Складові частини гальмівної системи

7.2.6 Барабанні гальмівні механізми

Свого часу це був дуже поширений тип гальмівних механізмів. Улаштування найпростіше (малюнок 7.3): гальмівний щиток, що не обертається і жорстко закріплений на поворотному кулаку* (якщо це керовані передні колеса) або на цапфі (якщо це задня вісь), на гальмівний щиток встановлено робочий гальмівний циліндр, також гальмівні колодки, які одним кінцем спираються на опори, а іншим — упираються в поршні робочого гальмівного циліндра. На гальмівні колодки наклеєні або приклепані фрикційні накладки, зверху усі ці деталі накриваються гальмівним барабаном, який обертається разом із колесом.

* Якщо хто забув, то побачити, який вигляд має поворотний кулак, можна в розділі 6, на малюнку 6.4.

Якщо раптом знадобилося знизити швидкість або зупинитися, водій, натискаючи на педаль гальма, через гідропривод впливає на поршні робочого гальмівного циліндра, які, переміщуючись, розсовують гальмівні колодки, притискаючи їх до поверхні гальмівного барабана.

Існує кілька схем розташування гальмівних колодок.

Малюнок 7.3 Приклад барабанного гальмівного механізму.

Цікаво
У барабанному гальмівному механізмі, який показано на малюнку 7.3 (одна з найпоширеніших схем розташування колодок), дві колодки встановлені послідовно одна за одною. Одна колодка — передня, інша — задня (по ходу руху). Причому обидві колодки знизу встановлені на осях, а зверху впираються в поршні робочого циліндра. При гальмуванні сили діятимуть так, що передня колодка буде нібито підклинювати, а задню колодку створювані зусилля намагатимуться відсунути від барабана. Цим може бути викликаний нерівномірний знос фрикційних накладок. Так само цей ефект призводить до того, що робочі поверхні фрикційних накладок використовуються не повною мірою.

Для того щоб після гальмування гальмівні колодки повернулися у вихідне положення, встановлено відвідні пружини.

Зазор між колодками і барабаном часто регулюється автоматично. Реалізовано це просто: поршні робочих циліндрів, переміщуючись назовні під дією тиску рідини, виберуть наявний між ними і пружними кільцями осьовий зазор, після чого потягнуть кільця за собою. Рух поршнів триватиме доти, доки колодки не упруться в барабан. При відпусканні педалі відвідні пружини зможуть перемістити поршні назад тільки на величину, відповідну осьовому зазору між поршнем і кільцем, оскільки зрушити кільце вони не в змозі.

Величина зазора, як було сказано вище, відповідає необхідному зазору між колодкою і барабаном. Таким чином, у міру зношування накладок кільце переміщатиметься уздовж циліндра, підтримуючи постійну величину зазора в механізмі.

Барабанні гальмівні механізми мають низку переваг, порівняно з дисковими гальмами, однак і вад чимало.

Переваги:

• велика робоча поверхня гальмівних колодок і можливість її збільшення як за рахунок діаметра гальмівного барабана, так і його ширини (корисна властивість для вантажних автомобілів);
• відносна захищеність гальмівного механізму від пилу і бруду;
• стійкість елементів гальмівного механізму до перепаду температур.

Вади:

• мала, порівняно з дисковими гальмами, потужність, що розвивається;
• велика інерційність елементів гальмівного механізму;
• чутливість до перегріву.