4.8.6 Вентилятор
У минулому вентилятори встановлювали на одній осі з валом водяного насоса, жорстко кріпили до приводного шківа, і вони гнали повітря для додаткового охолодження радіатора постійно, поки працював двигун, оскільки привод був від колінчастого вала. Влітку це, може, й добре, а от узимку, коли температури навколишнього повітря і так достатньо для охолодження, додаткове охолодження не на користь. Так само під час пересування на автомобілі влітку, коли часто доводиться стояти в пробках, а двигуну працювати на низьких обертах, охолодження буде недостатнім через відсутність нормального потоку повітря від вентилятора.
Примітка
Тут варто відзначити важливість дотримання певного (досить вузького) діапазону робочої температури двигуна незалежно від пори року або навантаження під час роботи. Висновок: перегрівання — це погано, але й переохолодження також не на користь.
Але прогрес не стояв і не стоїть на місці, тому, зрозумівши, що від постійно «увімкненого» вентилятора немає користі ні взимку, ні влітку, вирішили встановити вентилятор з електромотором, який умикається за командою датчика температури. Зручно — автомобіль швидко прогрівається, а після досягнення певної температури починає працювати електровентилятор. Електровентилятори у сучасних автомобілях мають іще й два режими роботи: швидкий і повільний. Керує цими процесами електроніка.
Але є іще один спосіб змусити вентилятор працювати без електроніки в заданих режимах — встановити в’язкісну муфту. Ця муфта приводиться в режим обертання паском від шківа колінчастого вала. Вентилятор «сидить» на осі й без потреби не обертається. Тільки-но виникає необхідність в охолодженні, муфта спрацьовує, і вентилятор починає обертатися, ніби з’єднуючись через приводний пасок із колінчастим валом.
2 мегабайти.