3.5.7 За 100 ~ 150 метрів до перехрестя
Отже, за 100~150 метрів до перехрестя намагайтеся побачити дорожні знаки, світлофор або регулювальника. За той час, що автомобіль наближатиметься до перехрестя (а це близько 10 секунд), усе це знайти і розгледіти дуже легко. Часто можна почути від учнів, що вони так схвильовані й зосереджені на русі, що просто не помічають ані дорожніх знаків, ані світлофорів, ані регулювальників і поготів. Справді, часто виникають ситуації, коли людина просто проїжджає на червоне світло (здебільшого «за компанію»: потік попереду проїхав, а водій, не дивлячись на світлофор, просто кинувся за потоком). Це зайве нагадування про те, що за кермом потрібно ухвалювати рішення самостійно, а не орієнтуватися на когось іншого.
Як же поводитися в таких випадках? Уявіть, що ви рухаєтеся на ескалаторі (в метро або, скажімо, супермаркеті). Нині ескалатори не рідкість навіть у невеликих містах. При цьому вам назустріч рухається інший ескалатор із людьми, на яких ви можете не звертати уваги. Але варто серед цих людей з’явитися знайомому, і ви відразу його помітите. Чому так відбувається? Річ у тім, що коли очі бачать будьяке обличчя (знайоме або незнайоме), то мозок порівнює його зі знайомими обличчями з пам’яті. Якщо це обличчя вам знайоме, ви відразу ж реагуєте. Іншими словами, якщо у вашій голові існує образ того, що ви шукаєте, то не помітити його просто неможливо (рис. 3.60).
Інший приклад: грибник, який ходить лісом і шукає гриби. Неможливо, щоб цей грибник заглядав під кожну травинку. Зазвичай людина здатна розгледіти спеціальні, так звані «грибні» місця, де можуть бути гриби, і саме там вже починається більш ґрунтовний пошук. Так само й з дорожніми знаками: не потрібно постійно шукати там, де їх просто бути не може, але в той же час варто звертати увагу на них, під’їжджаючи до кожного чергового перехрестя.
В особливо «запущених» випадках, коли дорожні знаки вперто не хочуть потрапляти на очі, я раджу брати кольорові олівці, малювати знаки на папері і розвішувати їх у себе по всій квартирі. Наприклад, при вході на кухню «Проїзд без зупинки заборонено», у вітальню — «Головна дорога» тощо. Оскільки все це буде постійно мерехтіти перед очима, то, проїжджаючи повз такі знаки справжньою дорогою, ви, найімовірніше, також звернете на них увагу.
Якщо ще здалеку ви помітили, що для вас горить зелений сигнал світлофора, а вам їхати щонайменше 10 секунд (рис. 3.61), то, звісно, не намагайтеся прискорити рух, щоб проскочити (про це вже йшлося в попередньому розділі). Ідеальний варіант — рухатися з тією ж швидкістю, як і раніше. Встигли — добре, не встигли — зупиніться й почекайте. На жаль, дуже часто на дорозі ситуація розгортається так: людина бачить попереду зелене світло і розганяється, щоб встигнути проїхати; але поки автомобіль на повній швидкості підлетить до перехрестя, світлофор підлим чином перемикається на червоний або, в кращому випадку, такому водієві вдається проскочити на завершальний жовтий сигнал. Але навіть у такій ситуації цей водій наражає себе на небезпеку. У Правилах дорожнього руху йдеться, що пріоритет у русі мають автомобілі, які завершують проїзд перехрестя (тобто проскакувати відразу на зелений сигнал, який щойно загорівся, не можна). Утім, ні для кого не секрет, що не завжди дотримуються цього правила на практиці.
2 MB