Надання першої допомоги

4.1 Клінічна смерть

Клінічна смерть — стан, для якого характерні зупинка серця й відсутність подиху. Якщо людина перебуває в такому стані, то її можна врятувати, однак почати реанімаційні заходи треба не пізніше, ніж за чотири-шість хвилин від миті настання клінічної смерті.
При появі незворотних процесів у корі головного мозку настає біологічна смерть, коли проводити реанімаційні заходи вже немає сенсу. Навіть якщо рятувальникам удасться відновити серцеву діяльність, клітини головного мозку не відновляться.

Ознаки клінічної смерті:

• Втрата свідомості  (настає за десять-п'ятнадцять секунд після зупинки кровообігу)

• Відсутність пульсу на сонній артерії  (кровообіг артеріями припинений, що провадить до швидкого знекровлення мозку й загибелі його клітин).
  Для визначення пульсу на сонній артерії три пальці руки розташовують праворуч або ліворуч шиї на рівні щитовидного хряща гортані (кадика) й обережно просувають углиб шиї між щитовидним хрящем і найближчим до хряща м'язом.
  Для дитини:
  У дитини до семи років пульс треба визначати на руці, оскільки на сонній артерії його промацати складно.
• Відсутність самостійного дихання
  Важливо:
  Не витрачайте часу на спробу виявити відсутність дихання за допомогою дзеркала чи руху обривка нитки. Ви маєте вкрай мало часу! Наявність цієї ознаки треба встановити за відсутністю руху грудної клітини і звуку видиху.
• Розширення зіниць із утратою реакції на світло
  Важливо:
  Явне розширення зіниць настає за сорок-вісімдесят секунд, отож не варто чекати на повний вияв цієї ознаки.

Перша допомога при клінічній смерті

Відновлення дихання і кровообігу може проводити один рятувальник, однак у такому разі на рятувальника лягає завелике навантаження. В ідеалі серцево-легеневу реанімацію мають проводити двоє рятувальників: один виконує штучне дихання, а другий — непрямий масаж серця. Дії рятувальників мають бути скоординованими. Алгоритм проведення реанімаційних заходів наведено далі.

Серцево-легенева реанімація

Основні правила

1 Покладіть постраждалого на спину на тверду основу.

2 Переконайтеся в прохідності дихальних шляхів - очистіть ніс, рот, ротоглотку від сторонніх предметів, крові, блювотних мас методом «вигрібання» (використовуйте будь-яку тканину, серветку, щоб рука не ковзала в роті).

3 Закиньте голову – дихальні шляхи відкриються:

• одна рука — на лоб;
• два пальці другої руки — на нижню щелепу поблизу підборіддя;
• натисніть на лоб униз, на підборіддя — вгору.

Штучне дихання

Якщо маєте клапан (плівку) для штучної вентиляції легенів

• вставте клапан між зубами, при цьому язик має бути притиснутий до нижніх зубів;

• на клапан покладіть серветку (за наявності);
• затисніть ніс потерпілого;

• глибоко вдихніть і щільно притисніть свої губи до клапана через серветку.

Якщо немає клапана (плівки) для штучної вентиляції легенів

• широко розтуліть рот потерпілого і прикрийте його серветкою;

• затисніть ніс потерпілого;

• глибоко вдихніть і щільно притисніть свої губи до губ потерпілого через серветку.

4 Видихніть.
Грудна клітина потерпілого має підніматися й опускатися під час вдування при правильному виконанні дій. Усе відбувається, як відбуватися має, якщо ви відчуваєте видих із рота потерпілого.

5 Зробіть іще одне вдування.

Непрямий масаж серця

1 Станьте праворуч від потерпілого.

2 Правильно розташуйте руки для непрямого масажу серця: 
основи долонь обох рук накладіть одну на другу й розташуйте на межі нижньої і середньої третини грудини (на два пальці вище від мечоподібного відростка) так, щоб великий палець однієї руки вказував у бік підборіддя потерпілого, а другий — у бік живота, як показано на фото.

3 Займіть правильне положення:

• лікті випрямлені, руки прямі;
• плечі — над грудиною потерпілого.

4 Зробіть тридцять натискань на грудину на глибину чотирьох-п’яти сантиметрів.

4 Під час натискань рахуйте: «Один і, два і..» тощо. Натискання має відбуватися, коли ви називаєте число, відпускання — коли вимовляєте «і».

Стискання і відпускання грудної клітини мають відбуватися плавно, ритмічно. Необхідно постійно тримати руки в контакті зі грудною клітиною.

Повторення циклу

Повторюйте цикли по два вдування і тридцять натискань.

Контроль ефективності

1 Контролюйте пульс на сонній артерії після кожних п’яти циклів. Якщо пульс відновився, контролюйте дихання.

2 Стежте, щоб грудна клітина потерпілого піднімалася й опускалася.

Реанімацію зупиняємо в таких випадках:

• при ознаках ефективності: звуженні зіниць, зміні кольору шкіри, появі серцевих скорочень, появі самостійного подиху;
• при появі ознак біологічної смерті (трупні плями, трупне задубіння);
• при втомі рятувальника.

4.2 Кома

4.3 Внутрішня кровотеча

Ознаки внутрішньої кровотечі

• Блідість шкірних покривів і слизових оболонок
• Загальна слабкість
• Запаморочення
• Сонливість
• Кашель із виділенням крові (при легеневій кровотечі)
• Нудота і кривава блювота (при кровотечі з верхніх відділів шлунково-кишкового тракту)
• Темне або схоже на дьоготь випорожнення
• Біль у животі
• Холодний липкий піт
• Миготіння «мушок» перед очима

Перша допомога при внутрішній кровотечі

1 Знерухомте потерпілого і и забезпечте йомуспокій.

2 Прикладіть холодний компрес  до ймовірного місця кровотечі.

Компресом може стати будь-яке з джерел холоду. Якщо є підозра на внутрішню кровотечу потерпілого необхідно якомога швидше доставити до лікувального закладу.

4.4 Травматичний шок

4.5 Інсульт

Інсульт – це гостре порушення мозкового кровообігу, через яке настають негативні зміни в роботі мозку.

Первинні ознаки інсульту:

• Слабкість м'язів
• Оніміння обличчя, руки, ноги чи однієї половини тулуба
• Порушення мовлення
• Порушення розуміння звертання до постраждалого
• Цілковита чи часткова втрата зору одним або обома очима
• Сильний головний біль, запаморочення
• Порушення рівноваги

Перша допомога при інсульті

Негайно доставте постраждалого до лікувального закладу!

4.6 Інфаркт міокарда

Інфаркт міокарда — відмирання серцевого м'яза через частковий або тотальний дефіцит надходження крові.

Ознаки інфаркту міокарда:

• Гострий біль за грудиною, який відчувається в лопатці, в руці
• Відсутність ефекту після вживання нітрогліцерину
• Відчуття страху
• Нудота, блювота, холодний піт, слабкість

Перша допомога при інфаркті міокарда

Негайно доставте постраждалого до лікувального закладу!

Профілактика інфаркту міокарда

1. Вчасне лікування атеросклерозу й артеріальної гіпертонії.
Атеросклероз — це основна причина розвитку інфаркту міокарда. Гіпертонія знижує витривалість серцевого м'яза і значно прискорює розвиток атеросклерозу.
Треба періодично проходити обстеження в медичному закладі й уживати заходів щодо усунення цих захворювань.

2. Здоровий спосіб життя.
Малорухливий спосіб життя призводить до порушення обміну речовин ув організмі, зокрема до ожиріння, яке сприяє розвиткові атеросклерозу, артеріальної гіпертонії й цукрового діабету.
Паління підвищує ризик виникнення інфаркту міокарда, оскільки спричиняє звуження коронарних судин, що живлять серце кров'ю. Бережіть здоров'я!

4.7 Стенокардія

Стенокардія — раптовий біль у серці, що виникає через порушення кровопостачання серцевого м'яза.
Стенокардія найчастіше виникає при інтенсивній ходьбі, при підйомі вгору, при ходьбі після їди чи з важкою ношею, при інших фізичних навантаженнях, а також при сильному емоційному напруженні.

Ознаки стенокардії:

• Біль, який здавлює, відчуття печіння і стиснення біля серця, іноді біль може відчуватися трохи лівіше
• Потерпілий намагається якомога швидше припинити фізичне навантаження, вдихнути свіже повітря
• Іноді спостерігається блідість шкірних покривів, піт, коливання частоти пульсу
• Напади можуть супроводжуватися ускладненням дихання, запамороченням і відчуттям страху
• У певних випадках можуть спостерігатися нудота і блювота

Перша допомога при стенокардії

Перша допомога має бути спрямована, по-перше, на припинення фізичних навантажень, забезпечення вільного дихання хворого і припинення нападу.

1 Треба припинити фізичні навантаження.

2 Розщібніть потерпілому одяг, що стискує, забезпечте йому приплив свіжого повітря.

3 Дайте таблетку нітрогліцерину під язик.

4.8 Зовнішня кровотеча

Визначення типу кровотечі:

• Наявність рани, кров яскраво-червона, б'є фонтаном  – АРТЕРІАЛЬНА КРОВОТЕЧА
• Наявність рани, кров темно-вишнева, випливає рівномірно  – ВЕНОЗНА КРОВОТЕЧА
• Наявність неглибокої рани, кров червона, випливає з рани у формі крапельок роси – КАПІЛЯРНА КРОВОТЕЧА

Артеріальна кровотеча

1 Вище від місця поранення притисніть пальцем ушкоджену кровоносну судину. Місця притиснення артерій показані на малюнку нижче.

2 Оберіть ділянку тіла для накладання джгута  на десять-п'ятнадцять сантиметрів вище від рани і закрийте її одягом, щільною серветкою, м'якою тканиною тощо.
Джгута не можна накладати на голе тіло. Інакше можуть бути ушкоджені нерви і шкіра.

3 Накладіть джгут

Накладання джгута

З цією метою можна використовувати:

Джгут для зупинки кровотечі зі стандартного набору автомобільної аптечки, чи пасок

... або зробити закрутку з будь-якого шнура, тканини. Для цього між шнуром або тканиною й тілом вставляють міцну палицю і закручують шнур або тканину доти, доки кровотеча не зупиниться.

4 Зазначте час накладання джгута. Для цього підкладіть під джгут заповнену записку з зазначенням часу накладання джгута. Джгута не можна накладати довше ніж на одну годину в літній час і на півгодини в зимовий час.

5Обробіть краї рани йодом.

6 Накладіть на рану стерильну марлеву серветку, серветку зі хлоргексидином або з фурагіном  (за наявності).

7Накладіть на рану бинтову пов'язку.

Основні правила накладання бинтових пов'язок

1. Бинтування треба починати з колового закріплювального туру: для фіксації бинта перший хід накладають так, щоб залишився неприкритим кінчик початку бинта, який потім загинають і фіксують другим туром.

2. Бинт має перебувати у стані рівномірного постійного натягу, причому кожен наступний тур має на третину-половину ширини бинта перекривати попередній.

3. Після закінчення кінець бинта треба закріпити підшиванням, заколоти шпилькою чи, надірвавши бинт середньою частиною, утворити дві половини, які треба обвести навколо бинтованої частини і зв'язати між собою. Не радять закріплювати бинта над проєкцією рани — краще змістити його вбік.

4. Після накладання пов'язки треба перевірити вірогідність її сповзання і ступінь закриття рани. Необхідно запитати потерпілого, як накладена пов'язка, і глянути, чи немає синюшності нижче від пов'язки.
На вкладці наведено схеми накладання пов'язок для різні частини тіла. Знаючи основні пов'язки, можна їх модифікувати за потреби.

8 В разі, коли від часу накладання джгута минуло понад дві години, треба зробити пальцеве притиснення артерії вище місця від кровотечі, послабити джгут на п’ять-десять хвилин і потім знову накласти його вище за попереднє місце накладання.

9 Винятковий випадок, коли радять повне й постійне накладання джгута, — повна ампутація кінцівки внаслідок аварії.

За відсутності джгута  артеріальну кровотечу можна зупинити через максимальне згинання кінцівки й фіксації її в цьому стані. Максимальне згинання кінцівки застосовується: в ліктьовому суглобі при пораненні передпліччя і кисті й у колінному суглобі при кровотечі на гомілці і стопі. У разі високого поранення стегнової артерії, якщо не вдається накласти джгута, кровотечу можна зупинити фіксацією стегна до живота при максимальному згинанні в колінному і тазостегновому суглобах. Кровотечу з підключичної і пахвової артерії вдається зупинити максимальним закладанням руки назад і притисненням її до спини.
На вкладці показані способи згинання й фіксації кінцівок при артеріальній кровотечі.

Венозна кровотеча

Для зупинки венозної кровотечі достатньо накласти здавлювальну пов'язку.

1 Тимчасово затисніть пальцем  ушкоджену вену нижче від рани..

2 Серветку зі хлоргексидином або з фурагіном прикладіть до рани  (за наявності).

3 Туго забинтуйте рану.
При венозній кровотечі з кінцівок і при будь-якій кровотечі на тулубі застосовують накладання здавлювальної пов'язки на кровоточиву рану. Цей метод використовують зазвичай потому, як кровотечу зупинили будь-яким іншим чином. Її роблять за допомогою марлевого бинта, еластичного бинта, перев'язувального пакета чи косинки і здавлювального предмета. Пам'ятайте, що здавлювальний предмет має цілком покривати рану, інакше кровотеча може посилитися. Як здавлювальний предмет можна використати цілий бинт, плаский камінь, дерев'яний брусок тощо. Схема виконання здавлювальної перев’язки наведена на тут.

Техніка накладання здавлювальної пов'язки на шию при ушкодженні сонної артерії має таку особливість: стискаючи сонну артерію з одного боку, треба уникати її здавлювання зі протилежного. У зв'язку з цим на шиї здавлювальна пов’язка фіксується не до протилежного боку шиї, а до піднятої і закинутої за голову руки зі протилежного боку.
Якщо руку потерпілого неможливо підняти й зафіксувати, використовуйте імпровізовану шину — палицю, парасольку, дошку.

Капілярна кровотеча

1 Обробіть рану антисептичним засобом.

Якщо в автомобілі є перекис водню, обробіть ним рану. Можете використовувати розчин брильянтової зеленки.

2 Накладіть чисту пов'язку на рану.
Способи накладання пов'язок показані на наступній сторінці.

Способи зупинки кровотечі

Максимальне згинання кінцівок для зупинки кровотечі в артеріях

Накладання здавлювальної пов'язки

Накладання бинтових пов'язок

Пращоподібні пов'язки

Пов'язка-очіпок

Пов'язки на частини голови

Пов'язки на кисть руки

Пов’язки на коліно

Пов'язки на стопу

4.8.1 Кровотечі з носа, вуха

Кровотеча з носа небезпечна  тим, що кров може потрапити в дихальні шляхи і спричинити порушення дихання.
Кровотеча з вуха  може початися через падіння, сильний удар, після вилучення стороннього предмета.

Перша допомога при кровотечі з носа

1 Забезпечте потерпілому сидяче положення.

2 Голову потерпілого нахиліть трохи вперед.

3 На перенісся прикладіть холод (сніг, лід, будь-який заморожений продукт, акумулятор холоду з торби-холодильника тощо).

Перша допомога при кровотечі з вуха

1 Забезпечте потерпілому сидяче положення.

2 Нахиліть голову потерпілого в бік ушкодження, щоби кров вільно витікала з ушкодженого вуха.

3 Накладіть на вухо стерильну марлеву серветку чи бинт, закріпіть їх за допомогою лейкопластиру.

4 Намацайте на скроні над вухом із того боку, де є кровотеча, пульсування кровоносної судини (скроневої артерії) і притисніть його пальцем.

5 Прикладіть до вуха холод (сніг, лід, пляшку з холодною водою, заморожений продукт, акумулятор холоду з торби-холодильника тощо).

6 За потреби промивайте вушний прохід перекисом водню, попросивши при цьому асистента чи самого потерпілого притиснути кровоносну судину над вухом.

7 За першої-ліпшої змоги потерпілого треба привезти до лікувального закладу.

4.9 Черепно-мозкові травми

Струс головного мозку

Струс – закрита травма мозку, яка найчастіше виникає через уплив тупих предметів.

Ознаки струсу головного мозку:

• Втрата свідомості
• Нудота
• Блювота
• Слабкість
• Запаморочення
• Головний біль
• Утрата пам'яті про події, що передували травмі
• Негативна реакція на зовнішні подразники (звук, світло)

Перша допомога при струсові мозку

1 Треба покласти потерпілого на бік, щоб він не захлинувся блювотними масами, якщо почнеться блювота.

2 Покладіть на голову потерпілому джерело холоду.

Забиття головного мозку

Ознаки забиття легкого ступеня:

• Втрата свідомості, яка триває від кількох хвилин до кількох годин
• Порушення мовлення
• Неповний параліч мімічних м'язів

Ознаки забиття середнього ступеня:

• Втрата свідомості на кілька годин
• Зниження реакції зіниць на світло

Ознаки забиття тяжкого ступеня:

• Втрата свідомості на тривалий проміжок часу (до кількох діб)
• Наявність перелому склепіння чи основи черепа
• Параліч кінцівок

Здавлення головного мозку

Здавлення головного мозку виникає внаслідок розвитку внутрішньочерепної гематоми.

Ознаки здавлення головного мозку:

• Епілептичні напади (судоми, втрата свідомості, піна з рота)
• Зниження частоти серцевого ритму
• Права й ліва зіниці розрізняються за розміром
• Наростання глибини розладів свідомості, дихання, кровообігу
• Психомоторне збудження
• Посилення головного болю
• Судоми

Складність діагностики здавлення головного мозку полягає в тому, що нерідко до настання загальномозкових і вогнищевих симптомів у потерпілого спостерігається так званий світлий проміжок — період цілковитого клінічного благополуччя. Тривалість цього проміжку — від кількох годин до кількох діб.

Перша допомога при забиттях і здавленню головного мозку

1 Голову зафіксуйте, обкладіть її валиком зі м'якої тканини.

2 За наявності рани на скроні, лобі, тім'ї для короткочасної зупинки кровотечі притисніть скроневу артерію (ця кровоносна судина пульсує на скроні) вище за виличну дугу, як показано на фото.

3 За наявності рани з губи чи щоки для короткочасної зупинки кровотечі притисніть зовнішньощелепну артерію двома пальцями на два сантиметри вперед від кута нижньої щелепи, як показано на фото.

4 Накладіть на рану суху здавлювальну пов'язку. Способи накладання пов'язок наведені тут.

5 До місця рани прикладіть холод (лід, сніг, пляшку з холодною водою, акумулятори холоду з торби-холодильника чи будь-яке інше джерело холоду).

6 Постраждалого укладіть на бік, щоб він не захлинувся блювотними масами, якщо почнеться блювота.

4.10 Травми живота

Травми живота поділяють на відкриті й закриті.
При відкритих пораненнях відбувається ушкодження органів черевної порожнини. При травмі кишківника його вміст виходить у черевну порожнину, що може призвести до гнійного запалення очеревини. Відкриті поранення можна без зусиль визначити візуально.
Закриті травми виникають при ударах і здавленнях. Ці травми небезпечні через чималу ймовірність виникнення внутрішньої кровотечі.

Перша допомога при відкритих ранах живота

1 Накладіть на рану стерильну вологу серветку, не вправляючи внутрішніх органів.

2 Серветку треба постійно змочувати водою, щоб не пересихали петлі кишківника.

ППри транспортуванні потерпілого зі травмами живота треба укласти на спину, під зігнуті коліна необхідно підкласти валик. Детальніше про транспортування – тут

Ознаки закритої травми живота:

• Гострий біль у животі
• Нудота, блювота

Ці травми небезпечні тим, що велика ймовірність виникнення внутрішньої кровотечі.

Перша допомога при закритих ранах живота

1 Покладіть холод (сніг, лід, пляшку з холодною водою, акумулятори холоду) на живіт.

2 Не дозволяйте постраждалому прийому води, їжі і знеболювальних препаратів.

3 Відвезіть потерпілого до лікарні..

4.11 Травми грудної клітини

Закрита травма грудної клітини

Ознаки закритої травми грудної клітини:

• Дихання важке і часте
• Спостерігається блідість шкірних покривів, синюшність губ
• Кінцівки стають холодними на дотик
• При травмі легені у потерпілого може з'явитися червона мокрота чи кров із рота

Перша допомога при закритих травмах грудної клітини

1 Потерпілому треба надати положення напівсидячи, забезпечити спокій..

2 Відвезіть потерпілого до лікарні.

Відкрита травма грудної клітини

Ознаки відкритої травми грудної клітини:

• Відкрита рана на грудях
• При глибокій проникаючій рані на вдиху виникає звук хлюпання

Перша допомога при відкритих травмах грудної клітини

1 Надайте потерпілому положення напівсидячи.

2 Накладіть на рану герметизаційну пов'язку з водонепроникного матеріалу, наприклад, із упаковки бинта. Закріпіть її краї за допомогою пластиру.

3 Постраждалого необхідно якомога швидше відвезти до лікувального закладу.

4.12 Травми хребта і спинного мозку

Якщо потерпілий у свідомості, то травми хребта і спинного мозку можна припустити за наведеними нижче ознаками.

Ознаки травм хребта і спинного мозку:

• Болі у хребті, особливо при поворотах голови чи тулуба, відчуваються у кінцівках
• При травмі шийних хребців спостерігається вимушене положення голови
• У разі травмування грудного відділу дихання стає утрудненим через хворобливі відчуття при русі грудної клітини
• У разі травмування спинного мозку порушується чи зникає чутливість і можливість руху кінцівок нижче від рівня ушкодження

При транспортуванні потерпілого зі травмами хребта треба дотримуватися правил транспортування зазначених тут.

4.13 Травми таза

Травми таза можуть статись у потерпілого при стисненні тазової частини в автівці, а також у пішохода при наїзді на нього.
Якщо потерпілий перебуває у свідомості, то травми таза можна припустити за наведеними нижче ознаками.

Ознаки травм таза:

• Потерпілий намагається прийняти положення «жаби»: ноги зігнуті в колінах і злегка розсунуті, оскільки такий стан дає змогу зменшити у частині таза
• При травмі таза потерпілий не зможе відірвати ногу від землі. Цей симптом отримав назву «прилиплої п'яти»
• При важкій травмі тазової частини з ушкодженням внутрішніх органів може спостерігатися кровотеча з сечовивідного каналу

Ознаки внутрішньої кровотечі й алгоритм надання першої допомоги наведені на цій сторінці.
При транспортуванні потерпілого зі травмами таза треба дотримуватися правил транспортування, зазначених на цій сторінці

4.14 Синдром тривалого здавлення

Синдром тривалого здавлення – закрите ушкодження, яке розвивається при тривалому (понад чотири години) стисненні м'яких тканин і призводить до порушення кровопостачання здавленого органа й накопичення в ньому токсинів. Унаслідок цього відбувається отруєння організму, розвивається ниркова недостатність, можливий смертельний результат.

Перша допомога при синдромі тривалого здавлення

1 Перш, аніж звільнити здавлену кінцівку, накладіть джгут  на кінцівку якомога  вище від місця здавлення.
Правила накладання джгута — на цій сторінці.

2 Тільки після накладання джгута (!) звільніть кінцівку  від здавлювання.

3 Якщо на ушкодженій кінцівці є рани, подряпини чи садна, накладіть антисептичні серветки.

4 Туго забинтуйте ушкоджену кінцівку. Пов'язку треба накласти від пальців до місця накладання джгута.
Пов'язку краще накласти за два етапи так:

Накладання пов’язки на руку

1-й етап: накладіть спіральну пов'язку на всі пальці кисті.

2-й етап: накладіть спіральну пов'язку з перегинами на передпліччя і плече (за потреби).

Накладання пов’язки на ногу

1-й етап: накладіть тугу пов'язку на всю стопу.

2-й етап: накладіть спіральну пов'язку з перегинами на гомілку і стегно (за потреби).

5 Зніміть джгут.

6 Знерухомте ушкоджену кінцівку.
Якщо ушкоджена рука – прибинтуйте її до тулуба.
Якщо ушкоджена нога – прибинтуйте її до неушкодженої ноги.

При ушкодженні обох ніг Якщо ушкоджені обидві ноги, треба накласти шину з підручних матеріалів. Алгоритм накладання шин наведений на цій сторінці.

7 Охолодіть ушкоджену кінцівку.
Для цього можна використовувати лід, сніг, пляшку з холодною водою, акумулятори холоду з торби-холодильника чи будь-яке інше джерело холоду.

4.15 Термічні опіки

Термічні опіки можуть виникати через дію електричного струму, зіткнення з вогнем або сильно розігрітим металом, гарячими рідинами, парою. Опіки призводять до порушення захисної функції шкіри, внаслідок чого крізь рану можуть проникати збудники різних інфекцій. Головне завдання у наданні першої допомоги — це захист ураженого місця від проникнення хвороботворних мікроорганізмів.

Визначення ступеня опіку:

• Почервоніння шкіри, пухирів немає – 1-ий ступінь опіку
• Почервоніння шкіри, на шкірі пухирі зі прозорим умістом – 2-ий ступінь опіку
• Наявність бульбашок зі кров'яним умістом – 3-ій ступінь опіку
• Обвуглювання – 4-ий ступінь опіку

Перша допомога при термічних опіках

Якщо до рани прикипів одяг

1 Акуратно обріжте одяг навколо рани..

2 Забинтуйте рану, нічим не обробляючи її. Способи накладання пов'язок наведені на цій сторінці.

3 Відвезіть ппотерпілого до лікарні.

Якщо немає прикиппання одягу

1 Якщо є можливість, постарайтесь охолодити місце опіку. Для цього можна накласти гелеву пов'язку про випадок опіків або охолоджувати ушкоджене місце холодною проточною водою впродовж п’ятнадцяти хвилин.

2 Накладіть стерильні пов'язки, нічим не обробляючи уражених місць. Гелеву пов'язку можна залишити під стерильними серветками. Способи накладання пов'язок наведені на цій сторінці.

3 Якщо обпечена значна площа поверхні тіла, використайте  шматок чистої тканини, простирадло тощо, щоб захистити уражені ділянки.

4 За потреби зігрійте потерпілого, особливо в холодну пору року, забезпечте великою кількістю гарячих напоїв: чаєм, мінеральною чи злегка підсоленою водою.

5 За першої-ліпшої змоги транспортуйте потерпілого до лікувального закладу.

4.16 Хімічні опіки

Хімічні опіки можуть виникати через потрапляння на людську шкіру їдких речовин — кислот, лугів. Опіки призводять до порушення захисної функції шкіри, внаслідок чого крізь рану можуть проникати збудники різних інфекцій. Головне завдання у проведенні першої допомоги — це захист ураженого місця.

Визначення ступеня опіку:

• Почервоніння шкіри, пухирів немає – 1-ий ступінь опіку
• Почервоніння шкіри, на шкірі пухирі, заповнені рідким умістом – 2-ий ступінь опіку
• Пухирі, заповнені кров'яним умістом, – 3-ій ступінь опіку
• Гангрена (відмирання тканин живого організму, уражене місце має чорний або дуже темний колір) – 4-ий ступінь опіку

Перша допомога при хімічних опіках

1 Якщо хімічна речовина, яка спричинила опік, потрапила на одяг потерпілого, негайно зніміть його або розріжте.

2 Ушкоджені ділянки ретельно промийте проточною водою.

3 При хімічних опіках очей їх необхідно промити водою чи фізіологічним розчином.

4 На ушкоджені місця накладіть стерильні пов'язки. Способи накладання пов'язок наведені на цій сторінці.

5 Якщо опік поширюється на значну площу поверхні тіла, використайте шматок чистої тканини, простирадло тощо, щоб захистити ушкоджені ділянки шкіри.

6 За потреби зігрійте потерпілого, особливо в холодну пору року, забезпечте великою кількістю гарячих напоїв: чаєм, мінеральною чи трохи підсоленою водою.

7 За першої-таки змоги транспортуйте потерпілого до лікувального закладу.

4.18 Вивих

Вивих — вихід суглобових кінців кісток із суглобової западини, іноді при цьому відбувається розрив суглобової сумки і зв'язок.
Найчастіше стаються вивихи плечового і ліктьового суглобів, великого пальця і тазостегнового суглоба.

Ознаки вивиху

• Різкий біль при промацуванні місця ушкодження і спробі рухнутися
• Набряклість місця ушкодження
• Зміна форми суглоба
• Неможливість або обмеження рухів у суглобі

Перша допомога при вивихах

Перша допомога має бути спрямована на знерухомлення ушкодженої кінцівки, запобігання набряклості і крововиливам під шкіру.

1 Знерухомте ушкоджений суглоб.

2 Зафіксуйте ушкоджену кінцівку за допомогою накладання шини, фіксувальної пов'язки, косинки чи прибинтуйте її до тулуба чи здорової кінцівки. Детальніше про ці способи фіксації — тут.

3 На місце вивиху прикладіть холод (сніг, лід, будь-який заморожений продукт, акумулятор холоду з торби-холодильника тощо).

4 Якомога швидше відвезіть потерпілого до медичного закладу. Вивих найкраще вправляти не пізніш як за три-чотири години після отримання травми, інакше в місці ушкодження утворюється набряк, що може значно ускладнити процес вправляння суглоба.

4.19 Відкритий перелом

Відкритий перелом — порушення цілісності кістки з виходом кінця кістки назовні, за якого стається ушкодження м'яких тканин і утворюється відкрита рана.
Цей вид перелому небезпечний тим, що у потерпілого може виникнути больовий шок, і, крім того, існує ймовірність великої крововтрати й занесення інфекції до рани.

Ознаки відкритого перелому

• Вихід кістки з відкритої рани

Перша допомога при відкритих переломах

Першу допомогу треба спрямувати передусім на зупинку кровотечі з відкритої рани, запобігання інфікування і знерухомлення ушкодженої кінцівки.

1 1 При сильній кровотечі з рани накладіть джгут вище від місця ушкодження. Правила накладання джгута наведені на цій сторінці.

2 Якщо кровотеча незначна, достатньо накласти здавлювальну пов'язку на рану. Для цього можете використовувати серветку зі хлоргексидином, серветку кровоспинну з фурагіном або стерильну медичну серветку (залежно від того, що є в аптечці). Накладання здавлювальної пов'язки показане на малюнку на цій сторінці.

3 На рану накладіть серветку зі хлоргексидином, серветку кровоспинну з фурагіном або стерильну медичну серветку (склад аптечок різниться для різних країн).

4 Зафіксуйте ушкоджену кінцівку за допомогою накладання шини чи іншими способами, зазначеними в розділі «Забезпечення нерухомості травмованих кінцівок», на цій сторінці.

5 Якомога швидше транспортуйте потерпілого до медичного закладу.

4.20 Закритий перелом

Закритий перелом — порушення цілісності кістки без утворення відкритої рани.

Ознаки закритого перелому

• Інтенсивний біль у місці травми
• Неможливість рухання кінцівкою
• Зміна довжини і форми кінцівки
• Рухливість у місці перелому, якої не має бути

Перша допомога при закритих переломах

Першу допомогу треба спрямувати передусім на знерухомлення ушкодженої кінцівки й фіксацію її в нерухомому стані.

1 Знерухомте ушкоджений суглоб.

2 Зафіксуйте ушкоджену кінцівку за допомогою накладання шини, фіксувальної пов'язки, використання косинки чи прибинтуйте її до тулуба або здорової кінцівки. Правила накладання шин і опис інших способів фіксації кінцівок наведені далі в цьому розділі.

3 Якомога швидше доправте потерпілого до медичного закладу.

Забезпечення нерухомості травмованих кінцівок

При вивихах і переломах необхідно вжити заходів, спрямованих на знерухомлення ушкодженої кінцівки — транспортної іммобілізації. Це допоможе запобігти подальшому ушкодженню кровоносних судин, нервів і м'яких тканин, які оточують місце перелому, що, своєю чергою, знизить небезпеку виникнення травматичного шоку, значних крововиливів і ускладнень.
Транспортну іммобілізацію кінцівок можна зробити за допомогою шин — фіксаторів для різних частин тіла, бинтових пов'язок і власного одягу потерпілого. Шини можуть бути стандартизованими, які можна придбати в аптеках, і імпровізованими, виготовленими з підручних засобів (дошки, палиці, пучки прутів).
У цьому розділі наведено основні способи іммобілізації ушкодженої кінцівки.

Фіксація руки

Накладання шин на руку

При накладанні шин треба керуватися правилом двох шин: шину потрібно накласти від кисті до плеча, щоб зафіксувати ліктьовий і променезап'ястковий суглоби. Інакше рухи в цих суглобах зрушуватимуть ушкодження.
Для іммобілізації кінцівки найліпше використовувати еластичну  чи драбинчасту шину, які можна придбати в аптеці.

1 Помічник має надати шині потрібної форми на собі...

... а потім перенести її на потерпілого.

Шина мусить захоплювати всю ушкоджену кінцівку: від кінчиків пальців до передпліччя здоровою боку.

2 Дві тасьми, закріплені на верхньому кінці шини, треба пов'язати з тасьмами на нижньому кінці  шини. При цьому тасьми спереду і ззаду мають огинати здорове плече.

3 Між великим і вказівним пальцями, а також у пахву треба вкласти м'які валики.

4 Шину необхідно надійно прибинтувати до ушкодженої кінцівки. Для фіксації шини може бути використаний еластичний бинт.

5 Потім руку треба підвісити на косинці, як показано на фото.
Замість косинки може бути використана сорочка, шарф або будь-який інший подібний елемент одягу.

Фіксація руки за відсутності шин

Якщо немає змоги накласти шину від кінчиків пальців до плеча, тоді краще обійтися геть без шини.
У таких випадках діють отак:

Використовуємо верхній одяг потерпілого

1 Вдягніть рукав власного одягу потерпілого на здорову руку.

2 Хвору руку підвісьте на фіксувальну пов'язку.

3 Накиньте одяг на хвору руку (не надягаючи на неї рукава) й защебніть.

Так одяг притисне хвору руку й зафіксує її положення.

Використовуємо бинти

Якщо потерпілий не має верхнього одягу, за допомогою якого можна було б зафіксувати кінцівку, то руку можна прибинтувати до тіла людини.

Фіксація ноги

Якщо є можливість дочекатися «швидкої допомоги», не накладайте шини самостійно, оскільки під час накладання постраждалому можна заподіяти біль, здатний спричинити больовий шок. Ушкоджену кінцівку треба покласти вздовж тіла в тому положенні, в якому вона опинилася через травму. Не варто намагатися її викручувати і надавати «правильного» положення.

Накладання шин на ногу

Треба пам'ятати, що шина має  фіксувати три суглоби: заходити вище від тазостегнового суглоба і нижче від гомілковостопного. Якщо під рукою немає стандартизованої шини потрібної довжини й із підручних засобів її виготовити неможливо, то краще шини не накладати взагалі, а прибинтувати хвору ногу до здорової (докладніше — на наступній сторінці).

1 Використовуйте стандартизовану шину, якщо вона наявна, чи виготовте шину з міцного твердого матеріалу (наприклад, із дерев'яних дощок) для накладання на зовнішній бік стегна. Вона має фіксувати три суглоби: тазостегновий, колінний і гомілковостопний.

2 Використайте стандартизовану шину, якщо вона є, чи виготовте шину з міцного твердого матеріалу (наприклад, із дерев'яних дощок) для накладання на внутрішній бік стегна. Вона має зі внутрішнього боку фіксувати колінний і гомілковостопний суглоби. Краї шини треба обгорнути м'якою тканиною чи бинтом із ватою, щоб не травмувати шкіри потерпілого.

3 Після накладання шини її треба надійно прибинтувати до ушкодженої кінцівки, до попереку і грудної клітини. Для фіксації шини можна використовувати еластичний бинт.

У такому положенні можна транспортувати потерпілого. Як покласти потерпілого на ноші, читайте в розділі «Транспортування потерпілого» на цій сторінці.

Фіксація ноги за відсутності шин

Найліпше утримати хвору ногу в фізіологічному положенні допоможе друга здорова кінцівка. Тому за відсутності необхідних для створення шини підручних матеріалів дійте так:

1 Складіть разом обидві ноги постраждалого.
Якщо ноги потерпілого не вкриті одягом, між ними треба прокласти м'яку тканину.

2 Прибинтуйте ушкоджену кінцівку до здорової.

У такому положенні можна транспортувати потерпілого. Як покласти потерпілого на ноші, читайте в розділі «Транспортування потерпілого», на цій сторінці.

4.21 Розтягнення зв’язок

Зв'язки — це щільні сполучнотканинні утворення, які з'єднують кістки між собою й утримують внутрішні органи в потрібному стані. Травми зв'язок виникають через надмірне навантаження на них.
Найпоширеніша травма спортсменів і людей, які провадять активний спосіб життя, — це розтягнення зв'язок  — ушкодження, через яке стається розрив волокон сполучної тканини, з яких складаються зв'язки. Найчастіше буває розтягнення зв'язок ліктьового, колінного і гомілковостопного суглобів.

Ознаки розтягнення зв'язок

• Сильний біль у місці травми
• Поява набряку
• Можлива поява синця

Перша допомога при розтягненні зв'язок

Перша допомога має бути спрямована передовсім на запобігання розвитку запального процесу.

1 Знерухомте ушкоджену кінцівку.

2 Накладіть здавлювальну пов'язку на місце травми. Способи накладання пов'язок наведені тут.

3 Прикладіть холод (лід, сніг, пляшку з холодною водою, акумулятори з торби-холодильника чи будь-яке інше джерело холоду) до ушкодженої кінцівки.

4 Забезпечте підвищене положення кінцівки.

4.22 Допомога потопельнику

Утоплення – термінальний стан або настання смерті внаслідок проникнення рідини в дихальні шляхи, рефлекторної зупинки серця в холодній воді чи спазму голосової щілини.
При наданні допомоги треба пам'ятати, що потопельник може здійснювати судомні, неусвідомлені, нескоординовані рухи, внаслідок чого може втопити самого рятівника.

Типи утоплення:

• Справжнє («мокре») утоплення
  Становить приблизно сімдесят-вісімдесят відсотків усіх випадків утоплення. Такий тип утоплення характеризується потраплянням води до трахеобронхіального дерева, коли після занурення у воду потопельник здійснює мимовільні дихальні рухи. При такому утопленні спостерігається яскраво виражена синюшність шкірних покривів.
• Асфіксивне («сухе») утоплення 
  Розвивається в десятьох-п’ятнадцятьох відсотках випадків утоплення. Асфіксивне утоплення стається без аспірації води. Вода, потрапляючи в гортань, спричиняє рефлекторний ларингоспазм, який призводить до асфіксії (удушення). Велика кількість води заковтується у шлунок. У легенях залишається повітря, утворюється дрібнопухиркова піна, яка накопичується в куточках рота. Синюшність при цьому типі утоплення так само яскраво виражена, як і при справжньому.
• Синкопальне утоплення («смерть у воді»)
  Від слова «синкопе» — непритомність. Також стається в десятьох-п’ятнадцятьох відсотках випадків. Смерть настає через рефлекторне припинення серцевої і дихальної діяльності після перепадів температур унаслідок занурення в холодну воду, рефлекторної реакції на потрапляння води в дихальні шляхи чи в порожнину середнього вуха при ушкодженій барабанній перетинці.

Перша допомога при початковому утопленні (потерпілий перебуває у свідомості)

У разі, коли потопельника витягли з води на початковій стадії утоплення, першу допомогу треба спрямувати на усунення наслідків психічної травми й переохолодження. Постраждалі, врятовані в цей період утоплення, зберігають свідомість і не потребують заходів реанімації.

1 Зніміть мокрий одяг із потерпілого, витріть його насухо, переодягніть або закутайте в теплу ковдру.

2 Дайте гаряче солодке питво.

Перша допомога в разі, якщо постраждалий непритомний

1 Перевірте наявність пульсу на сонних і стегнових артеріях.

2 Перевірте наявність самостійного дихання.

3 За відсутності пульсу й дихання у потерпілого негайно починайте серцево-легеневу реанімацію.
Алгоритм проведення серцево-легеневої реанімації наведений на цій сторінці.

4 Якщо дихання відсутнє, проте є пульс, то треба почати штучне дихання з частотою десять вдувань повітря на хвилину і повторно перевіряти пульс після кожних десяти вдувань.