Будова вантажного автомобіля, частина 2

29) перевага гідравлічної гальмової системи перед пневматичної в швидкості спрацьовування гальмових механізмів.

Гідравлічний привід гальмових механізмів має низку суттєвих переваг перед іншими типами приводу: одночасність гальмування всіх коліс (у принципі) та необхідний розподіл гальмових сил між окремими колесами; високий ККД - 0,9 і вище за нормальної температури охолоджувальної рідини; малий час спрацьовування (0,05...0,2 сек). Завдяки цій властивості, зумовленій мізерно малою стисливістю рідини, гідравлічний привід має беззаперечну перевагу перед пневматичним приводом, який має час спрацьовування приблизно вдесятеро більший; відносно малі габарити та маса приладів і пристроїв, які застосовуються в гідроприводі; простота конструкції та зручність компонування.

30) у пневматичній гальмовій системі педаль гальма підключена до гальмового крану.

Коли водій натискає педаль гальма, гальмовий кран відкриває доступ для стисненого повітря, яке з ресиверів надходить у гальмові камери коліс. У циліндрах збільшується тиск, розтискні кулаки притискають колодки до гальмових барабанів коліс і зупиняють автомобіль. Коли водій відпускає педаль, клапани гальмових камер коліс виводять повітря і колодки повертаються в початкове положення.

31) після відпускання педалі гальма у пневматичній гальмовій системі повітря стравлюється в атмосферу.

Після відпускання педалі гальма стиснене повітря, яке використовувалося для гальмування, виходить через спеціальні клапани скидання в атмосферу. Це відбувається в пневматичних гальмових системах, де повітря подається до гальмових камер під тиском при натисканні на педаль, а при її відпусканні повітря стравлюється, дозволяючи колодкам повернутися у вихідне положення. У разі справної системи, повітря не повертається назад у систему, а вивільняється через клапани скидання. Таким чином, це забезпечує нормальну роботу гальмової системи і запобігає накопиченню тиску.

32) ресивер – балон для зберігання стисненого повітря гальмової системи.

Ресивер або балон. У ресиверах зберігається запас стисненого повітря. Пневматичні гальма обладнані двома ресиверами. Перший балон, який у народі називають "мокрим", обладнаний запобіжним клапаном і краном для зливу конденсату. На другому ресивері є тільки кран для зливу конденсату. Запобіжний клапан, який контролює тиск у другому балоні, встановлений далі по магістралі в гальмовому крані.

33) під час увімкнення гірського гальма гальмові механізми не задіяні.

Моторне гальмо (гірське гальмо) являє собою двигун автомобіля, обладнаний додатковими пристроями вимкнення подачі палива і повороту заслінок у випускному трубопроводі, що створюють додатковий опір. Під час гальмування водій за допомогою пневматичного приводу повертає заслінку в трубі глушника в закрите положення і переміщає рейку паливного насоса високого тиску в положення нульової подачі палива в двигун. Внаслідок цих дій двигун автомобіля глушиться (але обертання колінчастого вала не припиняється) і унеможливлюється випуск повітря з циліндрів через випускний тракт. У такті випуску поршень прагне виштовхнути повітря через випускний трубопровід. При цьому поршень відчуває опір, багаторазово стискаючи повітря. Наслідком цього опору переміщенню поршня є сповільнення обертання колінчастого вала, і, отже, передача від нього через трансмісію гальмового моменту до ведучих коліс автомобіля.

34) прискорювальний клапан в пневматичному приводі гальмової системи потрібен для прискорення спрацьовування задніх гальмових механізмів.

Клапан прискорювальний (КП) - керуючий компонент гальмової системи з пневмоприводом. Клапанний вузол, що розподіляє потоки стисненого повітря між елементами пневмосистеми відповідно до режимів роботи гальм. На КП покладається дві функції: скорочення часу спрацьовування гальмових колісних механізмів задніх вісей; підвищення ефективності роботи стоянкової і запасної гальмовими системами. Цими агрегатами обладнуються вантажні транспортні засоби та автобуси, рідше цей агрегат використовують на причепах і напівпричепах.

35) обмежувальний клапан тиску в пневматичному приводі гальмової системи передньої осі зменшує тиск в гальмових камерах передньої осі.

Основна функція обмежувального клапана полягає в зменшенні тиску в гальмівних камерах передньої осі. Це допомагає уникнути надмірного тиску, що може призвести до неефективного гальмування або навіть до пошкодження компонентів системи.

36) наслідком повного зносу фрикційних накладок гальмових колодок може стати різке зменшення ефективності гальмового механізму.

Повний знос фрикційних накладок гальмових колодок може призвести до кількох серйозних наслідків для автомобіля та його безпеки. Основні наслідки включають зниження ефективності гальмування, перегрів гальмової системи, пошкодження гальмових дисків, втрата керованості, збільшення ризику аварій.

37) під час заміни гальмових колодок з одного боку потрібно замінити колодки і з іншого боку.

Деякі надмірно економні водії не тільки самі ремонтують свій автомобіль, а й всіляко намагаються заощадити при цьому. Бували випадки, коли автовласник міняв зношені гальмові колодки тільки з одного боку автомобіля, оскільки на іншій, на його думку, вони були ще нормальними. У результаті нерівномірний знос гальм позначається на керованості автомобілем і безпеці. Якщо взявся міняти колодки, міняй з обох боків.

38) з порушенням герметичності гальмової камери з одного боку під час гальмування буде відчуватися відведення автомобіля.

Коли герметичність гідравліки гальмової системи порушена, робоча рідина може витікати, про це свідчитиме падіння рівня гальмової рідини. У такому разі одним із наслідків може бути ситуація, коли автомобіль відхиляється в бік під час гальмування. Найчастіше причина криється в гальмовому механізмі одного з коліс або наявна проблема з гідравлікою, через що тиск у системі падає, і поршень циліндра не може достатньо ефективно притиснути колодку до гальмового диска. Коли є відмінності в спрацьовуванні гальм праворуч і ліворуч, тоді під час гальмування і відбувається відведення в бік. Автомобіль відхиляється в той бік, з якого колодки сильніше притискаються до диска.

39) у разі потрапляння в систему змащення охолоджуючої рідини моторна олива стає молочного кольору.

Однією з ознак наявності охолоджувальної рідини в моторній оливі є зміна кольору оливи на щупі на молочно-білий. Попадання антифризу в моторну оливу є першорядною причиною передчасного виходу з ладу фільтра в дизельному двигуні та загального недостатнього змащення. Основний крок до боротьби з цією проблемою є своєчасне розуміння, що є витік охолоджувальної рідини. Періодичні перевірки рівня рідини є найпростішим способом зробити це.

40) причини надмірного зносу шин керованих коліс можна визначити за допомогою спеціального діагностичного обладнання (стенду).

Для визначення причини надмірного зносу шин керованих коліс застосовується спеціальне діагностичне обладнання/стенд. Наприклад, перевірка розвалу/сходження коліс, що з підручним інструментом або оглянувши візуально не визначити. Використання стендів для перевірки сходження та розвалу коліс дозволяє точно визначити параметри установки коліс і виявити відхилення, які можуть призводити до надмірного зношення шин.

41) визначити причини різкого збільшення зусилля на рульовому колесі можна за допомогою візуального огляду елементів управління і вимірювання робочого тиску системи гідропідсилювача рульового управління.

Для усунення характерних ознак несправного стану системи керуванням напряму руху в легкових і вантажних автомобілях таких, як шуми, вібрація та ривки, слід провести візуальний огляд елементів системи - вузлів і деталей в оглядовій ямі або на естакаді для визначення наявності або відсутності вільного ходу в шарнірах кермових тяг; за допомогою динамометра визначити силу тертя в механізмах системи; перевірити герметичність повітропроводу й рівень тиску в бачку оливи.

Розвал або кут розвалу - один із кутів установки коліс автомобіля або іншого транспортного засобу. Кут розвалу коліс - це кут між вертикальною площиною і площиною обертання колеса. Кут розвалу повинен відповідати нормативній технічній документації для конкретної марки автомобіля. Якщо кут розвалу більший або менший за номінальне значення, автомобіль стає погано керованим, а покришки коліс швидше зношуються. Кут розвалу вимірюється і регулюється за допомогою спеціальних технічних засобів - стендів вимірювання кутів встановлення коліс. Регулювання кутів розвалу/сходження - один із найважливіших видів обслуговування автомобіля, оскільки завдяки цьому можна зменшити нерівномірне спрацьовування шин і поліпшити керованість автомобіля. Якщо ж необхідні регулювання здійснено невірно, шини можуть надміру та нерівномірно зношуватися і швидко стати непридатними до подальшого використання. Регулювання кутів розвалу/сходження може збитися під час їзди вибоїстими дорогами, внаслідок наїзду на бордюр, під час їзди твердим узбіччям асфальтованої дороги на великій швидкості. Зазвичай збивання цих регулювань впливає насамперед на знос шин, а від цього надалі страждає і керованість автомобіля.

Щоб уникнути цих негативних наслідків, кути розвалу/сходження потрібно перевіряти щоразу безпосередньо після встановлення нових шин. Також це потрібно робити і тоді, коли замінюються запчастини підвіски. Слід пам'ятати, що у коліс, які просто прокручуються, зовсім інший рівень зношування. Пов'язано це з тим, що на них діють різні навантаження. Для цих коліс характерна картина бічного "сточування" протекторів. І це звичайно, під час повороту саме туди припадає основна частина навантаження. Рекомендований інтервал між регулюваннями кутів розвалу/сходження має становити близько 25-30 тис. км пробігу автомобіля. Як правило, ця процедура входить у щорічне техобслуговування.

42) визначити причини, за якими двигун не запускається, коли обертається стартер можна за допомогою огляду всіх з’єднань електропроводки, спеціального діагностичного сканера помилок і діагностики кожного елемента системи запуску окремо.

Найчастіше автовласники стикаються з ситуацією, за якої після повороту ключа в замку запалювання стартер не крутить, а тільки клацає, і автомобіль не заводиться. Однак буває й інша ситуація: стартер крутить (це чути за характерним дзижчанням), проте автомобіль все одно не заводиться. Що робити в такій ситуації?

Якщо стартер крутить, а двигун не заводиться, насамперед слід перевіряти систему живлення і систему запалювання.

Зверніть увагу, що всі ці перевірки слід виконувати тільки в тому разі, коли стартер крутить рівно, без ривків. В іншому разі (ривки під час роботи стартера або клацання замість звичного дзижчання) проблему слід шукати насамперед у самому стартері.

Перевірку паливної системи слід виконувати послідовно - від паливного насоса до інжектора (карбюратора):

1. Якщо у вас інжектор, то під час увімкнення запалювання в салоні має бути чутно дзижчання електричного бензонасоса. Якщо дзижчання немає, значить або згорів моторчик бензонасоса, або на ньому немає напруги. Отже, перевіряти треба сам паливний насос, а також його запобіжник.

2. З карбюраторними автомобілями все трохи складніше: бензонасос має привід від розподільного вала, тож для перевірки доведеться зняти кінець шланга з впускного штуцера карбюратора або випускного штуцера бензонасоса. Якщо качнути кілька разів важіль ручного підкачування бензонасоса, зі штуцера або шланга має піти бензин.

3. Для перевірки наявності бензину в рампі інжектора треба натиснути на клапан штуцера для підключення насоса: звідти має піти бензин.

4. Обов'язково перевірте, чи не засмітився паливний фільтр. Можливо, мотору просто не вистачає палива, тому він не заводиться.

5. Ще одна причина, через яку стартер крутить, а автомобіль не заводиться, - це забита дросельна заслінка.

Провівши всі вищеописані дії, можна спробувати завести автомобіль ще раз. Якщо стартер, як і раніше, крутить, але автомобіль не заводиться, значить треба переходити до перевірки системи запалювання.

1. Для початку слід викрутити свічку і перевірити наявність на ній іскри. Для цього потрібно надіти на вимкнену свічку високовольтний дріт, доторкнутися спідницею свічки до металевої частини двигуна і крутанути двигун за допомогою стартера (для цього знадобиться помічник). Якщо іскра є, отже, свічка справна.

2. Якщо іскри немає в інжекторному автомобілі, отже, проблема в модулі запалювання.

3. Якщо іскри немає в карбюраторному двигуні, отже, слід перевірити катушку запалювання. Витягнути центральний дріт із кришки трамблера, помістити його кінці за 5 мм від металевої частини двигуна (не торкаючись) і попросити помічника прокрутити двигун стартером. Якщо іскри немає, катушка несправна.

4. Якщо іскра є і катушка запалювання справна, слід зняти кришку трамблера і подивитися, чи немає під нею дефектів (нагар, тріщини тощо).

Бувають випадки, коли всіх цих перевірок виявляється недостатньо, і автовласникові доводиться проводити більш глибокі перевірки, щоб виявити причину того, що стартер крутить, а двигун не заводиться. Серед причин, через які таке може бути, також зустрічаються:

1. Згорілий запобіжник. Таке трапляється нечасто, але перевірити цілісність плавких запобіжників у блоках все-таки варто.

2. Корозія на будь-якій з електричних деталей.

3. Конденсат під капотом. Бували випадки, коли автомобіль не заводився саме через зайву вологість під капотом.

43) визначити причини нестабільних оборотів холостого ходу можна за допомогою зупинки шляхом відключення паливних форсунок по черзі.

Для визначення причини нестабільних обертів холостого ходу можна використовувати кілька методів. Один із них - це метод зупинки шляхом відключення паливних форсунок по черзі. Цей метод полягає у відключенні кожної паливної форсунки по черзі, щоб визначити, яка з них може бути причиною нестабільності обертів. Якщо при відключенні певної форсунки оберти стають більш стабільними, це свідчить про проблему з цією конкретною форсункою або системою, що нею керує.

44) зливати воду з фільтра-відстійника на транспортних засобах з дизельними двигунами необхідно кожен раз під час заміни паливного фільтра.

Це допомагає запобігти накопиченню води в системі, що може призвести до корозії та інших проблем у паливній системі. Регулярний контроль і злив води забезпечують ефективну роботу дизельного двигуна і продовжують термін його служби.

45) заборонено перевищувати рівень моторної оливи під час її заміни.

Якщо рівень оливи перевищує допустимі межі, це може призвести до переповнення картеру. Це, в свою чергу, може викликати піну в оливі , що знижує її змащувальні властивості. Надмірний рівень оливи може призвести до підвищення тиску в системі змащення, що може викликати витоки або навіть пошкодження сальників і прокладок. Переповнена олива може потрапити в систему вентиляції картера, що призведе до забруднення повітряного фільтра та інших компонентів. Це може вплинути на загальну ефективність роботи двигуна. Високий рівень оливи може призвести до збільшеного тертя в двигуні, оскільки олива не зможе нормально циркулювати.

46) два основних типи зчіпних пристроїв для вантажних транспортних засобів: тягово-зчіпний і сідельний.

Тягово-зчіпний пристрій (фаркоп) - пристрій, призначений для буксирування вантажних і легкових причепів транспортних засобів. Два основних типи зчіпних пристроїв для вантажних транспортних засобів - це тягово-зчіпний і сідельний.

Тягово-зчіпний пристрій використовується для з'єднання тягача з причепом або напівпричепом. Він може бути представлений у кількох формах, таких як кульовий пристрій - використовується для буксирування легких причепів і складається з кулі, яка встановлена на тягачі, та півсферичної заглибини на дишлі причепа. Та шворневий пристрій - механізм, що складається з шворня і петлі, який забезпечує надійне з'єднання між автомобілем і причепом.

Сідельний зчіпний пристрій призначений для з'єднання сідлових тягачів з напівпричепами. Цей тип забезпечує високу стабільність і можливість маневрування важких вантажів. Сідельні пристрої можуть бути шкворневими - дозволяють легке приєднання та від'єднання напівпричепів. Безшкворневими - використовують автоматичні механізми для забезпечення безпеки та простоти використання.

Ці два типи зчіпних пристроїв є основними у вантажному автомобілебудуванні, оскільки вони забезпечують ефективне та безпечне транспортування вантажів.

47) напрямний фланець не характерний для гакового тягово-зчіпного пристрою.

Для гакового тягово-зчіпного пристрою не характерний напрямний фланець. Тягово-зчіпний пристрій типу "гак-петля", зважаючи на далеко не оптимальні дорожні умови, застосовують найширше. Такі тягово-зчіпні пристрої відрізняються простотою конструкції, легкістю у виготовленні, відносно малою масою і великими кутами гнучкості. Остання обставина робить їх незамінними під час руху автопоїздів у важких дорожніх умовах і на місцевості з різноманітним рельєфом. Описана конструкція передбачає наявність великих зазорів (до 10 мм) у з'єднанні гак-петля для полегшення зчеплення-розчеплення. Ці зазори призводять до підвищення динамічних навантажень та інтенсивного зношування деталей пристрою (сполученої пари), а також є причиною виходу зчіпки (гака і петлі дишла) з ладу. Конструкція гакових пристроїв передбачає, як правило, ручне зчеплення-розчеплення ланок автопоїзда.

48) довжина причепа не впливає на вибір тягово-зчіпного безпроміжкового пристрою.

Довжина причепа сама по собі не є визначальним фактором при виборі тягово-зчіпного безпроміжкового пристрою. Основними критеріями для вибору такого пристрою є маса та вантажопідйомність, тип транспорту, тип зчіпки, застосування, безпека і легкість використання.

49) антифриз є дуже отруйною речовиною.

Небезпеку для людини становлять усі охолоджувальні рідини на основі етиленгліколю, вони дуже отруйні під час прийому всередину (летальна доза для чистого етиленгліколю - приблизно 2 мл/кг маси тіла для дорослого). При отруєнні гліколевий антифриз впливає на центральну нервову систему, викликаючи втрату координації, слабкість, блювоту.

50) перед вимушеним відкриттям кришки радіатора на гарячому двигуні необхідно акуратно скинути надмірний тиск, трохи відкривши кришку радіатора.

Відкриття кришки радіатора на гарячому двигуні вимагає обережності через ризик опіків та вибуху. Щоб цього уникнути при відкриванні кришки радіатора, потрібно обережно покласти рушник або ганчірку на кришку радіатора. Потім повернути кришку радіатора на чверть оберту (але не знімати її повністю) для скидання надлишкового тиску. Це дозволить вийти пару і зменшить ризик вибуху. Дочекатися, поки не зникне звук виходу пари, і лише тоді повністю відкрутити кришку.

51) рівень охолоджувальної рідини в розширювальному бачку нижче норми, а її щільність дорівнює нормі вказує на зовнішню або внутрішню негерметичність.

Якщо рівень рідини в бачку нижчий за норму, а щільність у нормі, то варто долити рідину тієї самої щільності та марки, що знаходиться в системі охолодження через негерметичність системи. Зниження рівня охолоджувальної рідини в розширювальному бачку може бути з двох причин, якщо не брати до уваги роздмухування і збільшення в об'ємі самих патрубків. Перша причина через википання, але тоді збільшиться її щільність. А друга через негерметичність системи охолодження. За зовнішньої негерметичності рівень її падає, а щільність не змінюється, але можна виявити місця так званого витоку. Причини можуть бути різні: корозія, пробої радіатора або самих патрубків, ослаблення хомутів у місцях з'єднання патрубків, відмова в роботі перепускного клапана в кришці розширювального бачка, тріщини самого розширювального бачка, ослаблення різьбових з'єднань. Визначається зовнішнім оглядом. За внутрішньої ж негерметичності складніше знайти місце витоку. У самому ж розширювальному бачку якийсь час щільність і колір охолоджувальної рідини може не змінюватися. Усе залежить від місця і характеру негерметичності: пробій прокладки між головкою і блоком, тріщина в блоці в сорочці охолодження, вихід з ладу помпи і сполучених деталей, перегрівання двигуна, ослаблення кріплення головки блоку, обрив болтів її кріплення, застосування неякісних запчастин або невідповідної для цього двигуна марки охолоджувальної рідини. Попадання охолоджувальної рідини в моторну оливу призводить до спінювання і зміни її кольору в бік освітлення, але при цьому щільність охолоджувальної рідини в розширювальному бачку може залишатися без змін.

52) рівень охолоджувальної рідини в розширювальному бачку нижче норми, а її щільність вище норми вказує на википання рідини.

Коли рівень охолоджувальної рідини в розширювальному бачку нижчий за норму, а її щільність вища за норму, це може свідчити про випаровування (википання) води з охолоджувальної рідини. У разі википання охолоджувальної рідини рекомендується доливати тільки дистильовану воду. Це пов'язано з тим, що дистильована вода не містить домішок, які можуть негативно вплинути на систему охолодження.

53) робоча суміш у бензинових двигунах запалюється за рахунок електричного розряду свічки запалювання.

У бензинових двигунах робоча суміш (повітря і паливо) запалюється електричною іскрою, яка виробляється свічкою запалювання. Коли поршень двигуна досягає верхньої мертвої точки, свічка запалювання отримує електричний імпульс, іскра запалює суміш, що призводить до вибуху, який штовхає поршень вниз і викликає роботу двигуна. Це основний принцип роботи бензинових двигунів внутрішнього згоряння.

54) паливо в дизельних двигунах запалюється за рахунок різкого збільшення тиску і температури.

Займання палива в дизельних двигунах відбувається за рахунок його самозаймання. Газоподібна робоча суміш палива і повітря, що потрапляє в циліндри, піддається сильному стисненню (до 40-50 атмосфер і вище), що призводить до її інтенсивного розігрівання і самозаймання.

55) інжекторний двигун від карбюраторного відрізняється способом сумішоутворення.

Основні відмінності між цими двома типами двигунів: У карбюраторному двигуні паливно-повітряна суміш формується в карбюраторі, де паливо змішується з повітрям за рахунок різниці тисків. Готова суміш потім подається в циліндри двигуна. В інжекторному двигуні паливо впорскується безпосередньо в циліндри або в впускний колектор під тиском через форсунки. Це дозволяє точніше контролювати склад суміші. Таким чином, хоча основна функція обох систем - забезпечити двигун паливом і повітрям - залишається незмінною, різниця у методах дозування і контролю значно впливає на характеристики роботи двигуна.

56) фари головного освітлення по європейській і американській класифікації у автомобілів з лівим кермом світять більше на праве узбіччя.

Фари головного освітлення автомобілів з лівим кермом спроектовані таким чином, щоб освітлювати більше праву сторону дороги. Це робиться для того, щоб забезпечити кращу видимість для водіїв, які їдуть на зустріч, і щоб зменшити осліплення водіїв, які їдуть зустрічною смугою.

57) від’єднувати клеми від виходів акумуляторної батареї необхідно в послідовності – спочатку негативну, потім позитивну клему.

Від'єднувати клеми від виводів акумуляторної батареї необхідно в такому порядку: спочатку знімаємо мінусову клему, потім плюсову. Виникає закономірне запитання: чому саме така черговість? Все дуже просто. Мінус під'єднано до маси, тобто до металевого корпусу або металевих деталей підкапотного простору. Від плюса ж йдуть дроти до інших елементів електричної мережі транспортного засобу: генератора, стартера, системи розподілу запалювання і до інших споживачів електричного струму. Таким чином, якщо в процесі зняття акумуляторної батареї, ви спочатку знімете "плюс", а потім випадково, під час відкручування мінусової клеми, торкнетеся металевим ріжковим гайковим ключем корпусу двигуна, який під'єднано до "маси", і одночасно до позитивного виводу АКБ, ви перемкнете електричну мережу. Буде замикання з усіма наслідками, що випливають звідси: згоряння проводки, вихід з ладу електрообладнання. Можливий також сильний удар струмом аж до летального результату, якщо не дотримуватися правил техніки безпеки під час роботи з електрообладнанням. Також у будь-яких інструкціях можна почитати про те, що якщо виникає необхідність у проведенні тих чи інших ремонтних робіт, то для відключення АКБ достатньо від'єднати клему саме від мінусового виводу акумуляторної батареї. Плюсовий же електрод можна залишити підключеним. Підключення ж відбувається у зворотному порядку: першою прикручуємо плюсову клему, потім мінусову.

58) акумуляторна батарея найбільш небезпечна розчином кислоти, що міститься в ній.

Автомобільні акумуляторні батареї, зокрема свинцево-кислотні, містять розчин сірчаної кислоти, який є основним електролітом. Сірчана кислота є сильною корозійною речовиною, здатною викликати серйозні хімічні опіки при контакті зі шкірою або слизовими оболонками.

Comments •

By rate

By date

Будова вантажного автомобіля, частина 2

Dear friend!

We are glad to welcome you on our resource!

При загрузке файла произошла ошибка

Frequently asked questions