Історія перетворення саморушного воза в сучасний автомобіль

1.2.4 Історія винаходу чотиритактного двигуна

Тоді винахідливий француз додумався зробити примітивну систему охолодження — двигун знову запустився і... знову ненадовго. Крапку, але не останню, у своїх експериментах Ленуар поставив після впровадження системи змащення. Але робота цього агрегату більш нагадувала роботу парового двигуна, що зводило нанівець усі перспективи. Украй низький коефіцієнт корисної дії (ККД) і, як наслідок, усього 2 к. с. з 18 л об’єму.

Через неповних 20 років (1876 року) німецький інженер і винахідник-самоук Ніколаус Август Отто винайшов і запатентував чотиритактний двигун внутрішнього згоряння. Його особливістю був такт стиснення, це дозволило значно збільшити потужність двигуна, отриману з одиниці об’єму. Але двигун — це ще не весь автомобіль. Аби він якимось чином вписався в конструкцію транспортного засобу, виникла необхідність у більш зручному, транспортабельному паливі.

Поява бензину вирішила цю проблему. І перші саморушні візки, що працювали на бензині, не змусили довго на себе чекати. Одним із піонерів у цьому напрямку став видатний Ґотліб Даймлер, який 1885 року презентував прадідуся мотоцикла — двоколісний самохідний апарат із двигуном внутрішнього згоряння — мотоцикла, але не автомобіля.

Малюнок 1.3 Двоколісний візок (мотоцикл) Ґотліба Даймлера.

Останній, до речі, запатентували 1886 року незалежно один від одного Ґотліб Даймлер і Карл Бенц.

Малюнок 1.4 Саморушний візок Ґотліба Даймлера.

Суперечки з приводу того, кого ж усе-таки вважати батьком автомобіля, тривали не один рік. Після довгих суперечок першість віддали Бенцові. Бо свій саморушний візок він створив від початку й до кінця власноруч.

Малюнок 1.5 Саморушний візок Карла Бенца.

Але на цьому ніхто не збирався зупинятися. Людей почали приваблювати візки — дарма, що вони були дуже гучні, диміли й смерділи маслом. І хоча багато хто не бачив сенсу купувати таку недешеву іграшку, це не перешкоджало прогресу. Ба більше: у кінці дев’ятнадцятого — на початку двадцятого століття з’явилися перші електромобілі, які випередили свій час майже на сотню років. Але, на жаль, тоді ще не було технологій зі створення досить ємних акумуляторних батарей, і це унеможливлювало пересування навіть на невеликі відстані.