3.6.7 Процес обгону
Отже, щоб бачити можливість обгону, потрібно завчасно (метрів за 50 до автомобіля попереду) зайняти положення трохи лівіше, висунувшись на третину автомобіля, або, час від часу похитуючи в бік кермом, дивитися на дорогу. Звичайно, обганяти легковий автомобіль легше, ніж вантажівку, хоча б тому, що через нього набагато легше бачити простір попереду. Автопоїзд же, особливо на вузькій дорозі, обігнати досить складно. Тому, продовжуючи спостерігати за зустрічною смугою, на відстані, що залишається до автомобіля попереду, намагайтеся набрати швидкість, яка буде щонайменше на 10~15 км/год перевищувати швидкість автомобіля, який обганяєте. Потім починайте поступово виходити на зустрічну смугу. Маючи перевагу в швидкості, ви вже зекономите час знаходження на зустрічній смузі, тобто частину маневру виконуватимете ще на своєму боці дороги. Якщо до моменту, коли ви вже набрали швидкість, достатню для випередження попутного автомобіля, попереду помітите щось недобре, матимете можливість сховатися, оскільки ви ще навіть не порівнялися з автомобілем, що рухається попереду.
Якщо ж усе добре, то, не знижуючи швидкості, гарантовано випередите попутну автівку — не потрібно намагатися повернутися в свою смугу доти, доки між вашою автівкою та автомобілем, який обганяєте, не виникне безпечного зазору. Найпростіший варіант — у правому бічному дзеркалі ви повинні бачити цілком автомобіль, який обігнали (рис. 3.91, b). Багато водіїв зауважать: «Нічого собі порада! Це ж так довго! Скільки часу займає...»
Цікаво, що наприкінці обгону більшість недосвідчених водіїв здійснюють фатальну помилку: повертаючись у свою смугу, вони скидають газ (рис. 3.91, a). Добре, якщо дія відбувається на чистому асфальті, а скидання газу не є інтенсивним. Якщо ж під колесами сиро, сніг або лід, то скидання газу наприкінці маневру обгону спричиняє розгойдування й виліт автомобіля з дороги. Отже, якщо ви почали набирати швидкість, щоб когось обігнати, у вас повинно вистачити можливості продовжувати рух, набравши швидкість аж до повного повернення в свою смугу. Це особливо актуально для передньоприводних автомобілів.
Напевно, для повернення в свою смугу потрібно виконати поворот. Якщо ви в повороті різко скинете газ, то відбудеться різке уповільнення ведучих коліс (не має значення, передній привод у автомобіля або задній), як наслідок — та чи інша вісь автомобіля зірветься в ковзання. Подібна некерованість просто катастрофічна для недосвідченого водія: все закінчується або вильотом у кювет, або, після розбовтування, на зустрічну смугу. Саме тому потрібно обганяти на таких швидкостях, щоб вам вистачило сміливості продовжувати тиснути на газ і далі до повного повернення в свою смугу і до повної стабілізації автомобіля (рис. 3.92). Лише після цього можна поступово зменшити газ до необхідного темпу руху.
Наприклад, збираючись виконати обгін, ви рухаєтеся зі швидкістю 90 км/год, а автівка попереду рухається 85 км/год. Вам потрібно розігнатися до 100105 км/год, щоб в найкоротший термін обігнати цю автівку, потім повернутися в свою смугу і, стабілізувавши свій авто мобіль, плавно й акуратно знизити швидкість до тих самих 90 км/год.
Автомобілі, оснащені малопотужним двигуном (зазвичай із робочим об’ємом до двох літрів) і до того ж обладнані автоматичною коробкою передач, при різкому натисканні на педаль газу найчастіше замість необхідного прискорення видають тільки несамовите гарчання двигуна. Тому, на мою думку, автоматичні коробки для таких автівок на трасі не дуже підходять. Як на мене, краще мати літровий двигун, але з механічною коробкою передач, ніж рухатися трасою на автомобілі з 1,6літровим мотором, укомплектованим «автоматом», — для руху містом такий автомобіль підходить якнайкраще, але на міжміській трасі в більшості випадків про обгони краще навіть не думати.
Якщо один автомобіль, обігнавши інший, зберігає свій темп руху і продовжує рухатися так само швидко, то, звичайно, в такій ситуації все логічно й зрозуміло. Якщо ж автомобіль, що обігнав, після повернення в свою смугу скидає швидкість і починає «повзти» перед іншим автомобілем (так би мовити, «випустивши пару»), то такі дії можуть викликати відповідну негативну реакцію інших водіїв. Тому, якщо темп руху, який ви підтримуєте, передбачає, що далі ви розганятися не збираєтеся і відходити від автомобілів, які обженете, ви не будете, то обганяти не потрібно.
Уявіть, що дорогою, яка веде вниз по схилу, рухається навантажена фура (рис. 3.93). А за будьякою дорогою вниз завжди йде підйом. Як ви гадаєте, чи легко заїде на підйом навантажений автомобіль? Вочевидь, ні. Тому наприкінці спуску нормальний водій зазвичай додає газу, щоб розігнатися або до межи дозволеної швидкості, або навіть перевищуючи її, — завдяки інерції йому вдається витягнути автомобіль хоча б до половини підйому. Якщо ж раптом, обігнавши фуру, ви скинете газ наприкінці спуску, оскільки ви, бачте, просто не готові до такої швидкості, то водієві вантажівки не залишиться нічого іншого, як напирати на вас іззаду, адже йому взагалі не хочеться потім півдня витратити на підйом. Саме тому, якщо вже ви когось обганяєте, вам потрібно відірватися на достатню відстань (щонайменше метрів на 100), щоб, навіть продовжуючи потім рухатися з тією ж швидкістю, що і залишений позаду автомобіль, просто не майоріти перед очима його водія.
2 MB