Introduction

1.1. Вступ

Дуже часто ми забуваємо або навіть не замислюємося над тим, що організація дорожнього руху стосується всіх його учасників, а не тільки певного відомства. Комфорт і безпека пересування нашими дорогами безпосередньо залежать від свідомості і принциповості кожної причетної особи, хай то водій, представник правоохоронних органів чи пішохід.

Ми живемо в неідеальному світі, проте саме прагнення досконалості — це двигун прогресу і шлях до цивілізації. Такий шлях обрала наша країна, й одним із найважливіших кроків у цьому напрямі стала реформа системи Міністерства внутрішніх справ України. 2015 року розпалася одна з найкорумпованіших структур МВС — Державтоінспекція.

На зміну ДАІ прийшла патрульна поліція з новими кадрами, геть інакшим ставленням до служби і... недостатньою юридичною освіченістю. Молодість, амбітність, короткі терміни навчання й підготовки поліцейських, з одного боку, й водійський менталітет зі вже глибоко вкоріненим сприйняттям відповідної структури, з іншого, — все це спричинило нерозуміння й часті конфліктні дорожні ситуації. На жаль, людське ставлення неможливо змінити так само швидко, як штат і «міліційні бобики».

Ми певні: щоб досягти гармонії і злагоди, всі учасники дорожнього руху мусять добре знати і розуміти свої права й обов’язки, виховувати толерантність і делікатність, бути привітними й чемними, розвивати культуру спілкування. А ще необхідно навчатися!

Це видання створене для підвищення юридичної грамотності й формування порозуміння між водієм і поліцейським. Для досягнення максимальної ефективності своєї діяльності ми ретельно продумали структуру книжки, дібрали найцінніші й найважливіші поради й рекомендації, щоб у читача, хай би ким він був, сформувалося чітке розуміння послідовності дій у ситуації, коли потрібно миттю зорієнтуватися.

1.2. Водій

Відповідно до статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт»:

Водій — особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.

Основні права й обов’язки водіїв механічних транспортних засобів прописані в Законі України «Про дорожній рух». Перелічімо основні з них.

1.3. Водій має право

• керувати транспортним засобом і перевозити пасажирів або вантажі на дорогах, вулицях та в інших місцях, де рух транспорту не заборонено у встановленому порядку;
• довіряти у встановленому порядку право на користування приватним транспортним засобом іншій особі, яка має відповідне право на керування;
• знати, чому транспортний засіб зупинила особа, котра здійснює нагляд за дорожнім рухом, а також прізвище й посаду цієї особи;
• відступати від вимог цього розділу Закону в умовах дії непереборної сили або в разі, коли іншими засобами неможливо запобігти власній загибелі чи каліцтву громадян;
• на відшкодування витрат у разі надання транспортного засобу працівникам поліції та охорони здоров’я у випадках, передбачених цим Законом;
• на відшкодування збитків, завданих унаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху;
• одержувати необхідну допомогу від посадових осіб, організацій, що беруть участь у забезпеченні безпеки дорожнього руху.

1.4. Водій зобов’язаний

• знати й неухильно дотримуватися вимог Закону України «Про дорожній рух», Правил дорожнього руху та інших нормативних актів щодо питань безпеки дорожнього руху;
• створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями чи бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам;
• мати із собою й на вимогу поліцейського надавати для перевірки водійське посвідчення, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, — поліс безпеки (сертифікат) про укладання договору обов’язкового забезпечення цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів;
• виконувати розпорядження поліцейського, надані в межах його компетенції, передбаченої чинним законодавством, Правилами дорожнього руху та іншими нормативними актами;
• виконувати розпорядження органів державного нагляду й контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух;
• вживати всіх можливих заходів для забезпечення безпечних умов для пересування найуразливіших учасників дорожнього руху — дітей, інвалідів, велосипедистів і людей похилого віку;
• не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу і швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані чи під впливом таких препаратів;
• не допускати випадків керування транспортним засобом, щодо якого порушено обмеження, встановлені Митним кодексом України;
• перевірити перед початком руху технічний стан транспортного засобу і стежити за ним у дорозі; своєчасно надавати транспортний засіб, що підлягає обов’язковому технічному контролю, для такого контролю;
• під час руху в автомобілі, обладнаному ременями безпеки, бути пристебнутим, а на мотоциклі — в застебнутому мотошоломі;
• надавати переважне право для проїзду транспортним засобам з увімкненими синіми чи червоними проблисковими маячками і спеціальними звуковими сигналами;
• надавати переважне право руху пішоходові, котрий перебуває на пішоходному переході (зебрі). В цьому разі водій зобов’язаний надати можливість пішоходові безпечно перейти дорогу, вулицю;
• вживати заходів щодо збереження чистоти автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів і смуги відчуження, зокрема з боку пасажирів;
• оплачувати вартість послуг користування майданчиком для платного паркування транспортного засобу;
• надавати транспортний засіб:

– працівникам поліції та охорони здоров’я для доставки до найближчого медичного закладу осіб, які потребують невідкладної медичної допомоги;
– поліцейським для виконання непередбачених і невідкладних службових обов’язків для затримання правопорушників.

Наведені права й обов’язки доповнюються прямими заборонами для водія, зазначеними у Правилах дорожнього руху України.

1.5. Водієві заборонено:

• керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу і швидкість реакції;
• керувати транспортним засобом у хворобливому стані, у стомленому стані, а також перебуваючи під впливом лікарських препаратів, що знижують швидкість реакції й увагу;
• керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, а також без номерного знака чи з номерним знаком, що:

– не належить цьому засобу; не відповідає вимогам стандартів; закріплений не в установленому для цього місці;
– закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м;
– неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий;

• передавати керування транспортним засобом особам, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу і швидкість реакції, у хворобливому стані;
• передавати керування транспортним засобом особам, які не мають при собі посвідчення на право керування ним, якщо це не стосується навчання автомобільній їзді;
• під час руху транспортного засобу користуватися засобами зв’язку, тримаючи їх у руці;
• користуватися розпізнавальним знаком «Водій з інвалідністю» за відсутності у водія чи пасажира документів, що підтверджують інвалідність (окрім водіїв із явними ознаками інвалідності чи водіїв, котрі перевозять пасажирів із явними ознаками інвалідності).

Правила дорожнього руху передбачають випадки ЗАБОРОНИ подальшого руху транспортного засобу, де:

1. робоча гальмівна система чи керування кермом не дають змоги водієві зупинити транспортний засіб або здійснити маневр під час руху з мінімальною швидкістю;
2. в темний час доби або в умовах недостатньої видимості не світяться лампи фар чи задніх габаритних ліхтарів;
3. під час дощу чи снігопаду не працює склоочисник із боку розташування керма;
4. пошкоджено тягово-зчіпний пристрій автопоїзда.

У всіх інших ситуаціях виникнення несправностей на шляху водій має вжити заходів для їхнього усунення, а якщо це неможливо — рухатися якомога коротшим шляхом до місця стоянки чи ремонту, дотримуючись запобіжних заходів, увімкнувши аварійну світлову сигналізацію чи встановивши знак аварійної зупинки.

1.6. Права й обов’язки працівників поліції

Відповідно до Закону України «Про Національну поліцію»

Національна поліція України (поліція) — це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримки публічної безпеки й порядку.
Поліція регулює дорожній рух і здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасників та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Поліцейський може зупиняти транспортні засоби, якщо:

1. водій порушив Правила дорожнього руху;
2. є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу;
3. є інформація, яка свідчить про причетність водія чи пасажирів транспортного засобу до скоєння дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або ж є інформація, яка свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об’єктом або знаряддям скоєння ДТП, кримінального чи адміністративного правопорушення;
4. транспортний засіб перебуває в розшуку;
5. необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини скоєння дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є чи могли бути;
6. необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху чи поліцейським або як свідка при оформленні протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів ДТП;
7. уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження або заборону руху;
8. спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі спричиняє небезпеку для інших учасників дорожнього руху;
9. порушено порядок визначення й використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних приладів;
10. транспортний засіб зареєстровано в іншій країні (зупинка проводиться задля виявлення його передачі у володіння, користування чи розпоряджання особам, які не ввозили такого транспортного засобу на митну територію України чи не поміщали його у митний режим транзиту).

1.7. Працівник поліції має право:

• вимагати в особи надання документів, що посвідчують особу, і/чи документів, що підтверджують відповідне право особи;
• опитати особу, якщо є достатньо підстав вважати, що вона має інформацію, необхідну для виконання поліційних повноважень;
• обмежувати чи забороняти рух транспорту й пішоходів на окремих ділянках вулиць і автомобільних доріг у разі затримання осіб згідно із законом, при аваріях, інших надзвичайних ситуаціях, якщо це необхідно для забезпечення громадської безпеки й порядку, охорони людського життя і здоров’я;
• тимчасово обмежити фактичне володіння річчю чи транспортним засобом для уникнення небезпеки, якщо є достатньо підстав вважати, що особа може використати річ або транспортний засіб для замаху на своє життя і здоров’я, на життя чи здоров’я іншої людини або пошкодження чужої речі. На вимогу особи поліцейський зобов’язаний повідомити про причини застосування відповідних заходів;
• здійснювати поверхневу перевірку речі або транспортного засобу, якщо є достатньо підстав вважати:

– що у транспортному засобі перебуває правопорушник або особа, чия свобода обмежується незаконним чином;
– що у транспортному засобі міститься річ, обіг якої заборонений чи обмежений, або вона загрожує життю чи здоров’ю особи чи інших осіб;
– що річ або транспортний засіб — це знаряддя вчинення правопорушення і/чи міститься там, де може бути скоєний кримінальний злочин, для запобігання якому необхідно провести поверхневу перевірку;

• для забезпечення громадської безпеки й порядку може закріплювати на спецформі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати вздовж зовнішнього периметру доріг і будівель автоматичну фото- й відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману з автоматичної фото- й відеотехніки, яка перебуває в чужому володінні, задля:

– запобігання, виявлення чи фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки і власності, забезпечення безпеки осіб;
– забезпечення дотримання Правил дорожнього руху;

• застосовувати фізичну силу, зокрема спеціальні прийоми боротьби (рукопашного бою), для забезпечення особистої безпеки і/чи безпеки інших осіб, припинення правопорушення, затримання особи, що вчинила правопорушення, якщо застосування інших поліційних заходів не дає змоги поліцейським виконувати свої повноваження, які на них покладає закон;
• застосовувати такі примусові заходи

– фізичний вплив (сила);
– застосування спеціальних засобів;
– застосування вогнепальної зброї

1.8. Працівник поліції зобов’язаний:

• неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, а також Присяги поліцейського;
• професійно виконувати свої службові обов’язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадові (функціональні) обов’язки, накази керівництва;
• поважати й не порушувати прав і свобод людини;
• мати при собі нагрудний знак, окрім випадків, коли наявність нагрудного знака перешкоджає проведенню негласної слідчої (розшукової) дії;
• надавати невідкладну, зокрема домедичну й медичну, допомогу особам, потерпілим внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або у стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров’я;
• на всій території України незалежно від посади, яку він обіймає, місця перебування й часу доби, у разі звернення до нього будь-яких осіб із заявою чи повідомленням про події, які загрожують особистій або публічній безпеці, чи в разі безпосереднього виявлення таких подій зобов’язаний ужити необхідних заходів для порятунку людей, надання допомоги особам, які потребують цього, й повідомити про це до найближчого поліційного органу;
• в разі звернення до особи чи звернення особи до поліцейського він зобов’язаний назвати своє прізвище, посаду, спеціальне звання й надати на вимогу службове посвідчення, дати змогу ознайомитися з викладеною там інформацією, не випускаючи його з рук.

1.9. Працівникові поліції заборонено:

• мати будь-які привілеї чи обмеження за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного й соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними чи іншими ознаками;
• сприяти, здійснювати, підбурювати або терпимо ставитися до будь-яких форм тортур, жорстокого, нелюдського поводження чи покарання, які також принижують гідність;
• виконувати злочинні чи явно незаконні розпорядження й накази;
• використовувати будь-які предмети, на яких зображена символіка політичних партій, і провадити політичну діяльність;
• висловлювати особисте ставлення до діяльності політичних партій при виконанні службових повноважень, а також використовувати службові повноваження в політичних цілях;
• знімати з уніформи чи приховувати нагрудний знак, а також будь-яким іншим чином перешкоджати прочитанню інформації на ньому чи фіксуванню її за допомогою технічних засобів;
• застосовувати фізичну силу, спеціальні засоби і вогнепальну зброю проти жінок із явними ознаками вагітності, малолітніх осіб, осіб із явними ознаками обмежених можливостей чи літнього віку, крім випадків учинення з їхнього боку збройного чи групового нападу, скоєння збройного опору поліцейським, що загрожує життю і здоров’ю інших осіб або поліцейських, якщо відбити такий напад чи опір іншими способами й засобами неможливо;
• завдавати ударів гумовими (пластиковими) палицями по голові, шиї, ключицях, статевих органах, поперекові (куприку) й животові;
• застосовувати засоби примусової зупинки транспорту для примусової зупинки мотоциклів, мотовізків, моторолерів, мопедів, транспортного засобу, який здійснює пасажирські перевезення, а також застосовувати такі засоби на гірських дорогах або ділянках доріг із обмеженою видимістю, залізничних переїздах, мостах, шляхопроводах, естакадах, у тунелях;
• застосовувати наручники на понад 2 години безперервного використання чи без ослаблення їхнього тиску;
• застосовувати вогнепальну зброю в місцях, де може бути завдано шкоди іншим особам, а також у вогненебезпечних і вибухонебезпечних місцях, окрім випадків потреби відбиття нападу чи крайньої потреби.