Main sections

3.1. Процедура розгляду справи про адміністративне правопорушення

Учасники дорожнього руху зобов’язані знати й неухильно виконувати вимоги Правил дорожнього руху. Це вкрай важливо для безпеки на дорозі. Часто стається так, що водії транспортних засобів навмисно або через необережність не виконують правил. Такі ситуації називаються адміністративними правопорушеннями, за них передбачена відповідальність згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Адміністративні правопорушення вимагають своєчасного, всебічного, повного й об’єктивного з’ясування обставин справи, владнання її точно відповідно до закону, а також виявлення причин і умов, які призвели до їхнього скоєння, для запобігання таким правопорушенням.

Обов’язок розгляду адміністративних правопорушень, пов’язаних із дорожнім рухом, покладено на патрульних поліцейських. Перш ніж з’ясовувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винен водій, чи підлягає воно адміністративній відповідальності, працівник поліції зобов’язаний назватись (а за потреби — показати посвідчення).
Далі він оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягується до адміністративної відповідальності, пояснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їхні права й обов’язки. Потому заслуховуються показання осіб, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази й розглядаються клопотання .

Роз’яснення прав і обов’язків водієві

Поліцейський у розгляді справи зобов’язаний ознайомити водія зі статтею 63 Конституції України, статтями 268, 289, 307, 308 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

• Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право ознайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, надавати докази, заявляти клопотання; у розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця в галузі права, який за законом має право надавати відповідну допомогу. Справа про адміністративне правопорушення розглядається у присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
• Порушник має сплатити штраф не пізніше як за 15 днів від дня вручення йому постанови про накладення штрафу.
• У разі несплати вчасно з боку правопорушника штраф стягується в подвійному розмірі.
• Постанову про адміністративне правопорушення можна оскаржити.

Докази

Докази — це будь-які фактичні дані, на підставі яких поліцейський установлює наявність або відсутність правопорушення, винність у його скоєнні та інші обставини, що мають значення для правильного владнання справи.

Клопотання

Цей термін означає офіційне прохання. За допомогою клопотання можна «попросити» поліцейського, який розглядає справу, про будь-які потреби, пов’язані зі справою. Наприклад, це можуть бути прохання про перенесення розгляду справи через вагомі причини, прохання залучити додаткових свідків або взяти до уваги будь-яку інформацію, пов’язану з розглядом справи. Заявити клопотання можна в усній або письмовій формі.

Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, працівник поліції виносить постанову, заповнює відповідний бланк, оголошує рішення і вручає копію водієві. Постанова має містити:

1. прізвище, ім’я й по батькові поліцейського, який виніс постанову;
2. дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення;
3. відомості про особу, щодо якої розглядається справа (прізвище, ім’я й по батькові, дата народження, місце проживання чи перебування);
4. відомості про транспортний засіб, який було зафіксовано на мить учинення правопорушення (марка, модель, номерний знак);
5. дані про технічний засіб, за допомогою якого було зроблено фото чи проваджено відеозапис;
6. розмір штрафу й порядок його сплати;
7. інформацію про правові наслідки невиконання постанови і порядок ї ї оскарження;
8. відривну квитанцію із зазначенням реквізитів і можливих способів сплати штрафу.

У жодному разі не підписуйте порожнього бланка постанови!

Якщо адміністративне правопорушення незначне, поліцейський може звільнити порушника від адміністративної відповідальності й обмежитись усним зауваженням.

Підсумуймо:
Навіть якщо зупинка автомобіля була здійснена через правопорушення, то обміркуйте цю ситуацію спокійно й неупереджено. Найчастіше причинами можуть бути необережність, незнання чи нерозуміння дорожньої обстановки, неуважність, зайва самопевність або емоційний фактор. Щоб це з’ясувати, треба зібрати всю необхідну інформацію, докази, зрозуміти, які обставини могли стати причиною, й дійти справедливого рішення, яке допоможе запобігти подібним порушенням у майбутньому.

3.2. Оскарження постанови

Постанова щодо справи про адміністративне правопорушення. Порядок оскарження

Радимо спробувати оскаржити постанову, навіть якщо ви не певні успіху. Скарга автоматично зупиняє її втілення. До того ж за час, належний для розгляду скарги, ви зможете зібрати потрібну суму для сплати штрафу в разі винесення рішення не на вашу користь.
Хай там як, а ви отримуєте досвід захисту своїх інтересів. Тепер докладніше про сам документ «Постанова щодо справи про адміністративне правопорушення».
Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа, в нашому випадку поліцейський) виносить постанову щодо справи.

Згідно з КУпАП, постанова має містити:

• найменування органу (прізвище, ім’я й по батькові, посаду урядовця), який виніс постанову;
• дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення;
• відомості про особу, щодо якої розглядається справа (прізвище, ім’я й по батькові (за наявності), дату народження, місце проживання чи перебування);
• відомості про транспортний засіб, який зафіксовано на мить скоєння правопорушення (марка, модель, номерний знак);
• інформацію про технічний засіб, за допомогою якого було здійснено фотографування чи відеозапис (якщо такі здійснювалися);
• опис обставин, установлених при розгляді справи;
• зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за це адміністративне правопорушення;
• рішення стосовно справи;
• розмір штрафу й порядок його сплати;
• зазначення правових наслідків невиконання адміністративного стягнення й порядок його оскарження;
• відривну квитанцію із зазначенням реквізитів і можливих способів сплати адміністративного стягнення у формі штрафу.

Постанову щодо справи про адміністративне правопорушення підписує урядовець, який розглянув справу.

Час оскарження постанови

Відповідно до КУпАП, ви маєте право оскаржити постанову про адміністративне правопорушення впродовж 10 днів від часу, коли її винесли.

Якщо ви з поважних причин пропустили час, упродовж якого можна було подати скаргу, то його може поновити суд. Для цього прикладіть до позову клопотання про поновлення часу оскарження чи вкажіть це безпосередньо в позові, а також зазначте поважну причину пропуску (хвороба, відрядження тощо) і додайте копію лікарняного листа, посвідчення про відрядження тощо.

Документи для оскарження постанови

• Грамотно складена позовна заява.
• Копія постанови щодо справи про адміністративне правопорушення.

Хто може оскаржити постанову

• Особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності.
• Адвокат або правозахисник особи, залученої до відповідальності.
• Потерпілий.

Способи оскарження постанови

КУпАП передбачає два варіанти оскарження:

1. Оскарження постанови в організації або в особи, якій підпорядкований працівник поліції, котрий виніс цю постанову (керівник міської, районної, обласної поліції тощо), Цей спосіб оскарження не найефективніший, оскільки часто керівництво захищає своїх підлеглих і воліє «не помічати» їхніх порушень.
2. Оскарження постанови в суді (докладніше в розділі «Звернення до суду»), Цей спосіб найпоширеніший і найдієвіший. Адміністративна позовна заява подається до районного, районного в місті, міського суду. Ви маєте право подати позов:

1. За місцем свого проживання.
Вам треба надати копію паспорта чи іншого документа, в якому вказано місце реєстрації (прописки), зі штампом про реєстрацію.
2. За місцем служби відповідача.
Позовна заява подається до суду за розташуванням підрозділу поліції, в якому працює поліцейський, котрий виніс постанову, оскільки він урядовець, і його юридичною адресою є адреса підрозділу поліції міста (району).
3. За місцем фактичного проживання.
Якщо ви проживаєте не за місцем прописки (реєстрації), то можете подати позовну заяву за місцем фактичного проживання. У цьому разі надайте судові докази свого проживання саме за цією адресою: вкажіть у позовній заяві свідків, які можуть це підтвердити.

Після отримання вашого позову вас викличуть до суду на засідання (їх може бути кілька). Після розгляду справи суд оголошує постанову, якою або задовольняє ваші позовні вимоги, або відповідає відмовою. Якщо суд відмовив, ви мусите сплатити штраф у банку.

Відповідно до статті 288 КУпАП, особа, яка оскаржила постанову щодо справи про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита.

Способи подання скарги

1. Особисто доставити до того органу, який її розглядатиме.
2. Надіслати поштою рекомендованим листом із повідомленням.

Основні вимоги до документів, а також порядок звернення водія до суду викладені в розділі «Звернення до суду»

Важливо
Час пересилання листа не входить у 10 днів, наданих на оскарження. Підтвердженням того, що терміни не порушені, є штемпель на поштовому конверті і квитанція про надсилання листа (збережіть її).

3.3. Звернення до суду

Документи, потрібні для звернення до суду

1. Позовна заява

Позовна заява — це документ, який засвідчує звернення до суду по захист порушеного права чи законних інтересів.

Форма і зміст позовної заяви обумовлені Кодексом адміністративного судочинства України:

• У позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору і їхнє обґрунтування.
• Позовну заяву подає в письмовій формі позивач або особа, якій закон надає право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
• Позовну заяву можна скласти, заповнивши бланк позову, який надає суд.
• На прохання позивача службовець апарату адміністративного суду може надати допомогу в оформленні позовної заяви.

Позовна заява має містити:

• найменування суду першої інстанції, до якого подають заяву;
• прізвища, імена й по батькові сторін та інших учасників справи, їхнє місце проживання чи перебування, поштовий індекс, реєстраційний номер облікової картки платника податків (за його наявності) чи номер і серію паспорта для фізичних осіб — громадян України, номери засобів зв’язку, адреси чи адреси електронної пошти (якщо позивач має такі відомості);
• суть позовних вимог і опис обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до кількох відповідачів — суть позовних вимог щодо кожного з відповідачів;
• якщо позовну заяву подає особа, звільнена від сплати судового збору відповідно до закону, в ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору;
• перелік документів та інших матеріалів, які додаються (копії протоколу, постанови, схема ДТП, фото-, відеоматеріали тощо).

Постанова про стягнення штрафу набирає законної сили після закінчення часу оскарження. Це означає, що ви не зобов’язані сплачувати штраф до закінчення розгляду справи в суді.

2. Копія протоколу про адміністративне правопорушення й копія постанови про адміністративне правопорушення, якщо постанову на місці виніс поліцейський

3. Документ, який підтверджує сплату судового збору

При зверненні до адміністративного суду з позовом заявник має сплатити судовий збір. Розмір судового збору визначено статтею 4 Закону України «Про судовий збір».

4. Якщо заяву подає представник — довіреність або інший документ, який підтверджує його повноваження

Позовну заяву з доданими документами подають до суду у трьох примірниках. Перший примірник призначений для суду, другий надішлють відповідачу, а третій залишиться у вас із позначкою суду про прийняття позовної заяви.

Якщо позовна заява не відповідає вищезазначеним вимогам, відсутні документи, що додаються, або не сплачено судовий збір, суд виносить рішення про «залишення заяви без руху» і дає позивачу час для усунення недоліків.

Радимо звернутися по допомогу до фахівця, який допоможе вам грамотно скласти позовну заяву.

Дії в суді

Після прийняття позовної заяви суд назначить дату розгляду вашої справи. Вам мають надіслати повістку, в якій буде вказана дата розгляду справи, на пошту або передати ї ї суть телефоном, факсом, електронною поштою. Радимо також самостійно уточнити цю інформацію в канцелярії суду, оскільки поштові повідомлення можуть прийти із запізненням або не прийти взагалі.

На офіційному сайті Судової влади України ви можете самостійно знайти свою заяву і стежити за перебігом її розгляду. Для цього треба обрати розділ «Стан розгляду справ» у наданій формі, вказати регіон, найменування суду, будь-яку сторону справи й натиснути «Пошук».

Під час судового засідання суд ознайомиться з матеріалами справи, вислуховує думки і розглядає докази кожної зі сторін. Поясніть судді, чому ви не згодні з обвинуваченнями проти вас, а також попросіть розглянути всі зібрані докази. Якщо ви маєте свідків, котрі можуть підтвердити ваші слова, попросіть суддю викликати свідків для дачі показань.

Основні запитання, які ставить суддя

Запитання: Чи підтримуєте ви свій позов?
Відповідь на це запитання має відображати згоду з вимогами на вашу заяву.
Рекомендована відповідь: Так, позов підтримую цілком.
Запитання: Чого ви прагнете від суду?
У позовній заяві ви вказали вимоги, наприклад скасувати протокол і постанову.
Рекомендована відповідь: Прошу суд задовольнити мої вимоги за позовом у повному обсязі. (Або процитуйте свої вимоги, зазначені в заяві).
Запитання: Які ви маєте докази?
Пам’ятайте, що в адміністративній справі обов’язок доводити вашу вину покладається на відповідача, якщо він заперечує ваш позов.
Рекомендована відповідь: Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, доводити мою провину повинен відповідач, якщо він не згоден із вимогами позову.
Запитання: Що у свідченнях інспектора спричинило вашу незгоду?
Ваша незгода цілком відображена в позовній заяві. Ви можете ще раз усно розповісти, як усе було, чи просто послатися на свій позов.
Рекомендована відповідь: Усі претензії відображені у моїй позовній заяві.
Запитання: Ви раніше порушували Правила дорожнього руху?
Це запитання жодного стосунку до справи не має, тому згадувати якісь подробиці ви не зобов’язані.
Рекомендована відповідь: Оскільки я завжди дотримувався Правил дорожнього руху, вважаю звинувачення проти себе необґрунтованим, тому я і звернувся до суду з цим позовом.

Підсумкова частина судового розгляду

Після розгляду всіх обставин і поданих доказів суд виносить рішення щодо ваших вимог.

Існує кілька варіантів винесеного рішення:

1. Позов задоволено цілковито.
   Це означає, що суд визнає вашу правоту.
2. Позов задоволено частково.
   Зазвичай у таких ситуаціях суд може переглянути суму накладеного на вас штрафу чи повернути адміністративний протокол на перегляд до поліції.
3. Позову не задоволено.
   Суд може не підтримати ваших вимог і в такому разі винесе рішення про незадоволення вашого позову. Це рішення означає, що суд згоден із протоколом про правопорушення і вважає правомірним винесення постанови про стягнення штрафу.

Згідно з КАСУ, ви маєте право подати апеляцію. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції (місцевий адміністративний суд) подається впродовж 30 днів від дня ї ї озвучення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Поради

Поліцейський

Кожна винесена постанова працівника поліції має бути обґрунтованою й доведеною. Пам’ятайте, що згідно із законодавством обов’язок доводити вину водія покладається на поліцейських. Перш ніж винести ухвалу, поміркуйте: якщо водій вирішить оскаржити постанову, яку ви винесли, чи вистачить вам доказів, щоб підтвердити його провину в суді.

Водій

Не варто боятися відстоювати свої інтереси в суді. Суд — це орган, який вирішує спір між вами й поліцейським. Своїм зверненням до суду ви поставили під сумнів дії працівників поліції, і саме поліцейський повинен захищати свою позицію. Пам’ятайте, головний принцип законодавства України полягає в такому: вина будь-якого громадянина, обвинуваченого у правопорушенні, має бути доведена всебічно й повно. Ви не зобов’язані доводити, що не порушували. В цьому виді судового розгляду обов’язок доводити вашу вину покладається на поліцейських, і всі сумніви тлумачаться на вашу користь. Це і є відомий принцип презумпції невинуватості, закріплений у статті 62 Конституції України.F

3.4. Процедура сплати штрафу

Цей розділ варто прочитати, якщо ви згодні з обвинуваченнями поліцейського і тому не вбачаєте сенсу в оскарженні його дій, а факт вашого правопорушення відображено у постанові про притягнення вас до адміністративної відповідальності і стягнення штрафу. Також наведена нижче інформація стане корисною, якщо суд відмовить вам у задоволенні прохання про оскарження постанови. У таких випадках доведеться внести гроші до держскарбниці.

Визначення із законодавства:

Штраф — грошове стягнення, що накладається на громадян і посадових осіб за адміністративні правопорушення у випадках і розмірі, встановлених Кодексом України про адміністративні правопорушення та іншими законами України.

Що потрібно знати про сплату штрафу

1. Термін сплати — 15 днів

Згідно з КУпАП, порушник має сплатити штраф не пізніше ніж через 15 днів від дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови — не пізніше як через 15 днів від дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Якщо штрафу не сплатять вчасно (впродовж 15 днів), постанову про накладення штрафу спрямують для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби (ДВС) за місцем проживання порушника, при цьому у порядку примусового виконання постанови з порушника стягується штраф у подвійному розмірі й витрати на виконання цієї операції.

2. Способи сплати

Існує кілька способів сплати штрафу:

Спосіб 1. У касі банку

Штраф за вчинення адміністративного правопорушення можна сплатити в будь-якій банківській установі України. Там вам нададуть усі потрібні для сплати реквізити. Ви маєте тільки надати постанову. Також реквізити можна дізнатися з таблиці, наведеної далі.

Також реквізити можна дізнатися з таблиці, наведеної нижче.

Банк одержувача: Казначейство України (ЕАП).

Спосіб 2. В електронному кабінеті водія
Треба авторизуватися, вибрати розділ «Перевірка й оплата адміністративних правопорушень».

Спосіб 3. Через термінал поліцейського
Штраф можна сплатити просто на місці порушення за допомогою термінала у працівника поліції. Проте поки що, на жаль, термінали мають не всі працівники поліції.

Спосіб 4. За допомогою терміналів
Банківські термінали розташовані в усіх великих торговельних центрах і супермаркетах, майже всі з них мають розділ сплати штрафів поліції. Також термінали є у відділах управлінь поліції.

Спосіб 5. За допомогою платіжних онлайн-систем
Таких систем безліч. Ми не перелічуватимемо всіх, оскільки в мережі Інтернет ви зможете знайти ту, якої потребуєте.

3.5. Автоматична фіксація порушень ПДР

Порушення ПДР:
Розділ 12 «Швидкість руху».
Покарання:
Стаття 122, частина 1 — штраф 340 грн.
Стаття 122, частина 3 — штраф 680 грн.
Стаття 122, частина 5 — штраф 1445 грн або позбавлення права керування транспортним засобом на 6—12 місяців.

Місця розташування камер по містах України можна подивитись на сайті МВС і Національної поліції

Що таке автоматична система фото-, відеофіксації порушень ПДР?

Система автоматичної фото-, відеофіксації — це дуже складний комплекс, що складається із трьох компонентів:

1. сертифікована, стандартизована відеокамера, система захищеної передачі даних, робоча станція Центру обробки інформації Національної поліції України (НПУ), сервери зберігання інформації;

2. програмне забезпечення, яке здійснює фото-, відеофіксацію, передачу й обробку даних, накладення кваліфікованого електронного підпису оператора на кожен пакет інформації, захищений спільний реєстр даних, моніторинґ роботи операторів і чимало іншого;

3. спеціально навчені працівники поліції, чия кваліфікація дає змогу обробляти інформацію про порушення; вони накладають на кожен пакет інформації персональний кваліфікований електронний підпис (КЕП) і несуть персональну відповідальність за кожен оформлений штраф.

Усі три компоненти — люди, програми і прилади — працюють згідно з чітким, затвердженим Кабінетом міністрів регламентом, що визначає алгоритм і критерії оцінки правопорушення. Таким чином, електронна постанова про адміністративне порушення ПДР має юридичний статус, який є доказом у суді, оскільки пакет інформації містить фотографії транспортного засобу, відеозапис порушення, електронний протокол факту перебування саме цього транспортного засобу саме в цей час і саме в цьому місці тощо.

Як працює система?

1. Камера фіксує перевищення швидкості автомобіля.

2. Інформація передається до Центру обробки даних Національної поліції.

3. Професійний оператор обробляє пакет інформації з використанням баз даних МВС.

Якщо інформація про автівку відсутня в базі даних, посилають запит до архіву, де, можливо, зберігаються потрібні дані в паперовій формі. За відсутності інформації транспортний засіб потрапляє в розробку НПУ як потенційно крадений або з фальшивими номерами.

4. Ухвалена електронна адміністративна постанова про накладення штрафу надсилається власникові транспортного засобу.

Згідно з КУпАП, до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху у разі їхньої фіксації спеціальними технічними засобами, які працюють в автоматичному режимі й мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобами фото- і кінозйомки, відеозапису, притягають власників (співвласників) транспортних засобів.

Що необхідно зробити власнику, якщо автомобілем керує не він?

Радимо вчасно внести відомості про користувача до Єдиного державного реєстру транспортних засобів через:

• територіальні органи з надання сервісних послуг МВС;
• веб-додаток, розміщений на офіційному сайті Головного сервісного центру МВС.

Як водій дізнається про штраф?

Інформацію про накладення штрафу можна отримати:

• на сайті МВС;
• в електронному кабінеті водія на сайті Головного сервісного центру МВС;
• листом через «Укрпошту». Постанову надсилають водієві й доставляють упродовж двох днів. На бланку кожного листа буде наведений QR-код, за яким можна перейти на сайт з будь-якого гаджета.

Перспектива:

• окрема опція в мобільному додатку «Дія», яка надасть користувачеві змогу отримувати push-повідомлення і сплачувати штрафи;
• відповідна опція в IBank.

Розміри штрафів і умови оплати

Згідно з Кодексом про адміністративні правопорушення, сума штрафу становить:

• за перевищення максимальної дозволеної швидкості руху на понад 20 км/год — 340 грн;
• за перевищення максимальної дозволеної швидкості руху на понад 50 км/год — 1700 грн.

Якщо водій сплачує штраф упродовж 10 днів, то отримує 50-відсоткову знижку, тому радимо стежити за інформацією й оперативно реагувати на отриману постанову.

Поради

• Згідно з КУпАП, до адміністративної відповідальності за правопорушення, зафіксовані в автоматичному режимі, притягають власників (співвласників) транспортних засобів. Якщо ви власник автомобіля, проте він перебуває у володінні чи користуванні іншої особи, а штраф прийшов вам, ви маєте право впродовж 10 днів від дня вручення вам постанови про накладення штрафу повідомити орган, що виніс цю постанову, про цю обставину.

На період з’ясування й перевірки цієї обставини виконання постанови про накладення адміністративного стягнення зупиняється до часу встановлення особи, яка вчинила правопорушення.

• Оскаржуйте отриману постанову в суді, посилаючись на рішення Конституційного суду України про те, що положення КУпАП, які стосуються притягнення до відповідальності власників (співвласників) транспортних засобів, визнані неконституційними і втрачають чинність від дня ухвалення Конституційним судом України.
• Якщо ви визнаєте, що вчинили правопорушення, сплатіть штраф упродовж 10 днів і отримайте 50-відсоткову знижку.

3.6. Свідки й поняті

 У провадженні справ про адміністративні правопорушення серед інших осіб можуть брати участь свідки й поняті. Багато хто плутає ці поняття. У цьому розділі ми розглянемо, хто ж такі свідки й поняті.

Свідки

Свідчення мають чимале значення при розгляді адміністративних правопорушень, а також справ, пов’язаних із ДТП, в рамках як адміністративного, так і кримінального діловодства.
Згідно із законодавством, свідком може бути кожна особа, котрій відомі якісь обставини певної справи.
Свідками можуть бути водії й пасажири транспортних засобів (зокрема маршрутних), пішоходи і велосипедисти, випадкові люди, що мали змогу спостерігати ситуацію (з вікна будинку, вітрини магазину тощо).

В яких випадках залучають свідків?

1. Якщо працівник поліції складає протокол про адміністративне правопорушення. Згідно з інструкцією, письмові пояснення свідків (у разі їхньої наявності) додаються до протоколу.
2. Якщо працівник поліції розглядає справу, як свідка також можна опитати потерпілого.
3. Якщо поліцейський на місці зупинки транспортного засобу оглядає водія стосовно стану алкогольного сп’яніння. Згідно з постановою, такий огляд проводять у присутності двох свідків. У разі відмови водія від огляду поліцейський складає протокол також у присутності двох свідків. При цьому як свідків не можна залучати працівників поліції чи осіб, щодо неупередженості яких є сумніви.
   При тимчасовому затриманні транспортного засобу способом його евакуації відповідний акт складає працівник поліції у присутності двох свідків.

Поняті

1. Присутність понятих — це обов’язкова умова при проведенні низки процесуальних дій. Понятих залучає працівник поліції чи уповноважена на те особа. Щодо водія в рамках адміністративного виробництва може відбутися огляд транспортного засобу, особистий огляд чи огляд особистих речей.
Законодавство передбачає присутність понятих при огляді транспортного засобу чи особистих речей, у невідкладних випадках і за відсутності їхнього власника.
При цьому особистий огляд треба проводити за присутності понятих тієї самої статі. Згодом поняті також можуть свідчити при оцінці правильності виконання процесуальних дій із боку поліцейського.

Поради

Поліцейський

Працівник поліції зобов’язаний провести опитування й занести до протоколу дані свідків, якщо такі є. Хоча давати оцінку ступеня упередженості й об’єктивності свідків — це прерогатива суду, «підозрілих» свідків варто проінформувати про обов’язок потвердити, якщо буде потрібно, свої свідчення в суді, а в окремих ситуаціях і про відповідальність за дачу заздалегідь неправдивих показань. Також в окремих випадках, передбачених законодавством, поліцейський зобов’язаний залучати свідків або понятих при проведенні певних процесуальних дій, наведених вище.

Водій

• Вельми радимо не нехтувати показаннями свідків навіть у найcпростішому, на ваш погляд, випадку — наприклад, коли другий учасник ДТП на місці своєї провини не заперечує. Згодом він може змінити думку на протилежну й навіть залучити «липових» свідків.
• Свідки можуть бути залучені на будь-якому етапі розгляду справи до суду, та все-таки ліпше, якщо з вашого боку будуть заявлені вже при оформленні ДТП. І якщо пасажири вашого автомобіля, швидше за все, нікуди не дінуться, інші свідки можуть украй швидко «змінити дислокацію», у зв’язку з чим радимо не зволікати з їхніми пошуками. Якщо людина, до якої ви звернулися, відмовляється надати пояснення, посилаючись на відсутність часу, попросіть її контактні дані «про всяк випадок». Радимо обирати кількість таких потенційний свідків залежно від серйозності події.
• Треба перевірити внесення до протоколу даних про свідків (за їхньої наявності) перед його підписанням, а також зазначити в тому самому протоколі чи у своїх поясненнях до нього будь-які заперечення чи зауваження щодо свідків, якщо цих питань не вдалося врегулювати безпосередньо із працівником поліції.
• Обдумано ставтеся до вибору свідків зі свого боку. Наприклад, людина могла побачити наслідки ДТП, відреагувавши на звук, при цьому вона не бачила передісторії виникнення аварійної ситуації. Такий свідок може бути мало корисний при подальшому розгляді справи в суді.

3.7. Огляд, поверхнева перевірка, обшук

Вимоги законодавства

Поліцейські при виконанні службових обов’язків мають право оглянути автомобіль. Таке право передбачене Законом «Про Національну поліцію» й Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Існує кілька типів такого огляду:

1. Огляд транспортного засобу згідно зі статтею 264 КУпАП .
2. Поверхнева перевірка, яка полягає у візуальному огляді відповідно до статті 34 Закону України «Про Національну поліцію».
3. Обшук транспортного засобу.

Автомобіль — це приватна власність, недоторканність якої гарантується статтею 30 Конституції України. Заборонене проникнення в житло чи інше володіння особи (автомобіль), проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду.

Перед проведенням огляду/поверхневої перевірки поліцейський обов’язково повинен повідомити про причини застосування такої міри, а також про те, що саме здійснюватиме — поверхневу перевірку чи особистий огляд — із обов’язковим посиланням на нормативно-правовий акт, що регулює порядок його здійснення.

Огляд транспортного засобу

Застосовується тільки до осіб, які підозрюються у вчиненні адміністративного правопорушення чи вже його скоїли.
Про здійснення такого огляду обов’язково складається протокол, копію якого ви маєте отримати.
У протоколі зазначаються підстави і причини проведення огляду, його результати тощо, або про це роблять відповідний запис у протоколі про адміністративне правопорушення чи у протоколі про адміністративне затримання.
Огляд транспортного засобу здійснюється зазвичай у присутності особи, у чиїй власності (володінні) він перебуває.

Усі активні дії здійснює водій (наприклад, ви самостійно відчиняєте багажник, двері салону, демонструєте закриті місця салону тощо), виконуючи вимоги поліцейського, а він, зі свого боку, лише стежить за вашими діями й речами, нічого не торкаючись.

Поверхнева перевірка

Це превентивний захід, який полягає у візуальному огляді особи, речей, транспортного засобу. Протокол про таку перевірку не складається: всі дії фіксуються на нагрудну камеру (відеореєстратор поліцейського, який він вмикає перед початком розмови з водієм).

Відповідно до Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський може здійснювати поверхневу перевірку транспортного засобу, якщо існує достатньо підстав вважати, що:

1. у транспортному засобі перебуває правопорушник або особа, чию свободу обмежують незаконним чином;
2. у транспортному засобі є річ, обіг якої заборонений чи обмежений або ж яка становить загрозу життю чи здоров’ю особи, інших осіб;
3. річ або транспортний засіб — це знаряддя скоєння правопорушення та/ або міститься в тому місці, де може бути скоєно кримінальний злочин, для запобігання якому необхідно провести поверхневу перевірку.

Поверхнева перевірка здійснюється способом візуального огляду автомобіля чи його салону й багажника.
Працівник поліції має право вимагати відчинити кришку багажника і/чи двері салону. При цьому вміст особистих речей або транспортного засобу особа показує самостійно.

Обшук транспортного засобу

Обшук — це вже слідча дія, що полягає у примусовому обстеженні приміщень, споруд, ділянок місцевості та інших об’єктів, що перебувають у віданні певних осіб, із метою виявлення й вилучення предметів і документів, які можуть мати значення у справі, або знаходження розшукуваних осіб; її проводять за наявності вірогідних даних про те, що вони приховуються в певному місці чи у певної особи.

Обшук проводиться тільки в рамках кримінального провадження.

Не допускається проникнення в житло чи інше володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду. Тому обшук проводять на підставі ухвали слідчого судді.

Перед початком виконання ухвали слідчого судді особі, котра володіє транспортним засобом, мають надати копію рішення суду про проведення обшуку й видати її копію.

Поради

Водій

Отже, якщо від вас вимагають відчинити багажник автомобіля для здійснення огляду, необхідно діяти таким чином:

1. Вельми рекомендуємо весь процес фіксувати на відеокамеру.
2. Вимагайте у поліцейського надання його службового посвідчення (підстава — стаття 18 Закону України «Про Національну поліцію» ). Вкрай важливо впевнитися, що перед вами справді представник правоохоронних органів.
3. Наполягайте на тому, щоб вам указали причину проведення і тип проведеного огляду (огляд / поверхнева перевірка / обшук). Якщо законних підстав для проведення огляду немає, не дозволяйте втручатися у вашу власність. Телефонуйте за номером служби «102».
4. Якщо вам надали докази того, що проведення огляду законне, вимагайте складання протоколу. Якщо вас обшукували і щось вилучили, про це обов’язково має бути складений протокол.
5. Якщо вас затримують, вимагайте складання протоколу про адміністративне затримання чи протоколу затримання за підозрою у вчиненні злочину. Порядок адміністративного затримання регламентований Кодексом України про адміністративні правопорушення

Поліцейський

1. Увімкніть нагрудну камеру (відеореєстратор).
2. Назвіться і надайте службове посвідчення, як того вимагає Закон «Про Національну поліцію».
3. Вкажіть причину проведення огляду і його тип (огляд / поверхнева перевірка / обшук).
4. Надайте докази того, що проведення огляду законне.
5. Якщо проводите огляд, складіть протокол, де вкажіть його підстави, причини і результати.
6. Якщо проводите поверхневу перевірку, дотримуйтеся законності. Не торкайтеся особистих речей водія. Всі активні дії здійснює водій.

3.8. Вилучення водійського посвідчення

Виняткові підстави для вилучення водійського посвідчення

Згідно з  Кодексом України про адміністративні правопорушення, за наявності підстав вважати, що водій скоїв порушення, за яке може бути накладене адміністративне стягнення права керування транспортним засобом, поліцейський тимчасово вилучає водійське посвідчення.

Виняткові підстави такі: 

• Повторне впродовж року вчинення будь-якого правопорушення, передбаченого  частинами 1—3 статті 121 КУпАП:

– керування транспортними засобами, що мають несправності гальмівної системи, кермування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні дефекти, з якими (відповідно до встановлених правил) забороняється експлуатація, або переобладнаними з порушенням відповідних правил, норм і стандартів;
– керування транспортними засобами, які використовуються для надання послуг перевезення пасажирів і мають дефекти, передбачені вище, або технічний стан і обладнання яких не відповідає вимогам стандартів, Правил дорожнього руху й технічної експлуатації.

• Вчинення одного з правопорушень, передбачених  частинами 1, 2 або 3 статті 122 КУпАП, що спричинило аварійну ситуацію, а саме: змусило інших учасників дорожнього руху різко змінити швидкість, напрямок руху чи вжити інших заходів для забезпечення особистої безпеки або безпеки інших громадян, що підтверджені фактичними даними — наприклад, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, свідків, показаннями технічних приладів і засобів фото- й відеоспостереження та іншими документами.
• Якщо водій не виконав вимоги поліцейського про зупинку транспортного засобу.
• В’їзд на залізничний переїзд, коли рух через нього заборонено, який учинив водій під час надання послуг перевезення пасажирів або під час перевезення небезпечних вантажів.
• Якщо учасники дорожнього руху порушили ПДР, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
• Керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння, відмова від проходження огляду щодо стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння.
• Повторне впродовж року вчинення будь-якого з наведених вище порушень.
• Керування автомобілем у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння, відмова від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння, вчинені особою, котру двічі впродовж року було піддано стягненню за керування у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння.
• Якщо водій транспортного засобу після ДТП за його участі вживав алкоголь, наркотики, а також лікарські препарати, виготовлені на їхній основі (крім тих, які входять до офіційно затвердженого складу аптечки, чи назначив медичний працівник), або після того, як транспортний засіб був зупинений на вимогу поліцейського, до проведення за участі вповноваженої особи медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або вживання лікарських препаратів, що знижують його увагу і швидкість реакції, чи до прийняття рішення про звільнення від проведення такого огляду.

Порядок вилучення, якого має дотримуватися поліцейський

Порядок вилучення водійського посвідчення регламентований Постановою Кабінету міністрів України «Про затвердження Порядку тимчасового вилучення посвідчення водія на транспортний засіб та його повернення».

• Водійське посвідчення може бути тимчасово вилучене лише за наявності підстав вважати, що водій учинив одне з наведених вище правопорушень, за яке передбачене адміністративне стягнення у формі позбавлення права керування транспортним засобом.
• Працівнику поліції треба скласти у двох примірниках протокол про адміністративне правопорушення, у якому має бути запис про те, що у водія тимчасово вилучили водійське посвідчення.
• Поліцейський має видати водієві тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, який буде дійсним до винесення судової постанови у справі про адміністративне правопорушення і її набуття законної сили, але не довше 3 місяців із дати вилучення посвідчення.

Зверніть увагу, чи є запис про тимчасове вилучення водійського посвідчення, перевіряючи адмінпротокол.

Тимчасово вилучене посвідчення повертають водієві:

• За заявою водія у разі, коли суд не прийняв упродовж 3 місяців рішення про позбавлення водія права керування транспортним засобом або не розглянув за встановлений законом час справи про адміністративне правопорушення.
• Після виконання водієм постанови суду про накладення адміністративного стягнення чи подання до територіального органу Національної поліції копії постанови суду про закриття справи (крім випадків, коли справу про адміністративне правопорушення за тим самим фактом закрито у зв’язку з передачею матеріалів прокуророві чи органу досудового розслідування).
• Якщо суд виніс постанову про позбавлення водія права керування транспортним засобом (за винятком осіб, які отримали водійське посвідчення вперше). Після закінчення часу позбавлення права керування транспортним засобом необхідне проходження в установленому порядку позачергового медичного огляду на придатність до керування транспортним засобом, а також успішне складання в територіальному органі з надання сервісних послуг МВС теоретичного і практичного іспитів для отримання права керування транспортним засобом відповідної категорії.

Вилучене посвідчення водія передається для зберігання до відповідного територіального органу МВС.

Підсумуймо:
Позбавити права керування транспортним засобом може тільки суд. Поліцейський має право на певний час вилучити водійське посвідчення, при цьому він зобов’язаний видати тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом. Факт вилучення обов’язково має бути відображено в адмінпротоколі.

3.9. Тимчасове затримання транспортного засобу

Виняткові підстави для тимчасового затримання транспортного засобу

Згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення, за наявності підстав вважати, що водій учинив порушення, за яке може бути тимчасово вилучений його автомобіль, працівник уповноваженого підрозділу Національної поліції чи інспектор паркування тимчасово затримує транспортний засіб способом блокування коліс або доставляє його для зберігання на спеціальний майданчик (штрафмайданчик) чи стоянку (якщо розміщення затриманого транспортного засобу значно перешкоджає дорожньому рухові чи створює загрозу безпеці руху, або транспортний засіб розміщено на місцях, призначених для зупинки, стоянки, безоплатного паркування транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю, а також призначених для зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, оснащених електричними двигунами), зокрема за допомогою спеціального автомобіля — евакуатора.

Виняткові підстави затримання транспортного засобу з боку працівників уповноваженого підрозділу Національної поліції такі:

• Автомобіль має дефекти, експлуатація з якими забороняється відповідно до встановлених правил, або переобладнаний із порушенням відповідних правил, норм і стандартів.
• Автомобіль, що використовується для надання послуг перевезення пасажирів, має дефекти, передбачені частиною 1 статті 121 КУпАП, або його технічний стан і обладнання не відповідають вимогам стандартів, Правил дорожнього руху й технічної експлуатації.
• Автомобіль, який підлягає обов’язковому технічному контролю, проте вчасно його не пройшов.
• Автомобіль не зареєстрований або не перереєстрований в установленому порядку; номерний знак відсутній, не належить цьому транспортному засобу, не відповідає вимогам стандартів, закріплений у не передбаченому для цього місці, закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м, перевернутий або не освітлений.
• Порушення, що стосуються зупинки і стоянки в місцях, де транспортний засіб створюватиме значні перешкоди для пересування, небезпеку для інших учасників руху; паркування в місцях, спеціально відведених для громадян з інвалідністю, й у місцях, призначених для зупинки і стоянки автомобілів тільки з електричним двигуном.
• Порушення вимоги законодавства щодо встановлення й використання спеціальних звукових і світлових сигнальних приладів.
• Порушення ПДР, що спричинило пошкодження транспортного засобу, вантажу, доріг та іншого майна (створення ДТП).
• Водій не має при собі чи не надав для перевірки водійського посвідчення відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов’язкового страхування цивільноправової відповідальності власників наземних транспортних засобів (сертифікат безпеки «Зелена картка»).
• Водій не має права керування таким транспортним засобом або передав керування ним особі, яка не має права керування цим транспортним засобом.
• Водій позбавлений права керування транспортними засобами.
• Водій перебуває у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу і швидкість реакції, чи передав керування транспортним засобом особі, яка перебуває у стані алкогольного сп’яніння або під впливом указаних вище препаратів, чи відмовився від проходження огляду відповідно до встановленого порядку на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу і швидкість реакції.
• Водій вживає після дорожньо-транспортної пригоди за його участі алкоголь, наркотики й лікарські препарати на їхній основі.
• Порушення правил дорожніх перевезень небезпечних вантажів, правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями чи залізничними переїздами.
• Незаконне перевезення іноземців чи осіб без громадянства, або транспортний засіб обладнано спеціально захованими чи замаскованими місцями, які використовуються для перевезення нелегальних мігрантів.

Треба зважити на те, що зазначені вище причини тимчасового затримання транспортного засобу стосуються лише Національної поліції, чиї працівники при виконанні посадових обов’язків мають керуватися Постановою «Про затвердження Порядку тимчасового затримання працівниками уповноважених підрозділів Національної поліції транспортних засобів та їх зберігання».

Виняткові підстави затримання транспортного засобу інспекторами з паркування такі:

• Порушення правил зупинки, стоянки транспортних засобів і, відповідно, створення перешкод у дорожньому русі чи загрози безпеці руху.
• Порушення правил стоянки транспортного засобу, зокрема ухилення від сплати вартості послуг за користування майданчиком для платного паркування за кожну добу використання.
• Стоянка в місцях, призначених для безоплатної стоянки, учасників, які не мають відповідних пільг, або в місцях, не призначених для стоянки відповідних транспортних засобів.
• Зупинка і стоянка в місцях, призначених для паркування транспортних засобів із електродвигуном.

Наведені вище причини тимчасового затримання транспортного засобу стосуються лише служби інспекторів паркування, чиї працівники під час виконання службових обов’язків зобов’язані керуватися Постановою «Про затвердження Порядку тимчасового затримання інспекторами з паркування транспортних засобів та їх зберігання».

Порядок тимчасового затримання транспортного засобу

Порядок тимчасового затримання транспортного засобу регламентований Постановою Кабінету міністрів України.

Транспортний засіб може бути тимчасово затриманий тільки у випадках вчинення водієм одного з перерахованих вище правопорушень.

Процедуру тимчасового затримання транспортного засобу можна здійснювати двома способами:

• доставка транспортного засобу на спеціальний майданчик або на стоянку за допомогою спеціальних автомобілів — евакуаторів, зокрема тих, що належать підприємствам, установам і організаціям, які провадять діяльність, пов’язану із транспортуванням транспортних засобів, і з якими територіальний (зокрема міжрегіональний) орган Національної поліції в установленому порядку підписав угоди;
• блокування за допомогою технічних пристроїв за відсутності умов, коли транспортний засіб створює перешкоду дорожньому руху чи загрозу безпеці руху або розміщений у місцях, призначених для зупинки, стоянки, безоплатного паркування транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю чи водії, котрі перевозять інвалідів.

Процедура доставки транспортного засобу на спеціальний майданчик для стоянки чи блокування, а також повернення здійснюються згідно з регламентом, враховуючи також орган, який виконує цю процедуру.

У разі виконання цієї процедури органами Національної поліції поліцейський викликає евакуатор через чергового відповідного територіального органу Національної поліції і складає акт огляду із зазначенням:

1. дати, часу, місця порушення і підстави для тимчасового затримання;
2. прізвища, імені й по батькові, спеціального звання, посади, найменування органу (підрозділу), в якому служить поліцейський, котрий приймає це рішення;
3. типу, марки, номерного знака, переліку візуальних недоліків і пошкоджень транспортного засобу, що тимчасово затримується;
4. найменування, розташування й номера телефону підприємства, установи чи організації, яка доставляє транспортний засіб на спеціальний майданчик чи на стоянку, номерного знака евакуатора;
5. найменування, розташування й номера телефону підприємства, установи чи організації, яка приймає транспортний засіб для зберігання;
6. адреси місця зберігання транспортного засобу;
7. посади, прізвища, імені й по батькові особи, яка доставляє транспорт.

Акт огляду й затримання складають у присутності двох понятих (у разі фіксації обставин тимчасового затримання транспортного засобу в режимі фотозйомки (відеозапису) таке затримання відбувається без понятих) і особи, яка виконує доставку (водій евакуатора), та підписують ці-таки особи спільно з поліцейським.

Також це порушення має бути обов’язково зафіксоване методом фото-, відеофіксації, крім випадку затримання транспортного засобу боржника, оголошеного в розшук відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», з можливістю побачити дату, час, місце розташування транспортного засобу щодо нерухомих об’єктів, а також/або географічних координат. При цьому має бути не менш як два зображення транспортного засобу, отримані з різних боків.

Якщо водій може усунути правопорушення в максимально короткий строк, поліцейський не проводить тимчасового затримання транспортного засобу й оформляє протокол або ухвалює постанову у випадках, передбачених КУпАП.

У разі відсутності водія транспортного засобу, який доставляють чи блокують, поліцейський залишає на місці, де був автомобіль, або під склоочисниками заблокованого автомобіля повідомлення про затримання й необхідність прибуття водія до територіального органу Національної поліції для оформлення протоколу чи постанови про порушення.

У разі затримання транспортного засобу (крім затримання автомобіля боржника, оголошеного в розшук) інформація про таке затримання невідкладно передається на абонентський номер мобільного зв’язку й на електронну адресу відповідальної особи, зазначеної в заяві, поданій до уповноваженого органу (підрозділу) МВС, чи особи, котра ввезла транспортний засіб на територію України, й особі, внесеній до Єдиного державного реєстру транспортних засобів.

Розблокування здійснюється після складання протоколу чи винесення постанови. Про місце зберігання автомобіля поліцейський повідомляє водія під час складання протоколу/винесення постанови, а в разі його відсутності — у чергову частину територіального органу Національної поліції. У разі затримання транспортного засобу боржника повідомлення передається державному чи приватному виконавцеві не пізніше ніж наступного робочого дня.

Транспортний засіб затримується на час до вирішення справи про адміністративне правопорушення, та не більш як на 3 дні від дати такого затримання. Термін затримання обчислюється з моменту складання акта огляду й затримання, а час зберігання — з моменту доставляння транспортного засобу на спеціальний майданчик чи стоянку. Умовою повернення є оплата вартості послуг транспортування та/або зберігання автомобіля, а в разі винесення постанови у формі штрафу — його оплата.

Якщо цю процедуру виконують інспектори з паркування, алгоритм і вимоги тимчасового затримання зостаються такими самими, як у разі виконання її поліцейським, за винятком ось чого:

• не здійснюється блокування спеціальними засобами — інспектори з паркування виконують лише тимчасове затримання з доставкою на спеціальний майданчик або стоянку;
• протокол про правопорушення не складається, а одразу виноситься постанова про правопорушення;
• на час виявлення правопорушення, якщо водій має змогу за короткий час його усунути, складається акт огляду автомобіля.

Поради

Водій

Якщо автівку хочуть евакуювати на штрафмайданчик:

• Вимагайте від поліцейського надати докази того, що ваш автомобіль суттєво перешкоджає дорожньому руху, ліпше в письмовій формі (нехай запише до протоколу показання свідків, надасть фото- чи відеоматеріали). Якщо їх немає, то це може змусити працівника поліції переглянути своє рішення.
• Якщо ви з’явилися на місці в мить евакуації і зможете за найкоротший час усунути правопорушення, поліцейський не має права евакуювати ваш транспортний засіб.
• Вимагайте складання протоколу/постанови. Підпишіть її тільки після ознайомлення. Простежте за правильністю розгляду справи, щоб ваших прав не порушили.

Ніколи не залишайте цінних речей у салоні автомобіля!

Якщо автомобіль евакуювали за вашої відсутності:

• Не виявивши автомобіля на тому місці, де ви його залишили, телефонуйте до чергової частини поліції за номером 102. Там вам повідомлять про перебування автомобіля, якщо його евакуювали поліцейські. Якщо ж інформації про затримання транспортного засобу до поліції не надходило, заявляйте про викрадення.
• Дізнавшись, де ваш автомобіль, вирушайте на штрафмайданчик. Там вимагайте адмінпротокол. Добре, щоб до нього були прикріплені знімки автомобіля й речей у ньому.
  Перевірте, щоб у акті огляду були зазначені такі дані:
  – ПІБ і підпис особи, яка прийняла рішення про затримання транспортного засобу;
  – ПІБ і підпис особи, яка виконувала евакуацію;
  – ПІБ двох понятих, які були присутні при евакуації.
• Неспішно огляньте свій транспортний засіб. Якщо ви виявите пошкодження, яких раніше не було, готуйте позов до суду. Збиток, завданий транспортному засобу, вам мусять відшкодувати.
• Повернення тимчасово затриманого транспортного засобу, який зберігається на спеціальному майданчику чи стоянці, здійснюється за письмовим зверненням його водія, власника (співвласника). Умова повернення — оплата вартості послуг транспортування та/ або зберігання транспортного засобу, а в разі винесення постанови у формі штрафу — його оплата.

Зберігайте й нікому не віддавайте документів, пов’язаних із тимчасовим затриманням вашого транспортного засобу. Заздалегідь зробіть копії протоколу про адміністративне порушення, протоколу про затримання транспорту (якщо його склали окремо), квитанції про сплату.

• Повернення тимчасово затриманого транспортного засобу боржника, який зберігається на спеціальному майданчику чи стоянці, здійснюється на вимогу державного виконавця.

Поліцейський

• Автомобіль може бути доставлений на штрафмайданчик, тільки якщо його розміщення значно перешкоджає дорожньому руху.
• Якщо водій приходить на місце правопорушення в час виконання робіт із завантаження автомобіля й може за короткий час усунути правопорушення, поліцейський має обмежитися лише складанням адмінпротоколу.
• Уважно дотримуйтеся порядку тимчасової евакуації транспортного засобу.

3.10. Освітлювальні прилади і попереджувальні сигнали

Порушення ПДР:
Розділ 9 «Попереджувальні сигнали».
Розділ 19 «Користування зовнішніми світловими приладами».
Розділ 31 «Технічний стан транспортних засобів та їх обладнання».
Покарання:
Стаття 121, частина 1 — штраф 340 грн.
Стаття 121, частина 4 — штраф від 850 до 1700 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк від 3 до 6 місяців або адміністративний арешт на строк від 5 до 10 діб.
Стаття 122, частина 2 — штраф 510 грн.
Стаття 122, частина 5 — штраф 1445 грн або позбавлення права керування транспортним засобом на час від 6 місяців до 1 року.

Вимоги законодавства

Освітлювальні прилади такі:

• габаритні ліхтарі;
• фари (ближнє / дальнє світло);
• протитуманні фари;
• задні протитуманні ліхтарі;
• стоянкові вогні;
• денні ходові вогні;
• фара-прожектор.

Попереджувальні сигнали такі:

• покажчики поворотів;
• перемикання світла фар;
• увімкнення ближнього світла фар у світлу пору доби;
• увімкнення стоп-сигналів;
• увімкнення ліхтаря заднього ходу;
• увімкнення аварійної світлової сигналізації;
• увімкнення помаранчевих проблискових маячків.

Відповідно до адміністративного кодексу, перегоріла лампочка будь-якого приладу — це порушення. Поліція має право зупинити вас через неробочий стан світлових приладів і не зовсім правильне використання попереджувальних сигналів.

До порушень правил користування зовнішніми освітлювальними приладами належать:

• не працює один із габаритних ліхтарів;
• не працює ліва фара ближнього світла;
• використання протитуманних фар/ліхтарів НЕ в умовах недостатньої видимості;
• у період з 1 жовтня по 1 травня невмикання денних ходових вогнів або ближнього світла фар поза населених пунктів;
• увімкнення дальнього світла фар в інтенсивному потоці;
• використання фари-прожектора не за призначенням.

Порушення при використанні попереджувальних сигналів:

• невчасне ввімкнення покажчиків поворотів або їхнє невикористання при здійсненні маневру;
• не працюють стоп-сигнали;
• ввімкнення ближнього світла фар поза ситуацій, зазначених у пункті 9.8 «а»—«д» ПДР;
• при ввімкненні передачі заднього ходу не працює ліхтар, який повідомляє про ваші дії інших учасників дорожнього руху;
• використання аварійної світлової сигналізації у випадках, які не передбачені пунктом 9.9 «а»—«е» ПДР.

Габаритні ліхтарі й фари ближнього світла — це вогні, важливіші для безпеки дорожнього руху порівняно з іншими приладами. Дальнє світло фар, протитуманні фари/ліхтарі, стоянкові вогні, денні ходові вогні, фара-прожектор — додаткові опції, неробочий стан яких жодним чином не погіршить безпеку руху в темний/світлий час доби. Відповідно, не може йтися про порушення ПДР через неробочий прилад, який можна й не використовувати.

Поради

Поліцейський

• Обов’язок поліцейського — запобігти порушенню ПДР. Але для цього не обов’язково одразу штрафувати. Насамперед потрібно з’ясувати, чому не світяться вогні. Можливо, водій не помітив цього. Адже при пересуванні освітленою дорогою ближнє/ дальнє світло фар губиться на тлі її освітлення. І якщо лампа перегоріла під час руху на такій ділянці дороги, водій цього не побачить, поки його хтось про це не повідомить, наприклад працівник поліції або водії, котрі проїжджають поруч. Тому спочатку треба з’ясувати ситуацію, а вже потім приймати якісь рішення. Оскільки передовсім необхідно забезпечити безпеку руху, а не покарати! Правила передбачають, що водій може експлуатувати автомобіль із неробочою правою фарою ближнього світла. А от якщо не працює ліва, це заборонено. Та якщо немає можливості полагодити дефект одразу, доїхати до місця ремонту чи стоянки дозволено.

Нещодавно трапилося таке: коли я проїжджав повз поліційний патруль, один із інспекторів подав мені сигнал, указуючи двома пальцями на очі, — мовляв, увімкни фари.

• Водій-новачок, побачивши, що не працює покажчик повороту, може розгубитися, забувши, що подальший напрямок руху треба показувати за допомогою рук. Можливо, йому про це просто треба нагадати.

Водій

Перед виїздом, коли планується поїздка в темну пору доби, необхідно перевірити роботу всіх світлових приладів. При цьому важливо пам’ятати:

• Не працює будь-який із габаритів чи ближнє світло однієї з фар — можна спробувати замінити лампи. Та це тільки для автівки, де є легкий доступ (у деяких випадках потрібно розібрати пів автомобіля для заміни лампи). А може, це просто запобіжник. І якщо у вас не працює один із габаритів чи ближнє світло лівої фари, то продовжити рух можна, ввімкнувши аварійну світлову сигналізацію. Адже в цьому разі габарит автомобіля видно, й дорогу вам освітлює друга робоча фара. А якщо на дорозі ще й відсутні інші транспортні засоби, то дальнє світло фар вам допоможе.
• В умовах недостатньої видимості, якщо у вас не працює ближнє світло фар, можете їхати, ввімкнувши габаритні вогні і протитуманні фари. І це не буде порушенням.
• Не працюють покажчики поворотів — не забуваймо про можливість подачі сигналів руками;
• Не працюють протитуманні фари/ліхтарі в умовах недостатньої видимості — не біда: використовувати їх не обов’язково. А от їхнє ввімкнення, коли таких умов немає, — порушення, оскільки вони сліплять водіїв і наражають на небезпеку людей навколо.
• Не працюють покажчики поворотів — не забуваймо про можливість подачі сигналів руками.
• Не працюють стоп-сигнали — не забуваймо використовувати руку, підняту вгору.
• Автомобіль із дефектами, проте може пересуватись, а аварійна світлова сигналізація не працює — встановімо на автомобіль знак аварійної зупинки.

Все сказане вище означає, що ви можете продовжувати рух і не бути за це покараним, але для цього необхідно просто виконувати всі дії, максимально забезпечивши безпеку руху відповідно до ПДР. А поліцейському описувати реальну ситуацію й перелік ужитих заходів. Спробуйте схилити його до обмеження усним зауваженням, особливо в тому разі, якщо ви не створили аварійної ситуації й ніхто не постраждав через вашу неуважність.

У будь-якому разі для того щоб поліцейський мав право вас покарати, насамперед потрібні докази вчинення вашого правопорушення. А ця умова рідко буває здійсненною.

3.11. Алкогольне і наркотичне сп’яніння

Порушення ПДР:
Пункт 2.9 а).
Покарання:
Стаття 130, частина 1 — штраф 17000 грн і позбавлення права керування транспортним засобом на 1 рік.
Стаття 130, частина 2 — штраф 34000 грн з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого або адміністративний арешт на строк 10 діб з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 роки та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого і на інших осіб.
Стаття 130, частина 3 — штраф 51000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 10 років та з конфіскацією транспортного засобу, який є у приватній власності порушника, або адміністративний арешт на строк 15 діб з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 10 років та з конфіскацією транспортного засобу, який є у приватній власності порушника, і на інших осіб — накладення штрафу у розмірі 51000 грн з конфіскацією транспортного засобу, який є у приватній власності порушника, або адміністративний арешт на строк 15 діб з конфіскацією транспортного засобу, який є у приватній власності порушника.

Одразу маємо зазначити от що. У нашій книжці ви не знайдете рекомендацій, як виправдатися й уникнути покарання за керування автомобілем у нетверезому стані, оскільки ми вважаємо, що п’яний за кермом — злочинець. Людина у стані алкогольного сп’яніння не здатна достатньо контролювати свої дії й відповідно швидко реагувати на зміни дорожньої ситуації. Стрічки новин у ЗМІ рясніють повідомленнями про трагедії на дорозі, що сталися через провину нетверезих водіїв. Тому наполегливо радимо: плануючи свій вечір, подбайте про те, щоб вам не довелося сідати за кермо у стані, коли кількість алкоголю у крові перевищує допустиму норму.
У цьому розділі наведемо поради щодо того, як водієві захиститися під час спілкування з поліцейським, якщо виникне безпідставна спроба звинувачення у керуванні транспортним засобом у стані алкогольного чи наркотичного сп’яніння.

• Захиститися перед помилковим звинуваченням за статтею 130 КУпАП можна насамперед завдяки контролю за дотриманням усіх процесуальних особливостей установлення факту порушення.

Одиниця вимірювання вмісту рівня алкоголю в крові — проміле (‰). Українське законодавство допускає вміст алкоголю у крові до 0,2 ‰.

Ступінь сп’яніння водія можна визначити тільки через проведення спеціальної процедури огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під дією лікарських препаратів, що знижують увагу і швидкість реакції.

Вимоги законодавства

Стаття 266 КУпАП установлює, що водії, щодо котрих є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під дією лікарських препаратів, які знижують їхню увагу і швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування транспортними засобами й огляду на відповідний стан.

У разі відсторонення вас, як водія, від керування транспортним засобом відповідно до статті 266 КУпАП ви можете передати право керування своїм автомобілем іншій особі, яка має водійське посвідчення.

Порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння встановлює спеціальна інструкція. Зокрема в документі наводиться вичерпний перелік ознак сп’яніння, які може виявити поліцейський у водія.

Для алкогольного сп’яніння це:

• запах алкоголю з порожнини рота;
• порушення координації рухів;
• порушення мовлення;
• виражене тремтіння пальців рук;
• різка зміна забарвлення шкірних покривів особи;
• поведінка, невідповідна до ситуації.

Для наркотичного сп’яніння це:

• наявність однієї чи кількох ознак стану алкогольного сп’яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота);
• звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло;
• сповільненість реакції чи, навпаки, підвищена жвавість або рухливість, незв’язне мовлення;
• почервоніння обличчя чи неприродна блідість.

Отже, за відсутності явних ознак алкогольного сп’яніння проведення процедури огляду незаконне.

Законодавство встановлює два типи огляду водія:

• оглядає поліцейський на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ і Держспоживстандартом;
• оглядає лікар закладу охорони здоров’я (у сільській місцевості за відсутності лікаря — фельдшер фельдшерсько-акушерського пункту, який має спеціальну підготовку).

Огляд на місці зупинки працівником поліції

Огляд водія поліцейський проводить із використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов’язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Не можуть бути залучені як свідки працівники Національної поліції чи особи, щодо неупередженості яких є сумніви.

Результати огляду, який провів працівник поліції, зазначають в акті огляду, форму якого затверджує МОЗ за погодженням із МВС. У разі встановлення стану сп’яніння результати огляду, який провів поліцейський, зазначаються у протоколі про адміністративне правопорушення, до якого додають акт огляду. Акт огляду щодо стану сп’яніння за результатами такого огляду складають у двох примірниках, один із яких вручають водієві (другий залишається у поліцейського та/або додається до протоколу про адміністративне правопорушення у разі встановлення стану сп’яніння).

Технічні засоби (алкотестери) для проведення огляду мають бути дозволені до застосування Міністерством охорони здоров’я і Держспоживстандартом, а також мати свідоцтво про державну реєстрацію і свідоцтво про повірку.

Підтвердження стану сп’яніння за допомогою огляду і згода водія з результатами такого огляду — це підстава для його притягнення до відповідальності.

У разі відмови водія від проведення огляду щодо стану сп’яніння з боку поліцейського чи незгоди з його результатами огляд проводять у закладах охорони здоров’я. У такій ситуації поліцейський упродовж не довше як 2-х годин забезпечує доставку водія до медичного закладу.

Проходження огляду в медустановах

Огляд водія в закладі охорони здоров’я проводиться в будь-який час доби за методикою і з використанням приладів, дозволених до застосування МОЗ. Лікар, котрий проводить огляд, має ознайомитися з документами, які посвідчують особу водія (паспорт, посвідчення водія та інші документи). Відсутність документів не може бути причиною для відмови проведення огляду. Висновок за результатами такої перевірки складають у трьох примірниках: по одному — для поліцейського й водія, а третій залишається в закладі охорони здоров’я. Водій транспортного засобу може оскаржити висновок у встасновленому законодавством порядку.

Висновок за результатами такої перевірки складають у трьох примірниках: по одному — для поліцейського й водія, а третій залишається в закладі охорони здоров’я. Водій транспортного засобу може оскаржити висновок у встановленому законодавством порядку.

Перелік установ охорони здоров’я, яким надане право проведення огляду щодо стану сп’яніння, затверджують управління охорони здоров’я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб щодо стану сп’яніння в інших закладах заборонене.

Поради

Поліцейський

• Зважаючи на високу потенційну небезпеку для оточення, складно залишатися неупередженим до певних учасників дорожнього руху. Нетверезому водієві, безумовно, не можна дозволяти продовжувати керувати транспортним засобом. Але найчастіше поліцейські для убезпечення намагаються покарати людину, котра фактично нічого не порушила. Тож підозри мають ґрунтуватися на наявності у неї конкретних ознак сп’яніння.
• На жаль, для закону однакові як людина із вмістом 0,3 ‰ алкоголю у крові, так і людина, яка буквально «не стоїть на ногах». Отож доцільно буде спершу вислухати пояснення водія. Деякі ознаки сп’яніння можуть бути спричинені тим, що не пов’язане з уживанням алкоголю чи наркотиків. Наприклад, червоні очі можуть бути результатом тривалої роботи за комп’ютером, а підозрілий запах — наслідком вживання не заборонених для водія лікарських препаратів або й зовсім походити від засобу для омивання автомобільного скла.
• Якщо ж ознаки сп’яніння цілком очевидні, важливе дотримання всіх формальних процедур проведення огляду й оформлення його результатів. Інакше порушник може уникнути справедливого покарання.

Водій

• Якщо ви абсолютно певні адекватності свого стану, шлях до успіху полягає передусім у контролі дотримання стосовно вас усіх вимог законодавства.
• Передусім не поспішайте визнавати свою провину. Підставою для підозри щодо вас є наявність у вас конкретних наведених вище ознак сп’яніння. Формулювання «мені здається, Ви вчора пили» тощо неприпустиме. Навіть наявність ознак сп’яніння — ще не доказ вашої провини. Спробуйте пояснити поліцейському можливі причини їхньої появи. Може, ваші аргументи видадуться достатньо переконливими, й на цьому ситуація буде владнана.

Найгіршою стратегією для водія буде відмова від процедури огляду, оскільки та сама стаття 130 КУпАП за це передбачає таку саму відповідальність, як і за керування автомобілем у стані сп’яніння. Довести свою непричетність у цьому разі буде майже неможливо.

• Під час поліційного огляду на місці зупинки з використанням спеціальних технічних засобів попросіть показати вам документи на прилад (свідоцтво про державну реєстрацію і свідоцтво про повірку), яким має намір користуватися працівник поліції.

Поліцейський при вас має відкрити мундштук, який міститься в герметичній упаковці. Після цього попросіть провести контроль атмосферного повітря — прилад має показати 0,0 ‰.

• Після використання приладу отримані результати мають зберігатися в паперовій (роздруківка) чи електронній формі (залежно від його типу), а також їх має навести поліцейський у протоколі про адміністративне правопорушення.
• Якщо результати огляду на місці виявляться позитивними — не панікуйте, а вимагайте проведення огляду в медичній установі. Працівник поліції зобов’язаний забезпечити вашу доставку до медичного закладу, якому надано право на проведення такого огляду, не довше як упродовж 2-х годин від часу виявлення підстав для огляду.

Перелік установ охорони здоров’я, яким надане право на проведення огляду щодо стану сп’яніння, затверджують управління охорони здоров’я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду в інших закладах заборонене.

• У медичній установі огляд проводить лікар, який має відповідну кваліфікацію, за методикою, затвердженою МОЗ. Використовувані при цьому прилади й обладнання для лабораторних досліджень також повинні мати свідоцтво про повірку.

Зазвичай у медустановах огляд проводять із використанням газоаналізаторів. Якщо ви не згодні з результатами такої експертизи, наполягайте на проведенні дослідження зразків біологічних середовищ: слини, сечі і змивів із поверхні губ, шкірного покриву обличчя й рук.

• За інструкцією, якщо у досліджуваної особи неможливо взяти зазначені вище зразки біологічних середовищ, для аналізу може бути використана кров.
• За будь-якого результату обов’язково візьміть свій примірник висновку про результати огляду з підписом лікаря й печаткою. Навіть результати огляду в медустанові ви згодом можете оскаржити.

Огляд щодо стану сп’яніння, проведений із порушенням вимог нормативних документів, вважається недійсним.

• І найголовніше: якщо ви не вважаєте себе винними, у протоколі про адміністративне правопорушення (у спеціальній графі чи в окремому поясненні до протоколу) обов’язково напишіть про свою незгоду з результатами огляду щодо стану сп’яніння, а також укажіть усі зауваження стосовно процедури його проведення.

Пам’ятайте:
Якщо вас підозрюють у стані сп’яніння, то це може бути причиною для евакуації вашої автівки на штрафмайданчик.
Бувають випадки звинувачення водіїв, коли ті вживають алкоголь у припаркованій автівці. Пам’ятайте, що законні звинувачення поліцейський може закинути тільки «водієві», і якщо ви перебуваєте в автомобілі й не керуєте ним, то ви не водій.
Якщо ви певні, що тверезі, а звинувачення працівника поліції незаконні й необґрунтовані, наполягайте на проведенні експертизи.

Важливо
Ніколи не передавайте керуванням своїм автомобілем особі, яка перебуває в нетверезому стані.
По-перше, цим ви створюєте небезпеку для інших учасників дорожнього руху.
По- друге, за це передбачена адміністративна відповідальність — штраф 10200 грн із позбавленням права керування транспортними засобами на 1 рік.