Перший виїзд на дорогу

3.1.1 Перший виїзд на дорогу

Час поговорити про перший виїзд на міську дорогу, але спочатку хотілося б розповісти невелику історію з життя.

Навіщо я згадав цю історію? Якщо ви комфортно почуваєтеся на навчальному майданчику (тобто спрямовуєте автомобіль саме туди, куди потрібно, — туди, куди дивляться очі; доволі рефлекторно працюєте ногами, зупиняючи автомобіль тоді, коли потрібно, а не тоді, коли «дозріли » для цього), звільняється частина уваги, яка може бути витрачена на відстеження дорожньої ситуації. Саме тоді доцільно говорити про перший виїзд на міську дорогу загального користування.

Зазвичай зі своїми учнями я здійснюю перший виїзд в місто тоді, коли людина свідомо проїжджає змійку заднім ходом, користуючись при цьому дзеркалами. Нехай навіть не все буде так добре, як хотілося б, але цей проїзд свідчитиме про те, що вже можна починати виїжджати на дорогу. Зазвичай перед виїздом 30-40 хвилин ми «розігріваємося » на навчальному майданчику — покроково виконуємо всі попередні вправи. Відомо, повторення — мати навчання. Ми починаємо зі старт-зупинки, потім переходимо до змійок (переднім ходом зі старт-зупинкою і заднім ходом) та розворотів. Після цього можна виїжджати в місто.

3.1.2 Інструктаж

Перш ніж виїхати з майданчика, я зазвичай проводжу такий собі інструктаж.

Як ми вже наголошували на самому початку цього підручника, коли людина прийшла до автошколи, вона хоче навчатися, а не складати іспит. Це дуже важливий момент! Тому ви маєте розуміти, що під час першого виїзду в місто уваги, вправності і холоднокровності для того, щоб відразу охопити весь спектр завдань, пов’язаних із керуванням автомобілем, у вас не вистачить, тобто просто сісти і від разу рушити самостійно майже неможливо. На жаль, дуже часто можна спостерігати, як інструктор випускає «напівфабрикат» на дорогу, — людину, яка поки нічого не вміє і зовсім не може «порозумітися » ані з педалями, ані з кермом. При цьому, погрожуючи пальчиком і роблячи серйозний вираз обличчя, цей інструктор повідомляє: «Ну що, тепер ти за кермом! Вся відповідальність на тобі! А тут же люди ходять, автомобілі рухаються...». Намагаючись узяти на себе весь тягар цієї відповідальності, учень ризикує набути чимало комплексів і в результаті вирішити, що водіння — це не його, і, мабуть, нічого з цього не вийде.

3.1.3  Перший виїзд в місто

Яким же має бути перший виїзд в місто? Уявіть автомобіль таксі: за кермом водій, а поруч з ним пасажир (рис. 3.1). Зараз я маю на увазі досвідченого водія таксиста, який не хоче вас вражати гоночною їздою чи каскадерськими маневрами, тобто не йдеться про таксиста, під час руху з яким у людей виникає одне бажання — швидше зупинитися, оскільки відчувають, що доїхати живими навряд чи вдасться...

Отже, досвідчений водій, що сидить за кермом, розв’язує чимало завдань, пов’язаних із керуванням автомобілем, забезпеченням безпеки, дотриманням правил дорожнього руху, вибором оптимального маршруту, дотриманням запобіжних заходів, пов’язаних із можливими погодними умовами, зрештою, створенням будь яких розваг для свого пасажира — чи то поставити музику, чи то просто поговорити про погоду або обговорити якусь кінострічку. У цей час пасажир узагалі нічого не робить, виконуючи роль валізи, яку перевозять з одного місця на інше. Звісно, всю відповідальність за поїздку при цьому несе водій, а не пасажир.

На відміну від таксі, в навчальному автомобілі ситуація змінюється кардинально. Тут за кермом сидить водійпочатківець, а поруч із ним-якесь диво, що зветься інструктором. На відміну від пасажира таксі, інструктор має педалі гальма і зчеплення, тож він також може впливати на автомобіль. І в цьому випадку саме інструктор розв’язує величезний спектр завдань, пов’язаних із керуванням цим автомобілем, забезпеченням безпеки себе самого, учня й оточуючих, з вибором маршруту тощо. Тобто саме на ньому лежить уся відповідальність за те, що відбувається, ніби це він сидить за кермом. При цьому водій-початківець, незважаючи на те, що сидить за кермом і натискає на педалі, взагалі то мало чим відрізняється від того пасажира таксі-він також ні за що не відповідає (рис. 3.2). Дуже багато учнів не погоджуються зі мною, мовляв, якщо я за кермом, відповідно, на мені вся відповідальність ...
Насправді це буде згодом, коли ви вже будете повноцінно керувати автомобілем, коли ви на будете навичок і поруч з вами не сидітиме інструктор. З тієї простої причини, що коли вже інструктор сів поруч із вами в автівку і бере за це гроші, то саме в цьому і полягає його робота — забезпечити вашу безпеку, взяти на себе відповідальність і свідомо піти на певний ризик. Якщо ж інструктор, у якого ви навчаєтеся, дотримується іншої точки зору і перед виїздом в місто намагається навіяти вам протилежне, знайте — це неправда. У разі будь-якої дорожньо-транспортної пригоди, коли за кермом знаходиться учень, усі «шишки» посипляться саме на інструктора. Заявляю з усією відповідальністю: як учень, ви можете повноцінно користуватися цим, принаймні на перших етапах навчання. Звичайно ж, це не означає, що потрібно ловити ґав і байдикувати, випробовуючи свого наставника. Просто ви повинні виконувати лише ті завдання, які на цей момент вам до снаги. Наприклад, як мінімум ви вже вмієте стартувати, перемикати передачі, рухатися прямою і якось повертати. Першочергове завдання під час першого виїзду в місто полягає в тому, щоб просто подивитися на потік автомобілів, що рухаються в реальних умовах, ні з пасажирського місця, а саме з місця водія.

Коли я запитую, на чому ж конкретно потрібно зосереджувати увагу при першому виїзді, зазвичай відповідають так: «Потрібно бачити знаки », або «Потрібно бачити пішоходів», або «Треба триматися в потоці автівок». Отже, виникає наступне запитання: «А чи вдасться вам це зробити?» Найчастіше відповідають, що навряд чи...

Саме тому першочергове завдання водія-початківця за кермом під час першого виїзду на міську дорогу — просто розслабитися і, як то кажуть, отримувати задоволення. Лише в стані розслаблення і за відсутності емоцій ви будете більше чути, більше помічати і краще реагувати на команди інструктора. Відповідно, процес навчання відбудеться набагато швидше. Дуже часто людина, сівши за кермо, перетворюється на такого собі равлика, який ховається в своєму будиночку, повністю ігноруючи будь-які рекомендації або команди інструктора. Іншими словами, надмірна зосередженність на якому-небудь одному завданні зашкодить решті.

Отже, ще раз наголошую, що під час першого виїзду в місто все, що вам потрібно, — це просто навчитися розслаблятися. Коли ви розслабитеся за кермом, звідкись із глибин підсвідомості почнуть спливати якісь речі, які ви, виявляється, вмієте робити: рушати, перемикати передачі, повертати тощо. Парадоксально, але факт: лише завдяки адекватній байдужості до подій ви почнете помічати або опрацьовувати більше інформації.

Згодом, виконуючи низку простих дій, ви поступово навчитеся розв’язувати чимало завдань: спочатку одне, потім два, згодом три тощо (рис. 3.3). Отже, відбудеться поступове «перетягування ковдри» на себе, тобто спочатку інструктор підстраховуватиме вас, скажімо, в 90% завдань, потім — у 80-50%, згодом — у 4030%. Інструктор є своє рідним демпфером, який виправляє всі помилки і неточності, що виникають у водіяпочатківця під час руху. Найголовніше завдання інструктора — створити комфортні умови для учня. Якщо ви відчуваєте, що сьогодні ваш інструктор, можливо, не в доброму гуморі, або бачите, що він якийсь нервовий або надто емоційно повідомляє якусь інформацію, то варто запитати, чи не доцільно перенести виїзд на будьякий інший день. Інструктори — теж люди, тому цілком імовірно, що саме цього дня у нього трапилися якісь неприємності. Можливо, він узагалі не вміє робити того, що повинен, тому, як я вже наголошував раніше, варто замислитися над тим, щоб просто змінити інструктора.

Якщо в момент виїзду на проїзну частину ви не перебуваєте в стані повного спокою і розслаблення, то, напевно, вам буде дуже складно далі розвиватися як водієві. Прикметно, що в тому стані, в якому ви навчаєтеся керувати автівкою, ви рухатиметеся й далі. Дуже часто на пропозицію розслабитися учень відповідає: «Ні, спочатку я навчуся, а потім уже розслаблюся і буду спокійно рухатися». Насправді це велика помилка, оскільки щойно людина набуває певних навичок водіння, вони настільки міцно вкарбовуються в пам’ять, що перевчитися потім дуже складно.

Саме для того, щоб повністю розслабитися і заспокоїтися, ви повинні довіритися інструкторові й усю відповідальність за те, що відбувається, перекласти на нього. Тут як з доктором: якщо ваш стоматолог наказав вам відкрити рота і сидіти спокійно, то ви або довіряєте йому і підкоряєтеся, або не довіряєте і, попрощавшись, звертаєтеся до іншого лікаря.

Уявіть, що ви в абсолютно незнайомому місці. Що робити, куди бігти і за що хапатися — голова йде обертом, а ваш інструктор, як поводир, наказуючи, подбає про вас і підкаже, що саме потрібно робити. Отже, ваше завдання полягає в тому, щоб просто виконувати команди інструктора.

Інструктор, наказуючи, зазвичай добре усвідомлює те, що відбувається навколо, і краще за вас знає, як потрібно діяти. Не замислюйтеся над тим, що правильно, а що — ні. Просто підкоріться і виконайте те, що від вас вимагають цієї миті. Найчастіше учень на початковому етапі навчання просто не бачить усієї картини дорожньої ситуації і через це не завжди розуміє, чому потрібно діяти саме так, а не інакше. Оскільки інструктор — це ваш наставник і друг, то, виконуючи команду, ви робите якийсь фізичний вплив на автомобіль (натискаєте на педалі, повертаєте кермо) і, як наслідок, у лобовому склі бачите, що сталося завдяки вашому фізичному впливу на автомобіль.

Варто розуміти, що йдеться саме про перші виїзди на проїзну частину. Так відбуватиметься не завжди — через якийсь час, рано чи пізно, вам доведеться самостійно ухвалювати рішення і відповідати за них. Але спочатку багаторазово механічно виконуючи подібні команди інструктора, ви бачите винятково ПРАВИЛЬНІ «картинки» розвитку подій для конкретних дорожніх ситуацій. Іншими словами, коли інструктор вчасно подав команду, а ви беззаперечно її виконали, ви побачите в лобовому склі саме те, що ПОВИННО статися в конкретній дорожній ситуації. Коли задум інструктора виконується правильно і багаторазово, у вас формується звичка щодо черговості дій (рис. 3.4). Команда інструктора поступово відходить на другий план, а ви, побачивши знайому «картинку » в лобовому склі, згадуєте, що таке вже було, і в тій ситуації ми діяли такто і такто. Відповідно, побачивши певну «картинку» дорожньої ситуації, ви починаєте подавати собі команди вже краще, ніж це робив інструктор, і, виконуючи черговість дій, змушуєте автомобіль здійснювати той чи інший маневр (наприклад, проїхати перехрестя, зробити зупинку біля світлофора або переміститися в заторі — йдеться про прості елементи дорожнього руху).

3.1.4 Ви почали рух

Отже, ви почали рух. Усе, що від вас вимагається, — немов по телевізору, спостерігати за тим, що відбувається в лобовому склі. Можливо, ви навіть зможете час від часу дивитися в дзеркала заднього виду, але зі свого досвіду можу вам сказати, що при першому виїзді в реальний потік після заняття людина навіть не завжди здатна згадати, де саме ми їздили. Тобто стрес настільки серйозний, що людина навіть не здатна запам’ятати такі прості, здавалося б, речі. Отже, головне, що забороняється робити учневі за кермом при першому виїзді, — це гальмувати з переляку, оскільки повернути вашу ногу назад уже ніхто не зможе. Тому, якщо ви не знаєте, що робити, просто не робіть нічого. Аж до того, щоб кинути кермо, заплющити очі і дати інструктору можливість діяти самостійно.

3.1.5 Мета першого виїзду в місто

Мета першого виїзду в місто — рухатися якомога довше прямою дорогою й не виконувати жодних складних маневрів. Зазвичай навчальні маршрути прокладені саме за таким принципом, тому спочатку ви виконуєте прості повороти, не виїжджаючи на якісь занадто складні дороги. Якщо відчуваєте, що все виходить досить легко і просто, ви можете повідомити про це інструктору — можливо, має сенс дещо ускладнити завдання. Зазвичай інструктор і сам помічає, коли можна переходити до чогось більш складного. Отже, якоїсь миті ви вийдете на такий рівень, коли складність просто не зростатиме. Якщо в перші виїзди вам буде здаватися, що неможливо за всім простежити і під все підлаштуватися, неможливо проконтролювати всі дорожні знаки і передбачити дії пішоходів та інших учасників руху, то згодом ви зрозумієте, що керувати автомобілем у потоці простіше, ніж на навчальному майданчику. Отже, ви почуватиметеся комфортно та впевнено. Справа в тому, що технічно керувати автомобілем на майданчику набагато складніше, ніж у дорожньому потоці. У потоці автомобіль найчастіше просто рухається прямо, нехай навіть трохи швидше, ніж на майданчику. Але при цьому, якщо дорога досить широка і дозволяє рухатися з достатньою швидкістю (мається на увазі, що немає вибоїн та ям, які потрібно постійно об’їжджати), взагалі немає жодних проблем — не доводиться щосекунди обертати кермо або тиснути на педалі. Отже, з’являється вільний час для того, щоб навчитися бачити дорожню ситуацію.

Перші виїзди потрібні саме для того, щоб адаптуватися і усвідомити, що на реальній дорозі виконуються ті самі дії, що й на навчальному майданчику: так само обертається кермо, так само натискаються педалі і перемикаються передачі, але при цьому часу між усіма цими діями набагато більше! Від перехрестя до перехрестя ще потрібно доїхати, тому від старту на одному перехресті до зупинки на світлофорі на іншому перехресті минає чимало часу, протягом якого можна перепочити, поступово адаптуватися і звикнути до нового для себе стану водія автомобіля. Дуже часто переважно «почесні» пасажири, наприклад жінки у віці, яким довелося багато поїздити на автомобілі зі своїми чоловіками, раптом виявляють, що все значно складніше, ніж їм здавалося раніше. Це пояснюється тим, що видима частина роботи водія становить лише малу частку всього того, що відбувається в його голові. Керувати авто мобілем у потоці дуже просто, а мати час для того, щоб під час керування думати про те, що відбувається на дорозі, куди варто перестроїтися, звідки в цей момент може виникнути небезпека, чи варто рухатися далі і чи можна довіряти сусідньому по потоку водієві, що означає той чи інший встановлений дорожній знак тощо, — все це виявляється тією самою підводною частиною айсберга, яка прихована від оточуючих і не буде їм зрозуміла доти, доки вони самі не зіткнуться з цим

3.1.6 Завершення першої поїздки

Зазвичай після завершення першої поїздки містом мої учні полегшено зітхають і демонструють, що нарешті все закінчилося, можна вибратися з цієї «бляшанки» і перевести дух. Це природні процеси, і, звичайно ж, потрібно відпочити. Але при цьому дуже корисно після завершення поїздки поговорити з інструктором про те, де ви рухалися, де ви були, де повертали, — стисло, тільки для того, щоб самому собі нагадати пройдений маршрут. Дуже корисно згадати, де все було добре, а де припустилися помилок. Не варто замислюватися над тим, чого ви поки не вмієте робити, у чому не набули певних умінь та навичок.

Вам необхідно зосередитися на тому, чого ви вже навчилися, і просто в спокійній обстановці подумки «прокрутити» випадки, в яких були допущені помилки, — як варто було поводитися. Отже, зручно влаштувавшись десь на дивані у себе вдома, подумки знову проїдьте весь пройдений маршрут (звісно, цьому не потрібно присвячувати кілька годин — просто протягом кількох хвилин пригадайте всі ключові ситуації, в яких ви опинялися під час поїздки).

3.1.7 Перші заняття з водіння в місті

Зазвичай два-три перших заняття з водіння в місті відбуваються за командами інструктора. У цьому є ще один побічний ефект. Час, що витрачається на усвідомлення завдання і на початок дій, змушує учня досить швидко реагувати на команди. Коли ж ви почнете особисто ухвалювати рішення, виявиться, що часу у вас стало значно більше. Отже, так ніби готується платформа для того, щоб з’явився час для самостійного відстеження дорожньої ситуації і ухвалення відповідних рішень.