Серцево-легенева реанімація
Що беремо з аптечки:
Марля, бинт або серветка
Плівка (клапан) для проведення штучної вентиляції легенів
Основні правила
1 Покладіть постраждалого на спину на тверду основу.
2 Переконайтеся в прохідності дихальних шляхів - очистіть ніс, рот, ротоглотку від сторонніх предметів, крові, блювотних мас методом «вигрібання» (використовуйте будь-яку тканину, серветку, щоб рука не ковзала в роті).
3 Закиньте голову – дихальні шляхи відкриються:
- одна рука — на лоб;
- два пальці другої руки — на нижню щелепу поблизу підборіддя;
- натисніть на лоб униз, на підборіддя — вгору.
Штучне дихання
Якщо маєте клапан (плівку) для штучної вентиляції легенів
- вставте клапан між зубами, при цьому язик має бути притиснутий до нижніх зубів;
- на клапан покладіть серветку (за наявності);
- затисніть ніс потерпілого;
- глибоко вдихніть і щільно притисніть свої губи до клапана через серветку.
Дитячих клапанів для проведення штучної вентиляції легенів не існує, тому дітям проводять вентиляцію без клапана.
Якщо немає клапана (плівки) для штучної вентиляції легенів
- широко розтуліть рот потерпілого і прикрийте його серветкою;
- затисніть ніс потерпілого;
- глибоко вдихніть і щільно притисніть свої губи до губ потерпілого через серветку.
Якщо проводиться штучна вентиляція зовсім маленькій дитині, обхопіть своїм ротом водночас ніс і рот дитини.
4 Видихніть.
Грудна клітина потерпілого має підніматися й опускатися під час вдування при правильному виконанні дій. Усе відбувається, як відбуватися має, якщо ви відчуваєте видих із рота потерпілого.
Проводячи штучну вентиляцію дитині, вкрай важливо враховувати, що її об'єм легень набагато менший, аніж у дорослої людини. Тому після вдиху видихніть повітря і вдувайте дитині тільки залишок повітря в легенях. Грудна клітина дитини має підніматися тільки на півсантиметра.
5 Зробіть іще одне вдування.
Вуглекислий газ, який є у видихуваному повітрі, збуджує дихальний центр. Коли це відбувається, дихальні м'язи починають ритмічно скорочуватися і розслаблятися. Таким чином відновлюється самостійний подих потерпілого.
Якщо у потерпілого неможливо розтулити рот або в ротовій порожнині є непереборні чужорідні тіла, штучне дихання проводять методом «із рота в ніс».
У такому разі голову потерпілого закидають назад, затуляють йому рот, притримуючи підборіддя.
Рятувальник щільно охоплює губами ніс потерпілого й задмухує повітря.
Треба стежити за рухами грудної клітини. Щойно вона підніметься, треба звільнити ніс потерпілого і трохи розтулити рот для забезпечення вільного видиху.
Непрямий масаж серця
1 Станьте праворуч від потерпілого.
2 Правильно розташуйте руки для непрямого масажу серця:
основи долонь обох рук накладіть одну на другу й розташуйте на межі нижньої і середньої третини грудини (на два пальці вище від мечоподібного відростка) так, щоб великий палець однієї руки вказував у бік підборіддя потерпілого, а другий — у бік живота, як показано на фото.
Дитині у віці до року масаж проводьте двома пальцями, дітям старшого віку — зап'ястком однієї руки. Зап'ястки чи пальці розташуйте посередині грудної клітини.
3 Займіть правильне положення:
- лікті випрямлені, руки прямі;
- плечі — над грудиною потерпілого.
4 Зробіть тридцять натискань на грудину на глибину чотирьох-п’яти сантиметрів.
Глибина натискань має бути приблизно на третину-половину товщини грудної клітини.
4 Під час натискань рахуйте: «Один і, два і..» тощо. Натискання має відбуватися, коли ви називаєте число, відпускання — коли вимовляєте «і».
Стискання і відпускання грудної клітини мають відбуватися плавно, ритмічно. Необхідно постійно тримати руки в контакті зі грудною клітиною.
Водночас зі проведенням зовнішнього масажу серця завжди необхідно проводити штучну вентиляцію легенів.
Повторення циклу
Повторюйте цикли по два вдування і тридцять натискань.
Контроль ефективності
1 Контролюйте пульс на сонній артерії після кожних п’яти циклів. Якщо пульс відновився, контролюйте дихання.
2 Стежте, щоб грудна клітина потерпілого піднімалася й опускалася.
Якщо не з'явився пульс, продовжуйте непрямий масаж і штучну вентиляцію легенів!
Реанімацію зупиняємо в таких випадках:
- при ознаках ефективності: звуженні зіниць, зміні кольору шкіри, появі серцевих скорочень, появі самостійного подиху;
- при появі ознак біологічної смерті (трупні плями, трупне задубіння);
- при втомі рятувальника.
2 MB