотиться назад.
Ключовий момент полягає в наступному:
1. Коли ви «штовхнули» автомобіль і він рушив уперед, вам необхідно відпустити газ і витиснути педаль зчеплення, при цьому гальмо НЕ задіюється.
2. За мить до повної зупинки потрібно знову підняти педаль зчеплення з додаванням газу, синхронно потрапивши обома ногами в потрібні точки.
3. ДОЗВОЛИВШИ АВТОМОБІЛЮ ЗУПИНИТИСЯ, АЛЕ НЕ ДОЗВОЛИВШИ ПОКОТИТИСЯ НАЗАД, знову необхідно «підштовхнути» його вперед.
4. Проїхавши 2~3 метри, повторіть ті самі дії, дозволивши автомобілю зупинитися, не задіявши гальм, але не давши покотитися назад, знову «підштовхніть» автомобіль для подальшого руху (рис. 3.26).
5. Повторіть цю вправу також не менше 20 разів.
Тепер, коли ви засвоїли черговий етап, можете похвалити себе, але і це ще не межа. Продовжуємо ускладнювати завдання далі.
Повторіть попередню вправу ще кілька разів, але тепер довжина проїзду повинна становити не 2~3 метри, а 20~30 см (рис. 3.28).
На самому початку ви «підвисали», піднімаючи педаль зчеплення і відпускаючи педаль гальма, при цьому автомобіль стояв на місці. Мета наступної вправи — зробити те саме, але вже використовуючи педаль газу (рис. 3.29). Отже, при підвищенні обертів двигуна педаль зчеплення теж потрібно підняти вище, щоб утримувати баланс (згадайте одне з перших занять: більше газу — вище зчеплення). На тлі мінімально можливого, але стійкого газу треба зробити так, щоб автомобіль стояв.
Саме такий баланс стане вам у пригоді завжди і скрізь. Річ у тому, що, кидаючи гальмо і піднімаючи зчеплення, ми додаємо газу так, ніби рухаємося, але зчеплення піднімається не на висоту руху, а на висоту, за якої при цьому газі автомобіль стоїть на місці. Якщо вам вдається «зависнути» на тлі такого стійкого газу (також довго не потрібно — секундудві, не більше, щоб не спалити зчеплення), то у вас виникне та сама початкова точка «підвисання», після якої можливий миттєвий старт з місця. Отже, ЗАВЖДИ І СКРІЗЬ, НА БУДЬ-ЯКОМУ ПЕРЕХРЕСТІ, ПОТРІБНО СТАРТУВАТИ ТАК, НІБИ ВАШ АВТОМОБІЛЬ СТОЇТЬ НА СХИЛІ. СПОЧАТКУ ВИ ДО ОСТАННЬОГО УТРИМУЄТЕ ГАЛЬМО, А ПОТІМ, ВІДРАЗУ ПІСЛЯ УХВАЛЕННЯ РІШЕННЯ ПРО ПОЧАТОК РУХУ, «ПІДВИСАЄТЕ» ЗЧЕПЛЕННЯМ І ГАЗОМ І ЛИШЕ ПІСЛЯ ЦЬОГО ПОСТУПОВО РОЗВИВАЄТЕ СТАРТ. Ніколи не дозволяйте собі зірватися з місця з пробуксовкою! Така звичка не доведе до добра.
Чергова вправа, яку вам належить виконати, полягає в наступному:
«Підвиснувши», проїхати вперед 10~15 см і знову «підвиснути», після чого знову проїхати 10~15 см і знову «підвиснути» (рис. 3.30). Усього потрібно виконати 5~6 подібних «підштовхувань».
Зауважте: використовувати при цьому гальмо не потрібно взагалі!
Як це зробити?
1. Зі стану «підвисання» при легкому газі й дещо піднятому зчепленні (автомобіль стоїть на місці) вам потрібно трохи додати газу і підняти педаль зчеплення, змушуючи автомобіль рушити вперед, і пройти ті самі 10~15 см.
2. Після цього ви різко втискаєте педаль зчеплення вглиб, виходячи із зони спрацьовування зчеплення (але не в підлогу!), і відпускаєте педаль газу.
3. Вже наступної миті ви, не розмірковуючи, знову додаєте легкого газу і піднімаєте педаль зчеплення до точки «підвисання». Отже, натискання педалі зчеплення дозволить автомобілю зупинитися, а повторний підйом педалі не дозволить йому скотитися назад.
Набувши навички руху на «підвисання», ви вбиваєте не двох, а відразу дюжину зайців!
Поперше, ви навчитеся стартувати вчасно.
Подруге, ви не будете скочуватися назад.
Потретє, ваш старт буде дозованим, тобто ви ніколи не «доженете» автомобіль, що стоїть попереду.
Почетверте, ви навчитеся «крастися» ледьледь, що стане в пригоді при паркуванні або якщо на регульованому перехресті потрібно буде «підповзти» до краю проїзної частини в умовах недостатньої видимості. Дуже часто буває так, що навчання в автошколах закінчується на тому, що водійпочатківець або стоїть, або їде. Наше ж завдання полягає в тому, щоб навчитися переміщати автомобіль уперед або назад рівно на стільки, на скільки потрібно, і робити це маленькими кроками, буквально по 10~15 см.
Поп’ яте, ви навчитеся рушати на слизькому покритті. Якщо ви дозовано працюєте зчепленням і підводите до ведучих коліс мінімально можливий крутний момент від двигуна, якого буде недостатньо для пробуксовки, то ви зможете впевнено стартувати на снігу, льоду, мокрій траві, гравії, слизькому підйомі тощо.
По-шосте, пом’якшується робота при перемиканні передач. Водій, який уміє стартувати в гору, дуже м’яко і впевнено перемикаючи передачі, змушує автомобіль рухатися плавно і рівномірно (без ривків).
По-сьоме, якщо ви вмієте стартувати в гору, ваш старт буде доведений до автоматизму. Відповідно, у вас з’являється більше часу на бачення і на відстеження ситуації при проїзді складних ділянок (наприклад, перехресть або обмежених проїздів). У цьому випадку ноги працюватимуть самостійно і без вашої участі.
По-восьме, якщо ви вмієте стартувати в гору — ваші ноги здатні переміщатися з високою швидкістю, а головне, з точністю, завдяки чому ви можете швидко адаптуватися до будь-якого іншого автомобіля. Дуже часто можна спостерігати, що людина, яка вже змінила три-п’ять автомобілів, коли сідає в будь-яку іншу автівку, то рухається вільно. А водій-початківець зазвичай скаржиться: «Почекайте, а в моєму-то автомобілі не так...».
Старт у гору є головною навичкою, яка життєво необхідна для якісного водіння автомобіля. Йдеться не про те, щоб просто змусити автомобіль рухатися вгору по схилу, — старт повинен бути дозованим і виконуватися щонайменше в два етапи: спочатку «підвиснув», переконався, що автівки, які попереду, поїхали, а потім продовжив рух. Отже, ми дуже дбайливо «підхоплюємо» автомобіль і переміщаємо його вперед.
Для отримання сертифіката, збереження прогресу та подальшого навчання на нашому ресурсі рекомендуємо ввійти або зареєструватися.
2 мегабайти.