2.4.3 Мета вправи змійка
Як ви гадаєте, якому водієві легше рухатися в транспортному потоці: тому, в якого відчуття габаритів автомобіля становить 1,5-2 метри навколо автівки, або тому, який відчуває габарити на 10-15 сантиметрів? Звичайно ж, другому, адже в умовах реального водіння він почуватиметься як риба у воді. Саме тому, виконуючи вправу «Змійка переднім ходом», треба не просто проїхати потрібний відрізок навчального майданчика, абияк об’їхавши фішки, а, проїжджаючи змійку, виконати певні вимоги: рухатися варто зі швидкістю 10-15 км/год при максимально щільній траєкторії руху на другій передачі й абсолютно рефлекторно. При такому проходженні змійки швидкість реакції водія на стан автомобіля в просторі становитиме 0,2-0,3 секунди. Якщо ми розглянемо звичайне штатне водіння в типовому міському потоці зі швидкістю 60-70 км/год, то переконаємося в тому, що для ухвалення рішення в такому режимі водій зазвичай має 2-3 секунди. Отже, якщо водій розуміє в десять разів швидше, то те, що відбувається зовні, можна порівняти з уповільненим відтворенням фільму. Іншими словами, у нього з’являється багато часу, щоб усвідомити вплив на автомобіль і побудову безпечної траєкторії руху в режимі онлайн, тобто з постійним коригуванням на умови, що виникають.
Ще один важливий момент, який варто враховувати при прохо дженні змійки: всі помилки під час виконання цієї вправи накопичуються.
Як я вже наголошував, для виконання різних вправ, зокрема змійки переднім ходом, необхідно використовувати не менше п’яти-шести фішок. Три-чотири фішки — це замало, оскільки помилки, яких припускається учень, у цьому випадку не здатні змінити ситуації. Якщо фішок достатньо, то наприкінці вправи накопичені помилки явно вплинуть на загальний результат, і це означатиме, що варто звернути увагу на ті чи інші моменти. Здебільшого помилка в тому, що учень невчасно повертає кермо, не з тією швидкістю і не на той кут, який треба.
Я вважаю, що фішки для вправ на навчальному майданчику мають бути високими — не нижче 1,2 метра. На початку навчання майбутній водій повинен навчитися вибудовувати траєкторію руху і визначати свої помилки самостійно. Якщо використовувати звичайні дорожні конуси (як модно нині в багатьох автошколах), то людина, яка за кермом уперше, просто не бачитиме цих фішок (вже наголошував, що певна зона навколо автомобіля не проглядається). Отже, учень повинен або вірити інструктору на слово, або якось представляти себе з боку, що досить складно зробити на початковому етапі навчання. Упевнений, якщо учень вже вміє вибудовувати траєкторію руху автомобіля за високими фішками, то, якщо їх замінити на низькі, вже нічого не зміниться. Навчившись бачити те, що попереду автомобіля, розуміючи, де що знаходиться, водій легко впорається і з низькими фішками. Якщо ж відразу вчитися на низьких фішках, то це займе набагато більше часу, а якщо просто проїхати змійку по синусоїді і примудритися тільки не наїхати на жодну фішку, учень навряд чи навчиться відчувати габарити свого автомобіля, оскільки не знатиме, де і на якій відстані від фішок він проїхав.
Знову наголошую, що, виконуючи змійку переднім ходом, насамперед варто відчути габарити автомобіля, тобто навчитися «притискатися» до перешкоди на відстані 10-20 сантиметрів, не наїжджаючи на неї. Набувши навичок об’їжджати фішки у такий спосіб, у реальних умовах півметра до найближчого автомобіля людина витримає точно.
Друге завдання цієї вправи — навчитися чітко відчувати «пряме кермо». Під час переходу з дуги на пряму і навпаки водій повинен усвідомлювати, в який момент передні колеса автомобіля їхали прямо, а коли були повернені.
Крім того, учень повинен розуміти взаємозв’язок: якщо автомобіль рухається трохи швидше, то і кермо, відповідно, треба обертати швидше; якщо автомобіль прямує повільніше, то і кермом потрібно керувати повільніше. Саме тому відстань між фішками також варто варіювати (рис. 2.62). Зазвичай я починаю з відстані між фішками в 10 кроків, потім можу збільшити її до 12 кроків або зменшити до 7-8 кроків (утім, оптимальним для проходження змійки є відстань в 10 кроків між фішками).
Окремо хотілося б сказати про покришки, які використовують на деяких навчальних майданчиках як фішки. Жоден інструктор при здоровому глузді не дозволить учневі під’їхати до покришок дуже близько, щоб не подряпати борт або не пом’яти поріг, тож траєкторію об’їзду покришок буде свідомо збільшено. Саме тому фішки повинні бути безпечними і такими, які не страшно «задавити». Якщо ви на початковому етапі давите фішки — це добре, як не дивно це звучить. У цьому випадку ви розумієте, що так робити не можна, це було неправильно. І лише завдяки численним повторюванням із виключенням всіх помилок ви починаєте відчувати габарити автомобіля, траєкторію руху, моменти початку руху і швидкість реакції.
Для якісного проїзду змійки потрібно навчитися дотримуватися лише двох правил. Якщо ви розберетеся з ними, а потім потренуєтеся — виконаєте одну-дві сотні повторювань, — то після цього ви будете впевнено спрямовувати автомобіль саме туди, куди дивляться очі, тобто туди, куди необхідно дістатися в цей час. Причому керування відбуватиметься рефлекторно — команда буде надходити від очей відразу до рук, минаючи осмислення мозком, що значно економить час.
Незважаючи на всі труднощі, загальний час тренування займе не роки, а лише 40 хвилин наполегливих занять, якщо ви розумієте, які саме цілі перед собою ставите.
2 MB