3.7.2 Пішоходи
Спочатку наведу кілька досить поширених ситуацій, пов’язаних із поведінкою пішоходів.
Уявіть, що ви рухаєтеся дорогою й помічаєте попереду пішохідний перехід, яким у цей час зліва направо відносно вас рухаються двоє людей. Коли до переходу залишається метрів п’ятдесят, ви скидаєте швидкість, а пішоходи в цей час долають середину вулиці і досить бадьорим кроком дістаються краю проїзної частини (рис. 3.95, a). Загалом можна вже досить вільно рухатися далі, оскільки обидва пішоходи вже на бордюрному камені, але тут, немов за командою, вони різко розвертаються на 180 градусів і не менш бадьоро, не знижуючишвидкості, йдуть у зворотному напрямку — просто під колеса автомобіля (рис. 3.95, b). Звичайно ж, це стресова ситуація для будьякого водія, оскільки дії пішоходів у цьому випадку нелогічні. Таких пішоходів можна побачити рідко, проте можна!
Отже, можна дійти такого висновку. У правилах дорожнього руху йдеться, що об’їжджати пішоходів на переході можна зі спини, гарантуючи безпечний інтервал. Саме гарантування безпечного інтервалу, тобто відстані до пішоходів, у цьому випадку повинно контролюватися дуже чітко, оскільки може трапитися, що за всіма зовнішніми ознаками пішоходи вже мали б пройти дорогу, але з якоїсь причини цього не відбувається, і доводиться діяти відповідно до обставин, що несподівано виникли: різко гальмувати, йти в бік тощо. При цьому самі пішоходи можуть перебувати «на своїй хвилі», тому навіть не помітять ваших активних дій.
Краще дочекайтеся, поки пішохід, який перейшов дорогу, відійде від краю проїзної частини хоча б на дватри метри. У цьому випадку, навіть якщо він раптом передумає і вирішить піти назад, перш ніж він повернеться і дістанеться дороги, ви матимете достатньо часу, щоб відреагувати належним чином.
Окремо потрібно згадати пішоходів у каптурах. Це страшні люди! Уявіть бойового коня: шори на його очах знижують природне почуття самозбереження, тобто чим менше кінь бачить, тим менше боїться. Пішохід у каптурі мало того що нічого не бачить на всі боки, ще й нічого не чує... Корисно навчитися подумки розфарбовувати пішоходів у різні кольори (рис. 3.96): червоний (від таких пішоходів усього можна очікувати в будьякий момент) та зелений (пішоходи, чиї дії зрозумілі й прогнозовані).
Наступна поширена дорожня ситуація пов’язана з тим, що досить часто під час старту на перехресті в гору відбувається так, що автомобіль «підкрадається» до краю проїзної частини, а потім змушений поступитися дорогою автомобілям, що рухаються головним напрямком. Отже, «зебра», як правило, залишається позаду автомобіля, що стоїть на краю проїзної частини. При цьому пішоходи починають обходити автомобіль ззаду (рис. 3.97). У такій ситуації корисно пам’ятати, що допустити скочування назад під час старту можна не більше ніж на 10 сантиметрів. Можливо, ви помічали, що дуже часто пішоходи, обходячи автомобіль ззаду, майже одягом обтираються об нього, тобто проходять не за одинпівтора метра від автомобіля, а майже торкаються його. Отже, навіть трохи відкотившись назад, водій ризикує штовхнути людину, яка знаходиться позаду автівки. І хто знає, що можна почути на свою адресу: «добрі» побажання або бадьорий грюкіт по багажнику. Якщо за автомобілем буде літня людина, то вона може впасти просто під колеса автомобіля, який знаходиться за вами. Тому, навіть якщо ви вже проїхали пішохідний перехід, ще не привід розслабитися: варто пам’ятати, що пішоходи можуть проявити себе навіть у цьому випадку.
Наступну ситуацію поясню на прикладі події, свідком якої я став днями. Ми з ученицею, яка була за кермом, рухалися вулицею, коли попереду з двору виїхав мікроавтобус. Варто пояснити, що серед учнів, які не так давно сіли за кермо, є такі, які «рвуться в бій», щосили «топчучи» педаль газу, тому доводиться дещо стримувати їхній запал. Утім, є й невпевнені люди, їхня мета — просто всюди пробиратися поповзом із думкою «що повільніше я їду, то краще». Біда в тому, що в останньому випадку автомобіль, який рухається занадто повільно, змушує водіїв автомобілів, що виїжджають попереду з прилеглих доріг, думати, що вони встигнуть «прошмигнути». Саме так і відбулося цього разу: водій мікроавтобуса недостатньо тверезо оцінив обстановку і вискочив із двору, затуливши половину дороги. Нам довелося дуже різко гальмувати, а водій мікроавтобуса, помітивши, що дівчина за кермом розгубилася, вирішив виправити ситуацію, ввімкнувши зад ній хід і від’їхавши назад у двір. Але в цей момент мікроавтобус ззаду вже обходив дідусь (рис. 3.98), якому довелося згадати молодість і з невластивою для віку спритністю відскочити вбік. Якби він обходив мікроавтобус десь на півсекунди пізніше, то просто потрапив би під колеса.
Висновок такий: якщо навіть ви з якоїсь причини «вилізли» на дорогу більше, ніж це потрібно, то намагайтеся не метушитися і не діяти поспішно. Якщо ситуація вже не напружена (як у наведеному прикладі, оскільки ми пригальмували), рухайтеся далі і, моргнувши «аварійкою », ніби вибачтеся перед іншими. Здебільшого це краще, ніж намагатися відмотати події в зворотному напрямку, просто увімкнувши задній хід і намагаючись зайняти вихідну позицію. У цей час там вже можуть бути пішоходи або інший автомобіль, який «підтягнувся» ближче до краю проїзної частини слідом за вами.
Іноді доводиться рухатися дорогою, вздовж якої з обох боків ряд припаркованих автомобілів, розміщених настільки щільно, що це ускладнює огляд перспективи дороги. Дуже корисно навчитися споглядати голови пішоходів поверх автівок (як правило, доросла людина вище середньостатистичного легкового авто мобіля). Вчасно помітивши голову пішохода, який виходить на дорогу (рис. 3.99), можна уникнути неприємних несподіванок.
2 мегабайти.