1.2.8 Впровадження засобів безпеки
Після війни, коли автовиробництво набирало значних обертів, кількість автомобілів почала стрімко збільшуватися. Машини ставали комфортнішими, важчими, потужнішими. Це призвело до украй невтішних наслідків, оскільки з ростом швидкості автівок збільшилася й кількість аварій. З’явилася статистика смертності на дорогах, яка кричала й благала про впровадження певних засобів безпеки.
Та фірми-виробники відмовлялися вдаватися до будь-яких дій, припускаючи, що елементи безпеки порушать естетику автомобіля. Так чи інак, одначе, в автомобілях усе ж почали встановлювати паски безпеки. Перший такий засіб мав вигляд звичайної тканинної стрічки, яка підперізувала людину. Однак така схема не вирішувала всіх проблем, оскільки під час зіткнення людина могла прослизнути під ременем, травмувати грудну клітку об кермо й отримати травми, не сумісні з життям. Вдале рішення спало на думку конструкторові Нільсу Боліну, і 1959 року в моделі Volvo PV544 був представлений триточковий ремінь безпеки, який дійшов до наших днів у незмінному вигляді.
Варто також згадати й батька пасивної безпеки — конструктора Белу Барені. Завдяки йому в структурі кузовів з’явилися так звані зони деформації — у них сила удару гасилася кількаразово.
Малюнок 1.8 Приклад роботи зон деформації кузова.
2 мегабайти.