3.3.11 П'ятий рівень складності
Тепер, коли ви засвоїли черговий етап, можете похвалити себе, але і це ще не межа. Продовжуємо ускладнювати завдання далі.
Повторіть попередню вправу ще кілька разів, але тепер довжина проїзду повинна становити не 2~3 метри, а 20~30 см (рис. 3.28).
Не завжди можна дозволити собі стартувати з гарним потужним прискоренням. Наприклад, ми не завжди знаємо, чи рушить автомобіль, що попереду, або зупиниться через півметра. Звичайно, можна почекати, коли він поїде досить далеко, після чого стартувати, як вам зручно. Але так влаштовуються різні затори, нервові водії починають об’їжджати ваш автомобіль не зовсім коректно, і на цьому все завершується. Тому я рекомендую вам стартувати в два етапи: спочатку «підштовхнути » автомобіль і піджати зчеплення, переконатися в тому, що автомобіль, який попереду, поїхав, і повторним стартом розігнати автівку сильніше.
Спосіб старту в два етапи також підходить для рушання на слизькому покритті. Якщо ми жорсткіше піднімемо зчеплення і додамо газу, то на хорошому чистому асфальті автомобіль рушить уперед, красиво і потужно прискорившись. Якщо нікого попереду немає, то вийде відмінний старт. Якщо ж автомобіль стоїть на слизькому покритті (на мокрому асфальті, гравії, пилу або бруді біля краю дороги), то ви просто забуксуєте і нікуди не поїдете. Уявіть, що ви стоїте в кедах на льоду. Якщо раптом ви зберетеся швидко побігти, то навряд чи щось вийде. Напевно ви бачили, як чимось налякана кішка, намагаючись втекти, швидкошвидко перебирає лапами, шкребучи кігтями по підлозі, але починає бігти лише через деякий час. Те ж саме відбувається з автомобілем. Саме тому, якщо ви, дозуючи висоту підйому зчеплення й оберти двигуна, будете дбайливо відштовхуватися колесами від дороги, зможете без проблем навіть рушати в гору на слизькому покритті.
2 MB