2.4.2 Перший проїзд змійки
Після першого проїзду змійки «як доведеться» траєкторія руху має вигляд розмашистої синусоїди (рис. 2.58), яка відображає, що автомобіль рухається далеко від фішок. Ба більше, такий проїзд вимагає великої території, а також чималих зусиль — доводиться обертати кермо від упору до упору..
Я переконаний, що навчальний автомобіль не повинен бути обладнаний підсилювачем керма. І це потрібно не для того, щоб максимально ускладнити життя учневі і прищепити йому спартанських навичок. Насправді автомобіль, який не має підсилювача керма, змушує водія обертати кермо лише під час руху. З підсилювачем кермо обертається дуже легко, і потрібна велика самодисципліна і самоорганізація для того, щоб не обертати більше, ніж треба. При цьому інструкторові буде дуже складно пояснити, чому кермо потрібно обертати менше, але починати раніше, а не більше і стартувати пізніше. Автомобіль без підсилювача змушує синхронізувати роботу керма і педалей більш точно — учень відчуває траєкторію руху з тією чи іншою швидкістю руху.
Тепер уявіть, що простір для проїзду змійкою з боків від фішок обмежений (а в реальній дорожній ситуації це саме так — простір для об’їзду перешкод завжди обмежений краєм дороги, припаркованими автомобілями тощо). Отже, за такою траєкторією проїзду змійки автомобіль дійсно виїжджає за межі дороги (рис. 2.59). Абсолютно ненормально прямувати автомобілем із таким відчуттям габариту: на широкій дорозі (наприклад, на якому-небудь проспекті) місця зазвичай досить, тому може виникнути ілюзія, що навичок водіння цілком достатньо. Однак варто цьому ж водієві з цими ж навичками потрапити на вузьку вулицю — туди, де по обидва боки припарковані автомобілі і роз’їзд із зустрічними автомобілями відбувається на відстані 30-40 сантиметрів між дзеркалами (а то і менше), одразу виникають проблеми: від прискореного серцебиття до повного ступору, викликаного нервовим потрясінням. А в такому стані дуже легко припуститися помилки.
З’ясуймо, чому ж виходить така розмашиста траєкторія руху. Якщо водій за кермом автомобіля дивиться ліворуч, він не проглядає територію за автомобілем приблизно в один метр, якщо дивиться праворуч — приблизно в три метри (рис. 2.60, b). Перед переднім бампером автомобіля від погляду водія приховано близько трьох метрів і майже стільки ж не проглядається в дзеркалах заднього виду позаду автомобіля (рис. 2.60, a). Отже, навколо автівки утворюється певна сліпа зона овальної форми, зміщена трохи праворуч від поздовжньої осі автомобіля (рис. 2.60, c).
Цілком зрозуміло, що, об’їжджаючи справжню перешкоду, водій намагається об’їхати її подалі, щоб вона постійно перебувала в його полі зору. Якщо є територія, яка дозволяє об’їхати перешкоду саме так, — проблем немає. Якщо ж територія обмежена і доводиться користуватися зазором, то найчастіше це призводить до помилки — водій зачіпає перешкоду правим або лівим бортом автомобіля.
Саме тому варто вміти вибудовувати правильну траєкторію руху автомобіля, яка дозволить об’їжджати перешкоди на максимально близькій відстані (десять-п’ятнадцять сантиметрів), а також зведе до мінімуму необхідність обертання керма. Така траєкторія являє собою ламану лінію. Вона зображена на рисунку 2.61.
При розмашистій змійці доводиться обертати кермо від упору до упору. При цьому синусоїда траєкторії зі збільшенням швидкості має властивість постійно збільшувати амплітуду. Під час руху ламаною лінією (поворот – пряма – поворот – пряма) водій може «притиратися» близько до фішок, гарантовано задаючи безпечний зазор. При цьому територія проїзду змійки буде максимально вузькою, тобто проїзна частина використовуватиметься максимально економно. Іншими словами, водій зможе проїхати навіть у найвужчий зазор, не ризикуючи ані собою, ані оточуючими. До того ж при мінімальному обертанні керма автомобіль менш схильний до розгойдування, тож, змійку можна пройти з більш високою швидкістю.
2 MB